Постанова № 31578255, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року 14:28 № 826/3068/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна»до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПСпроскасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.12р. №0000232310Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Марянченко Д.А.

Представники:

Від позивача: Євчук Н.Р., Соколова О.В.

Від відповідача: Манікало І.М., Роздорожня А.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.05.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.12р. №0000232310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2013р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судових засіданнях оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказів для встановлення фактичних обставин справи.

В судове засідання 23.05.13р. з'явились сторони.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками до Окружної ДПС Центрального офісу з обслуговуванням ВПП ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 19.11.2012 № 1316/40-50/23-20/35919521 (далі по тексту - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.200.1, п.200.2, п.200.3. ст.200 ПК України, а саме завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за такі податкові періоди: за липень 2012 року на суму податку 634136,00 грн. та підлягає зменшенню, п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.4, ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за: за серпень 2012 року на суму податку 634 136,00 грн. та підлягає зменшенню.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 000232310 від 15.12.12р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 634 136,00грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 317 068,00грн.

Позивач вважає таке рішення податкового органу неправомірними та не обґрунтованими, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо безпідставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п.200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми. розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ним розділом.

Зокрема п.200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, мас від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредит) наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що у відповідності до поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року результатом різниці між сумою податкових зобов'язань липень 2012 року та сумою податкового кредиту липня 2012 року є від'ємне значення у сумі 542 668, 00 грн. (рядок 19 декларації з ПДВ).

Разом з тим відповідно до поданої звітності з ПДВ за серпень 2012року відповідно до Додатку №2 до декларації частина залишку від'ємного значення що не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів склала 1 176 804,00грн. при цьому період виникнення такої суми позивачем визначено - липень 2012року.

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом за результатами проведеної перевірки підтверджено суму від'ємного значення що виникла у липні 2012року у розмірі 542 668,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на те, що дійсно сума від'ємного значення з ПДВ у розмірі 634 136,00грн. виникла не у липні 2012р. а у попередніх звітних податкових періодах, та була внесена до звітності у серпня 2012 року відповідно до поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість поданих за липень, серпень, жовтень, листопад 2011року.

Такі доводи позивача суд розцінює критично, та зданого приводу вважає зазначити, що податкова звітність складалась позивачем самостійно за результатами його господарської діяльності.

У поданій за серпень 2012 року звітності з податку на додану вартість позивачем самостійно визначено як розмір від'ємного значення так і період його виникнення, при цьому жодних доказів щоб підтвердили виникнення від'ємного значення у розмірі 1 176 804,00грн. саме у липні 2012 року позивачем ні суду ні до перевірки надано не було. За таких обставин суд приходить до переконання щодо безпідставного завищення позивачем суми від'ємного значення за серпень 2012 року на суму податку 634 136,00грн.

Разом з тим суд вважає за доцільне зауважити, що податковим органом не встановлено безпідставність суми від'ємного значення у розмірі 634 136,00 грн., що виникла інших податкових періодах, а саме у липні, серпні, жовтні та листопаді 2011року, а тому при вірному твердження позивача щодо позбавлення його таким спірним податковим повідомлення-рішенням права на бюджетне відшкодування не відповідає дійсним обставинам справи.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.