Постанова № 31576387, 20.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 910/2338/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Гончарук І.В.

за участю представників:

від позивача: Марковська В.В. - за довіреністю

від відповідача: Коломийченко І.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. (дата складання рішення 28.03.2013р.)

по справі №910/2338/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 107 113,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 107 113,12 грн., з яких 100 904,57 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 872,10 грн. інфляційних втрат, 3 393,69 грн. 3% річних та 1 942,76 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №330330 від 01.11.2003р. по оплаті спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2013р. становила 100 904,57 грн. Посилаючись на положення договору та законодавства, враховуючи допущене прострочення оплати, позивач просив, крім суми основного боргу, також стягнути інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. у справі №910/2338/13 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість у розмірі 100 904,57 грн., 3% річних у розмірі 3 393,69 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 872,10 грн. та судовий збір у розмірі 2 103,41 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. у справі №910/2338/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 20.05.2013р.

18.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. - без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б.

У судове засідання 20.05.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. - без змін.

Згідно ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до положень ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2003р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір №330330 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.2.2.1, п.2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1, а відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії та максимальні договірні навантаження.

Відповідно до п.2 додатку №2 до договору, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки №3, 4).

Згідно з п.3 додатку №2 до договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п.1.3 додатку №1 до договору.

Відповідно до п.8 додатку № 2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку №2 до договору встановлено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п.10 додатку №2 до договору передбачено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п.4.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення ( п.4.3 договору).

Доказів припинення договору протягом спірного періоду в установленому порядку господарському суду не надано.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним належним чином виконані зобов'язання за договором №330330 від 01.11.2003р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, в зв'язку з чим за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2013р. становить 100 904,57 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграми) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 124 547,04 грн., тоді як відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив частково на суму 23 642,47 грн., у зв'язку з чим станом на 01.01.2013р. у нього виникла заборгованість у розмірі 100 904,57 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що для встановлення фактичних обсягів споживання теплової енергії споживачем та дійсної кількості теплової енергії, що затрачена позивачем на виготовлення гарячої води необхідно було б перевірити відповідність фактичного теплового навантаження у будинках з тепловим навантаженням зазначеним у додатку до договору, оскільки на підставі вказаного навантаження позивач проводить нарахування відповідачу, в зв'язку з чим відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке не було задоволено судом, колегія суддів зазначає наступне.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії та максимальні договірні навантаження.

Згідно п.1.4. вказаного додатку визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого та наявних в матеріалах справи облікових карток вбачається, що позивачем щомісячно здійснювались нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком № 1 обсягів постачання та споживання.

Відповідач, згідно з пунктом 3 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до Договору, за місяць до початку відповідного кварталу. Проте, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Тобто, сторони дійшли згоди щодо величини (кількості) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена в пункті 1 додатку № 1 до Договору.

При цьому, відповідно до пункту 5 додатку 1 до Договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік. Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії Договору.

27.10.2000р. відповідним Актом прийнято тепловий вузол обліку у будинку по вул. Воровського, 38.

Відповідно до п.4 додатку №1 до договору, дата зняття споживачем показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в МВРТ №1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Отже, відповідач зобов'язаний самостійно у визначені договором строки знімати покази з встановленого приладу обліку та подавати відомості обсягів спожитої теплової енергії позивачу для проведення нарахувань за поставлену теплову енергію. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Відповідач вказує на відсутність у нього обов'язку розраховуватись з позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" повинно лише забезпечувати надходження коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Наведені твердження скаржника судовою колегією до уваги не беруться, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 2 ст.528 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п.10 додатку №2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті спожитої теплової енергії.

Відповідно до наведених вимог закону та умов договору відповідач має виконати грошове зобов'язання, визначене цим договором, зокрема й в тому випадку, коли мешканці житлових будинків, що отримують житлово-комунальні послуги, не оплатять ці послуги шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Враховуючи вищевикладене, оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати спожитої теплової енергії підтверджується матеріалами справи, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також вимог ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, доказів погашення основного боргу відповідач не надав, розрахунок суми боргу не спростував, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 100 904,57 грн. боргу.

З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 872,10 грн. інфляційних втрат та 3 393,69 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №330330 від 01.11.2003р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник заперечує наявність підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних та посилається на відсутність своєї вини у порушенні прав позивача, у зв'язку з тим, що мешканці сплачують за опалення впродовж року, і крім того, мають договори на реструктуризацію боргу.

Судова колегія зазначає, що виходячи з положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору, а тому інфляційні та 3 % річних нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає обставинам справи та вимогам закону, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 872,10 грн. інфляційних втрат та 3 393,69 грн. 3% річних.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 1 942,76 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. на підставі пункту 3.5 додатка №4 до договору.

Проте, в матеріалах справи відсутній та позивачем не наданий додаток №4 до договору, п.3.5 якого містить умови щодо нарахування та стягнення пені.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1 942,76 грн. є необґрунтованими, оскільки стягнення пені не було передбачено умовами договору №330330 від 01.11.2003р., а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. у справі №910/2338/13 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. у справі №910/2338/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. у справі №910/2338/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2338/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Михальська Ю.Б.