Ухвала суду № 31578581, 29.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 820/621/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державн податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 820/621/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ті-М-Сі"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об»єднаной державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення: форма "Р" від 23.11.2012 року № 002582311 на суму 75550,75грн., форма "Р" від 23.11.2012 року № 002592311 на суму 54713,25грн., форма "Р" від 12.03.2013 року № 0000192311 на суму 11714,75грн., форма "П" від 23.11.2012 року № 0002602311.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.13 позов задоволено .

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..138, 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Чугуївською ОДПІ Харківської області ДПС була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Фірма "Ті-М-Сі" з питань дотримання податкового законодавства України під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ПП "Елітград" за період з 01.08.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої був складено акт перевірки № 787/2211/22679386 від 07.11.2012 року (а.с. 11-149 т. 1).

Відповідно до акту перевірки № 787/2211/22679386 від 07.11.2012 року, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 45005грн., у т.ч. за вересень 2010 року у сумі 3839грн., за листопад 2010 року у сумі 8189грн., за січень 2011 року у сумі 4188грн., за лютий 2011 року у сумі 1988грн., за липень 2011 року у сумі 924грн., за вересень 2011 року у сумі 3247грн., за жовтень 2011 року у сумі 22630грн.; п. 138.1, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 66826грн., у т.ч. за 3 квартали 2010 року в сумі 9598грн., за 4 квартали 2010 року у сумі 25297грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 26232грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 5699грн.; п. 135.5.4 п. ст. 135, п. 138.1, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у сумі 180774,0грн.

На підставі акту перевірки № 787/2211/22679386 від 07.11.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002602311 від 23.11.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 180774,00грн, з яких: 180774,00 грн. за основним платежем та 0,0 грн. за штрафними санкціями, № 0002582311 від 23.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 75550,75грн, з яких: 66826,00 грн. за основним платежем та 8724,75 грн. за штрафними санкціями; № 0002592311 від 23.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54713,25грн, з яких: 45005,00 грн. за основним платежем та 9708,25 грн. за штрафними санкціями; № 0000192311 від 12.02.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 11784,75грн

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містить і ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (якій був чинним на момент виникнення правовідносин), передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (який розповсюджується на господарські операції, що були здійснені після набрання ним чинності), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем ТОВ Фірма "Ті-М-Сі" (покупець) та ПП ""Елітград" (постачальник) було укладено Договір поставки № 48 від 17.07.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити його (а.с. 244-246 т. 3).

Товарно-матеріальні цінності, обсяг, склад та вартість були узгоджені сторонами Договору шляхом направлення позивачем на адресі ПП "Елітград" заявок на поставку товару.

ТОВ Фірма "Ті-М-Сі" було придбано у ПП ""Елітград" товар, що підтверджується видатковими накладними № рн-0000720 від 19.08.2010 року, № рн-0000903 від 01.09.2010 року, № рн-0001083 від 15.09.2010 року, № рн-0001462 від 20.10.2010 року, № рн-0001387 від 13.10.2010 року, № рн-0001835 від 26.11.2010 року, № рн-0001805 від 24.11.2010 року, № рн-0001745 від 17.11.2010 року, № рн-0001746 від 17.11.2010 року, № рн-0001608 від 04.11.2010 року, № рн-0002063 від 21.12.2010 року, № рн-0002022 від 15.12.2010 року, № рн-0001980 від 13.12.2010 року, № рн-0001911 від 03.12.2010 року, № рн-0000058 від 27.01.2011 року, № рн-0043 від 24.01.2011 року, № рн-000035 від 20.01.2011 року, № рн-0000090 від 18.01.2011 року, № рн-0000303 від 25.02.2011 року, № рн-000020123 від 22.02.2011 року, № рн-0000175 від 18.02.2011 року, № рн-0000199 від 15.02.2011 року, № рн-0000147 від 10.02.2011 року, № рн-0000281 від 08.02.2011року, № рн-0000109 від 29.03.2011 року, № рн-0000076 від 23.03.2011 року, № рн-0000086 від 23.03.2011 року, № рн-0000056 від 17.03.2011 року, № рн-0000049 від 16.03.2011 року, № рн-0000050від 16.03.2011 року, № рн-0000033 від 14.03.2011 року, № рн-0000021 від 10.03.2011 року, № рн-0000022 від 10.03.2011 року, № рн-0000016 від 09.03.2011 року, № рн-0000012 від 03.03.2011 року, № рн-0000001 від 01.04.2011 року, № рн-0000015 від 04.04.2011 року, № рн-0000033 від 04.04.2011 року, № рн-0000097 від 14.04.2011 року, № рн-0000134 від 20.04.2011 року, № рн-0000136 від 20.04.2011 року, № рн-0000185 від 27.04.2011 року.

Придбані товари фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 95, 103-124 т. 4 ).

Судом встановлено, що придбані товари у ПП ""Елітград" були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору купівля-продажу майна (а.с. 139-140,145-146,152-157 т. 3).

Вартість придбаного товару у ПП ""Елітград" була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП ""Елітград", що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ПП "Елітград" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 1 від 01.04.2011 року, № 10 від 04.04.2011 року, № 19 від 06.04.2011 року, № 53 від 14.04.2011 року, № 75 від 10.04.2011 року, № 79 від 20.04.2011 року, № 94 від 26.04.2011 року, № 12 від 03.03.2011 року, № 21 від 09.03.2011 року, № 25 від 10.03.2011 року, № 24 від 10.03.2011 року, № 31 від 14.03.2011 року, № 47 від 16.03.2011 року, № 48 від 16.03.2011 року, № 52 від 17.03.2011 року, № 73 від 23.03.2011 року, № 72 від 23.03.2011 року, № 97 від 29.03.2011 року, № 26 від 08.02.2011 року, № 37 від 10.02.2011 року, № 51 від 15.02.2011 року, № 60 від 18.02.2011 року, № 69 від 22.02.2011 року, № 85 від 25.02.2011 року, № 31 від 16.01.2011 року, № 36 від 20.01.2011 року, № 43 від 24.01.2011 року, № 58 від 27.01.2011 року, № 59 від 27.01.2011 року, № 1911 від 03.12.2010 року, № 1980 від 13.12.2010 року, № 2022 від 15.12.2010 року, № 2083 від 21.12.2010 року, № 1608 від 04.11.2010 року, № 1746 від 17.11.2010 року, № 1745 від 17.11.2010 року, № 1805 від 24.11.2010 року, № 1835 від 26.11.2010 року, № 1387 від 13.10.2010 року, № 1462 від 20.10.2010 року, № 1083 від 15.09.2010 року, № 903 від 01.09.2010 року, № 720 від 19.08.2010 року.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності-будівельно-монтажні роботи. Що підтверджено актами виконаних робіт за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "Астеліт", ТОВ "Криммаркет Центр", ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс", ТОВ "Дельта Моторс Крим", ВАТ "Джанкойський будівник", ТОВ "Серчан", АТ "Укрексімбанк" Філіал АТ "Укрексімбанк" у АР Крим, Фірма "ТЕС", ТОВ "Мед-сервіс Груп", ТОВ "Комфі Трейд", ДП Міністерства України Сакський центральний клінічний санаторій ім. Н.І. Пирогова, ТОВ "Кримська девелопська компанія".

Придбаний у ПП "Елітград" кран шаровий 3-х ходовий, кран шаровий Ѕ баб. 6Д, ус., тройник латун. 1/2Н-1,/2В-1/2В, воздухоотводчик Маев. автомат., Сгон-американка Ѕ ник. в подальшому було реалізовано позивачем, що підтверджується податковими накладними (а.с. 127,129 т. 3)

Як сам позивач, так і його контрагент в період, який був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС, що не оспорюється відповідачем.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, надання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів надходить до висновку, що відповідні угоди мають реальний характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження реальності (товарності) господарських операцій позивача з ПП «Елітград» та вважає, що ці господарські операції мають правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та віднесення до валових витрат вартість придбаних товарів та послуг, оскільки реально вчинені у межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП «Елітград» є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державн податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 820/621/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.