Ухвала суду № 31576084, 23.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/357/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Вижницькому районі Чернівецької області звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції в якому просила визнати протиправною відмову відповідача від 01.02.2013 року №2431/05-36/-20 у зверненні до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - приватного підприємця ОСОБА_2 за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням та зобов'язати відповідача звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-приватного підприємця ОСОБА_2 за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням та із залученням податкової інспекції третьою особою у справі без самостійних вимог.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у справі повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області та необхідності залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ перебувало виконавче провадження № 35313768 за виконавчим листом Чернівецького окружного адміністративного суду № 2а/2470/1032/12 від 24.10.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДПІ у Вижницькому районі в сумі 12403,26 грн.

21 листопада 2012 року відповідно до ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження по вищевказаному виконавчому документу та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої разом з викликом державною виконавця направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією.

На адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби надійшло клопотання ДПІ у Вижницькому районі від 27 листопада 2012 року за № 1453/9/24-012 про звернення державного виконавця до суду із поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон приватного підприємця ОСОБА_2, коли ще не сплив термін на самосійне виконання рішення.

За результатами розгляду вказаного клопотання, листом від 01.02.2013 року №2431/05-36/-20 відповідач повідомив позивача про те, що державні виконавці відділу не мають достатніх підстав вважати, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням. Одночасно повідомлено, що у разі виявлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань, державні виконавці скористаються правом звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням (а.с. 13).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області, тим самим, визнаючи правомірною відмову позивачу у зверненні до суду для обмеження у праві виїзду за межі України ПП ОСОБА_2 виходив з того, що відповідач, приймаючи вказане рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством.

Надавши правову оцінку діям відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 27.02.2013 року.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Так, вищевказаною статтею Закону передбачено право державного виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених па нього рішенням.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з питань розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Із наведених вище статей випливає, що для можливості державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням необхідно встановити умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець відділу не має достатніх підстав вважати що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Разом з тим, на виклик державного виконавця боржник з'явився та надав пояснення з приводу заборгованості стосовно вищезазначеного виконавчого документа.

У разі виявлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням, державний виконавець міг би скористається правом звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ перебували виконавчі документи по стягненню з ПП ОСОБА_2 інших боргів. На даний момент на рухоме та нерухоме майно боржника накладений арешт державними виконавцями. Транспортні засоби боржника перебувають у розшуку, а інші передані в заклад банківських установ (заставодержателів). Нерухоме майно, за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 72В, а саме квартира описана державним виконавцем та очікується висновок експерта про вартість майна. Цим підтверджується факт сприяння ОСОБА_2 виконанню рішень судів.

Крім того, ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено заходи примусового виконання рішень, а саме звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувана певних предметів, зазначених у рішенні; інші доходи, передбачені рішенням.

Таким чином, вирішення питання, щодо обмеження особи в праві виїзду за межі України може бути останнім етапом примусового виконання судового рішення, якщо державний виконавець застосував усі заходи примусу тощо.

Тимчасове обмеження виїзду за кордон здійснюється на підставі рішення суду і тільки у разі, якщо особа має паспорт для виїзду за кордон. Обмеження судом права виїзду за кордон без підтвердження ухилення від виконання рішення може стати підставою для порушення Конституційних прав людини.

Так, ст. 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Законом не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав.

Аналізуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач, правомірно прийняв рішення про відмову позивачу у зверненні до суду для обмеження у праві виїзду за межі України ПП ОСОБА_2

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює права чи свободи заявника.

При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно Закону України "Про виконавче провадження», можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Смілянець Е. С.

/підпис/ Сторчак В. Ю.

З оригіналом згідно:

секретар