Постанова № 31575492, 30.05.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа № 818/2924/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління державної казначейської служби України у м. Сумах, третя особа - публічне акціонерне товариство "Суми-Авто", про визнання дій протиправними, стягнення помилково сплаченого збору, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який він та його представник підтримали в судовому засіданні, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3076,00 грн, та зобов'язати надати подання на повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3076,00 грн з Державного бюджету України. Свої вимоги мотивує тим, що в серпні 2011 року позивач придбав автомобіль, при реєстрації транспортного засобу в органах державтоінспекції сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3076,00 грн. Вважає, що зазначений збір він сплатив помилково, оскільки пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 21.11.2011 року було визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Тобто обов'язок зі сплати збору покладався на осіб, які відчужують автомобіль, а саме на продавця.

Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, платниками такого збору є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій. Проте цей пункт суперечив Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 21.11.2011 року. Лише з прийняттям 07.06.2012 року змін до Закону обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладений на набувача права власності на автомобіль, тобто покупця.

Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви. Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України, передбачено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Згідно з пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. N 226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. З огляду на викладене та враховуючи, що контроль за надходженням коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснює УПФУ в м. Сумах, яке в добровільному порядку відмовляється вчиняти дії щодо повернення помилково сплачених коштів, позивач просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сумах надати подання на повернення позивачеві коштів у розмірі 3076,00 грн, помилково сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Сумах - проти позову заперечив, зазначивши, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній як на момент набуття права власності на автомобіль так і на час здійснення його державної реєстрації в підрозділі Державтоінспекції, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для вищезазначених платників є вартість легкового автомобіля. Відповідно до п. 8 ст. 4 Закону № 400/97-ВР ставкою збору є 3 % від вартості легкового автомобіля.

Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, установлених Законом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, відповідно до пунктів 12, 13 якого передбачено, що платниками збору є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. Такі платники зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договору купівлі-продажу, довідки-рахунку торговельних організацій, договору міни, довідки органів митної служби, акта експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість. Позивачем у серпні 2011 року набуто право власності на автомобіль марки Chery Eastar DC14B 3HI, 2011 року випуску. Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотків його вартості підлягав сплаті позивачем на виконання обов'язку, передбаченого законодавством України, тому підстави для формування подання про повернення коштів відсутні.

Представник відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Сумах - у судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що компетенція органів казначейської служби визначена Бюджетним кодексом України та Положенням про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 за № 1236/19974. Згідно зі статтею 45 Бюджетного кодексу України та пункту 4 Положення Головне управління здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288, визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державної казначейської служби України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державної казначейської служби України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обгрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Відповідні документи щодо повернення на користь позивача платежів до органу казначейської служби не надходили.

Представник третьої особи - ПАТ "Суми-Авто" - у судове засідання також не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки всупереч ч. 2 ст. 40 КАС України суд не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог не надсилав. Крім того, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в серпні 2011 року позивач придбав автомобіль марки Chery Eastar DC14B 3HI, при реєстрації транспортного засобу в органах державтоінспекції сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3076,00 грн. В березні 2013 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах із заявами для вирішення питання про повернення на його користь 3076,00 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На заяви отримав відповіді, якими позивачу було відмовлено (а.с.10,11).

Суд не вбачає підстав для повернення сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як помилково сплачених, з огляду на таке.

Пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній як на момент набуття позивачем права власності на автомобіль так і на час здійснення його державної реєстрації в підрозділі Державтоінспекції, передбачав, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Суд не погоджується з думкою позивача, що обов'язок по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів в контексті Закону покладено саме на продавця, виходячи з такого.

У чинному цивільному законодавстві України використовуються різні поняття, які опосередковують перехід майна від однієї особи до іншої: перехід майна, передача майна, набуття тощо. Разом з тим, термін "відчуження майна" зустрічається у законодавстві найбільш часто. Однозначного розуміння про юридичний зміст цієї категорії у сучасній літературі немає. Невизначеність наукових положень сприяла тому, що в законодавстві "відчуження" використовується і як родова категорія на позначення випадків переходу (втрати) права власності, і як один зі способів припинення права власності. Аналіз змісту ЦК України на предмет застосування терміну "відчуження" дає змогу зробити висновок, що, перш за все, він використовується як одна з підстав припинення права власності (ст. 346 ЦК України). Буквальне формулювання названої підстави - "відчуження власником свого майна" - дозволяє стверджувати, що таке терміновживання позначає випадки, коли власник за своєю волею і на свій розсуд здійснює належні йому повноваження власника та передає річ у власність іншої особи. Тобто при відчуженні припиняється право власності однієї особи з одночасним набуттям права власності на таке майно іншою особою, зокрема на підставах правочину.

Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, прийнятої на виконання Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками такого збору є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Позивач зазначає, що до висновку про помилковість своїх дій по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, він дійшов проаналізувавши законодавство, зокрема, зміни, внесені до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" Законом України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.06.2012 року, яким визначено, що платниками цього збору є підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. Проте, як вбачається з доповідної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.06.2012 року, законопроект розроблено у зв'язку з необхідністю удосконалення норм статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Автор законопроекту зазначав, що відповідно до чинних норм законодавства сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснювалася з операцій з відчуження автомобіля покупцем, обдаровуваним, спадкоємцем (крім тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом та випадків забезпечення автомобілями інвалідів).

Водночас, норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати зазначеного збору при відчуженні автомобілів трактувалися неоднозначно та потребували конкретизації.

Метою прийняття цього проекту Закону України було уточнення деяких норм Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Законопроектом пропонувалося уточнити положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів за законом.

Також пропонувалося уточнити, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється при набутті права власності на легкові автомобілі.

На думку суду, вищевикладене свідчить лише про уточнення законодавцем відповідних положень Закону без зміни його змісту. А відтак, сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля в серпні 2011 року узгоджувалася з вимогами Закону.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління державної казначейської служби України у м. Сумах, третя особа - публічне акціонерне товариство "Суми-Авто", про визнання дій протиправними, стягнення помилково сплаченого збору - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

З оригіналом згідно

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складено 03 червня 2013 року.