Ухвала суду № 31578389, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1647/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна», звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.01.2013р. №000702230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 587 794грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.01.2013р. №000702230.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» за результатами якої 25.06.2012р. складено акт №190/1-22-30-34387514 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.36 статті 14, п. 139.1.9 статті 139, п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 731667грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2009 року - 15130грн., 3 квартал 2009 року - 22362грн., 4 квартал 2009 року - 50864грн., 1 квартал 2010 року - 9977грн., 2 квартал 2010 року - 27640грн., 3 квартал 2010 року - 17900грн., 3 квартал 2011 року - 326268грн., 4 квартал 2011 року - 261526грн. та п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року на суму 4337056грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем з урахуванням рішення про результати розгляду повторної скарги ДПС України від 29.11.2012р. №10147/0/71-12/10-2115 прийнято податкове повідомлення - рішення №000702230 від 28.01.2013р., яким за порушення п. 14.1.36 статті 14, п. 139.1.9 статті 139, п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 587 794 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.3 Декларацій „витрати на оплату праці", за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. склали 7 929 038грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. в сумі 7 929 038 грн. здійснювалось відповідачем на підставі таких документів: відомості по виплаті заробітної плати, штатний розклад підприємства, аналіз рахунку 661 „Розрахунки за заробітною платою", в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.3 Декларацій „витрати на оплату праці" їх завищення у сумі 864 708 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2009 - 60522 грн.; 3 квартал 2009 - 90528 грн.; 4 квартал 2009 - 203454 грн.; 1 квартал 2010 - 39909 грн.; 2 квартал 2010 - 110558 грн.; 3 квартал 2009 - 71598 грн.; 4 квартал 2009 - 235327 грн.; 1 квартал 2011 - 52812 грн.

Відповідач вважає неправомірним нарахування додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Проте, з даними висновками податкового органу суд першої інстанції обґрунтовано не погодився

Відповідно до п. 142.1 статті 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, судом першої інстанції встановлено, що до перевірки позивачем надано колективний Договір ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» від 2010 року на 2011 - 2012p.p. схвалений Загальними зборами трудового колективу .

Вказаний Договір зареєстровано в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві держадміністрації від 31.01.2011 №22.

Відповідно до пп. 2.1 та 2.2 Розділу ІІ Положення про преміювання працівників ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» основою для нарахування премії є дані про виконання техніко - економічних показників базового та цільового бюджетів, дані бухгалтерської і статистичної звітності, а рішення про нарахування та виплату премії затверджується Генеральним директором та оформляється відповідним наказом про виплату премії.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що всі виплати премій працівникам ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», які мали місце в періоді, що перевірявся, підтверджені позивачем відповідними наказами, а саме: №26 від 30.04.2009р., №28 від 30.04.2009р., №27 від 30.04.2009р., №33 від 27.05.2009р., №35 від 01.06.2009р., №36 від 01.06.2009р., №37 від 01.06.2009р., №41 від 01.07.2009р., №42 від 01.07.2009р., №43 від 01.07.2009р., №46 від 17.07.2009р., №48 від 03.08.2009р., №49 від 03.08.2009р., №50 від 03.08.2009р., №57 від 01.09.2009р., №58 від 01.09.2009р., №59 від 01.09.2009р., №63 від 23.09.2009р., №64 від 01.10.2009р., №65 від 01.10.2009р., №66 від 01.10.2009р., №69 від 23.10.2009р., №71 від 02.11.2009р., №72 від 02.11.2009р., №73 від 02.11.2009р., №75 від 01.12.2009р., №76 від 01.12.2009р., №77 від 01.12.2009р., №81 від 28.12.2009р., №82 від 28.12.2009р., №83 від 28.12.2009р., №84 від 28.12.2009р., №4-к від 01.02.2010р., №8-к від 01.03.2010р., №9-к від 03.03.2008р., №13-к від 01.04.2010р., №14-к від 01.04.2010р., №15-к від 01.04.2010р., №23-к від 05.05.2010р., №24-к від 05.05.2010р., №25-к від 05.05.2010р., №29-к від 01.06.2010р., №30-к від 01.06.2010р., №31-к від 01.06.2010р., №32-к від 04.06.2010р., №35-к від 01.07.2010р., №36-к від 01.07.2010р., №37-к від 01.07.2010р., №41-к від 16.07.2010р., №46-к від 02.08.2010р., №47-к від 02.08.2010р., №48-к від 02.08.2010р., №51-1-к від 31.08.2010р., №52-к від 01.09.2010р., №53-к від 01.09.2010р., №54-к від 01.09.2010р., №59-к від 01.10.2010р., №64-к від 28.10.2010р., №65-к від 01.11.2010р., №69-к від 30.11.2010р., №71-к від 01.12.2010р., №72-к від 01.12.2010р., №80-к від 28.12.2010р., №81-к від 28.12.2010р., №82-к від 28.12.2010р., №83-к від 28.12.2010р., №84-к від 28.12.2010р., №2-к від 01.02.2011р., №3-к від 01.02.2011р., №4-к від 01.02.2011р., №12-к від 01.03.2011р., №13-к від 01.03.2011р., №14-к від 01.03.2011р., №15-к від 01.03.2011р., №18-к від 01.04.2011р., №19-к від 01.04.2011р., №20-к від 01.04.2011р., виданими Генеральним директором ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» відповідно до вимог Положення про преміювання працівників ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна».

Вказані накази про виплату премій є підставою для нарахування, а відомості по виплаті заробітної плати та банківські виписки є, відповідно, розрахунковими документами, що підтверджують фактичну виплату таких премій. При цьому, вказані вище документи в своїй сукупності на думку суду є первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку в розумінні п. 138.2 статті 138 ПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ні Положення про преміювання працівників ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», ні Колективний договір ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», ні положення чинного законодавства України не ставлять виплату премій працівникам ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» в залежність від позитивного фінансового результату, отриманого позивачем від операційної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми премій, сплачених своїм працівникам в складі заробітної плати як заохочувальні виплати, а тому наведені в Акті перевірки висновки податкового органу про завищення валових витрат на суму 864 708грн. та адміністративних витрат на суму 628 611грн. є безпідставним та протиправним.

Доводи представника відповідача, що підстав для нарахування премій працівникам підприємства не було, так як за результатами фінансової діяльності підприємство мало від'ємне значення по прибуткам, колегія суддів не приймає до уваги, так як за перевіряємий період згідно наданих документів на підприємстві в кілька разів скоротилась сума збитків, що свідчить про наявність підстав для преміювання працівників за підвищення фінансових показників. Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначає, що правових підстав для позбавлення працівників підприємства премій у позивача не було.

Так, відповідно до положень пп. 2.1 та 2.2 Розділу II Положення про преміювання працівників Позивача основою для нарахування премії є дані про виконання техніко-економічних показників базового та цільового бюджетів, дані бухгалтерської і статистичної звітності, а рішення про нарахування та виплату премії затверджується Генеральним директором та оформляється відповідним наказом про виплату премії. В період з 01.04.2009 р. по 30.03.2012 р. працівники Позивача виконували техніко-економічні показники базового та цільового бюджетів, а отже відповідно до існуючого на підприємстві Колективного договору та Положення про преміювання працівників Позивач здійснював виплату премій своїм працівникам на виконання досягнутих між роботодавцем та працівниками домовленостей. При цьому, виплата премій працівникам кожного разу здійснювалась Позивачем на підставі відповідних наказів Генерального директора, які були надані Позивачем до Суду першої інстанції на обґрунтування позовних вимог та які містяться в матеріалах справи.

В подальшому суми виплачених працівникам премій Позивач включав до валових витрат відповідного звітного періоду, як це передбачено положеннями підпункту 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 Закону № 334 та п. 142.1. ст. 142 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження Відповідача про безпідставність здійснення Позивачем виплат премій своїм працівникам з подальшим віднесенням сум виплачених премій до валових витрат в періодах, коли Позивач декларував збитки від операційної діяльності, оскільки жодна норма чинного законодавства України або Колективний договір Позивача, або Положення про преміювання працівників Позивача не ставлять виплату премії працівникам Позивача в залежність від фінансового результату, отриманого останнім від операційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 21 травня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.