Рішення № 31576217, 03.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2013 р. Справа № 903/207/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", м. Миколаїв

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про розірвання договору купівлі-продажу, вилучення індивідуально визначеного майна та стягнення збитків в сумі 50 025 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі с/з Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Заворотній А.В. - довіреність б/н від 04.01.2013 року

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 16.07.2012 року

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відводу складу суду, відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, вилучення трактора Беларус - 920, 2010 р.в., заводський номер НОМЕР_2 шляхом його передачі та стягнення збитків в сумі 50025 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.02.2013 року зазначені матеріали господарської справи №915/293/13-г на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.03.2013р. зазначену справу було прийнято до розгляду, присвоєно останній №903/207/13-г та призначено її розгляд в судовому засіданні на 20.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.03.13р. провадження у даній справі зупинено до розгляду в апеляційному порядку Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.02.2013р. про передачу матеріалів справи №915/293/13-г за територіальною підсудністю до господарського суду Волинської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.02.2013р. залишено без змін, тому ухвалою господарського суду Волинської області від 16.05.2013р. провадження у справі №903/207/13-г поновлено.

13.05.2013 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині розірвання договору купівлі - продажу та просять частково повернути суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару, тощо).

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представника сторони.

Судом роз'яснено представникам сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та перевірено, чи є повноваження на вчинення цих дій у представника позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що подане представником позивача клопотання про зменшення позовних вимог в частині розірвання договору купівлі - продажу трактору "Беларус-920" від 23.12.2010р. не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, є відмовою від однієї позовної вимоги, тому провадження у справі в частині розірвання договору купівлі - продажу трактору "Беларус-920" від 23.12.2010р. підлягає припиненню.

Судом відхиляється клопотання представника позивача про повернення судового збору в частині позовних про розірвання договору купівлі продажу трактору "Беларус -920" від 23.12.2010р., оскільки ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.05.2013 р. зустрічна позовна заява б/н від 22.05.2013р. (вх. №01-32/537/13 від 23.05.2013р.) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про стягнення 48712,12грн., з них 34000 грн. - збитків від зміни ринкової ціни трактору, 6507,12 грн. - 3% річних від суми простроченої заборгованості, 8205 грн. - збитків від зберігання трактору була повернута без розгляду.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.05.2013 р. зустрічна позовна заява б/н від 29.05.2013р. (вх. №01-32/557/13 від 29.05.2013р.) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про визнання за ФОП ОСОБА_1 права притримання трактору Беларус 920 заводський номер НОМЕР_2, стягнення 40507,12грн., з них 34000 грн. - збитків від зміни ринкової ціни трактору, 6507,12 грн. - 3% річних від суми простроченої заборгованості, була повернута без розгляду.

29.05.2013 р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволені позову з огляду на те, що трактор Беларус - 920 заводський номер НОМЕР_2 знаходиться у нього на праві притримання до сплати позивачем 40507,12 грн., з них 6507,12 грн. - 3% згідно ст. 625 ЦК України та 34 000 грн. - збитки від зміни вартості нового трактору відповідно до його вимоги від 30.10.2012 р., яка була вручена 06.11.2012 р., проте не задоволена. А в заявлених вимогах позивача щодо стягнення збитків взагалі відсутній склад цивільного правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, позову не визнав в повному обсязі, вважаючи його безпідставним і не мотивованим, підтримав наданий на адресу суду відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

На виставковому майданчику ТзОВ "Техноторг -Дон" у м. Луцьк по вул. Дубнівська, 18-а за видатковою накладною № ТехШ000145 від 30.12.2010р., ФОП ОСОБА_1 отримав трактор "Беларус -920". Платіжними дорученнями №1-24/12 від 23.12.2010р., №3-24/12 від 24.12.2010р., №1-29/12 від 29.12.2010р. та №1-30/12 від 30.12.2010р. позивач повністю оплатив рахунок-фактуру відповідача № ТехШ000163 від 23.12.2010р. на суму 145000 грн..

Невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі - продажу трактору "Беларус -920" від 23.12.2010р., стало причиною відмови позивача від договору відповідно до п.2 ст. 666 Цивільного кодексу України. Відмову від договору купівлі - продажу позивач оформив у вигляді листа - вимоги від 12.04.2011р. яким просив позивача повернути йому сплачені кошти та повідомив, що трактор готовий для передання в місці його знаходження, за адресою АДРЕСА_1, яку відповідач отримав 21.04.2011р.

Оскільки добровільного повернення грошей позивач не здійснив, відповідач змушений був звертатися до суду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2012р. по справі № 5016/1943/2011/9940/2011(8/113) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про стягнення коштів у сумі 145000 грн. позов задоволено.

Дане рішення залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2012р. по справі № 5016/1943/2011/9940/2011(8/113) за зазначеним позовом встановлено, що договір укладений у спрощений спосіб купівлі - продажу трактору "Беларус -920" від 23.12.2010р. між сторонами є розірваним, а на час розгляду справи відповідач не повернув позивачеві вартість трактору "Беларус -920" у розмірі 145000 грн. 00 коп. та не з'явився для отримання трактору (товару) за місцем його зберігання.

Згідно ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч.3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Платіжним дорученням №977723812 від 26.10.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" повернуло фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплачені кошти за трактор"Беларус -920" в сумі 145 000 грн.

Згідно ч.2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки законодавством не визначено, у якій формі та за рахунок якої сторони має відбуватися повернення товару відповідачем, позивач вперше звернувся з вимогою 12.11.2012 р. про негайне повернення ТзОВ "Техноторг-Дон" трактор "Беларус -920" заводський номер НОМЕР_2 та повідомив, що 29.10.2012 р. ТзОВ "Техноторг-Дон" уклало договір купівлі - продажу №11 з третьою особою про відчуження зазначеного трактору, яке було вручено відповідачу 17.11.2012 р.(а.с. 21-22).

Згідно ч.2 стаття 697 ЦК України продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Позивач повторно звернувся з вимогою від 30.11.2012 р. про повернення ТзОВ "Техноторг-Дон" трактора "Беларус -920" заводський номер НОМЕР_2 та повідомив, що строк виконання вимоги 5 днів з моменту одержання, яка була одержана відповідачем 04.12.2012 р.(а.с. 25).

Позивач втретє звернувся з повідомленням про спричинення збитків через неповернення трактора від 19.12.2012 р. та вимагав повернути ТзОВ "Техноторг-Дон" трактор "Беларус -920" заводський номер НОМЕР_2, додатково повідомив, що строк виконання вимоги 5 днів з моменту одержання, яка була одержана відповідачем 25.12.2012 р.(а.с. 28-29).

Відповідач вимоги позивача від 12.11.2012 р., 30.11.2012 р., 19.12.2012 р. не виконав, свою відмову обґрунтовував ст. 594 ЦК України, оскільки на його думку існує 40507,12 грн. заборгованості позивача.

Спосіб захисту, обраний позивачем вірно (вилучення у відповідача належного позивачу майна), що передбачено п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України - примусове виконання обов'язку в натурі.

Судом встановлено, що обов'язок відповідача передати позивачу спірну продукцію був передбачений ст.ст. 666 ч.2, 1212 ч.1 ЦК України.

Посилання відповідача на ст. 594 ЦК України, щодо не повернення товару та його притримання судом відхиляються з обґрунтуванням на наступне.

Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);

б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння;

в) факт порушення боржником основного зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 594 ЦКУ таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов'язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків. Відповідно, із аналізу вказаного положення випливає, що притриманням може забезпечуватися виконання лише грошового зобов'язання боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України забезпеченню підлягають лише дійсні вимоги. Вказане положення є базовим принципом інституту забезпечення і відоме як принцип акцесорності забезпечувальних зобов'язань.

Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов'язань означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов'язання. Це положення тлумачилося таким чином, що забезпечуватися можуть лише зобов'язання, які вже існують на даний момент.

Тому відсутня сукупність юридичних фактів, які дозволяють в даному випадку вважати правомірним володіння відповідачем чужим майном, оскільки гроші за товар позивачем повернуті, договір купівлі - продажу трактору "Беларус -920" від 23.12.2010р. між сторонами є розірваним через відмову відповідача від договору відповідно до п.2 ст. 666 Цивільного кодексу України, значить зобов'язання по договору припинилися, існування заборгованості в сумі 40507,12 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами та фактичними обставинами справи, не доведено суду реальність збитків та витрат, що ФОП ОСОБА_1 мусить зробити для відновлення свого порушеного права, це питання може бути предметом судового розгляду по іншим справам, а тому не є предметом розгляду в даній справі.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові № 5/32-05 від 19.06.2007 р.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.ст. 666 ч.2, 1212 ч.1 ЦК України визначено обов'язок набувача повернути потерпілому набуте майно коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала в натурі, що відповідає принципу реального виконання зобов'язання.

За наведених обставин є правомірною і підлягає задоволенню позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 трактора Беларус - 920, 2010 р.в., заводський номер НОМЕР_2 шляхом його передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон".

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 50025 грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою цього кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з тим, з наведених норм права вбачається, що застосування такої відповідальності як відшкодування збитків має здійснюватись лише у випадках, коли особа, яка звернулась із позовом, понесла реальні втрати, або з витратами, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, враховуючи норми статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Предметом договору купівлі продажу №11 від 29.10.2012 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" та дочірнім підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «НікЮТАС» є трактор Беларус - 920, 2010 р.в., заводський номер НОМЕР_2(а.с18).

Згідно ч.2 ст. 596 ЦК України боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

Необхідність повідомити набувача притримуваної речі(ДП ТОВ «НікЮТАС») про притримання речі і права кредитора (ч. 2 ст. 596 ЦК України) являється обов'язком боржника, при невиконанні якої покупець має право розірвання договору купівлі-продажу, якщо не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що позивачем не повідомлено ДП ТОВ «НікЮТАС» про заявлене відповідачем право притримання зазначеного трактору, що стало причиною розірвання договору купівлі-продажу №11 від 29.10.2012 р., не доведено належними та допустимими доказами, що позивач з'являвся до відповідача - за місцезнаходженням трактора з метою його повернення та наявність сукупності умов для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності. Відповідачем доведено належне виконання зобов'язань та відсутність вини у заподіянні збитків, що підтверджується дослідженими судом матеріалами справи. Тому в позові в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 50025 грн. необхідно відмовити.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2900 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, вилучення індивідуально визначеного майна та стягнення збитків в сумі 50025 грн., в частині розірвання договору купівлі-продажу - припинити.

3. Вилучити у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) трактор Беларус - 920, 2010 р.в., заводський номер НОМЕР_2 шляхом його передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (54001, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816).

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (54001, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816). 2900 (дві тисячі дев'ятсот гривень) грн. - витрат по оплаті позивачем судового збору.

5. В частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 50025 грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено

03.06.13

Суддя А. С. Вороняк