Постанова № 31575443, 27.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Справа № 803/1037/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року № 0002152206 та № 0002162206,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (далі - ТзОВ «Ніколь») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0002152206 та № 0002162206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «БК «АРС» за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року, за результатами якої 27.11.2012 року був складений акт № 6492/22-6/20148124, в якому зафіксовані порушення статті 185, пункту 186.1. статті 186, пунктів 198.1., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРС» на загальну суму 70179,50 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 70179,50 грн., та відповідно занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за вересень 2011 року - 70179,50 грн. та підпункту 13.1.1. пункту 134.1. статті 134, пункту 135.1. статті 135, пункту 138.8. статі 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 80707,00 грн.

На підставі акту перевірки, 10.12.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0002152206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 80707,00 грн. та № 0002162206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 105268,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 70179,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35089,50 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС» помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Також вказує на те, що посилання податкового органу на акти перевірок про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК» «АРС», ТзОВ «Триада», ТзОВ «Євро Імідж» не може бути підставою для збільшення ТзОВ «Ніколь» сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом. Крім того, жодних правовідносин з ТзОВ «Триада», ТзОВ «Євро Імідж» позивач не мав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 10.12.2012 року №0002152206 та №0002162206.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов від 24.05.2013 року позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що як встановлено перевіркою ТзОВ «Ніколь» на виконання договору про надання послуг отримало у вересні 2011 року від ТзОВ «БК» «АРС» послуги по розвантаженню, встановленню та монтажу конструкцій відгороджувальних у різних відділеннях АТ «Ощадбанк», що знаходяться у АР Крим. Під час перевірки були надані податкові, видаткові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг). Однак акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) не відповідають вимогам Наказу від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві». Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 20.09.2012 року № 3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРС» з питань підтвердження господарських відносин з платникам податків за вересень 2011 року», в якому вказано, що згідно бази даних АІС ОР ТзОВ «БК «АРС» має стан «припинено», факти поставок товарів від ТзОВ «БК «АРС» не підтверджено, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між даним контрагентом та підприємствами-покупцями.

Крім того, з протоколу допиту директора ТзОВ «БК «АРС» вбачається, що зазначена вище діяльність підприємства здійснювалась без його відома та участі, тому усі первинні документи видані та підписані (нібито) ним є юридично «дефектними» та не створюють юридичних наслідків.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було надіслано ТзОВ «Ніколь» запит від 02.11.2012 року № 14764/12-612 про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТзОВ «БК «АРС» за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року у зв'язку з проведенням позапланових документальних перевірок ТзОВ «БК «АРС», за результатами яких встановлено факти, що свідчать про можливі порушення ТзОВ «Ніколь» податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивачем листом від 09.11.2012 року № 1074 було надіслано на адресу Луцької ОДПІ письмові пояснення та надано копії документів на 133 аркушах.

На підставі наказів від 12.11.2012 року № 1961, від 20.11.2012 року № 2040 та направлення від 13.11.2012 року № 002262 в період з 13.11.2012 року по 19.11.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «БК «АРС» за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року, про що складено акт від 27.11.2012 року № 6492/22-6/20148124 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності операцій з ТзОВ «БК «АРС» за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року».

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 186.1. статті 186, пунктів 198.1., 198.6. статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРС» на загальну суму 70179,50 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 70179,50 грн., та відповідно занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за вересень 2011 року - 70179,50 грн.; підпункту 13.1.1. пункту 134.1. статті 134, пунктів 135.1., 135.2. статті 135, пункту 138.8. статі 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 80707,00 грн.

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 27.11.2012 року № 6492/22-6/20148124 подав письмові заперечення, однак листом Луцької ОДПІ від 05.12.2012 року № 17919/10/22-1 оскаржуваний акт перевірки визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених в запереченні немає.

На підставі акту перевірки, 10.12.2012 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0002152206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 80707,00 грн. та № 0002162206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 105268,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 70179,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35089,50 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у Волинській області від 22.02.2013 року № 789/10\10.2-06 та ДПС України від 22.03.2013 року № 9562/6/10-2015 первинна та повторна скарги ТзОВ «Ніколь» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 10.12.2012 року №0002152206 та № 0002162206 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Ніколь» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року, а також заниження суми ПДВ за вересень 2011 року та заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та контрагентом ТзОВ «БК «АРС» є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «БК «АРС» судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між ТзОВ «Ніколь» (Замовник) та ТзОВ «БК «АРС» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 15-11, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується надати, а Замовник оплатити і прийняти у відповідності з умовами даного договору послуги асортименті та за ціною, що вказується в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 даного договору Замовник проводить оплату Виконавцю наданих послуг після їх виконання шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок. Документом, що є основою для оплати наданих послуг та підтверджує виконання зобов'язань являється погоджений обома сторонами акт виконаних робіт.

Ціни на послуги з завантаження, розвантаження товару та його встановлення і монтаж сторонами погоджені згідно з додатком № 1 до договору.

На виконання зобов'язань по договору за період з 01.04.2011 року по 28.09.2011 року ТзОВ «БК «АРС» надано ТзОВ «Ніколь» послуг на загальну суму 2095428,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на загальну суму 421077,00 грн., в тому числі ПДВ - 70179,50 грн.

Факт надання послуг підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) із зазначенням місця їх складання та кошторисами витрат на послуги.

Оплата за надані послуги проведена у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «БК АРС» коштів за надані послуги, що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Придбані у вказаного контрагента послуги позивачем були реалізовані, що підтверджується договором на закупівлю деталей металевих для столярних та теслярських виробів (відгороджувальних конструкцій (захисних сертифікованих бар'єрних перегородок операційних робочих місць) № 113 від 28.12.2010 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі начальника Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» (Замовник) та ТзОВ «Ніколь» (Виконавець), актами приймання - передачі виконаних робіт у вересні 2011 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Отже, надані послуги були придбані у ТзОВ «БК «АРС» та в подальшому реалізовані позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, комплекс отриманих послуг у ТзОВ «БК «АРС» в 3 кварталі 2011 року безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, а тому він мав право на віднесення сум до валових витрат.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Ніколь» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з надання послуг, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цієї операції ТзОВ «Ніколь» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Товар отриманий у ТзОВ «БК «АРС» в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Як слідує з матеріалів справи, висновок відповідача про нікчемність укладеної угоди ґрунтується на підставі акту перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012 року № 3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРС», за результатами якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень 2011 року. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТзОВ «БК «АРС» за вересень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «БК «АРС» та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, в силу частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 ЦК України є нікчемними. Також в акті йдеться про те, що згідно отриманого службовою запискою від 13.07.2012 року № 6731/07/-06/52 від ГВПМ у Печерському районі м. Києва висновку № 974 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, проведене експертне дослідження підписів директора ТзОВ «БК «АРС» ОСОБА_3 свідчить про те, що підписи від його імені виконані різними особами.

Згідно бази даних АІС ОР ТзОВ «БК «АРС» «має стан «припинено».

Крім того, ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників товарів для ТзОВ «БК «АРС» у вересні 2011 року, зокрема, ТзОВ «Триада» (акт від 05.09.2012 року № 3474/22-9/20321338) та ТзОВ «Євро Імідж» (акт від 19.07.2012 року № 2620/22-9/34048066), в яких вказано про відсутність реального здійснення господарських операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), які укладені ТзОВ «Триада» та ТзОВ «Євро Імідж» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та мають ознаки фіктивності.

Однак, з такими твердженнями відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Що стосується даних, встановлених в ході службового розслідування щодо проведеного експертного дослідження підпису, то суд до уваги їх не приймає, оскільки кримінальне провадження по діяльності ТзОВ «БК «АРС» не порушено і доказів на підтвердження такої обставини відповідачем в судове засідання не представлено.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, то суд зазначає, що зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Внесення запису «має стан платника «припинено», на момент складання акту у 2012 році та неможливості проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання, укладених з вказаним контрагентом, правочинів нікчемними.

Реальність здійснення господарської операції відповідачем не досліджувалась та відповідні висновки не робились.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що посадовими особами позивача не було надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтвердили фактичне виконання, контроль та приймання робіт, послуг та те, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам Наказу від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», оскільки всі первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання-передачі послуг із зазначенням відповідних даних про роботи та час і місце їх складання позивачем були представлені відповідачу.

Також суд зазначає, що вказаним наказом затверджено форми актів приймання-передачі робіт при проведені будівельних робіт, яких в даному випадку позивач не проводив.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання послуг у ТзОВ «БК «АРС», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «БК «АРС».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 10.12.2012 року № 0002152206 та № 0002162206, винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1859,76 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 15.05.2013 року № 291.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 0002152206 та № 0002162206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» судові витрати в сумі 1859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 76 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 01 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк