Вирок № 31575213, 15.05.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/5381/2012

15.05.2013 року м. Сімферополя

Колегія суддів Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: суддів:Двірник Н.В. Деменка С.В., Кучеренко Н.В., при секретаріГранковської О.В., Боровікової І.Ю., Абдул-Джелі Т.В., Моріної В.С.,за участю прокурорів: захисників: потерпілих (цивільних позивачів) представника потерпілого підсудних: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9., адвокатів ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_4., ОСОБА_7. ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_22. ОСОБА_23 ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Сімферополі кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Молочне Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, дітей не має, інваліда другої групи, не працевлаштованого, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123; п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ч.2 ст. 194, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Краматорськ, громадянина України, освіта вища, працюючого директором представництва ТОВ ВК «Кримтел» в м. Київі, одруженого, має малолітню дитину, 2013 року народження, проживає: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 - п. п. «a», «i» ст. 93, п. п. «а», «е», «з», «i» ст. 93, ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року); ст. 255 і ст. 257 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця смт. Форос АР Крим, громадянина України, освіта вища, працюючого заступником директора ТОВ «Провідник», одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, 2007 року народження, раніше не судимого, проживає: АДРЕСА_2,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 - п. п. «а», «е» ст. 93, п. п. «а», «г», «е» ст. 93, п. п. «в», «з» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця с. Молочне Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, освіта середня, не працевлаштований, одружений, дітей не має, раніше судимого: 27.06.2001 року вироком Київського районного суду м.Сімферополя за ч.2 ст. 189 КК до 4-х років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 14.09.2002 року; 06 січня 2005 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області за. ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений по відбуттю покарання; проживає та зареєстрований: АДРЕСА_3,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 123, п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ч. 2 ст. 194, ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця Воронезької області Російської Федерації, громадянина України, освіта вища, працює директором ДП ЖКГ ВАТ «Кримбуд», одружений, має неповнолітню дитину, проживає і зареєстрований: АДРЕСА_5, раніше не судимий,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 - п. п. «ж», «i» ст. 93, п. п. «г», «ж», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, уродженця м. Сімферополь, громадянина України, освіта середня, приватний підприємець, вдівець, має на утриманні неповнолітню доньку, 1998 року народження, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_6,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 - п. п. «a», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ст. 255, ст. 257 КК України (в редакції 2001 року);

ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, уродженця м. Сімферополь, громадянина України, не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину; проживає: АДРЕСА_7, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий;

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 - п. п. «a», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ст. 255, ст. 257 КК України (в редакції 2001 року),

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці 1980-х - початку 1990-х років на території АР Крим особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с. 199-201), організувала під своїм керівництвом велику банду, що налічувала кілька сотень людей, що включала в себе ряд дрібних злочинних угруповань, які є по своїй суті також бандами, які очолювали інші невстановлені досудовим слідством особи.

Метою створення банди було здійснення нападів на підприємців та інших громадян з метою скоєння низки злочинів, у тому числі тяжких та особливо тяжких.

У цей період часу названа особа, реалізуючи злочинний намір, спрямований на створення банди, запропонувала увійти до її складу особам, що мали злочинний спосіб життя, щодо яких справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201, 202-214). Вони прийняли цю пропозицію і залучили в банду інших осіб, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с.197-198), а також осіб, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с. 199-201, 202-214).

Всі учасники банди не знали повного її складу, однак кожному пересічному члену банди були відомі керівники самої банди і її структурних підрозділів.

З метою розширення кількості членів банди для скоєння низки злочинів, у тому числі тяжких і особливо тяжких, які вимагали більшої кількості учасників, а також для можливості здійснення контролю за комерційними структурами, що полягало у поборах з підприємців за здійснення їх нібито охорони від посягань інших угруповань, які діяли на території АР Крим, зазначені особи вербували до складу банди інших осіб.

При цьому керівники банди, відносно яких відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201, 202-214), що мали спільний умисел на створення банди, почали формувати під своїм керівництвом власні злочинні групи, які були невід'ємною частиною банди під керівництвом особи, у відношенні якого справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201).

Так, у зазначений період часу особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.202-214), привернула до діяльності банди іншу особу, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126). Останній, переслідуючи мету особистого збагачення, прийняв пропозицію і вступив до складу банди. Будучи членом банди, особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), залучив до участі в діяльності банди іншу особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99) та інших невстановлених слідством осіб.

У свою чергу залучені в банду особи, виконуючи вказівки керівників банди про збільшення її чисельності, приступили до вербування нових членів.

Таким чином, в кінці 1980-х початку 1990-х років особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201), організувала озброєну банду, що включала в себе ряд дрібних злочинних угруповань, які є по своїй суті також бандами.

Основним видом діяльності банди на той період було вимагання у підприємців коштів за здійснення, нібито їх охорони від посягань інших злочинних угруповань, які діяли на території АР Крим.

Створена банда і її структурні підрозділи володіли стійкістю, ієрархічністю, суворою підпорядкованістю рядових її членів керівникові банди і керівникам її підрозділів, загальновизнаними правилами поведінки, що проявлялося у організованості, тісному зв'язку всіх її членів в злочинної діяльності, як безпосередньо у момент скоєння злочинів, так і після них. Подальше формування банди здійснювалося за принципом земляцтва, коли в ту чи іншу групу входили вихідці з одного регіону, або за принципом тривалих особистих відносин, у тому числі у зв'язку з спільної навчанням, проживанням в одному населеному пункті.

Нові учасники банди залучалися із знайомих членів банди, з числа осіб, що вели злочинний спосіб життя і схильних до скоєння злочинів, а також серед осіб, що зазнали матеріальних труднощів.

Особи, які відчували матеріальні труднощі, отримавши таку пропозицію, або відразу вступали до складу банди, або їм спочатку надавалося житло, робота, матеріальні засоби для існування, здійснювалося їх знайомство з членами банди, які розповідали їм про порядок діяльності в банді, перспективи збагачення, і т.п. Потім таких осіб залучали до вчинення будь-яких злочинів, після чого вони ставали дійсними членами банди і, боячись розправи або викриття, продовжували перебувати в її складі і вчиняти злочини.

З метою закріплення членів банди існували фінансові стимулятори і перспективи зростання в ієрархії злочинної організації - банди. Так, членам банди виплачувалося щомісячне грошове утримання за участь у банді в розмірі від декількох сотень до кількох тисяч доларів США, що значно перевищувало заробітні плати робітників і службовців, зайнятих у промисловості та сільському господарстві. Розмір грошового утримання залежав від займаного в ієрархії банди місця: чим вище місце, тим вище і розмір щомісячного грошового утримання.

Крім того, найбільш активні члени банди заохочувалися керівниками банди шляхом призначення на вищі посади керівників вже діючих структурних підрозділів банди, або доручали їм сформувати свою угрупування у складі банди. Для забезпечення фінансової діяльності такого угруповання керівниками банди також визначалася сфера відповідальності такий угруповання: будь-яка територія або об'єкт фінансової діяльності.

Тим самим рядовий член банди мав певну перспективу отримання більшого матеріальної прибутку від своєї злочинної діяльності, в залежності від займаного в ієрархії банди місця.

Фінансування банди здійснювалося за рахунок щомісячних відрахувань коштів її структурними підрозділами в загальну касу - так званий «общак», у розмірі 30% від отриманого прибутку угруповання. Решта прибутку угрупування розподілялася її керівником між іншими членами і носила або постійний характер - щомісячне грошове утримання, або розмір винагороди залежав від суми здобутих злочинним шляхом коштів.

Всередині банди існувала чітка конспірація, що виражалася в тому, що особи, що входили до її складу, називали один одного за прізвиськами, виключаючи звернення один до одного за дійсними даними. Зважаючи на це, члени одного злочинного угруповання не знали повних анкетних даних один одного. Деякі прізвиська були похідними від прізвища тієї чи іншої особи, деякі були пов'язані із зовнішністю людини, деякі - присвоювалися виходячи з яких-небудь інших факторів, у тому числі місця народження або відбування покарання в місцях позбавлення волі. У деяких випадках, коли члени банди не мали кличок, їх називали тільки по іменах.

Зокрема, у ОСОБА_25. було прізвисько «ОСОБА_25», ОСОБА_26. - «ОСОБА_26, ОСОБА_30 - «ОСОБА_30», ОСОБА_29 - «ОСОБА_29», ОСОБА_28 - «ОСОБА_28».

Глибина конспірації, що мала місце в банді, виявлялася також у використанні чітко обумовлених кодових слів і чисел для позначення місць зустрічей її членів, які були відомі кожному члену банди.

У середині 1991 року між бандою особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 л.д. 199-201) і конкуруючим злочинним угрупованням "ОСОБА_209", що діяла на території АР Крим, на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками, виник збройний конфлікт, в ході якого був убитий керівник банди.

Після його вбивства очолювана ним банда розпалася на декілька окремих добре організованих і озброєних банд, одну з яких найбільш велику та найбільш організовану очолила інша особа, відносно якого відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.. 202-214) і банда отримала назву "ІНФОРМАЦІЯ_8".

Банда будувалася за принципом територіальності, а також по напрямку діяльності того або іншого угруповання, що входить до її складу. У більшості населених пунктів АР Крим діяв структурний підрозділ банди або її окремі представники.

У ряді випадків у складі банди створювалися групи спеціального призначення, діяльність яких зводилася до здійснення вбивств і інших тяжких злочинів.

Так, в ході збройного протистояння банди під керівництвом особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.202-214) із злочинними угрупуваннями особи, щодо якої відмовлено у порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201) та іншим злочинним угрупованням, названим «ІНФОРМАЦІЯ_11» була створена група на чолі з особою, щодо якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), в яку увійшли ряд осіб, як з його групи, так і з інших груп, метою яких було фізичне усунення зазначених членів злочинних угруповань.

Крім того, кожен лідер банди мав ряд наближених осіб, які підкорялися безпосередньо тільки йому, не входили до складу будь-якого структурного підрозділу банди і виконували функції особистої охорони або виконували особливі розпорядження лідера банди, у тому числі про скоєння злочинів особисто або у складі груп з числі членів будь-якого злочинного формування банди.

З метою полегшення вчинення злочинів члени банди з моменту її створення і впродовж всієї її діяльності, вживали заходів для її озброєності.

Так, членами банди самостійно при невстановлених слідством обставинах купувалася вогнепальна та інша невстановлена слідством зброя та боєприпаси до неї, яка використовувалася ними в ході здійснення своєї злочинної діяльності.

Крім того, особа, відносно якої відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201), маючи зв'язки в Російській Федерації і Вірменії, через невстановлених слідством осіб організував поставки невстановленого слідством вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, що частково було передано в користування членам банди, а частково заховано у невстановлених слідством місцях для його подальшого використання в ході здійснення злочинів.

Про наявність у розпорядженні банди зброї та бойових припасів до неї, а також про те, що члени банди - виконавці злочинів будуть забезпечені ним для здійснення того чи іншого злочину, було відомо кожному члену банди.

Зброя банди зберігалася в ряді місць, у тому числі і невстановлених слідством. Керівниками банди були призначені відповідальні за зберігання і видачу зброї членам банди, як невстановлені в ході досудового слідства особи, так і особи, відносно яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 45 а.с.197-198).

На озброєнні банди була велика кількість вогнепальної і холодної зброї, вибухові пристрої, гранатомети РПГ і гранатометні постріли до них, автоматична стрілецька зброя, снайперські гвинтівки «СВД» і «Бур», ручні гранати, вибухові речовини: тол, тротил, пластіт, патрони до існуючої зброї, а також необхідне обладнання для створення вибухових пристроїв. Ця зброя купувалася для загальних потреб банди, видавалася для здійснення того чи іншого злочину, після чого або залишалася на місці скоєння злочину або поверталася назад на місце складування.

Зокрема, в арсеналі банди був 40-мм ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В №9349, 1990 року випуску, і штатний бойової припас до нього - надкалиберна ручна кумулятивна граната ПГ-7 ВЛ, що мала в своєму спорядженні вибухова речовина підвищеної потужності «ОКФОЛ» вагою 730 гр., що використовувалися при скоєнні замаху на диверсію; автомат АКМ калібру 7,62 мм №ЮЇ НОМЕР_6, 1966 року випуску, і автомат АК-74 калібру 5,45 мм № 42781158, 1986 року випуску, - які використовувалися при здійсненні вбивства ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_33 та ОСОБА_34

Членами банди ОСОБА_35. і ОСОБА_36 та іншими особами при умисному знищенні шляхом підриву міжнародного торгового центру СП «Акктусит» використовувалися два невстановлених слідством саморобних вибухових пристрої типу підривного заряду.

Членом банди ОСОБА_28 та іншими особами при здійсненні вбивства ОСОБА_37 і ОСОБА_38, і замаху на вбивство ОСОБА_39. використовувався пістолет ТТ калібру 7,62 мм з патронами зразка 1930-1933 р.р. і револьвер Сміт-Вессон.38 спеціального калібру з відповідними боєприпасами до них.

Прагнучи максимально приховати свою злочинну діяльність і підтримати згуртованість серед членів банди, її керівники встановили місця зборів - сходів, які відбувалися в офісах підконтрольних їм фірм або в інших місцях, які вони контролювали.

Так, місця зборів банди були розташовані в м. Сімферополі: бар «Калігула», ресторан "Калинка" в смт. ГРЕС, ресторан "Океан", ресторан "Едем", бар "У Олексія", офіси фірм "Русь" і "Сата", база ФК "Таврія", розташована в сел. Поштове Бахчисарайського району, бар "Салгир" у сел. Гвардійське Сімферопольського району на вул. Леніна, буд. 5, санаторій СКОК "Ай-Даніль", розташований в м. Ялті.

Для зв'язку між членами банди використовувалися мобільні і, у виняткових випадках, стаціонарні телефони, пейджери, таксофони. При цьому, в мобільних телефонах через невеликі проміжки часу змінювалися картки операторів мобільного зв'язку, з метою уникнути постановки телефону на контроль співробітниками правоохоронних органів.

Всередині банди існувала жорстка дисципліна, яка передбачала покарання за будь-яку провину члена банди, пониження керівника структурного підрозділу до рядового члена банди або фізичне знищення члена банди.

Дотримуючись суворої конспірації і жорсткої дисципліни, всі питання злочинної діяльності банди і здійснюваних нею нападів, обговорювалися серед керівників банди та керівників структурних підрозділів, які визначали об'єкти для нападу, їх час і місце, розробляли і погоджували плани скоєння цих злочинів. Рядові члени банди не брали участь в обговоренні таких питань, прийняті рішення до них доводилися їх керівниками безпосередньо перед здійсненням того або іншого злочину, або, коли була потрібна певна підготовка, за деякий час до його скоєння.

Визначивши об'єкт для нападу, члени банди завчасно за розпорядженням керівника банди або керівника структурного підрозділу, на який покладали вчинення злочину, вивчали уклад життя потерпілого, маршрути і способи його пересування, фізичні дані, оцінюючи можливість вчинення опіру, а також збирали інші дані про його особу, використовуючи можливості ведення прихованого спостереження за потерпілими. З урахуванням зібраних даних про потерпілого, план вчинення злочину відносно нього деталізувався керівниками банди, після чого визначався остаточний час і місце скоєння злочину і остаточний склад його учасників, які могли входити як в один структурний підрозділ банди, так і в різні її підрозділи.

Після вбивства в червні 1994 року організатора банди (т. 45 л.д. 202-214), її очолили інші особи, однак банда не припинила скоєння злочинів, її склад до цього часу був практично повністю сформований і в подальшому, в ході здійснення її злочинної діяльності, відбувалася лише її структуризація і реорганізація.

В період з кінця 1980-х по 1993 рік особами, щодо яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с. 202-214, т.34 а.с. 186-199) в діяльність банди були залучені ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_25. У період з 1993 по 1995 рік особою, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), в її діяльність були залучені ОСОБА_24 і ОСОБА_27

Керуючись корисливими мотивами і бажанням особистого збагачення злочинним шляхом, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_25., усвідомлюючи факт існування організованою раніше злочинної групи і її озброєність, добровільно увійшли до складу банди.

Члени банди усвідомлювали, що дії кожного з них є невід'ємною складовою частиною дій банди при здійсненні конкретних злочинів. Крім того, в процесі вчинення злочинів учасники банди, з урахуванням соціального положення, психологічних якостей та фізичних можливостей кожного, виконували конкретні спеціалізовані ролі, розподіляли між собою майно, здобуті злочинним шляхом.

Зокрема ОСОБА_26 і ряду інших членів банди, згідно заздалегідь розподілених функцій, були відведені ролі, пов'язані з безпосереднім виконанням вбивств.

ОСОБА_24, ОСОБА_36 та інші особи, будучи членами банди, залучалися до скоєння злочинів, пов'язаних з залякуванням потерпілих, проведення вибухів будинків, установ і фізичною розправою над потерпілими.

Інші члени банди виконували функції, пов'язані зі збором інформації про потерпілого, наданням виконавцям злочинів зброї, засобів зв'язку, конспіративних квартир, автотранспорту, вимаганням грошей від підприємців.

Для вчинення злочинів членами банди використовувалася формений одяг працівників міліції, проблискові маячки, портативні радіостанції наручники й інші спеціальні засоби.

Зазначені предмети перебували в невстановленому слідством місці, були власністю всій банди і видавалися її членам для скоєння злочинів, після чого назад ними поверталися. З метою контролю за видачею і прийняттям зазначених речей у банді були призначені певні особи, невстановлені в ході досудового слідства.

Для мобільності банди її членами використовувалися різні типи і марки автомобілів, як з числа належних членам банди, так і автомобілі, які купувалися для здійснення того чи іншого злочину, після чого кидалися або знищувалися.

Так, ОСОБА_26 в ході своєї злочинної діяльності використав невстановлені автомобілі ВАЗ 2109 світлого кольору і ВАЗ 2108 білого кольору, а ОСОБА_24 і ОСОБА_27 використовували в ході злочинної діяльності автомобілі «BMW Альпіна» темно-синього кольору, «ВАЗ 21013» червоного кольору. Крім того, зазначені й інші члени банди також використовували інші автомобілі, невстановлені в ході досудового слідства.

У ряді випадків автомобілі надавали учасники злочинів, які не входили до складу банди. Так, невстановлені в ході досудового слідства особи надавали в розпорядження банди знаходився автомобіль «BMW Альпіна» темно-синього кольору, «ВАЗ 21013» червоного кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, а також інші транспортні засоби.

Перераховані автомобілі використовувалися для транспортування членів банди до місця скоєння злочинів, а також з місць подій, незаконного позбавлення волі потерпілих, доставки зброї, грошових коштів, здійснення іншої діяльності банди.

Учасники банди, використовуючи свої корумповані зв'язки в системі правоохоронних органів, через невстановлених слідством осіб отримували спеціальні талони, що дають право проїзду на автотранспорті без догляду.

Напади у складі озброєної банди вчинялись аж до 1999 року (вчинення замаху на вбивство ОСОБА_15) і саме існування банди фактично тривало до затримання правоохоронними органами учасників цієї банди у 2006 -2009 роках.

Банда, керована особами, щодо яких справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201, 202-214), а також особами, щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 45 а.с. 197-198), до складу якої входили ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_25 скоїли злочини при наступних обставинах:

Умисне вбивство ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32. і ОСОБА_33 в складі озброєної банди

В середині 1991 року між бандою під керівництвом особи, у відношенні якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201) і конкуруючим злочинним угрупованням «ОСОБА_209», що діяла на території АР Крим, на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками, виник збройний конфлікт, в ході якого була вбита особа, яка керувала цією бандою, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201).

Після вбивства зазначеного керівника банди, очолювана ним банда розпалася на декілька окремих добре організованих і озброєних злочинних угруповань - банд, одну з яких найбільш велику та найбільш організовану, очолила особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 л.д. 202-214). Ця банда отримала назву «ІНФОРМАЦІЯ_8». Крім зазначеної особи керівниками цієї банди стали також особи, відносно яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с.186-199, т. 45 а.с.197-198).

Інше організоване озброєне злочинне угруповання - банду, що відокремилася, очолила особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 а.с.199-201).

Згодом між бандою «ІНФОРМАЦІЯ_8» і іншою бандою на ґрунті розподілу сфер впливу і особистих неприязних відносин між їх керівниками, виник збройний конфлікт. Для нейтралізації протиборства керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», особою, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 45 л.д. 202-214) і особами, щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с.186-199, т. 45 а.с.197-198) було прийнято рішення про фізичне усунення лідера злочинного угруповання ОСОБА_40

Реалізуючи злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_40, зазначені лідери банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ознайомили з цим рішенням членів їх банди і дали вказівку особі, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с.197-198 ) і особі, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126) вивчити уклад життя ОСОБА_40 і його сім'ї, маршрути і способи його пересування, звички, наявність і кількість охоронців шляхом прихованого спостереження за ОСОБА_40., членами його сім'ї, охороною і наближеними до нього особами з числа його злочинного угруповання, прослуховування його телефонних переговорів із зазначеними особами, після чого, розробити план здійснення вбивства ОСОБА_40 і підшукати виконавців для вчинення цього злочину.

Виконуючи наказ лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», вказані особи встановили спостереження за ОСОБА_40., членами його сім'ї, охороною і наближеними до нього особами і продовжували постійно здійснювати контроль за ним протягом тривалого часу.

Для безпосереднього виконання вбивства ОСОБА_40 лідерами структурних ланок злочинного угруповання банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» були направлені в підпорядкування особи, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126) члени злочинного угрупування - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8»: ОСОБА_26, особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, т. 45 а.с.199-201, а.с.202-2124), а також особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с. 197-198).

Зазначені особи - безпосередні виконавці злочину, виконуючи наказ лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», переслідували мету утвердження в злочинному угрупованні, що припускало отримання ними додаткових матеріальних благ від злочинної діяльності і свідчить про їх корисливі наміри.

За вказівкою лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» для здійснення вбивства ОСОБА_40, особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з його розшуком (т. 45 а.с.197-198) при невстановлених слідством обставинах придбала і потім надала у розпорядження особи, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126) вогнепальну зброю: автомат АКМ калібру 7,62 мм №НОМЕР_2, 1966 року випуску, автомат АК-74 калібру 5,45 мм №НОМЕР_3, 1986 року випуску, невстановлений слідством автомат, і необхідні бойові припаси до них; а також для забезпечення зв'язку під час підготовки і здійснення зазначеного злочину - невстановлені слідством портативні радіостанції.

Зібравши необхідну інформацію відносно ОСОБА_40, особа, відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126) розробила план здійснення його вбивства, згідно якого виконавці вбивства повинні були з виданого ним для вчинення злочину вищевказаної вогнепальної зброї розстріляти автомобіль, в якому буде знаходитись ОСОБА_40 і всіх інших в ньому людей. Цей план вчинення злочину був узгоджений з керівниками банди, деталізований ними і схвалений, після чого вони визначили час і місце скоєння злочину і його виконавців.

Згідно вказівки керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» скоєння вбивства ОСОБА_40 було доручено ОСОБА_26 та особам, щодо яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, л.д. 127-149)

Керівництво діями зазначених виконавців вбивства було доручено особі, що розробив план здійснення вбивства ОСОБА_40 і відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126).

Виконуючи вказівки лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», зазначена особа ознайомила з розробленим планом скоєння вбивства ОСОБА_40 ОСОБА_26. та інших виконавців запланованого злочину.

Згідно із планом вчинення злочину особа, відносно якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.127-149), повинна була стежити за навколишнім середовищем і за пересуванням автомобіля ОСОБА_40 Для координації дій виконавців вбивства здійснювався зв'язок за допомогою радіостанції з особою, яка керувала вчиненням вбивства і відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126) і забезпечити прикриття ОСОБА_26. та особи, у відношенні якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99) під час здійснення ними вбивства ОСОБА_40 і інших осіб.

12 липня 1995 року близько 11.30 години члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8»: ОСОБА_26 та особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, а.с.100-126, а.с.127-149), діючи спільно на виконання загального злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_40 та осіб, які під час вчинення злочину будуть перебувати з ним, маючи при собі зазначену вогнепальну зброю, зайняли свої позиції на ділянці постійного маршруту пересування ОСОБА_40 на автотранспорті на ділянці шляху від вул. Гоголя до вул. Москальова в м. Сімферополі.

Особа, що керувала вчиненням вбивства і відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), використовуючи невстановлений слідством автомобіль, стежив за пересуванням автомобіля ОСОБА_40 - ВАЗ-21093 з державним реєстраційним номером НОМЕР_7 і по радіостанції повідомляла співучасникам вбивства про його наближення до ділянки, де ОСОБА_40 очікували озброєні автоматами члени банди: ОСОБА_26 та особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 л.д. 76-99 л.д. 127-149).

12 липня 1995 року, близько 12.00 години члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_26 та особи, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99, а.с.127-149) , перебуваючи на ділянці дороги, що веде від південного мосту до б. № 2 по вул. Москальова в м. Сімферополі, отримавши відповідну команду від особи, що керував вчиненням вбивства і відносно якого відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.100-126), будучи впевненими, що в автомобілі ВАЗ-21093 з державним реєстраційним номером НОМЕР_7 знаходиться ОСОБА_40 і супроводжуючі його особи, з вогнепальної зброї: автомата АКМ калібру 7,62 мм, №НОМЕР_2, 1966 року випуску, і автомата АК-74 калібру 5,45 мм №НОМЕР_3, 1986 року випуску, розстріляли вищевказаний автомобіль і осіб, що знаходились в ньому.

В результаті спільних навмисних дій ОСОБА_26. та осіб, відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с.76-99 а.с.100-126 а.с.127-149), були вбиті ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 та ОСОБА_34, смерть яких настала від численних вогнепальних поранень, в дуже короткий проміжок часу після їх смерті.

Ралізувати злочинний намір, спрямований на здійснення вбивства ОСОБА_40, зазначеним членам банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» не вдалося, з незалежної від їх волі, об'єктивної причини, оскільки ОСОБА_40 в автомобілі у момент вчинення нападу не перебував.

Умисне вбивство ОСОБА_37 і ОСОБА_38 і замах

на умисне вбивство ОСОБА_18 в складі озброєної банди

На початку жовтня 1997 року лідерами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» з метою помсти за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_41, було прийнято рішення вбити ОСОБА_37 Вчинення зазначеного злочину було доручено члену банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_28 і іншому члену банди - невстановленій слідством особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження (т.34 а.с. 176-179).

У зазначений час ОСОБА_28 і невстановлена лідством особа, у відповідності з отриманою вказівкою про скоєння вбивства ОСОБА_37, розробили план скоєння злочину, визначивши спосіб, час і місце вчинення вбивства - фізичне знищення ОСОБА_37 шляхом заподіяння вогнепальних поранень, у вечірній або нічний час доби, у дворі за місцем його проживання.

Виконуючи дії, спрямовані на підготовку до скоєння злочину, ОСОБА_28 і невстановлена лідством особа, за невстановлених слідством обставин, отримали із арсеналу злочинної організації - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», вогнепальну зброю: невстановлений слідством пістолет «ТТ» калібру 7,62 мм і револьвер калібру 38 «Сміт-Вессон», а так само бойові припаси до них. На протязі декількох наступних днів, ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа неодноразово здійснювали виїзди в с. Залісся Сімферопольського району, де встановили місце проживання ОСОБА_37, з'ясували навколишнє оточення в районі будинку, в якому проживав ОСОБА_37 детально спланували задумане вбивство і намітили шляхи відходу після його вчинення.

10 жовтня 1997року ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа, маючи умисел на вбивство ОСОБА_37, маючи при собі вищевказане вогнепальну зброю, прибувши у двір багатоквартирного житлового будинку № 29 по вул. Перемоги в с. Залісся Сімферопольського району АР Крим, де, діючи відповідно до розробленого плану, стали очікувати приїзду ОСОБА_37 із м. Сімферополя.

11 жовтня 1997 року близько 04:00 години ОСОБА_18, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 червоного кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_4, приїхав у двір будинку № 29 по вул. Перемоги в с. Залісся Сімферопольського району. Разом з ОСОБА_18 з автомобіля вийшли ОСОБА_37 і ОСОБА_38, які прослідували до під'їзду № 2 зазначеного будинку і зупинилися біля входу.

ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа, побачивши, що разом з ОСОБА_37 знаходяться сторонні особи, і бажаючи виконати вказівку лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» про заподіяння смерті ОСОБА_37., вирішили одночасно здійснити також вбивство осіб, що супроводжували його, а саме незнайомих їм ОСОБА_18 і ОСОБА_38 Прийнявши рішення скоїти вбивство трьох осіб, ОСОБА_28 і невстановлена ??слідством особа переслідували так само мету приховати сліди вбивства ОСОБА_37 шляхом фізичного усунення свідків вбивства - ОСОБА_18 і ОСОБА_38

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа, діючи спільно та злагоджено, одночасно підійшли до під'їзду № 2 будинку № 29 по вул. Перемоги у с.Залісся Сімферопольського району, де стояли ОСОБА_37 ОСОБА_38 і ОСОБА_18, після чого з близької відстані здійснили з невстановленого слідством пістолета Токарєва «ТТ» калібру 7,62 мм і револьвера 38 калібру «Сміт-Вессон» серію пострілів у ОСОБА_37, ОСОБА_18 і ОСОБА_38

В цей же час ОСОБА_18, скориставшись тим, що ОСОБА_28, стріляючи в нього з вогнепальної зброї, всупереч своїй волі, промахнувся, рятуючи своє життя, забіг до найближчого під'їзду, де сховався від нападників.

ОСОБА_37 і ОСОБА_38, не встигли надати будь-якого опору або сховатися від злочинних дій нападників, внаслідок чого отримали вогнепальні поранення, від яких наступила смерть.

Смерть ОСОБА_37 настала від множинних вогнепальних кульових поранень голови і грудної клітини, що призвели до переломів кісток склепіння та основи ОСОБА_46, размозжением речовини головного мозку, пошкодження нижньої долі правої легені, правого і лівого передсердь, верхньої частки лівої легені.

Смерть ОСОБА_38 настала в результаті вогнепального кульового проникаючого наскрізного поранення голови з пошкодженням кісток основи та склепіння ОСОБА_46, правої скроневої частки головного мозку з крововиливом під його оболонки і настала в короткий проміжок часу.

Скоївши вбивство ОСОБА_37 і ОСОБА_38, підсудний ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа, будучи впевненими, що в результаті заподіяних вогнепальних поранень настала смерть ОСОБА_37 і ОСОБА_38, зникли з місця скоєння злочину.

Підсудний ОСОБА_28 і невстановлена слідством особа не змогли реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_18 з об'єктивних причин, не залежних від їх волі, оскільки ОСОБА_28, стріляючи в останнього з вогнепальної зброї, всупереч своїй волі, промахнувся, а ОСОБА_18, рятуючи своє життя, забіг до найближчого під'їзду, де сховався від нападників.

Незаконне позбавлення волі і умисне вбивство ОСОБА_42., вчинені в складі озброєної банди

У 1995 році між президентом ФК «Динамо» (місто Саки) ОСОБА_42 і керівництвом ФК «Таврія» (місто Сімферополь) виник конфлікт з приводу передачі з ФК «Динамо» у ФК «Таврія» двох гравців. Оскільки ОСОБА_42 відмовлявся без компенсації передавати футболістів його команди, керівництвом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», яка контролювала діяльність ФК «Таврія», було прийнято рішення застосувати до ОСОБА_42. насильство з метою спонукання його до виконання вимог членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» з приводу передачі зазначених гравців.

З метою реалізації зазначеного злочинного наміру керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» було дано вказівку керівнику силового підрозділу банди - особі щодо якої справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126) виділити людей з його групи для силового впливу на ОСОБА_42. з метою його спонукання виконати зазначені вимоги членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», при цьому допускалося застосування до потерпілого будь-якого насильства, аж до заподіяння йому смерті.

Реалізуючи умисел банди, спрямований на заподіяння ОСОБА_42 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, в тому числі смерті, з метою спонукання його до передачі в ФК «Таврія» футболістів, особа, щодо якої справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), вирішило залучити до виконання даного злочину рядових членів банди: ОСОБА_24, ОСОБА_27 та інших осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та осіб, що перебувають у розшуку (т. 45 а.с. 197-198).

Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени банди, щодо яких відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 54-75, 100-126), зустрілися з зазначеними особами та довели до них вказівки керівників банди. ОСОБА_24, ОСОБА_27 і інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), бажаючи зарекомендувати себе серед членів банди з позитивною боку, дали згоду на вчинення нападу.

Керівники банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» довели до них через осіб, щодо яких відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 54-75, 100-126) розроблений ними план його вчинення, який передбачав викрадення учасниками нападу ОСОБА_42., після чого вони повинні були вивезти його в лісову зону, де побити, заподіявши йому, тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості, або смерть, повідомили всі відомі їм відомості про потерпілого, а також те, що 2 серпня 1995 року ОСОБА_42 буде на футбольному матчі, що проходить на стадіоні «Локомотив», розташованому на вул. Пушкіна, 46 у м. Сімферополі.

Для здійснення зазначеного злочину ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с.197-198) використовували невстановлений в ході досудового слідства автомобіль «BMW Альпіна» темно-синього кольору і невстановлений в ході досудового слідства автомобіль «ВАЗ-21013» червоного кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1.

2 серпня 1995 року ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с.197-198) на зазначених автомобілях прибули до стадіону «Локомотив» у м. Сімферополі і проїхали за ОСОБА_42, проте не змогли реалізувати злочинний умисел членів банди, оскільки потерпілий перебував серед групи інших осіб, що відлякало підсудних та інших нападників.

3 серпня 1995 року, бажаючи достовірно встановити місце знаходження ОСОБА_42. і переконатися в можливості безкарно вчинити на нього напад, ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться у розшуку (т. 45 а.с. 197-198) прибули до с. Фрунзенське Сакського району АР Крим, де оглянули місцевість, прилеглу до будинку потерпілого і залишили для спостереження за ОСОБА_42 осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а інші виїхали в м. Сімферополь.

4 серпня 1995 року близько 06:00 години ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку ( т. 45 а.с. 197-198) прибули до будинку АДРЕСА_10, в якому проживав ОСОБА_42, щоб здійснити його захоплення і незаконно позбавити потерпілого свободи.

У той же день близько 8:00 години, побачивши потерпілого ОСОБА_42., який вийшов з вказаного будинку, особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до плану вчинення злочину, подав сигнал фарами автомобіля «ВАЗ-21013» червоного кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 для початку нападу. Коли потерпілий наблизився до автомобіля «BMW Альпіна», ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, які знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), діючи узгоджено і відповідно до розробленого плану вчинення злочину, підійшли до ОСОБА_42. і, схопивши його за руки і завдаючи при цьому удари руками в різні частини тіла потерпілого, насильно посадили його в автомобіль «BMW Альпіна», незаконно позбавивши його волі, після чого насильно вивезли в придорожню лісосмугу за межами населеного пункту.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), реалізуючи злочинний умисел, узгоджений з керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», виштовхнули потерпілого з автомобіля і байдуже ставлячись до наслідків своїх дій, діючи з особливою жорстокістю, спільно і одночасно стали наносити ОСОБА_42 удари руками і ногами в різні частини тіла, в тому числі в область життєво важливих органів, завдаючи при цьому потерпілому особливі фізичні страждання, в результаті чого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми голови, грудей, живота; множинних синців, саден обличчя ; крововиливів в м'які покриви голови, множинних двосторонніх переломів ребер з ушкодженням пристеночной плеври і тканини обох легенів, перелому грудини, множинних крововиливах в брижі тонкого кишечника, околопочечную клітковину правої нирки, купол діафрагми, подкапсульних розривів печінки з розвитком важкого травматичного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Під час побиття ОСОБА_24., ОСОБА_27., іншими особами, залученими до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) і особами, які перебувають у розшуку (т. 45 а.с. 197-198), інша особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до відведеної йому злочинної ролі, спостерігав за навколишнім оточенням, з метою попередити співучасників у разі появи в районі місця скоєння злочину сторонніх осіб.

Потерпілий ОСОБА_42, усвідомлюючи, що нападники мають намір його вбити, прикинувся мертвим, після чого ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші особи, залучені до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) та особи, що знаходяться в розшуку (т. 45 а.с. 197-198), впевнившись, що в результаті їхніх спільних дій настала смерть ОСОБА_42., з метою приховування слідів злочину прикрили його гілками дерев і зникли з місця скоєння злочину.

4 серпня 1995 року о 16.00 години, незважаючи на те, що згодом ОСОБА_42 була надана необхідна медична допомога, він від отриманих ним за вказаних вище обставин тілесних ушкоджень помер в Центральній районній клінічній лікарні м. Саки.

Умисне пошкодження та знищення чужого майна - міжнародного торгового центру «Акктусит», вчинене у складі озброєної банди

У березні 1996 року лідер банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якого кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), з невстановлених слідством мотивів, спільно з іншими членами даної банди вирішили здійснити руйнування шляхом вибуху і підпалу будівлі міжнародного торгового центру «Акктусит», розташованого за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, буд 207. Підготовку, підбір учасників та безпосереднє вчинення даного злочину зазначена особа доручила особі, щодо якої кримінальну справу припинено у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126), яка доручила виконання цього завдання активному члену банди, який притягнутий до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а також членам банди ОСОБА_24. і ОСОБА_27

У березні 1996 року, виконуючи завдання керівника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якого кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), ОСОБА_27, ОСОБА_24 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), при невстановлених обставинах незаконно отримали від невстановленої слідством особи два невстановлених слідством саморобних вибухових пристрої для використання при підриві і підпалі будівлі міжнародного торгового центру «Акктусит». На період підготовки до вчинення запланованого злочину ОСОБА_27 сховав саморобні вибухові пристрої в обладнаній схованці під штабелем дощок неподалік від будинку № 16 по вул. Червоноармійській у м. Сімферополі.

23 березня 1996 року особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), отримавши від керівника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якої кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), вказівку про необхідність підірвання і підпалу міжнародного торгового центру «Акктусит», повідомив про це членам банди ОСОБА_24. ОСОБА_27 в той же вечір.

23 березня 1996, у вечірній час, ОСОБА_24, ОСОБА_27 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), діючи спільно, на виконання зазначеного злочинного умислу і відповідно до підготовленого плану вчинення злочину, взявши зі схованки заздалегідь приготовані вибухові пристрої, на невстановленому слідством автомобілі прибули до будівлі № 207 на пр. Перемоги в м. Сімферополі, де розташовувався міжнародний торговий центр «Акктусіт». Перебуваючи в безпосередній близькості від об'єкта злочинного посягання, ОСОБА_24, ОСОБА_27 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), відповідно до плану здійснення злочину і досягнутим розподілом ролей, розділилися на дві групи, одна з яких - ОСОБА_24 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), попрямували встановлювати саморобний вибуховий пристрій до тильної сторони будівлі міжнародного торгового центру «Акктусіт», а ОСОБА_27 став встановлювати саморобний вибуховий пристрій біля вхідних дверей зазначеної будівлі. Завершивши установку вибухових пристроїв і приготування до їх підриву, діючи спільно та злагоджено, відповідно до загального плану вчинення злочину, спрямованого на знищення чужого майна шляхом вибуху і підпалу, ОСОБА_27, ОСОБА_24 і особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) одночасно запалили вогнепровідні шнури вибухових пристроїв, після чого повернулися до свого автомобіля і зникли з місця скоєного злочину.

23 березня 1996 року о 20.50 годині в результаті зазначених злочинних дій членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_24., ОСОБА_27. і особи, залученої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), біля будівлі міжнародного торгового центру «Акктусит» сталися вибухи двох невстановлених слідством саморобних вибухових пристроїв, які потягли за собою часткове пошкодження будівлі і виникнення в ньому пожежі.

В результаті прямого впливу руйнуючої сили вибухів і виниклої пожежі, були пошкоджені і знищені: центральна рекламна вивіска, інформаційні щити, вітринне скло в кількості 2 штук, лампи денного світла в кількості 14 штук, світильники у кількості 10 штук, постери в рамках в кількості 12 штук, гіпсові декоративні форми в кількості 4 штук, вітраж, імпортні замки в кількості 3 штук, віконні блоки з алюмінію в кількості 16 штук, двері в кількості 2 штук, віконний блок, дверні коробки в кількості 3 штук, алюмінієві вітражі, дверні алюмінієві блоки в кількості 2 штук, обшивка стін з декоративного алюмінію, шибки в кількості 2 штук, профільований метал, балка несучої конструкції, пожежний щит, металеві панелі з утеплювачем, плита перекриття, прапори у кількості 5 штук, врізні замки в кількості 5 штук, пожежно -охоронна сигналізація, чим власнику зазначеного майна СП «Акктусит», було завдано матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на загальну суму 13221245400 карбованців, що на день розгляду справи становить 132212 грн. 46 коп.

Замах на умисне вбивство ОСОБА_15., вчинений у складі озброєної банди

У липні 1999 року лідерами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо яких кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), з корисливих мотивів, з метою усунення подальшої можливості пред'явлення ОСОБА_15. претензій з приводу оренди суб'єктами, підконтрольними вказаному злочинному формуванню, приміщення кінотеатру «Чайка» в м. Алушті, було прийнято рішення фізично знищити, тобто вбити ОСОБА_15.

Вчинення зазначеного злочину було доручено активним членам банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_29, ОСОБА_30 і невстановленій слідством особі.

ОСОБА_29, ОСОБА_30 і невстановлена слідством особа, відповідно до вказівок лідерів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», розробили план скоєння злочину, визначивши спосіб, час і місце скоєння вбивства, а саме фізичне знищення ОСОБА_15. шляхом побиття і заподіяння численних тілесних ушкоджень, у нічний час, в районі місця проживання останнього. Зазначений план скоєння злочину, ОСОБА_30, ОСОБА_29 і їх невстановлений співучасник погодили з лідерами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199)..

Реалізуючи злочинний умисел, 17.07.1999 року у вечірній час ОСОБА_30, ОСОБА_29 і невстановлена слідством особа, діючи в складі організованої злочинної групи - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» і за вказівкою лідерів даної банди, з метою здійснення вбивства ОСОБА_15., із користі, відповідно до раніше розробленого плану, прибули в район проживання ОСОБА_15., а саме до будинку № 22 по вул.Виноградна в м.Алушта, де останній припаркував належний йому автомобіль «БМВ 730», д.н. НОМЕР_5. Прибувши на вказане місце і встановивши факт перебування там автомобіля ОСОБА_15., ОСОБА_30, ОСОБА_29 і невстановлена слідством особа стали очікувати виходу ОСОБА_15. до свого автомобіля.

Приблизно о 22.25 - 22.40 годин 17.07.1999 року ОСОБА_15 вийшов із дому, підійшов до свого автомобілю, де, звернувши увагу на те, що переднє ліве колесо спущене, нахилився до нього.

У цей час ОСОБА_30, ОСОБА_29 і невстановлена ??слідством особа, реалізуючи спільний злочинний умисел банди, спрямований на вчинення вбивства ОСОБА_15., діючи спільно і злагоджено, почали наносити ОСОБА_15. в різні частини тіла, в тому числі і в життєво важливі органи, удари руками, ногами і невстановленими слідством тупими предметами. В результаті побиття ОСОБА_15. були заподіяні тілесні ушкодження в виді відкритої черепно-мозкової травми у формі забиття головного мозку важкого ступеня, з размозжением правої скроневої частки, вдавленого осколкового перелому правої скроневої кістки з переходом на основу ОСОБА_46, забитих ран голови, саден обличчя, голови, синців особи, крововиливи в білкову оболонку обох очних яблук - які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2415 від 13.08.1999 р., відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і здоров'я в момент заподіяння, і у вигляді саден кінцівок, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я. Після цього ОСОБА_29, ОСОБА_30 і невстановлена ??особа, будучи впевненими, що в результаті їх спільних злочинних дій настала смерть ОСОБА_15., тобто вважаючи, що вони виконали всі необхідні для досягнення злочинного умислу дії, зникли з місця скоєння злочину.

Разом з тим, згодом, у зввязку з наданням необхідної медичної допомоги, потерпілий ОСОБА_15 залишився живий, тобто ОСОБА_29, ОСОБА_30 і невстановлена особа не досягли своєї злочинної мети з об'єктивних причин, що не залежалі від їх волі.

Замах на вбивство ОСОБА_5, вчинений у складі озброєної банди

З метою легалізації доходів, отриманих від здійснення злочинної діяльності, членами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» було створено низку підприємств, які реєструвалися як на самих членів банди, так і на інших осіб. При цьому частина прибутку від діяльності таких підприємств у розмірі 30% передавалася в загальну касу банди - «общак».

Зокрема, 15.04.1993 року у виконавчому комітеті Сімферопольської міської ради було зареєстровано ТОВ «Фірма« Русь», яке у тому числі здійснювало діяльність продовольчого ринку в районі залізничного вокзалу м.Сімферополя, де контролерами на неофіційній основі працювали особи, які входили в банду «ІНФОРМАЦІЯ_8», або активно з нею співпрацювали.

Наприкінці 1996 року у керівництва банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» з'явилися дані про недоплату грошей у загальну касу банди, так званий «общак», з боку деяких членів банди, у тому числі ОСОБА_25., які здійснювали контроль за діяльністю торгівельних підприємств у районі залізничного вокзалу в м.Сімферополі, що входили у вказане підприємство «Русь».

З метою перевірки даної інформації особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199) доручив своєму наближеному по діяльності банди особі, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) разом з членами підпорядкованого йому злочинного угруповання у складі банди розібратися в ситуації, що склалася, і покарати винних, що передбачало здійснити їх вбивство з метою залякування інших членів банди, а відповідно і недопущення ними подібних дій.

Особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265)., виконуючи вказівки керівника банди, приступив до проведення перевірки діяльності ринку в районі залізничного вокзалу м. Сімферополя. ОСОБА_25. з метою уникнення покарання з боку особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), за використання ними у своїх особистих цілях грошових коштів, які повинні були передаватися в загальну касу банди, заявив, що винним у ненадходження у «общак» грошових коштів нібито є ОСОБА_5, що мав кличку «ОСОБА_5».

Тоді особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), виконуючи вказівку керівника банди (особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком т. 34 а.с. 186-199) про покарання винних у недоплаті коштів у загальну касу банди, що передбачало вбивство такої особи, тобто з користі, вирішив убити ОСОБА_5, і тим самим показати іншим членам банди про наслідки присвоювання собі грошових коштів, які повинні були йти на забезпечення діяльності банди.

З цією метою особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), 25.12.1996 року приблизно о 10.00 годині зібрав у приміщенні склотарного пункту, розташованого за вул.Будьоного у м.Сімферополі, всіх контролерів вказаного ринку, а також прибув туди сам разом з підлеглими іншими членами банди. Попередньо особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265) запропонував ОСОБА_25. реабілітуватися перед керівництвом банди і допомогти йому у вбивстві ОСОБА_5 ОСОБА_25., не бажаючи, щоб особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), дізнався справжні причини недоплат в загальну касу банди, погодився з пропозицією останнього. При цьому ОСОБА_25. виходив із корисних мотивів. Коли приблизно в 10.15 годин у вказане місце прибув ОСОБА_5, ОСОБА_25., маючи загальний з особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та іншими членами банди умисел, спрямований на вбивство потерпілого, діючи взаємоузгоджено, схопив ОСОБА_5 за руки і став утримувати його. У цей час особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), діючи умисно, з метою протиправного позбавлення життя (вбивства) ОСОБА_5, став наносити йому ножем удари в область життєво важливих органів, заподіявши потерпілому сім проникаючих колото- різаних поранень.

В результаті отриманих пошкоджень ОСОБА_5 втратив свідомість і впав на підлогу, після чого ОСОБА_25. відпустив потерпілого.

Незважаючи на те, що ОСОБА_5 були заподіяні зазначені тілесні ушкодження, особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), з метою позбавлення життя потерпілого мав намір продовжити нанесення йому тілесних ушкоджень, проте ОСОБА_43 припинив бійку, чим не дозволив довести до кінця спільний особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), ОСОБА_25. та інших членів банди умисел, спрямований на вбивство потерпілого, з причин, що від них не залежали.

У той час, поки відбувалася бійка між ОСОБА_43 і особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), невстановлені слідством особи винесли ОСОБА_5 з приміщення склотарного пункту і відвезли з місця події, через що не вдалося вчинити вбивство ОСОБА_5.

Умисне вбивство ОСОБА_43, вчинене у складі озброєної банди

З огляду на те, що ОСОБА_43 завадив особі, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), скоїти вбивство ОСОБА_5, а, відповідно, не дав йому виконати вказівку керівника банди - особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), про вбивство осіб, які привласнюють кошти, призначені для передачі у спільну касу злочинної організації «ІНФОРМАЦІЯ_8», у так званий «общак», особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), вирішила убити ОСОБА_43, тим самим помститися йому за його вчинок і продемонструвати іншим членам банди, що будь-яка незгода з його рішенням та рішення інших керівників банди, буде каратися смертю. Про свої злочинні наміри особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), доповів керівникам банди - особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199)., які схвалили таке рішення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_43, особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), якій керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» були дані повноваження розібратися з причинами недовнесення грошових коштів у загальну касу банди, наказала усім особам, які працювали під прикриттям банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» на ринку біля залізничного вокзалу м. Сімферополя, прибути в кафе«Іскра», розташоване в кінотеатрі «Іскра» м. Сімферополя. Крім того, особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), дав вказівку ОСОБА_25. під обманним приводом примирення викликати в кафе «Іскра» ОСОБА_43, де того повинні вбити.

ОСОБА_25., рухомий бажанням відзначитися перед особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), та керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), а також приховати від них факт використання призначених для передачі у спільну касу банди грошових коштів в особистих цілях, діючи із користі, прийняв пропозицію особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), вступивши тим самим з ним та іншими членами банди в злочинну змову, спрямовану на вбивство ОСОБА_43

Реалізуючи злочинний умисел банди, спрямований на вбивство ОСОБА_43, 28.12.1996 року, ОСОБА_25. в ранковий час, зателефонувавши на домашній телефон ОСОБА_43, згідно розробленого плану вчинення злочину, запросив його на зустріч у кафе «Іскра» на 12.00 годину, повідомивши при цьому завідомо неправдиву інформацію про мету такої зустрічі. ОСОБА_43, будучи введеним ОСОБА_25. в оману щодо справжніх причин зустрічі в зазначеному кафе, погодився з пропозицією ОСОБА_25.

28.12.1996 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_43 прибув до кафе «Іскра», де в цей час знаходилися особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), а також члени злочинного угруповання у складі банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», невстановлені в ході досудового слідства особи.

Коли ОСОБА_43 зайшов у вказане кафе, ці особи, діючи взаємоузгоджено один з одним, відповідно до загального злочинного наміру членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», схопили потерпілого, зв'язали йому руки і ноги невстановленими слідством предметами, з метою недопущення надання їм опору ОСОБА_43, тим самим незаконно позбавили його волі, заподіявши при цьому циркулярні синці в нижній третині передпліч і в нижній третині гомілок.

Надалі, діючи згідно вказівок особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265)., з особливою жорстокістю, бажаючи заподіяти незаконно позбавленому волі ОСОБА_43 особливі фізичні страждання, діючи взаємоузгоджено один з одним, переслідуючи єдину мету, спрямовану на протиправне позбавлення життя потерпілого, стали наносити йому удари ножами в область сідниць і правого стегна, заподіявши при цьому ОСОБА_43 24 колото-різаних рани глибиною 12-15 см, що призвели до зовнішнього кровотечі, розвитку недокрів'я і геморрагічного шоку, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, нанесення колото-різаних поранення супроводжувалося нанесенням ОСОБА_43 ударів ногами і руками в область голови, тіла, - в результаті яких потерпілому була заподіяні закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду і м'які оболонки обох півкуль головного мозку і півкулі мозочка; суцільний синець в області обличчя; крововиливу в слизову губ; садна в лівій лобовій області, по середній лінії зліва, на спинці і крилах носа; рани на спинці носа, на слизовій губ, - які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; закритий перелом 8 ребра по переднє-пахвовій лінії зліва, який, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; синці: на тильній поверхні правої кисті, правого ліктьового суглоба , на передній поверхні грудної клітки справа, лівому плечі і передпліччя, на зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, правому стегні, правому колінному суглобі, лівої гомілки; садна: на правому ліктьовому суглобі по зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, в області гребеня клубової кістки справа, лівої гомілки, - які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 163-м від 02.10.2007, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вважаючи, що ОСОБА_43 заподіяно достатню кількість тілесних ушкоджень для наступу його смерті, бажаючи продовжити фізичні страждання потерпілого, особа, притягнута до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), наказав невстановленим слідством членам своєї банди, які брали участь у заподіянні ОСОБА_43 зазначених тілесних ушкоджень, вивезти потерпілого з кафе і викинути в холодну пору року, при температурі повітря -10оС на вулицю.

Виконуючи вказівки особи, притягнутої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), невстановлені слідством члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», що входили до її підрозділу, керованого особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в окремому провадженні (т. 35 а.с. 1-265), на невстановленому слідством автомобілі вивезли ОСОБА_43 з бару «Іскра» і викинули поблизу котельні птахокомбінату по вул.Залізничній, 13 у м.Сімферополі, після чого з місця подій зникли.

Незважаючи на те, що ОСОБА_43 згодом був доставлений в міську клінічну лікарню № 6 м. Сімферополя, і йому була надана медична допомога, від отриманих ним за вказаних вище обставин тілесних ушкоджень, потерпілий помер в 08.00 годин 29.12.1996 року.

У суді підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_25., ОСОБА_29 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнали, ОСОБА_27 визнав частково.

Підсудний ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що в один із днів брати ОСОБА_44, які приїхали до нього разом з ОСОБА_45, повідомили, що ОСОБА_46 бажає поговорити з ОСОБА_42, і просить поїхати разом з ним. В дорозі він весь час спав і не бачив куди його привезли. Коли їх автомобіль зупинився, він продовжував спати і пробудився лише коли автомобіль почав рухатись, і в ньому вже перебував ОСОБА_42. Мета поїздки йому була невідома. До ОСОБА_42 в машині насильство не застосовувалось. Проте ОСОБА_42 раптово став розмахувати руками і ногами, внаслідок чого ногою зачепив ОСОБА_44 та майже не вибив лобове скло. Брати ОСОБА_44 були обурені такою поведінкою ОСОБА_42, оскільки машина мало не перекинулась, в зв'язку з чим ОСОБА_44 повернули з траси до лісопосадки, де витягнули ОСОБА_42 із автомобіля, стали його бити, поки ОСОБА_46 не зупинив їх. Самий ОСОБА_24 участі у побитті не приймав і перебував у шоку від того, що сталося. Вважає, що став мимовільним свідком події.

23 березня 1996 року він на прохання ОСОБА_46 приїхав до міжнародного торгівельного центру «Акктусіт», звідки забрав ОСОБА_46 і відвіз його кудись. Участі у підриві будівлі цього центру він не приймав. Просить виправдати його за всіма статтями обвинувачення.

Підсудний ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що в 1993 році він зустрів у м. Сімферополі свого односельця ОСОБА_24., який працював у барі «Росіяни», і який познайомив його з ОСОБА_47, призвісько «ОСОБА_47», ОСОБА_48, і ОСОБА_46. Останній допомагав йому набувати на авторинку різні запчастини за низькою ціною. У серпні 1995 року ОСОБА_46 запропонував йому кудись проїхати з ним, на що він погодився. На участі в цій поїздці наполягав ОСОБА_24, оскільки він раніше надавав йому послуги, пов'язані з веденням бізнесу і він вважав себе зобов'язаним ОСОБА_24 Рано вранці за ним заїхали брати ОСОБА_44, ОСОБА_45 і ОСОБА_24, які приїхали на автомобілі БМВ, після чого вони приїхали в сел. Фрунзе Сакського району, де він побачив автомобіль ВАЗ, в якому знаходилися ОСОБА_46 і ОСОБА_47. ОСОБА_44 повідомив їм, що ОСОБА_48 доручив йому привезти до м. Сімферополя раніше незнайомого ОСОБА_42. і вони разом повинні це зробити. Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_44 вказав на потерпілого, коли той виходив з дому і до нього одразу пішов ОСОБА_45. Після того, як ОСОБА_42 відмовився піти на запрошення ОСОБА_45 в автомобіль, він вийшов з БМВ і підштовхнув потерпілого до автомобіля і сів у нього слідом за ОСОБА_42 Всередині автомобіля ОСОБА_42 відмовлявся куди-небудь їхати, але його утримували на задньому сидінні з двох сторін він, ОСОБА_24 і ОСОБА_45. При цьому ОСОБА_45 і ОСОБА_44 наполягали на поїздці в м. Сімферополь. Під час руху автомобіля ОСОБА_42 став наносити удари всім сидячим в автомобілі і спробував розбити ногами лобове скло, від чого брати ОСОБА_44 розсердилися, один з них звернув з дороги і заїхав в лісосмугу, де брати ОСОБА_44 витягли ОСОБА_42 з автомобіля і почали наносити йому удари руками, ногами і палицею. Через деякий час на автомобілі ВАЗ під'їхав ОСОБА_46 і зупинив побиття ОСОБА_42., після чого всі сіли в автомобілі і поїхали, залишивши ОСОБА_42. в лісосмузі.

Показав також, що у 1996 році ОСОБА_24 і ОСОБА_46 попросили його заховати пакет з вибуховими пристроями, що він і зробив. Через кілька днів ОСОБА_46 попросив допомогти йому підірвати торговий центр «Акктусит» у м. Сімферополі і цим перешкодити підприємницької діяльності. ОСОБА_46 доручив ОСОБА_24 знайти водія з автомобілем, який міг би відвезти їх до місця вчинення злочину і забрати їх звідти після його вчинення. Для виконання цього завдання ОСОБА_24 запросив свого знайомого. Перед здійсненням вибуху він, ОСОБА_46 і ОСОБА_24, на вказаному автомобілі, забрали вибухові пристрої і, після того як ОСОБА_46 їх оглянув, поїхали до торгового центру «Акктусіт», де він взяв один вибуховий пристрій і, активувавши його, кинув його на дах будівлі, а другий вибуховий пристрій взяли ОСОБА_46 і ОСОБА_24 і забрали його у бік головного входу. Через деякий час вони зустрілися біля автомобіля і поїхали на ньому.

Вбивства ОСОБА_42. він не скоював, зброї не мав, у банді і злочинної організації він ніколи не перебував і не брав участі у нападах у складі банди.

Позов потерпілої ОСОБА_42 визнав в повному обсязі, позов «Акктусіт» не визнав. У вчиненому розкаявся.

Підсудний ОСОБА_25. в судовому засіданні показав, що в 1994 - 1995 роках він працював на ринку біля залізничного вокзалу в м. Сімферополі, де займався будівництвом і оформленням різних документів. У цей час він познайомився з ОСОБА_5, ОСОБА_43 і ОСОБА_49, які працювали на тому ж ринку контролерами і стежили за порядком. Ні з ким із зазначених осіб він не конфліктував, не здійснював вбивства ОСОБА_43 і не робив замаху на життя ОСОБА_5. До кінця 1994 року він жив у м. Сімферополі, після чого переїхав на постійне місце проживання до м. Київ. У грудні 1996 року він перебував у м. Київі і замаху на вбивство ОСОБА_5 не здійснював. 28 грудня 1996 він не дзвонив по телефону ОСОБА_43 і не брав участі у його вбивстві. У банді і злочинної організації він ніколи не перебував і не брав участі у нападах у складі банди. Взагалі йому не було відомо про існування банди. Про замах на вбивство ОСОБА_5 дізнався лише у 2006 році. В період часу, коли був вбитий ОСОБА_43 та здійснений замах на вбивство ОСОБА_5, він перебував у відрядженні, про що є докази у справі. Просив виправдати його по всім статтям обвинувачення.

Підсудний ОСОБА_28 в судовому засіданні показав, що з 1995 року по 1998 роки він працював водієм у підприємця ОСОБА_50. Чи перебував останній в банді, йому невідомо. Вбивства ОСОБА_37 і ОСОБА_38 він не скоював. У день вбивства (11 жовтня 1997) він знаходився в с. Леніне Оренбурзького району Оренбурзької області в Російській Федерації, де ремонтував будинок матері і допомагав їй у веденні господарства. У банді і злочинної організації він ніколи не перебував і не брав участі у нападах у складі банди. Дійсно мав призвістко «ОСОБА_28», але пов'язана вона була з його заняттями спортом. Просить виправдати його по всім статтям обвинувачення.

Підсудний ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що до 1997 року він займався приватним підприємництвом, привозячи для перепродажу різні товари з м. Москва. З 1997 року по 2001 рік він працював сторожем на овочевій базі в м. Сімферополі. У замаху на вбивство ОСОБА_15 він участі не брав. У банді і злочинної організації він ніколи не перебував і не брав участі у нападах у складі банди. Просить виправдати його по всім статтям обвинувачення. Підтвердив, що мав призвістко «ОСОБА_29», проте пов'язано це було у зв'язку з його схожістю зі знаменитим актором. Впізнання його ОСОБА_15 проводилось з порушенням процесуального закону. Просить виправдати його по всім статтям обвинувачення.

Підсудний ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що з 1997 року він працював у фірмі «Альянс». У 1999 році він був засуджений за скоєння злочину і після звільнення з виправної установи став працювати у фірмі «Сан». У липні 1999 року його знайомі по імені ОСОБА_51 та ОСОБА_52 попросили поїхати разом з ними в м. Алушта для того, щоб поговорити з раніше незнайомим йому ОСОБА_15. у зв'язку з тим, що той став жити разом з жінкою, яка перебуває у шлюбі з іншим чоловіком. Він погодився поїхати разом з ними, не знаючи, що вони збираються побити потерпілого. 17 липня 1999 року у вечірній час вони приїхали до будинку АДРЕСА_8, де проживав ОСОБА_15, і припаркував належний йому автомобіль «БМВ 730». Через деякий час ОСОБА_15 вийшов з дому і до нього відразу підбігли ОСОБА_51 і ОСОБА_52, які стали наносити йому удари, у тому числі й кілька ударів палицею по голові. Він у побитті участі не брав і весь цей час залишався в автомобілі, на якому вони приїхали до м. Алушти. Після того, як ОСОБА_15 впав, ОСОБА_51 і ОСОБА_52 повернулися в автомобіль і поїхали з місця події. У замаху на вбивство ОСОБА_15 він участі не брав. У банді і злочинної організації він ніколи не перебував і не брав участі у нападах у складі банди. ОСОБА_29 разом з ними в м. Алушта не їздив і участь у побитті ОСОБА_15. не приймав. Просить виправдати його по всім статтям обвинувачення.

Підсудний ОСОБА_26 в судовому засіданні підтвердив покази, данні ним на досудовому слідстві про те, що винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину - вбивстві ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_33 і ОСОБА_34 та замах на вбивство ОСОБА_40 не визнає, і показав, що про підготовку даного вбивства не знав, у вчиненні його не брав участі; за вказівкою ОСОБА_48 і ОСОБА_53 очікував їх в обумовленому місці на вул.Москалева у м.Сімферополі, поряд з АЗС. Почувши постріли, злякався і поїхав звідти, за що у подальшому ОСОБА_53 з ОСОБА_48 побили його. Про те, що у вказаному місці було скоєно вбивство ОСОБА_31 і її охорони, дізнався пізніше.

По епізоду вбивства ОСОБА_55 ОСОБА_26 показав, що даного вбивства не скоював, і за даним фактом йому нічого невідомо.

По епізоду незаконного поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами ОСОБА_26 в судовому засіданні також підтвердив покази, данні ним на досудовому слідстві про те, що він дійсно підвозив ОСОБА_53 з сумкою, проте не пам'ятає вулицю у м.Сімферополі. Йому не було відомо, що в сумці гранатомет і граната до нього, не знає, для якої мети були потрібні ці гранатомет і граната він не знає, як вони були використані - йому також невідомо.

З приводу своєї причетності до діяльності банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», і активної участі в ній ОСОБА_26 показав, що до групи ОСОБА_48 не входив, чим ця група займалася, йому невідомо; членом банди не був і до її діяльності ніякого відношення не мав.

Просить виправдати його по всім статтям обвинувачення.

Не зважаючи на невизнання підсудним своєї вини, вина ОСОБА_26 в інкримінованих йому злочинах підтверджується наступними доказами:

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_33 і ОСОБА_34 у складі озброєної банди

Показаннями потерпілого ОСОБА_56, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що його сестра ОСОБА_31 перебувала у шлюбі з ОСОБА_40, з яким вони проживали в м. Сімферополі АР Крим. З ними він спілкувався мало, тому про їх спосіб життя і коло спілкування йому нічого невідомо. 12 липня 1995 його сестра ОСОБА_31 була вбита в м. Сімферополі за невідомих йому обставин (Т. 5 а.с. 51-53).

Показаннями потерпілого ОСОБА_57., дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства та у Київському районному суді м.Сімферополя пояснив, що його брат - ОСОБА_34 в червні 1995 року став працювати охоронцем у керівника банди ОСОБА_40 12 липня 1995 року в денний час, коли він перебував у перукарні на вул. Москальова в м. Сімферополі, він почув постріли короткими чергами з автоматичної вогнепальної зброї, що долинали з боку південного мосту по вул. Москальова. Коли він підбіг до місця, звідки чув звуки пострілів, на майданчику перед воротами товарного двору залізничної станції м. Сімферополя побачив автомобіль ВАЗ 2109 червоного кольору, з численними ушкодженнями, як від куль. В автомобілі знаходилися його брат ОСОБА_34, який перебував за кермом автомобіля, двоє чоловіків і жінка. Всі вони були мертві, як він зрозумів - вбиті з автоматів, після чого він попрямував додому, де повідомив про подію бабусі - ОСОБА_58 Людей, які розстріляли його брата та інших вказаних людей, він не бачив. (т.5 а.с. 57-60, т.50 а.с. 53);

Потерпіла ОСОБА_6. в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_33 працював охоронцем. Чим конкретно він займався, їй невідомо. Про вбивство сина їй стало відомо 13 липня 1995року від співробітників міліції. Обставини цього злочину їй невідомі.

Потерпіла ОСОБА_22. в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_32 працював охоронцем. Чим конкретно він займався, їй невідомо. Про вбивство сина їй стало відомо 13 липня 1995 року від співробітників міліції. Обставини цього злочину їй невідомі.

Свідок ОСОБА_59 в судовому засіданні підтвердив раніше дані ним на досудовому слідстві покази та пояснив, що 12 липня 1995року в денний час він знаходився в районі вул. Москальова в м. Сімферополі і почув постріли, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту на вул. Москальова в м. Сімферополі. Згодом він дізнався, що за цих обставин було вбито ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33

Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні підтвердив раніше дані ним на досудовому слідстві покази та пояснив, що 12 липня 1995року в денний час він знаходився в районі вул. Москальова в м. Сімферополі і почув постріли, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту на вул. Москальова в м. Сімферополі.

Показаннями свідка ОСОБА_61, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, яка під час допиту у Київському районному суді м.Сімферополя та на досудовому слідстві показала, що 12 липня 1995 року, близько 12 години, вона перебувала на своєму робочому місці - на посаді оператора поста централізації МВ-2 залізничної станції «Сімферополь» і почула постріли, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту по вул. Москальова в гір. Сімферополі. Через десять хвилин вона побачила чоловіка, який втік з того боку, звідки перед цим були чутні постріли. У цього чоловіка під джинсовою курткою вона побачила автомат. Чоловік був звичайної зовнішності, без будь-яких особливих прикмет, слов'янської зовнішності, без шрамів, вусів, зріст точно визначити не може, оскільки дивилась на нього згори, середньої статури. Впізнати його не зможе. Згодом дізналася, що на вул. Москальова були вбиті ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33 (т.5 л.д. 73-81, т. 50 л.д. 106).

Показаннями свідка ОСОБА_62, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що приблизно о 12.00 годині 12 липня 1995 він, перебуваючи на роботі: на контейнерному станції м.Сімферополя, - почув звуки пострілів - автоматних черг, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту по ул.Москалева у м.Сімферополі, причому стріляли не з одного автомата, а з декількох. Після чого перед воротами контейнерної станції зупинився автомобіль ВАЗ-21093 червоного кольору, в салоні якого він побачив вбитих, з численними вогнепальними пораненнями, жінку і трьох чоловіків (ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33). Людей, які стріляли в зазначених осіб, він не бачив. На місці події біля розстріляного автомобіля він бачив водія автомобіля «КАМАЗ», який їхав попереду вказаного автомобіля (ОСОБА_63.), і співробітника міліції (ОСОБА_64) (т. 5 а.с. 89-93).

Свідок ОСОБА_64 в судовому засіданні підтвердив покази, данні ним на досудовому слідстві та пояснив, що приблизно о 12.00 години 12 липня 1995 він був молодшим інспектором відділу боротьби посягань на вантажі, що перевозяться ЛВ на ст.Сімферополь Придніпровської залізниці. У той день, близько 12 години, він знаходився на вантажному дворі станції Сімферополь, по вул. Москальова і, почувши автоматні черги, вибіг на вулицю і вздовж залізничного полотна побіг у бік «горбатого» (південного) моста по вул.Москалева, так як постріли доносилися з того боку. По дорозі він зустрів двох молодих хлопців, віком 20-25 років, що спускалися стежкою від південного мосту та будівлі «Дорресторанов», які йшли з боку, звідки пролунали постріли. На запитання «чи не бачили вони, що відбувається, і хто стріляв?», - хлопці відповіли негативно і пішли через залізничне полотно в бік вул. Калініна в м. Сімферополі, а він піднявся по стежці до будівлі «Дорресторанов» і спустився по дорозі до товарного двору. По дорозі він бачив багато відстріляних гільз. Біля воріт товарного двору стояв автомобіль, з численними кульовими отворами по лівій стороні, в машині знаходилося чотири убитих людини, як пізніше йому стало відомо було вбито ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33 З приводу зазначених хлопців він доповідав прибулим співробітникам міліції, складав рапорт з описом цих людей, проте згодом його ніхто з цього приводу не допитував.

При пред'явленні під час досудового слідства ОСОБА_64 для впізнання ОСОБА_26 за фотознімками, в числі інших осіб, свідок ОСОБА_64 упізнав ОСОБА_26. як одного із зазначених ним у допиті хлопців, з якими він випадково, оглядаючи місцевість, звідки чув звуки автоматних черг, зустрівся біля стежки, що веде від будівлі «Дорресторанов» до залізничних колій. (т. 5 а.с. 106-109)

Свідок ОСОБА_65 показала, що 12 липня 1995 року, близько 12 години, вона перебувала в бухгалтерії на вул. Москальова в м. Сімферополі і чула звуки пострілів - автоматних черг, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту по вул. Москальова м. Сімферополя. Вона вийшла подивитися що сталося, а коли поверталася, то виявила в сміттєвому відрі трикотажну шапочку і рукавички, яких там до цього не було (т. 50 а.с. 109, показання оголошені у порядку ст. 306 КПК України).

Свідок ОСОБА_66 в судовому засіданні пояснив, що 12 липня 1995 року, близько 12 години, він знаходився в районі вул. Москальова в м. Сімферополі і чув звуки пострілів - автоматних черг, що доносилися з боку південного («горбатого») мосту по вул. Москальова м. Сімферополя. Тоді він звернув увагу, що ніяких автомобілів на дорозі в цей час не було, при зазвичай завантаженої автомобільним рухом дорозі на вул.Москальова. Також не було ніяких легкових автомобілів ні на майданчику для автомобілів автобази, де стояв бензовоз, що заправляв машини, не біля неї. Через 10 хвилин після пострілів вони побачили розстріляну машину.

Аналогічні показання в ході досудового слідства дали свідки ОСОБА_67. і ОСОБА_68 і їх свідчення були досліджені судом в порядку ст. 306 КПК України (т. 5 а.с. 113-114,115-118).

Показаннями свідка ОСОБА_69, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що о 12 годині 12 липня 1995 він перебував у районі вул. Москальова в м. Сімферополі і почув звуки пострілів, що доносилися з боку південного («горбатого») моста по ул.Москалева м.Сімферополя. Згодом дізналися, що за цих обставин було вбито ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33, і від когось у вказаному районі йому стало відомо, що при скоєнні вказаного злочину хтось із співучасників його на час стрілянини перекрив дорогу і рух по ній перед південним («горбатим») мостом, щоб інший транспорт не завадив скоєнню вказаного злочину (т. 5 а.с. 128-131).

Показаннями свідка ОСОБА_70., даними на досудовому слідстві і підтвердженими у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який показав, що ОСОБА_26. був членом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» з 1994 року і виконував доручення її керівників у складі групи, яка помстилася за вбивство ОСОБА_73. Йому відомо, що одним з виконавців вбивства ОСОБА_31 був ОСОБА_71 (т. 34 а.с. 76-79). Зброя для вбивства ОСОБА_40 членам банди видавав ОСОБА_72. Самого ОСОБА_26. він знає з 1994 року як рядового бійця банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», раніше він входив в Алуштинську групу банди, після цього перейшов під керівництво ОСОБА_48 (т. 31 а.с.80).

У вбивстві керівника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - ОСОБА_73 всі бандити звинувачували ОСОБА_40., внаслідок чого керівники банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» хотіли йому помститися. Про підготовку до скоєння вбивства ОСОБА_40 йому відомо, оскільки всі ці заходи та підготовка вбивства обговорювалися членами злочинної організації - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8».

Так, керівниками банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» було прийнято рішення здійснити вбивство ОСОБА_40 З цією метою була створена група «кілерів» під керівництвом ОСОБА_48 Основним завданням цієї групи було фізичне усунення ОСОБА_40, також членам цієї групи доручалося вчинення інших вбивств. У цю групу ОСОБА_48 входили ОСОБА_26., ОСОБА_71., ОСОБА_74, ОСОБА_81., ОСОБА_75., ОСОБА_76, ОСОБА_53, «ОСОБА_77» з Рівного . Вони були рядовими виконавцями. Ці особи були розміщені на різних квартирах і їм виплачувалися грошові кошти - «заробітна плата». ОСОБА_72. постачав їм зброю: для вбивства ОСОБА_40 він за вказівкою ОСОБА_78 привіз цій групі кілька автоматів. Базувалися вони у фірмі «Сата». Ця ланка було створено для ліквідації ОСОБА_40 Потім ця група розпалася після вбивства ОСОБА_48 У 1995 році до нього додому приїхали ОСОБА_78 з ОСОБА_72 і ОСОБА_48 За вказівкою ОСОБА_78 ОСОБА_72. і ОСОБА_48 перебували за місцем проживання його - ОСОБА_70., так як його будинок розташовувався неподалік від будинку ОСОБА_40, з метою прослуховування телефонних розмов ОСОБА_40 Дані особи привезли до нього додому співробітника АТС на ім'я ОСОБА_79 або ОСОБА_80, він щось зробив з його телефоном, після чого ОСОБА_72. і ОСОБА_48 прослуховували телефонні розмови ОСОБА_40 і його сім'ї. У 1995 році, після того, як було скоєно замах на вбивство ОСОБА_40, але фактично була вбита його дружина, ОСОБА_82. у розмові сказав йому, що «ОСОБА_48, ймовірно, з головою не дружить, замість ОСОБА_40 вбили його дружину на« горбатому «мосту». Більше ОСОБА_82. нічого йому не розповідав. У 1999 році в розмові з ОСОБА_71., коли той був поранений і лікувався вдома, він сказав йому - ОСОБА_70, що не знає, що йому робити, так як його хочуть усунути, оскільки він брав участь у багатьох злочинах, у тому числі вбивстві дружини ОСОБА_40. Про обставини скоєння 12.07.1995 р. замаху на вбивство вбивства ОСОБА_40 і вбивства ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33 біля мосту по ул.Москальова у м.Сімферополі, та участь у цьому вбивстві ОСОБА_48, ОСОБА_71., ОСОБА_53 і ОСОБА_26., йому стало відомо зі слів ОСОБА_71., а також від самого ОСОБА_26. при очній ставці з ним, на якій ОСОБА_26 сам зізнався в тому, що брав участь у цьому злочині (т. 31 а.с. 66-89, т.53 а.с. 31-36, т.13 а.с. 248-249). Свої свідчення ОСОБА_70 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_26 і ці свідчення були досліджені судом (а.с. 215-221)

Показаннями свідка ОСОБА_75, даними у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який показав, що він приїхав в АР Крим, де став працювати водієм ОСОБА_70. Зі слів ОСОБА_48 йому стало відомо, що ОСОБА_31. і її охоронців вбили за його вказівкою. Про участь ОСОБА_26 у вбивстві ОСОБА_31, її охоронців і ОСОБА_55 йому нічого невідомо (т.53 а.с. 21-22).

Показаннями свідка ОСОБА_75, даними на досудовому розслідуванні, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який показав, що ОСОБА_26. входив до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», виконував роль вбивці. Коли він ОСОБА_75 у 1995 році приїхав у м.Сімферополь, йому від ОСОБА_48 і ОСОБА_53 стало відомо про вчинення вбивства ОСОБА_31 і її охоронців. Проїжджаючи «горбатий» міст по вул. Москальова в м. Сімферополі, ОСОБА_48 і ОСОБА_53 розповіли йому, що за вказівкою ОСОБА_48 на даному мосту влітку 1995 року було скоєно замах на ОСОБА_40., і при цьому була вбита ОСОБА_31 і троє охоронців (ОСОБА_34, ОСОБА_32 та ОСОБА_33). Зі слів ОСОБА_48, при підготовці цього злочину, членами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» здійснювалося спостереження за ОСОБА_40, встановлювалися адреси його місцезнаходження, маршрути проходження, і т.п. Влітку 1995 року, коли автомобіль ОСОБА_40 прямував через «горбатий» міст - по вул.Москалева у м.Сімферополі, інформацію про пересування автомобіля ОСОБА_40 вони передавали один одному по рації, а ОСОБА_71. і ОСОБА_26. очікували даний автомобіль біля мосту на вул.Москалева. При появі його на дорозі, ОСОБА_71. і ОСОБА_26. розстріляли його і людей в ньому з автоматів, після чого перестрибнули через паркан і попрямували на залізничний вокзал м. Сімферополя. Потім виявилося, що ОСОБА_40 в даному автомобілі не було, а вбиті за вказаних обставин були дружина ОСОБА_40 - ОСОБА_31 і троє охоронців (ОСОБА_34, ОСОБА_32 та ОСОБА_33 (т. 31 а.с. 90-110)

Свої свідчення ОСОБА_75 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_26 і ці свідчення були досліджені судом. (т. 31 а.с. 222-224)

Показаннями свідка ОСОБА_74, оголошеними в порядку ст. 306 КПК України, який в ході досудового слідства пояснив, що в 1995 році до нього додому приїхав ОСОБА_71. і показав газетну замітку про вбивство ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33, після чого розповів про скоєння даного злочину. Зі слів ОСОБА_71. йому стало відомо, що вчинення даного злочину підготували і організували ОСОБА_48 і ОСОБА_53, за вказівкою когось із керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». Вчинення цього вбивства було доручено ОСОБА_71. і ОСОБА_26 для цього їм були видані бронежилети, рації, автомати. За вказівкою ОСОБА_48 і ОСОБА_53, ОСОБА_71. і ОСОБА_26. перебували за залізничним переїздом і очікували сигналу по рації, коли буде їхати автомобіль ОСОБА_40 Коли ОСОБА_48 або ОСОБА_53 по рації передали їм, що вказаний автомобіль наближається, ОСОБА_71. і ОСОБА_26. розстріляли його і людей у ньому, після чого зникли з місця скоєння злочину. При цьому вони повинні були вбити ОСОБА_40., але його в машині не виявилося, а були вбиті ОСОБА_31 і троє охоронців (ОСОБА_34, ОСОБА_32 та ОСОБА_33 (т. 31 а.с. 111-119, 225-227);

Свідки ОСОБА_83 та ОСОБА_84 Київському районному суду м.Сімферополя свідчили про те, що приймали участь в якості понятих під час відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_26. Показали, що останній добровільно давав показання, жодного примусу відносно нього не було (покази оголошені у порядку ст. 306 КПК. т. 52 а.с. 116, 128).

Дослідженими під час розгляду справи письмовими доказами у справі:

Протоколами огляду місця події від 12 липня 1995 року з прикладеною фототаблицею, в яких зафіксована обстановка місця події; в автомобілі ВАЗ-21093 держномер НОМЕР_7 виявлено трупи ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33, з численними вогнепальними пораненнями, виявлені і вилучені 20 стріляних гільз калібру 7,62 мм і 5,45 мм, спортивна кепка «бейсболка» і в'язаний спортивна шапочка з прорізаними отворами для очей, в'язані рукавички, піджак і куртка спецодягу, два автомати: АКМ калібру 7,62 мм, з маркуванням ЮІ № НОМЕР_6, 1966 року випуску, і АК-74 калібру 5,45 мм з маркуванням № НОМЕР_3, 1986 року випуску.При огляді автомобіля ВАЗ-21093 держ. № НОМЕР_7, виявлено численні кульові пошкодження автомобіля, переважно пошкоджена ліва частина автомобіля. (т. 5 а.с. 14-29, 34);

Висновком судово-медичної експертизи, згідно якої смерть ОСОБА_31 настала від численних вогнепальних поранень, в дуже короткий проміжок часу після їх заподіяння (т. 6 а.с.19-24 ,41-42);

Висновком судово-медичної експертизи, згідно якого смерть ОСОБА_34 настала від численних вогнепальних поранень, в дуже короткий проміжок часу після їх заподіяння (т. 6 а.с. 60-64);

Висновком судово-медичної експертизи, згідно якого смерть ОСОБА_32 настала від численних вогнепальних поранень, в дуже короткий проміжок часу після їх заподіяння (т. 6 а.с. 122-126,143-145);

Висновком судово-медичної експертизи, згідно якого смерть ОСОБА_33 настала від численних вогнепальних поранень, в дуже короткий проміжок часу після їх заподіяння (т. 6 а.с. 82-86,103-104);

Висновком судово-балістичної експертизи, згідно якого виявлене в ході огляду місця події автоматичну вогнепальну зброю: автомат АКМ калібру 7,62 мм, і автомат АК-74 калібру 5,45 мм, - придатні для стрільби; виявлені на місці події, і біля нього , 20 стріляних гільз калібру 7,62 мм і 5,45 мм, - відстріляні з даної зброї (т. 6 а.с. 180-181);

Протоколами пред'явлення ОСОБА_64 фотознімків для впізнання, в яких зафіксовано впізнання свідком підсудного ОСОБА_26. і ОСОБА_71., як осіб, з якими він зустрівся 12 липня 1995 біля стежки, що веде від будівлі «Дорресторанов» до залізничних колій, під час огляду ним місцевості, з якою він почув звуки автоматних черг (т. 5 а.с. 106-107, 108).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події, в якому зафіксовані покази ОСОБА_26., який пояснив в ході досудового слідства за яких обставин ОСОБА_48 і ОСОБА_53 доручили йому брати участь у замаху на вбивство ОСОБА_40 і вбивстві ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33, а також описав свої дії, а також дії ОСОБА_53 і ОСОБА_48 12 липня 1995 (т. 31 а.с. 202-213);

Участь ОСОБА_26 в озброєній банді та здійсненому нею нападу крім зазначених вище доказів підтверджується:

Показаннями свідка ОСОБА_85, даними у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя та на досудовому слідстві, оголошеними у порядку ст. 306 КПК України, який показав, що в 1996-1997 роках він був водієм ОСОБА_48 Він часто возив його до офісу фірми «Сата» і бачив, що з ним неодноразово спілкувався ОСОБА_26. і ОСОБА_71. Відносини між ОСОБА_48 та ОСОБА_26 були як начальник - підлеглий. ОСОБА_26 взагалі поводив себе зухвало, як би почувався дуже впевнено через те, що є членом банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" (т. 31 а.с. 53-55). У ході досудового слідства свідок ОСОБА_86. за фотознімками упізнав ОСОБА_48, «ОСОБА_26» - ОСОБА_26, «ОСОБА_71» - ОСОБА_71., «ОСОБА_53» - ОСОБА_53, ОСОБА_87, як членів злочинної організації - банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 31 а.с. 56-65. Т.51 а.с. 24);

Показаннями свідка ОСОБА_88, дослідженими в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що в 1997 році він познайомився з ОСОБА_48, який повідомив йому, що він від сім'ї «ІНФОРМАЦІЯ_8», дав йому автомашину ВАЗ-2109 і сказав, що він працюватиме в них водієм. На цій машині він возив ОСОБА_48, ОСОБА_53 по кличці «ОСОБА_53», ОСОБА_77. ОСОБА_48 був старшим серед інших і називався «бригадиром». У нього в підпорядкуванні були ОСОБА_53, «ОСОБА_77», ОСОБА_89., ОСОБА_91, ОСОБА_86, ОСОБА_90. Самими довіреними були ОСОБА_92, «ОСОБА_80», ОСОБА_93 - « ОСОБА_93», «ОСОБА_71» (ОСОБА_71.) і «ОСОБА_26 (ОСОБА_26). До ОСОБА_48 ще відносились ОСОБА_46 по кличці «ОСОБА_46» зі своєю командою (т. 31 а.с. 27-31). У ході досудового слідства свідок ОСОБА_88. упізнав за фотознімками членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8»: «ОСОБА_26» - ОСОБА_26., «ОСОБА_71» - ОСОБА_71., «ОСОБА_77 », ОСОБА_87 (Т. 31 а.с. 32);

Показаннями свідка ОСОБА_90, даними у ході досудового слідства, і підтвердженими ним у судовому засіданні. Свідок показав, що восени 1994 - на початку 1995 року «ОСОБА_77 », ОСОБА_48 і «ОСОБА_53» (ОСОБА_53) наказали йому і ОСОБА_94 приїхати до офісу фірми «Сата». «ОСОБА_77» сказав їм - ОСОБА_90 і ОСОБА_94, що вони їздитимуть на автомашині і возитимуть їх людей, що вони і робили. ОСОБА_48 був авторитетом в угрупованні «ІНФОРМАЦІЯ_8» і йому підкорялися «ОСОБА_53» (ОСОБА_53), ОСОБА_77, ОСОБА_93, «ОСОБА_87» (ОСОБА_87.), «ОСОБА_71» (ОСОБА_71 .), «ОСОБА_26» (ОСОБА_26) та інші. У 1998 році ОСОБА_48 вигнали з сім'ї «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 31 а.с. 33-36);

Оголошеними у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК показаннями свідка ОСОБА_89, про те, що приблизно в 1996-1997 роках він познайомився зі ОСОБА_77 (інших його анкетних даних не знає), який запропонував йому - ОСОБА_89 - працювати у нього водієм. З працевлаштуванням в ті часи було дуже важко, і він погодився. Часто він возив «ОСОБА_77» в офіс фірми «Сата», де тоді збиралися багато авторитетів злочинного світу. У процесі, коли він працював у ОСОБА_77, той говорив про себе, що належить до злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». Біля офісу «Сати» він часто бачив ОСОБА_48, ОСОБА_53, хлопця з кличкою « ОСОБА_93», ОСОБА_77, «Професора», хлопця на ім'я ОСОБА_26 (ОСОБА_26.), хлопця по імені ОСОБА_71 (ОСОБА_71.), хлопця на ім'я ОСОБА_95. Він знав їх тільки візуально під тими іменами і кличками, за якими вони зверталися один до одного. За положенням ОСОБА_48 був вище перелічених осіб. Це було видно з його поведінки, по відношенню до нього оточуючих; можливо, коли він - ОСОБА_89 - і ОСОБА_94 зрозуміли, що працюють у бандитів (зрозуміли це по їх поведінки, по їхніх розмовах між собою, і т.п.) - вирішили закінчити працювати на них: ігнорували їхні виклики, не виходили працювати. Потім їх зазначені особи запросили для розмови прийти в сауну, розташовану десь в районі ул.Ген.Васильєва, на якийсь промисловій території. Там знаходилися: « ОСОБА_93», «Професор», ОСОБА_77, ОСОБА_26., ОСОБА_71., «ОСОБА_95», були ще інші - незнайомі йому особи. Вони висловили претензії йому і ОСОБА_94 з приводу їх відходу від роботи, висловлювали на їхню адресу претензії і загрози, що з угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» просто так не йдуть, йдуть тільки «ногами вперед». Після цього їх побили. Били їх всі зазначені особи, били довго, потім вони якось вибралися з сауни (т. 31 а.с. 37-41). При пред'явленні для впізнання свідок ОСОБА_89 серед фотознімків інших осіб, впевнено упізнав ОСОБА_48, «ОСОБА_26» - ОСОБА_26, «ОСОБА_71» - ОСОБА_71., «ОСОБА_53» - ОСОБА_53, ОСОБА_87, - їх як членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». (Т. 31 а.с. 42-49).

Оголошеними у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК показаннями свідка ОСОБА_94 про те, що у 1996-1997 роках йому запропонували працювати у фірмі «сата» водієм. Він погодився і у подальшому в основному возив ОСОБА_48 і ОСОБА_53, а також членів їх сімей. На цій фірмі також водіями працювали ОСОБА_89 і ОСОБА_85 Через деякий час він зрозумів, що ОСОБА_48 і ОСОБА_53 - це не комерсанти, а члени злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8», в зв'язку з чим він та ОСОБА_89 вирішили припинити працювати на них: ігнорували їхні виклики, не виходили працювати. Проте за таку поведінку їх дуже побили ОСОБА_48, ОСОБА_53, інши члени угрупування (а.с. 51 -52 т. 31).

Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_26. в інкримінованих йому злочинах.

Доводи підсудного ОСОБА_26. і його захисту про непричетність його до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» і його невинуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів спростовуються сукупністю викладених вище і досліджених у суді доказів. Зокрема, винність підсудного підтверджується послідовними, докладними показаннями на досудовому слідстві і суду Київського районного суду свідка ОСОБА_70., який пояснив, що ОСОБА_26 був активним членом банди і входив до групи, створеної з метою помсти за загибель ОСОБА_73, тобто для вбивства ОСОБА_40

Крім того, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_26. у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_75., ОСОБА_70., ОСОБА_86, ОСОБА_89., ОСОБА_88, ОСОБА_90, даними ними в ході досудового слідства, які доповнюють один одного і відображають становище ОСОБА_26. в ієрархії банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», характеризують його ставлення як до діяльності всього угруповання, так і своїй участі в ній: «ОСОБА_26 - ОСОБА_26 - Прекрасно знав і розумів, що є членом злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» ... був рядовим бійцем у групі ОСОБА_48 »,« ... ОСОБА_26. поводився завжди дуже зухвало і дуже впевнено саме у зв'язку з тим, що належав до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» ... »,« ... ОСОБА_26., ОСОБА_71., «ОСОБА_95» ... висловили претензії з приводу їх відходу з роботи, висловлювали на їхню адресу претензії і загрози, що з угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» просто так не йдуть, йдуть тільки «ногами вперед» ...; «У ОСОБА_48 були свої хлопці, самими довіреними були ОСОБА_92. і« ОСОБА_80 » , ОСОБА_93 - « ОСОБА_93», «ОСОБА_71» (ОСОБА_71.) і «ОСОБА_26 (ОСОБА_26) ». Показання свідків ОСОБА_75., ОСОБА_70., ОСОБА_86, ОСОБА_89., ОСОБА_88, ОСОБА_90, дані ними на досудовому слідстві, суд вважає достовірними, що співвідносяться з іншими доказами та фактичними обставинами у справі. Наступна зміна показань свідками ОСОБА_75., ОСОБА_86. явно спрямована на уникнення ОСОБА_26 кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки інші докази по справі в їх сукупності в повному обсязі підтверджують причетність ОСОБА_26. до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», і його активну участь у її протиправної діяльності, а саме у скоєнні замаху на вбивство ОСОБА_40 і вбивство ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_33 і ОСОБА_34, незаконному придбанні, зберіганні і носінні вогнепальної зброї, а також чітко відображають неспроможність тверджень ОСОБА_26. про необізнаність щодо діяльності банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» та про те, чим займаються її члени.

Винність ОСОБА_26. у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_70. і ОСОБА_75., даних ними в ході досудового слідства про те, що вказане вбивство готувалося і планувалося заздалегідь.

Знаходження ОСОБА_26. 12 липня 1995 на місці скоєння злочину в ході досудового слідства підтвердив свідок ОСОБА_64, який при пред'явленні фотознімків для впізнання упізнав підсудного ОСОБА_26 і ОСОБА_71., як осіб, з якими він зустрівся в цей день біля стежки, що веде від будівлі «Дорресторанов» до залізничних колій, під час огляду ним місцевості, з якою він почув звуки автоматних черг (т. 5 Л.Д . 106-107, 108-109).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_64 сумнівався в правильності висловленого ним у ході зазначеного процесуальної дії думки і пояснив, що пройшло багато років з того часу і він дуже боїться, що раптом він невірно упізнав, а людину можуть засудити. Проте у суді пояснив, що під час упізнання жодного впливу на нього, або підказок з боку слідства не було, він упізнав чоловіків по рисам, які йому запам'ятались. Сумніви виникли у нього вже тільки у суді.

Даючи оцінку показаннями свідка ОСОБА_64., суд бере до уваги давність досліджуваних подій, що могло позначитися на думці свідка в судовому засіданні, а також та обставина, що свідчення, дані ним у ході досудового слідства, відповідають показанням свідків ОСОБА_75. ОСОБА_70., ОСОБА_86, ОСОБА_89., ОСОБА_88, ОСОБА_90 і ОСОБА_96., даними ними в ході досудового слідства, у суді, доповнюються ними, співвідносяться з іншими дослідженими судом доказами та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим суд вважає достовірними показання свідка ОСОБА_64., дані ним у ході досудового слідства.

Дані свідком ОСОБА_64 показання підтверджують знаходження ОСОБА_26. на місці скоєння вбивства і, в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_66., про відсутність будь-яких автомобілів біля майданчика АТП по вул. Москальова, повністю спростовують твердження ОСОБА_26. про його непричетність до скоєння вказаного злочину

Обстановка, обставини та події вчинення вказаного злочину, про які в ході досудового слідства пояснили свідки ОСОБА_70 і ОСОБА_75., відомі їм зі слів безпосередніх виконавців даного злочину: осіб, відносно яких відмовлено у порушенні справи у зввязку зі смертю, повністю відповідають і підтверджуються іншими доказам у справі: протоколом огляду місця події, результатами огляду автомобіля, в якому перебували трупи ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32. і ОСОБА_33, з яких, з урахуванням результатів судово-медичної експертизи трупів, випливає, що вбивство було скоєно з двох автоматів АК - калібру 7,62 мм і 5,45 мм і ця зброя була виявлено поряд з місцем, звідки велася стрілянина по автомобілю і опинилися саме тією зброєю, з використанням якого було скоєно даний злочин, а одяг осіб, які стріляли, був виявлений саме по шляху їх проходження від місця скоєння злочину у бік залізничного вокзалу м. Сімферополя; показаннями свідків ОСОБА_64. і ОСОБА_61 про те, що особи, які вчинили вказаний злочин, покидали місце його вчинення через залізничні колії у бік залізничного вокзалу м. Сімферополя.

Таке взаємне доповнення досліджених доказів дає підставу суду прийняти до уваги і покласти в основу вироку по цьому епізоду злочинної діяльності членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» саме свідчення ОСОБА_70. і ОСОБА_75., дані ними в ході досудового слідства.

Показання свідка ОСОБА_86 про те, що «... ОСОБА_26. поводився завжди дуже зухвало і дуже впевнено саме у зв'язку з тим, що перебував в угрупованні «ІНФОРМАЦІЯ_8» також підтверджують свідчення ОСОБА_70. і ОСОБА_75. про підсудного, як про активного учасника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», що брав участь у скоєнні низки злочинів.

Таким чином, доводи ОСОБА_26. про непричетність до скоєння даного злочину не знайшли свого підтвердження, в той час як свідчення допитаних у справі свідків: ОСОБА_70., ОСОБА_75., ОСОБА_74, ОСОБА_61., ОСОБА_64. , ОСОБА_66., ОСОБА_67., ОСОБА_68., ОСОБА_97., ОСОБА_69, а також сукупність всіх досліджених судом інших доказів у повному обсязі узгоджуються між собою, є послідовними, доповнюють один одного, створюючи своєю сукупністю логічну і вмотивовану картину подій, що відбулися і ролі в них ОСОБА_26.

Твердження підсудного ОСОБА_26 і його захисника, які наполягали в ході судового слідства, що відтворення обстановки і обставин подій за участю підсудного. не проводилося і підсудний в ході досудового слідства не давав пояснень, за яких обставин ОСОБА_48 і ОСОБА_53 доручили йому брати участь у замаху на вбивство ОСОБА_40 і вбивстві ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_32 і ОСОБА_33 і описав свої дії, а також дії ОСОБА_53 і ОСОБА_48 12 липня 1995 (т. 31 а.с. 202-213), суд оцінює критично, оскільки воно спростовується показами свідків ОСОБА_84 та ОСОБА_83, які наполягали, що 8 жовтня 2008 вони були присутні при проведенні зазначеного процесуальної дії, в ході якого ОСОБА_26 добровільно дав свідчення за обставинами скоєного злочину.

Суд також приймає до уваги, що цей доказ - відтворення обстановки і обставин подій за участю підсудного не є ключовим у підтвердженні винуватості ОСОБА_26. у вчинених злочинах, а лише частково доповнює достатню сукупність доказів на підтвердження його вини.

Доводи підсудного ОСОБА_26 і його захисника про те, що 12 липня 1995 він не міг здійснювати інкримінованих йому злочинів, оскільки він, будучи затриманим працівниками правоохоронних органів, тримався в ССІ АРК м. Сімферополя, суд не бере до уваги при винесенні вироку у справі, оскільки вони спростовуються довідкою, даної Сімферопольським слідчим ізолятором управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 21/6-25374 від 01 грудня 2011 року, згідно з якою ОСОБА_26, 12 липня 1995 в ССІ АРК не утримувався.

З урахуванням всіх обставин у справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_26 скоїв злочини у складі банди і при цьому він мав корисливий мотив на позбавлення життя зазначених осіб, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що план злочину щодо ОСОБА_40 був розроблений бандою та учасники злочину - члени банди переслідували мету утвердження в злочинному угрупованні, що припускала отримання ними додаткових матеріальних благ від злочинної діяльності і свідчить про їх корисливі наміри.

Винність ОСОБА_28 у замаху на вбивство ОСОБА_18, вбивстві ОСОБА_37, ОСОБА_38, вчинені у складі озброєної банди, підтверджується дослідженими судом доказами:

Потерпілий ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_37 був його братом. Незадовго до смерті він розповів йому, що він побився з чоловіком на прізвище ОСОБА_98 і через це можуть бути проблеми. У ніч з 10 на 11 жовтня 1997 року перебував у диско-барі «Каліфорнія», де працював дисжокеєм. Близько 3:00 години він разом з ОСОБА_38, ОСОБА_99, ОСОБА_37 поїхали додому на машині брата - ВАЗ 21099, червоного кольору, що належить братові. Близько 3.20 години вони заїхали у двір будинку, в якому вони проживали, поставили машину на майданчику, розташованому перед будинком і зупинилися біля другого під'їзду будинку, де знаходиться квартира, в якій проживали вони з братом. Біля під'їзду покурили. Приблизно через хвилину після того, як ОСОБА_99 зайшов до під їзду, з проходу між будинками № 29 і № 31 вийшли дві людини і підійшли до них. Вони в цей час стояли втрьох трикутником. При цьому один із чоловіків сказав «Привіт, пацани» (як він пізніше дізнався - ОСОБА_28), підійшовши до них практично впритул, він йшов перший із них, витягнув з правої кишені куртки пістолет «ТТ» і направив в область його груді. Намагаючись сховатися від нього, ОСОБА_37 розвернувся, щоб втекти в під'їзд і відразу ж почув постріл у свій бік. Кулі, випущені підсудним в його груди, пробили тільки одягнену на ньому куртку. Оскільки ОСОБА_28 не улучив в нього з пістолета, він зумів забігти в під'їзд будинку і почув більше десяти пострілів, після яких пролунали ще три окремих пострілу. Після того, як він зайшов у свою квартиру, він вийшов на балкон і почув внизу чиїсь хрипи. Побоюючись повторного нападу, він переліз по балкону в сусідську квартиру, звідки спустився у двір і де побачив ОСОБА_38, лежачого на тому, ж місці, де він стояв до події. Трохи далі лежав його брат - ОСОБА_37 в крові. Він вирішив одразу ж відвезти їх до лікарні, для чого перетягнув брата і ОСОБА_38 в машину і відвіз їх до лікарні імені Семашка. Після цього він поїхав до своєї подруги - ОСОБА_100, де залишився до ранку. Так як його одяг (куртка і футболка) була в крові, він їх зняв і ОСОБА_100 їх згодом випрала. Коли він роздягався, то виявив, що у нього на куртці і футболці є по два отвори, що утворилися від пострілу в нього.

Показав також, що обличчя обох чоловіків він дуже добре розглянув, оскільки у дворі був включений потужний прожектор, а самі хлопці були від нього на відстані витягнутої руки. Їхні обличчя він запам'ятав на все життя і згодом упізнав їх, серед яких підсудний ОСОБА_28, як на фотографіях, так і наживо, а інший - це ОСОБА_101, якого він знав і раніше, до вбивства брата та друга. Упевнений, що не помиляється, оскільки характерні носогубні зморшки ОСОБА_28 були у нього і в молодості. Спочатку в 1997 році і до 2006 року боявся розповідати слідству, хто саме робив замах на його життя і вбив його брата і ОСОБА_38, побоюючись розправи з боку осіб, які вбили його брата і друга. Потім часи змінилися і він точно вказує на них, як на осіб, які вчинили злочин.

Потерпілий ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він є батьком ОСОБА_37 і ОСОБА_18 11 жовтня 1997, коли він був на роботі, хтось повідомив йому про те, що його сина - ОСОБА_37 вбили. Після вбивства його сина ОСОБА_37, другий його син - ОСОБА_18 докладно розповів йому про обставини вбивства, описав ОСОБА_28 і другого нападника - ОСОБА_101, але правдивих показань працівникам міліції спочатку не давав, оскільки побоювався розправи з боку нападників. Намагаючись врятувати ОСОБА_18, він та дружина відправили його жити в Київську область, де він проживав протягом півтора роки Доповнив також, що ліхтар (прожектор) був прикріплений на другому поверсі будинку і добре висвітлював майданчик, на якій стався злочин. Куртку з пулевими отворами, яка була на сині ОСОБА_18., він бачив безпосередньо.

Аналогічні показання в судовому засіданні дала потерпіла ОСОБА_37

У судовому засіданні оголошені у порядку 306 КПК показання ОСОБА_38., батько вбитого ОСОБА_38, який на досудовому слідстві показав, що про вбивство сина дізнався 11.10.1997 року біля 04.30 годин від ОСОБА_102 (т. 20 а.с. 12-13);

Свідок ОСОБА_100 на досудовому слідстві і у суді Київського району м.Сімферополя показала, що в 1997 році вона підтримувала відносини з ОСОБА_18 Після вбивства свого брата ОСОБА_18 виїхав з міста Сімферополя і тривалий час проживав у м. Києві 11 жовтня 1997 вранці ОСОБА_18 прийшов до неї додому і з його слів вона зрозуміла, що в нього стріляли. Одягнений був ОСОБА_18 в джинси синього кольору, коротку шкіряну куртку коричневого кольору, футболку білого кольору, на ногах у нього були кросівки біло-чорно кольору. Весь одяг був у крові. ОСОБА_18 тут же переодягнувся в чистий одяг. Її мати замочила і випрала футболку і брюки ОСОБА_18 у ванній. Так само вони з нею затерли плями крові на його куртці і бачили пошкодження на одязі ОСОБА_18: на футболці два невеликі отвори і на куртці на тому ж рівні, що і пошкодження на футболці. Згодом ОСОБА_18 розповів їй, що вночі 11 жовтня 1997 двоє хлопців підійшли до нього, його братові і ОСОБА_38, коли вони під'їхали до під'їзду свого будинку, і почали в них стріляти. Стріляли в нього першого, але не потрапили. Коли почалися постріли, ОСОБА_18 втік до себе додому (показання оголошені у порядку ст. 306 КПК);

Свідок ОСОБА_99 в судовому засіданні підтвердив показання, данні на досудовому слідстві та пояснив, що вночі 11 жовтня 1997 він, ОСОБА_38, ОСОБА_18 і ОСОБА_17, на автомобілі останнього приїхали додому у с. Залісся. Вони заїхали в двір багатоповерхового будинку, вийшли з машини, ОСОБА_38, ОСОБА_37 і ОСОБА_18 закурили і попрямували до свого під'їзду, а він попрямував у бік під'їзду свого будинку. У свою квартиру він заліз через балкон, після чого почув постріли на вулиці, але не звернув на них уваги. Через деякий час він виглянув на вулицю і побачив, як ОСОБА_18 затягував свого пораненого брата в машину, після чого він вийшов у двір і допоміг затягнути в автомобіль пораненого ОСОБА_38 в машину, після чого ОСОБА_18, сівши за кермо автомобіля, поїхав. За кілька днів до вбивства ОСОБА_37 і ОСОБА_38 він і ОСОБА_103. стояли між будинком № 31 та № 29, до них під'їхав автомобіль ВАЗ-2109 червоного кольору, в якому знаходилось двоє чоловіків, один з яких сидів за кермом, а другий на пасажирському сидінні. Хлопець, який сидів на пасажирському сидінні автомобіля, звернувся до них і запитав, де їм можна знайти хлопця на ім'я ОСОБА_45, який їздив на ВАЗ-21099 червоного кольору, а також де він живе. Вони відповіли, що такого хлопця вони не знають. Одного із хлопців ОСОБА_99 впізнав як ОСОБА_101, зовнішність іншого, який був в автомобілі, описав (витягнуте худе обличчя), проте заявив, що впізнати не зможе ( т. 20 а.с. 97-113);

Показаннями свідка ОСОБА_102., дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що 11 жовтня 1997 року він, а також його брат ОСОБА_104 прокинулися близько 3 годин ранку, так як потрібно було їхати на залізничний вокзал м. Сімферополя зустріти поїзд, який прибував до м. Сімферополя близько 3:45 години. Вони з братом вийшли з під'їзду свого будинку і попрямували у бік гаражів за машиною. Проходячи між будинком № 29 та будинком № 31, вони побачили біля входу в підвал будинку № 29 двох молодих людей, які запитали закурити. ОСОБА_104 дістав сигарету і передав одному з них, в цей час запалив сірник і поніс її до обличчя одного з молодих людей, одночасно запитав у них, звідки вони, на що той хлопець, на якого ОСОБА_102. світил, відповів, щоб він не світив їм в обличчя, а також відповів, що вони місцеві. ОСОБА_102. звернув увагу на те, що на голові хлопця, до якого вони зверталися, була надіта бейсболка, як йому здалося зеленого кольору, з написом «США». Молоді люди були середньої статури, один з них був вище ростом ніж інший. Коли вони поверталися в с. Залісся, їх зустріла мати, яка повідомила їм про те, що ОСОБА_37. і ОСОБА_38. вбили, після чого вони заїхали у двір будинку (Т. 20 а.с. 119-122, 124-125, 126-129)

У ході досудового слідства свідок ОСОБА_104, дав аналогічні свідчення і вони були досліджені судом в порядку ст. 306 КПК України (Т. 20 а.с. 142-143, 150, 151-154).

Свідок ОСОБА_105 в судовому засіданні пояснив, що в ніч з 10 на 11 жовтня 1997 року прогулювався по селищу Залісся, де до нього звернувся не знайомий чоловік і попросив закурити, він пошукав у себе в кишенях, а коли обернувся, то побачив, що той кудись зник. Як він зрозумів, людина вийшла з проходу, утвореного між будинками 29 і 31 по вул. Перемоги, а коли він забарився в пошуках сигарет і сірників в кишенях, чоловік пішов назад у прохід між будинками.

Свідок ОСОБА_106 у Київському районному суді м.Сімферополя дала аналогічні свідчення (судом оголошені у порядку ст. 306 КПК, т.51 а.с. 79);

Свідок ОСОБА_70 Київському районному суду м.Сімферополя показав, що він знає, що ОСОБА_28 був водієм ОСОБА_50, який був одним з керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» та був братом ОСОБА_73 (показання оголошені у порядку ст. 306 КПК, т.53 а.с. 31); На досудовому слідстві ОСОБА_70 показав, що ОСОБА_28 він знав за прізвиськом «ОСОБА_28», і знає, що він був членом угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т.31 а.с. 87).

Свідок ОСОБА_50 в ході досудового слідства підтвердив той факт, що у нього працював ОСОБА_28 і ці свідчення були досліджені судом в порядку ст. 306 КПК України (т. 21 а.с.190)

Свідок ОСОБА_107 на досудовому слідстві та у Київському районному суді м.Сімферополя показав, що в 2002 році, під час його роботи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Центрального РВ м. Сімферополя, був затриманий ОСОБА_108, який розповів про те, що в жовтні 1997 року, до нього додому приїхав ОСОБА_101 на прізвисько «ОСОБА_101», при собі у нього був пістолет «ТТ», і попросив ОСОБА_108 приготувати для нього наркотик. Він приготував наркотик і вони разом вжили його, після чого ОСОБА_101 розповів, що вони удвох з ОСОБА_28 по кличці «ОСОБА_28» щойно застрелили в с. Залісся ОСОБА_37 і ще когось, хто був з ним. Так само ОСОБА_101 розповів, що напередодні вбивства був конфлікт на дискотеці «Каліфорнія» в будинку кіно м. Сімферополя між сином директора Сімферопольського пивзаводу ОСОБА_98 і ОСОБА_37 Після цього конфлікту ОСОБА_72 і ОСОБА_37 які були друзями і перебували в одному угрупованні, на турбазі «Таврія» порізали ОСОБА_98, після чого останній тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні. Про це стало відомо керівникам угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», які прийняли рішення помститися за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_98. Як він зрозумів з розповіді ОСОБА_108, рішення помститися за ОСОБА_98 виконали ОСОБА_101 і його знайомий ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_28» (показання оголошені згідно ст. 306 КПК, т. 20, а.с. 206, т.51 а.с. 39);

Свідок ОСОБА_109 в судовому засіданні підтвердила той факт, що ОСОБА_28 був водієм ОСОБА_50 і мав кличку «ОСОБА_28» (показання оголошені згідно ст. 306 КПК, т. 21 а.с. 226, т.51 а.с. 78);

Вина ОСОБА_28 у вчиненому злочині підтверджуються іншими дослідженими доказами у справі:

Протоколом огляду місця події від 11 жовтня 1997 року, яким є двір будинку АДРЕСА_9, в ході якого було зафіксовано місце події і виявлені на місці події сліди бурого кольору, схожі на кров (т. 19 а.с. 20-27)

Протоколом огляду автомобіля ВАЗ 21099 червоного кольору, в якому виявлені сліди крові (т. 19 а.с. 29-35);

Протоколом огляду трупів ОСОБА_37 і ОСОБА_38, в якому зафіксовані виявлені тілсні ушкодження, їх характер і форма (Т. 19 а.с. 36-37);

Протоколом виїмки, огляду речових доказів - шкіряної куртки та футболки з надписом «Адідас», належні ОСОБА_18 (т. 20 а.с. 89-91);

Протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_101 як особу, яка вчинила відносно нього, ОСОБА_37 і ОСОБА_38 злочин (т. 20 а.с. 36-37);

Протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав підсудного ОСОБА_28, як одну з осіб, які вчинили вбивство ОСОБА_37 і ОСОБА_38 і вчинив замах на його вбивство (т. 20 а.с. 49-50);

Протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_18, де зафіксовані показання потерпілого, що пояснив за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_37 і ОСОБА_38 і замах на його вбивство (т. 20 а.с. 53-61);

Протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав підсудного ОСОБА_28, як одну з осіб, які вчинили вбивство ОСОБА_37 і ОСОБА_38 і вчинив замах на його вбивство (т. 20 а.с. 65);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_18 і ОСОБА_28, в ході якої потерпілий підтвердив свої свідчення, викриваючи ОСОБА_28 у скоєнні вбивства ОСОБА_37 і ОСОБА_38 та замаху на його вбивство (т. 20 а.с. 66-69);

Протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого свідок ОСОБА_102. упізнав ОСОБА_101 як особу, яка вночі 11 жовтня 1997 знаходилося в с. Залісся та просила закурити(Т. 20 а.с. 130);

Протоколом пред'явлення для впізнання особи, в ході якого ОСОБА_105 пояснив, що пізнаваний ОСОБА_28 схожий на особу, яка вночі 11 жовтня 1997 знаходилося в с. Залісся Сімферопольського району (т. 20 а.с. 173);

Висновком судово-медичної експертизи трупа № 1109 від 11 жовтня 1997 року, згідно якого ОСОБА_37. були заподіяні наступні тілесні ушкодження:

- Проникаюче наскрізне поранення голови із вхідною раною в правій скроневій області, що є початком ранового каналу, спрямованого справа наліво, і вихідною раною в лівій скроневій області з переломом кісток склепіння та основи ОСОБА_46, розтрощенням речовини головного мозку;

- Проникаюче наскрізне поранення голови із вхідною раною в тім'яній області справа (початок ранового каналу, спрямованого ззаду вперед і трохи справа наліво) і вихідний раною на лівій надбрівної дузі, з переломом кісток склепіння та основи ОСОБА_46, розтрощенням речовини головного мозку;

- Поєднане проникаюче наскрізне поранення шиї і голови з вхідною раною на правій бічній поверхні шиї (початок ранового каналу, спрямованого справа наліво і знизу вгору) і вихідний раною лівої виличної області з пошкодженням м'яких тканин шиї, переломом шийного хребця, пошкодженням діафрагми порожнини рота, переломом виличної кістки, з пошкодженням м'яких тканин обличчя;

- Проникаюче сліпе поранення живота з вхідною раною в поперековій області справа (початок ранового каналу, спрямованого ззаду наперед і знизу вгору) і вихідною раною в правому підребер'ї з пошкодженням м'яких тканин спини, висхідного відділу поперечно-ободової кишки, м'яких тканин живота;

- Поєднане проникаюче сліпе поранення грудної клітини і лівого плеча із вхідною раною на правій бічній поверхні грудної клітини з пошкодженням м'яких тканин стінки грудної клітини, нижньої долі правої легені, правого і лівого передсердь, верхньої частки лівої легені, м'яких тканин лівої пахвовій області і лівого плеча (початок ранового каналу, спрямованого справа наліво і знизу вгору);

- Наскрізне поранення передпліччя в середній третині, з вхідною раною задньої поверхні передпліччя (початок ранового каналу, спрямованого з задньої поверхні передпліччя на передню) і вихідною раною передньої поверхні передпліччя з пошкодженням м'яких тканин передпліччя;

- Наскрізне поранення правого передпліччя в нижній третині, з вхідною раною на передній поверхні передпліччя (початок ранового каналу, спрямованого зверху вниз) і вихідною раною на долонній поверхні кисті з пошкодженням м'яких тканин передпліччя і кисті;

- Наскрізне поранення 4 пальця правої кисті із вхідною раною на долонній поверхні основної фаланги 4 пальця (початок ранового каналу, спрямованого з долонної на тильну поверхню пальця) і вихідною раною на тильній поверхні основної фаланги 4 пальця правої кисті з пошкодженням м'яких тканин пальця і ??переломом основної фаланги;

- Наскрізне поранення лівого передпліччя із вхідною раною передньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя (початок ранового каналу, спрямованого зверху вниз) і вихідною раною на задній поверхні.

Смерть ОСОБА_37 сталася від множинних вогнепальних кульових поранень голови і грудної клітини, що призвели до переломів кісток склепіння та основи ОСОБА_46, розтрощенням речовини головного мозку, пошкодження нижньої долі правої легені, правого і лівого передсердь, верхньої частки лівої легені (Т. 22 а.с. 12-17)

Висновком судово-медичної експертизи трупа № 1110 від 11 жовтня 1997 року, згідно якого ОСОБА_38 заподіяні наступні тілесні ушкодження:

- Рана в області зовнішнього кута лівого ока, рана в області основи передньої поверхні правої вушної раковини, пошкодження лівого очного яблука, дірчасті переломи лівої орбіти, великого крила клиноподібної кістки справа, крайової перелом внутрішньої кісткової пластинки пірамідки скроневої кістки справа, дірчастий перелом правої скроневої кістки , пошкодження правої скроневої частки головного мозку з крововиливом під його оболонки; рана правої сідниці на кордоні верхніх зовнішнього та внутрішнього квадрантів, рана на передній поверхні мошонки зліва; багатоуламковий перелом правої лонної кістки; множинні садна правої лобової області, правої поперекової області, кінцівок.

Тілесні ушкодження у вигляді ран у зовнішнього кута лівого ока, правої сідниці є вогнепальними вхідними кульовими, про що свідчать: форма і розміри вхідних отворів, фестончатие краю з пояском осаднення, наявність дефекту тканини, характер металізації міддю і заподіяні в результаті пострілу з вогнепальної зброї патроном , спорядженим кулею калібру найбільш ймовірно до 8 мм.

Смерть ОСОБА_38 настала в результаті вогнепального кульового проникаючого наскрізного поранення голови з пошкодженням кісток основи та склепіння ОСОБА_46, правої скроневої частки головного мозку з крововиливом під його оболонки і настала в короткий проміжок часу (т. 22 а.с. 36-42)

Висновком судової балістичної експертизи № 480 від 17 жовтня 1997 року, згідно якого 5 гільз, вилучених під час огляду місця події та 2 кулі, вилучених з трупа ОСОБА_37, випущені з одного примірника пістолета зразка 1930/1933 років конструкції Токарєва «ТТ» калібру 7,62 мм. Одна куля, вилучена з трупа ОСОБА_37, є складовою частиною бойового припасу нарізної вогнепальної зброї - револьверного патрона 38 калібру Сміт-Вессон спеціального або .38 спеціального («Спешіел») (т. 22 а.с. 177-180).

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_28 показав, що він не брав участі в діяльності банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», участі у скоєному бандою нападі, що виявилися у вбивстві ОСОБА_37 і ОСОБА_38 і замаху на умисне вбивство ОСОБА_18, незаконному носінні та зберіганні вогнепальної зброї. Наполягав на тому, що в день скоєння вбивства він разом зі своїми родичами знаходився в сел. Леніне Оренбурзької області Російської Федерації, приїхавши туди на приналежному йому автомобілі. Ці покази підсудного в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_110, ОСОБА_111., ОСОБА_112, ОСОБА_113

Свідок ОСОБА_112 у судовому засіданні показала, що є матір'ю ОСОБА_28. У 1991 році переїхала на проживання в Оренбурзську область Російської Федерації. Приблизно 5-6 жовтня 1997 року до неї в Оренбурзську область приїхав син ОСОБА_28, її сестра ОСОБА_110, донька і колишня цивільна дружина сина. В неї мала бути операція, була хвора мати, і доньці було 9 років. ОСОБА_111 просила сестру, щоб вона приїхала доглянути за матір'ю та донькою. Вони приїхали, проте операція була перенесена на кінець листопада. Син із сестрою допомогли по господарству, копали город, відремонтували дах, підвал. Поїхали вони від неї десь 15-16 жовтня.

Свідок ОСОБА_110 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_111. є її сестрою і жила в Оренбурзькій області, вони з нею листувалися. Ближче до жовтня 1997 року вона повідомила, що у неї повинна відбутися операція, говорила, що потребує допомоги, так як була хвора мати, їй тоді було 87 років, а крім того, племінниці було всього 9 років. В зввязку з чим вирішили, що потрібно їхати. Вона влітку працювала на турбазі Спартак, допрацювала сезон і звільнилася 1 жовтня 1997 року. Вони здзвонилися з ОСОБА_28, і вирішили разом їхати на машині. Поїхали ОСОБА_18, його подруга і вона. По дорозі заїхали в Красний Луч до ОСОБА_114, сестри ОСОБА_28, там переночували і поїхали наступного дня далі, по дорозі зупинялися лише на постах, щоб ОСОБА_18 міг поспати. Дізналися, коли приїхали, що у сестри перенесена операція, вирішили допомогти їй по будинку. ОСОБА_18 зробив дах, допомагали по городу. 14.10.1997 зібралися додому, а вже 15.10.1997 року в'їхали до Криму. Назад їхали тією ж дорогою.

Свідок ОСОБА_113 у судовому засіданні дала аналогічні свідку ОСОБА_110 показання.

Свідок ОСОБА_111., яка є донькою ОСОБА_112., у судовому засіданні показала, що пам'ятає, як у дитинстві, коли їй було 9 років, до них у гості приїжджала рідня - її брат ОСОБА_28, його дівчина, її сестра та тітка. Вони допомогли по господарству. Від дорослих вона довідалась, що матері повинні зробити операцію. Погода у той час була тепла, ходили у куртках. Вона добре все пам'ятає, оскільки вела щоденник, до якого записувала всі події у житті. Проте у подальшому цій щоденник втратила.

У судовому засіданні також досліджувалися показання свідків ОСОБА_115 (Т. 43 а.с. 125-127), ОСОБА_116 (т.43 а.с. 131-132); ОСОБА_117 (Т. 43 а.с. 133-135), ОСОБА_118 (т. 43 а.с. 142-144), допитаних у ході досудового слідства на території Російської Федерації, у порядку виконання міжнародного доручення, які в ході досудового слідства пояснили, що в жовтні 1997 року вони познайомились з ОСОБА_28 в сел. Леніне Оренбурзької області, під час його приїзду до своєї матері в гості з іншою ріднею. При цьому свідок ОСОБА_115. пов'язує дату приїзду ОСОБА_28 з днем народження її матері ІНФОРМАЦІЯ_9.Чому саме їй запам'ятався рік приїзду -1997, вона не пояснює. Далі вона доповнює, що про приїзд ОСОБА_28 у жовтні 2009 року може також підтвердити її чоловік - ОСОБА_116. Останній у своїх показах підтвердив, що ОСОБА_28 приїжджав до своєї матері восени, проте не пам'ятає коли саме, оскільки пройшло багато років. Вважає, що це було приблизно до 2000 року. Свідок ОСОБА_119 підтвердила у своїх показах, що ОСОБА_28 приїжджав до матері у першій половині жовтня 1997 року. Свідок ОСОБА_118 показала, що в осені 1997 року ОСОБА_28 приїжджав до матері з іншою ріднею, гостили недовго, але більше 1-2 днів.

Оцінюючи докази на підтвердження алібі ОСОБА_28 у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони підтверджують ту обставину, що ОСОБА_28 з іншою ріднею дійсно приїжджав до своєї матері у сел. Леніне Оренбурзької області. Проте беззаперечних доказів перебування його там саме у ніч вчинення злочину з 10 на 11 жовтня 1997 року, судом не знайдено. Так, точно визначають час перебування в Оренбурзькій області свідки ОСОБА_110, ОСОБА_111., ОСОБА_112, які є близькими родичами підсудного і ОСОБА_120., яка була його цивільною дружиною. Суд оцінює критично ці покази, як спробу родичів і близьких осіб підсудного допомогти ОСОБА_28 уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

В свою чергу не заінтересовані свідки - сусіди ОСОБА_116., ОСОБА_119, ОСОБА_118 не можуть назвати точного часу приїзду ОСОБА_28 до матері, а ОСОБА_115. пов'язує приїзд з днем народження своєї матері, тобто датою, яка буває щорічно. Чому саме їй запам'ятався рік приїзду ОСОБА_28 - вона, як і інші свідки, - не пояснює.

Такі показання свідків не можуть слугувати підтвердженням перебування ОСОБА_28 в сел. Леніне Оренбурзької області саме уніч з 10 на 11 жовтня 1997 року.

Надані суду фотографії з зображенням ОСОБА_28 з його ріднею також не можуть бути доказами на підтвердження тієї обставини, що у ніч вчинення злочину з 10 на 11 жовтня 1997 року ОСОБА_28 перебував у матері в Оренбурзькій області, оскільки ці фотографії не датовані.

Доводи підсудного ОСОБА_28 і його захисту про непричетність його до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» і його невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів спростовуються сукупністю викладених вище і досліджених у суді доказів.

Показання ОСОБА_28 про його непричетність до скоєних злочинів спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_18, який на досудовому слідстві і у суді впевнено і послідовно наполягав на тому, що саме ОСОБА_28 є особою, яка 11 жовтня 1997 року розстріляв його брата ОСОБА_37 і ОСОБА_38, а також зробив невдалу спробу вбити і його.

Такі показання потерпілого є послідовними і відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в ході досудового та судового слідства і підтверджуються також показаннями ОСОБА_17., який у судовому засіданні показав, що після вбивства його сина ОСОБА_37, другий його син - ОСОБА_18 докладно розповів йому про обставини вбивства, описав ОСОБА_28 і другого нападника - ОСОБА_101, але правдивих показань працівникам міліції спочатку не давав, оскільки побоювався розправи з боку нападників.

Участь ОСОБА_28 у скоєному бандою нападі, що виявилися у вбивстві зазначених осіб і замаху на вбивство підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_18 і ОСОБА_17., про те, що зі слів загиблого ОСОБА_37 їм стало відомо, що незадовго до смерті у нього стався конфлікт з членом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_98, який образив жінку ОСОБА_37 На цьому ґрунті в них були бійки і негативні стосунки. ОСОБА_37 побоювався останнього, говорив, що вони за ним слідкують. Десь за тиждень до вбивства ОСОБА_37 він зустрів у місті знайомого і передав через нього Косарєву, що розправиться з ним (т. 20 а.с. 7-8, 47)

Суд приходить до висновку, що показання потерпілого ОСОБА_18 правдиві, оскільки він давав послідовні показання на всьому протязі досудового слідства і в суді знову їх підтвердив. Крім того, його свідчення співвідносяться з іншими доказами у справі зазначеними вище, що є безперечним підтвердженням їх істинності. У своїх показах у 2006 році ОСОБА_18 заявив, що один із злочинців був високого зросту, худощявої статури, обличчя видовжене, з поздовжніми складками, з-під кепки визирали темні волосся, а крім того, він добре запам'ятав його погляд. Надалі в 2008 році він упізнав описаного хлопця як ОСОБА_28, зазначивши також, що може впізнати цього хлопця також за голосом. (т. 20 а.с. 35, 51-52, 65).

Усудовому засіданні були досліджені висновку судових криміналістичних експертиз № 850 від 19 листопада 1997 (т. 22 а.с. 137-140), № 851 від 25 листопада 1997 (т. 22 а.с. 200-202), № 848 від 22 грудня 1997 (т. 22 а.с. 220-230), згідно яких на шкіряній куртці і футболці, одягнених на ОСОБА_18. у момент здійснення замаху на його вбивство, не були виявлені сліди дії вогнепальної зброї та продукти згорання пороху, проте були виявлені прориви тканини одягу в місцях, зазначених ОСОБА_18, як місця попадання куль з пістолета підсудного.

Ґрунтуючись на цих висновках, захисник підсудного ОСОБА_28 заявив, що вони спростовують заяву ОСОБА_18 про те, що 11 жовтня 1997 року в нього, з дуже короткій дистанції, було проведено декілька пострілів з пістолета, що припускає знаходження на його куртці слідів згорання пороху.

Суд не може погодитися з доводами захисту в цій частині, оскільки свідок ОСОБА_100 під час досудового слідства пояснила, що 11 жовтня 1997 року, відразу після замаху на ОСОБА_18, вона випрала всю його одяг, оскільки вона була вся в крові вбитих, що пояснює відсутність слідів згорання пороху на куртці потерпілого під час експертних досліджень.

Винність підсудних ОСОБА_24. і ОСОБА_27 в незаконному позбавленні волі і здійсненні умисного вбивства ОСОБА_42 у складі озброєної банди підтверджується дослідженими судом доказами:

Потерпіла ОСОБА_42 в судовому засіданні підтвердила покази, дані нею на досудовому слідстві, та показала, що її чоловік - ОСОБА_42 до серпня 1995 року створив команду ФК «Динамо» м. Саки, куди увійшли провідні гравці АР Крим і яка увійшла у другу лігу футбольного чемпіонату України. У зв'язку з цим на гравців його команди стали звертати увагу керівники інших команд, в тому числі і команди «Таврія» м. Сімферополя. ОСОБА_42 розповів їй, що керівники клубу «Таврія» вимагають від нього передачі провідних гравців команди у ФК «Таврія» - ОСОБА_130 і ОСОБА_128 на умовах, які не влаштовували ОСОБА_42. У зв'язку з цим керівництво ФК «Таврія» його неодноразово викликало в м. Сімферополь, де вимагали від нього віддати цих гравців і при цьому погрожували йому. У середині липня 1995 року ОСОБА_42 повернувся після однієї з таких розмов і був сильно засмучений. Він повідомив, що гравців таки заберуть і побоювався за безпеку своєї сім'ї. 4 серпня 1995 близько 8:00 години, ОСОБА_42 пішов на роботу. Перебуваючи в квартирі, через дві-три хвилини після уходу чоловіка, вона почула шум з вулиці і, вийшовши на балкон, побачила, що у бік траси рухається автомобіль темного кольору з номерним знаком 23-76. На проїжджій частині біля будинку № 4 по пров. Східний с. Фрунзе лежали аркуші паперу. Вона зрозуміла, що щось трапилося і відразу ж вибігла на вулицю, де до неї підбіг водій і сказав, що ОСОБА_42. насильно заштовхали в машину і відвезли. Через деякий час ОСОБА_42. привезли додому. Він був сильно побитий і розповів їй, що його вивезли з селища і по дорозі били в автомобілі, а потім в лісопосмузі. Його били шість або сім чоловік, завдаючи удари руками, ногами, стрибали на ньому, намагаючись вбити. Коли він зрозумів це, то прикинувся мертвим, бандити закидали його гілками і поїхали. Після того, як він залишився один, він добрався до траси, де його підібрав якийсь водій і довіз додому.

У судовому засіданні оголошені всі покази ОСОБА_16., дані нею на досудовому слідстві, в яких, між іншого, потерпіла повідомляла, що ОСОБА_42 припускав, що його побили за готель "Чайка", оскільки при побитті невідомі йому особи весь час говорили, що це йому за вчора (т. 8 а.с. 19-21, 23-29, 33-38, 44-49).

Свідок ОСОБА_46., покази якого на досудовому слідстві і дані ним Київському районному суду м.Сімферополя, було оголошено у порядку ст. 306 КПК, показав, що влітку 1995 року ОСОБА_48 попросив його, братів ОСОБА_44, ОСОБА_24., ОСОБА_27, ОСОБА_45., ОСОБА_47 поговорити, або побити, чи налякати раніше незнайомого ОСОБА_42., який проживав в сел. Фрунзе Сакського району. Для цього він і ОСОБА_47 виїхали на автомобілі останнього ВАЗ 2101 в с. Фрунзе і ночували в автомобілі біля будинку ОСОБА_42. Наступного дня на автомобілі БМВ приїхали брати ОСОБА_44, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_45. і коли ОСОБА_42 вийшов на вулицю, долаючи його опір і проти його волі, заштовхали потерпілого в автомобіль. Весь цей час ОСОБА_24 перебував в автомобілі. Після цього обидва автомобілі переїхали в лісосмугу за межами селища, де брати ОСОБА_44 побили ОСОБА_42., у тому числі палкою. Крім них ніхто ОСОБА_42. не бив (т.53 а.с. 23-24);

Раніше на досудовому слідстві ОСОБА_46. під час допиту показував, що ОСОБА_48 через ОСОБА_47 дав їм наказ поїхати і налякати якогось чоловіка, про це він сказав саме братам ОСОБА_44, а він, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_45., ОСОБА_47. повинні були підстрахувати, виступити в якості підтримки. Як тоді зрозумів ОСОБА_46. - брати ОСОБА_44 повинні були побити ОСОБА_42, а вони повинні були бути присутніми при цьому (т.11 а.с. 39);

Свідок ОСОБА_47., покази якого дані Київському районному суду м.Сімферополя і були оголошені у порядку ст. 306 КПК, показав, що влітку 1995 року він на прохання свого брата ОСОБА_48 поїхав до ОСОБА_121 по кличці «ОСОБА_121», який попросив його відвезти ОСОБА_24, ОСОБА_27 і ОСОБА_46. в сел. Фрунзе Сакського району для залякування раніше незнайомого ОСОБА_42., з яким повинні були поговорити брати ОСОБА_44. Під час розмови з ОСОБА_42 вони повинні були кілька разів вдарити його, щоб показати серйозність своїх намірів. Виконуючи це доручення, він і ОСОБА_46. виїхали на його автомобілі ВАЗ 2101 в с. Фрунзе і ночували в автомобілі біля будинку ОСОБА_42. Наступного дня на автомобілі БМВ приїхали брати ОСОБА_44, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_45. Хто заштовхав ОСОБА_42 в автомобіль і хто витягав його звідти він не бачив. ОСОБА_42. він не бив. (т.53 а.с. 26);

У судовому засіданні також оголошені покази ОСОБА_47, дані ним на досудовому слідстві, в яких він зазначав, що ОСОБА_121 просив «розібратися» з ОСОБА_42 (т. 11 а.с. 47-49);

Свідок ОСОБА_122 в судовому засіданні підтвердив покази, дані на досудовому слідстві і показав, що в 1995 році він обіймав посаду начальника Сакського УБОЗ ГУ МВС України в Криму. У серпні 1995 року з чергової частини Сакського МРВ отримав повідомлення про те, що до приймального відділення Сакської лікарні доставлено ОСОБА_42 з тілесними ушкодженнями. З ОСОБА_42 не розмовляв з приводу його побиття. Він не займався фактом побиття ОСОБА_42, рішення приймали співробітники Сакського МРВ. При цьому від працівників міліції, які відвідували у лікарні ОСОБА_42, йому було відомо, що останнього побили за двох футболістів, яких він відмовлявся віддавати до ФК «Таврія» (т.7 а.с. 142-143);

Свідок ОСОБА_123 у суді підтвердив покази, дані ним на досудовому слідстві, та показав, що він у 1995 році працював у Сакській лікарні завідувачем хірургічного відділення. У його посадові обов'язки входило надання медичної допомоги хворим, проведення операцій хірургічним хворим. У той час в лікарню поступив ОСОБА_42 з важкими травмами, множинними ушкодженнями голови, грудної клітини. Яким чином проводилася операція хворому ОСОБА_42 і хто з лікарів оперував його, він не пам'ятає. Також він не може згадати, що говорив ОСОБА_42 з приводу отриманих травм. У лікарні ОСОБА_42 помер. На тілі ОСОБА_42 в нижній частині грудної клітини був слід, схожий на відбиток від кросівка або протектора автомашини, а з урахуванням множинних травм на тілі, він у той час прийшов до висновку про те, що на ОСОБА_42 наїхала автомашина. На теперішній час він не може впевнено відповісти, від чого саме був цей слід: взуття або автомашини (Т. 7 а.с. 155-157);

Свідок ОСОБА_124 в судовому засіданні пояснив, що з 1989 року він працював на посаді завідувача відділенням анестезіології Сакського територіального медичного управління. Влітку 1995 року в приймальне відділення травматологічного відділення Сакської лікарні привезли ОСОБА_42. з поєднаною травмою грудної та черевної порожнини, на тулубі був слід протектора або від кросівка або від автомобіля, як від наїзду колесом. В нього були розриви внутрішніх органів. ОСОБА_42 перебував у свідомості і адекватно реагувати на події, давати пояснення і повідомляти про те, що трапилося з ним. Він перебував в стані травматичного шоку, стан був дуже тяжкий, проте це не перешкоджало йому розмовляти і перебувати у свідомості. Отримані ним травми стали причиною смерті. Приблизно через годину після операції ОСОБА_42 вже не розмовляв, і помер у лікарні. (т.7 а.с. 158-160);

Свідок ОСОБА_125 в судовому засіданні підтвердив покази, дані на досудовому слідстві та показав, що з 1989 року по грудень 1995 він працював тренером футбольного клубу «Таврія». Головним тренером був ОСОБА_127, а він займався тренуванням футболістів. У 1993 році прийшов ОСОБА_70 і став президентом футбольного клубу «Таврія» замість ОСОБА_127. ОСОБА_126. був начальником команди. Всі питання з приводу переходу гравців з інших футбольних клубів у футбольний клуб «Таврія» вирішували зазначені особи. ОСОБА_127 обрал декілька гравців: ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130 з ФК "Динамо" Саки з тим, щоб вони перейшли грати у ФК "Таврія" безкоштовно. ОСОБА_42 був проти цього, у зв'язку з чим вийшов конфлікт і ОСОБА_42 за це вирішили налякати, щоб був поступливішими (т. 7 а.с. 171-173);

Свідок ОСОБА_127., показання якого були досліджені судом в порядку ст. 306 КПК України, в ході досудового слідства пояснив, що він був знайомий з ОСОБА_42, який став тренером футбольної команди «Динамо» в м. Саки, яка увійшла у другу лігу чемпіонату України з футболу. Він чув, що у ОСОБА_42. було дуже багато боргів і були якісь проблеми через готелі у м. Саки. В кінці 1995 року він виїхав до м. Кишинів на роботу. Згодом йому стало відомо про смерть ОСОБА_42. Конфліктів з приводу гравців між ФК «Таврія» і ФК «Динамо» не було. З його повернення в 2000 році він став працювати віцепрізедентом, а в наслідку - головним тренером ФК «Таврія». Про ставлення ОСОБА_70. і ОСОБА_126 до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» йому нічого не відомо. Футболісти ОСОБА_129 та ОСОБА_130 дійсно перейшли до ФК «Таврія», проте йому невідомо, в який період часу (т. 7 а.с. 199-202);

Свідок ОСОБА_131 в судовому засіданні підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та показав, що в 1991 році він познайомився з ОСОБА_42, який був головним тренером ФК «Фрунзенець», надалі даний клуб був перейменований у ФК «Динамо», а він (ОСОБА_131) у цей час був Головою Федерації Футболу Криму. ОСОБА_42 говорив йому, що він конфліктує з ОСОБА_127 у зв'язку з тим, що він заперечує проти переходу деяких футболістів зі своєї команди у ФК «Таврія». ОСОБА_42 ніколи не звертався до нього з проханням про свій захист.

Свідок ОСОБА_132 в судовому засіданні підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві і у Київському районному суді м.Сімферополя про те, що 3 серпня 1995 ОСОБА_42, розповів йому, що 01 або 2 серпня 1995 з ним спілкувалися представники футбольного клубу «Таврія» і вимагали від ОСОБА_42. безоплатної передачі із команди «Динамо-Саки» в команду «Таврія» шести гравців: ОСОБА_128, ОСОБА_133, ОСОБА_129, ОСОБА_134, ОСОБА_135. ОСОБА_130. ОСОБА_42 відмовився віддавати цих гравців футбольного клубу «Таврії» безкоштовно, після чого представники футбольного клубу «Таврія», сказали, що його все одно змусять віддати цих гравців. Наступного дня вранці він дізнався від сусідки, що ОСОБА_42 був викрадений і його кудись відвезли з селища. У наступногму він дізнався, що ОСОБА_42 був доставлений в лікарню, де помер. Він забирав ОСОБА_42 з моргу і був вражений, наскільки побите було його тіло, а особливо його вразив слід на тілі як від протектора машини. Не помітити цей слід або сплутати його з чимось було неможливим (т. 50 а.с. 75-78, т.8 а.с. 225);

Свідок ОСОБА_45. Київському районному суду м.Сімферополя показав, що в 1994-1996 роках він спілкувався з членами злочинного угруповання ОСОБА_48 і ОСОБА_121, у яких бачив різну зброю: пістолет, снайперську гвинтівку «Бур» і які йому повідомили про наявність снайперської гвинтівки СВД. Влітку 1995 ОСОБА_48 пообіцяв убити членів його сім'ї, якщо він не поїде в сел. Фрунзе Сакського району разом з групою хлопців з метою «доглянути за ними». Він вимушено погодився на це і рано вранці 4 серпня 1995 разом з ОСОБА_46, ОСОБА_27., ОСОБА_47., ОСОБА_24 і братами ОСОБА_44 приїхав у село Фрунзенское на автомобілі БМВ і автомобілі Жигулі. Конкретної мети цієї поїздки він не знав. Він упевнений, що ОСОБА_24, ОСОБА_47 і ОСОБА_27 також не знали мети їхньої поїздки. Про це знали тільки ОСОБА_136 і ОСОБА_137 ОСОБА_44, які їздили з ними на їх машині БМВ. Приїхавши в с. Фрунзенское вони зупинилися біля будинку ОСОБА_42. Він знаходився в БМВ, де на передньому сидінні сиділи ОСОБА_137 та ОСОБА_136 ОСОБА_44, а на задньому разом з ним ОСОБА_24 і ОСОБА_27 ОСОБА_46 і ОСОБА_47 сиділи в машині ВАЗ ОСОБА_47. Близько 08 годині, повз машини, де вони сиділи, проходив ОСОБА_42. ОСОБА_44 наказав посадити його в автомобіль. Він вийшов з БМВ і запропонував ОСОБА_42 поїхати з ними, але коли той відмовився з машини вийшов ОСОБА_136 ОСОБА_44 і завштовхнув ОСОБА_42 на заднє сидіння БМВ. Більше з машини ніхто не виходив і ОСОБА_42. не чіпав. Як тільки ОСОБА_42 опинилася в автомобілі, БМВ відразу ж рушила і виїхала з селища. ОСОБА_42 в машині став битися, заважав вести автомобіль із за чого брати ОСОБА_44 розсердилися, зупинилися біля лісосмуги, витягли ОСОБА_42. з автомобіля і почали бити руками, ногами і палицею. У цей час під'їхала машина, в якій були ОСОБА_47 і ОСОБА_46. Останній вискочив з машини і наказав припинити побиття. Після цього всі сіли в автомобілі і поїхали в м. Сімферополь, залишивши ОСОБА_42. лежати в лісосмузі (Показання оголошені згідно ст. 306 КПК, т. 53 а.с. 17);

У судовому засіданні згідно ст. 306 КПК оголошені показання ОСОБА_45., дані ним на досудовому слідстві, згідно яких 12.12.2006 року ОСОБА_45. показував, що бачив, як ОСОБА_24, ОСОБА_46, брати ОСОБА_44 наносили удари кулаками ОСОБА_42, а ОСОБА_27 стояв в сторонці (т. 10 а.с. 22-26, 55-58) У своїх показах від 25.12.2005 року ОСОБА_45. свідчить про те, що членами злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» були ОСОБА_46, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_121 (т. 10 а.с. 27-33); у показаннях від 27.12.2005 року ОСОБА_45. підтверджує, що ОСОБА_24 та ОСОБА_27 увійшли до злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» у 1995 році, при цьому ОСОБА_27 і ОСОБА_46 були спочатку рядовими членами банди, а незабаром піднялися до бригадирів (т. 10 а.с. 41-47). Під час пред'явлення фотознімків для впізнання 27.12.2007 року ОСОБА_45. упізнав ОСОБА_27 та ОСОБА_24 як членів злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 10 а.с. 73-96);

Свідок ОСОБА_138 на досудовому слідстві і у Київському районному суді м.Сімферополя показала, що її брат ОСОБА_42 працював тренером футбольної команди «Динамо - Саки» і у серпні 1995 року розповідав їй, що керівництво команди «Таврія» вимагає від нього, щоб він віддав п'ять футболістів з «Динамо - Саки» в «Таврію» і йому необхідно їхати до ОСОБА_70 і ОСОБА_126 на переговори з цього питання. Після цього кілька днів ОСОБА_42 ходив дуже похмурий і побоювався за своє життя. Наступного дня вона дізналася, що вранці її брат ОСОБА_42 був побитий, а згодом помер (Показання оголошені згідно ст. 306 КПК, т. 50 а.с. 81, т. 11 а.с. 79);

Свідки ОСОБА_139., ОСОБА_140 показання яких яких були досліджені судом в порядку ст. 306 КПК України, в ході досудового слідства дали аналогічні свідчення (т. 11 а.с. 86-89);

Свідок ОСОБА_141 на досудовому слідстві показав, що 04.08.1995 року приблизно близько 07.30 години ранку повів молодшу сестру в дитсадок у с.Фрунзе Сакського району. По дорозі додому побачив ОСОБА_42, до якого під'їхав темно-синій БМВ. З автомобіля вискочило троє чоловіків, заламали ОСОБА_42 руки, при цьому ОСОБА_42 щось кричав і лаявся, затягли його в автомобіль і поїхали (покази оголошені згідно ст. 306 КПК, т.9 а.с. 54-55);

Свідок ОСОБА_142 на досудовому слідстві дала аналогічні показання про те, що незнайомі чоловіки на двох автомобілях: красному і синьому вдарили ОСОБА_42, затягли його в автомобіль та поїхали (покази оголошені згідно ст. 306 КПК, т. 9 а.с. 89-90);

Письмовими доказами у справі:

Протоколами огляду місць події, в яких зафіксовано місце захоплення і незаконного позбавлення волі ОСОБА_42. по пров. Східному в с. Фрунзе, а також безпосереднє місце заподіяння ОСОБА_42 тілесних ушкоджень у лісосмузі, у дерева акації, що стоїть в третьому ряду лісопосадки навпроти стовпа № 6/30 виявлені зрізані гострим предметом вісім гілок дерев (Т. 7 а.с. 2-3, 4-5);

Висновком судово-медичної експертизи трупа № 196 від 6 вересня 1995, згідно якого, при дослідженні трупа ОСОБА_42. були виявлені тілесні ушкодження: в області голови - крововилив у білкову оболонку правого ока, садно лобної ділянки зліва, синці: навколо лівого ока, в лівій скроневій області, крововилив в м'які тканини голови в лівій тім'яно-скроневої області; в області кінцівок - переривчасті крововиливи в шкіру по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині і на передній його поверхні у верхній третині, на тлі яких по переривчастих синці; в області тулуба - множинні округлі крововиливи в шкіру грудної клітини, на тлі яких до 6-8 синців, п'ять смужчатих, у вигляді двох паралельних смуг кожна, крововиливів в шкіру грудної клітини, розлиті крововиливи у м'які тканини спини праворуч і ліворуч, крововилив в м'які тканини шиї по передній поверхні, в м'які тканини в правій надключичній області, широке зливний крововилив в м'які тканини грудної клітки справа і ліворуч, праворуч - у верхніх відділах зливний, в нижніх - переривчасте, прямий поперечний перелом грудини на рівні 5-го міжребер'я, крововилив в клітковину переднього средестенія області перелому, в околосердну сорочку по передній її поверхні, вогнищеві крововиливи під епікардом по передній його поверхні, надривка на правої частки печінки по верхній її поверхні, велика ділянка розтрощення тканини правої частки печінки в глибині її, крововилив у брізжейку тонкого кишечника в області 12-палої кишки, в жирову капсулу правої нирки, переломи ребер справа: прямі - 3-10 навскіс від середньо-ключичній до середньо-пахвовій лінії з ушкодженнями пристеночной плеври - 8-10 лопатки лінії з пошкодженням пристінкової плеври; непрямі - 2-3 по близько грудиною лінії, зліва - прямі 2-7 навскіс від окологрудинной до середньо-ключичній, 7-8 по переднє-пахвовій лінії, непрямі 9-10 по лінії лопатки з пошкодженням прістоночной плеври; дві ділянки пошкодження тканини нижньої частки правої легені і верхньої частки лівої легені, які утворилися від дії тупих предметів: в області голови і кінцівок, могли утворитися від нанесення ударів руками, ногами, про що свідчать множинні округлі крововиливи в шкіру, що є найімовірніше слідами відбитками від дії підошов взуття і від нанесення ударів тупим твердим предметом / предметами довгастої округлої форми (металевий або ОСОБА_47 прут, палиця, металевий дріт і т.д.) , про що свідчать полосчаті крововиливи в шкіру грудної клітини. Прямі переломи ребер утворилися від дії травмуючої сили безпосередньо на область перелому, а непрямі - в результаті деформації вигину як додаткова травма в момент прикладання сили на віддалі. Пошкодження пристеночной плеври і тканини легенів - в результаті дії на них зміщених від освіті переломів відламків ребер. Перераховані тілесні ушкодження могли бути завдані як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні потерпілого.

По тілу ОСОБА_42. було нанесено ударів: в області голови - не менше трьох ударів; в області кінцівок - не менше двох ударів; в області тулуба - не менше 12-15 ударів. Всі тілесні ушкодження прижиттєві, утворилися понад 4-х годин до настання смерті, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Смерть ОСОБА_42. настала від важкої поєднаної травми грудної клітини і живота, що супроводжувалася переломом грудини, множинними переломами ребер з ушкодженням пристеночной плеври і тканини легенів, розривами тканини печінки, що призвела до розвитку травматичного шоку і значної крововтрати, які і послужили безпосередньою причиною смерті Не виключено, що після завданих йому травм ОСОБА_42 міг продовжувати здійснювати самостійні дії протягом проміжку часу, що обчислюється хвилинами-годинами.(т. 7 а.с. 19-22);

Висновком судово-медичної експертизи № 122 від 17 січня 1997 року, згідно якого ОСОБА_42 4 серпня 1995 була заподіяна поєднана тупа травма голови, грудей, живота у вигляді множинних синців, саден обличчя, крововиливів в м'які покриви голови, множинних двосторонніх переломів ребер з ушкодженням пристеночной плеври і тканини обох легень, перелому грудини, множинних крововиливів в бризжейку тонкого кишечника , околопочечную клітковину правої нирки, купол діафрагми, подкапсульних підриву печінки. При наданні медичної допомоги потерпілому в хірургічному відділенні Сакської ЦРЛ діагноз був встановлений правильно, лікуванні проводилося своєчасно і в повному обсязі (Т. 7 а.с. 41-45);

Висновком судово-медичної експертизи № 12 від 07 листопада 2007 року, згідно якого характер і локалізація тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_42. (Множинність синців, крововиливів в шкіру, великі зливні крововиливи у м'які тканини грудної клітини, спини; наявність множинних двосторонніх переломів ребер по декількох анатомічним лініях, місцями з пошкодженням пристінкової плеври і тканини правого і лівого легкого; наявність розтрощення тканини печінки з множинними розривами паренхіми печінки, вогнищевими крововиливами в тканину печінки, наявність крововиливів в корінь брізжейкі тонкого кишечника, в жирову капсулу правої нирки) свідчить про те, що в область живота, спини, грудної клітини потерпілого, були нанесені множинні травматичні впливи у вигляді ударів. Важкий характер тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_42, призвели до розвитку важкого травматичного, тобто больового шоку, який поряд з недокрів'ям внутрішніх органів зважаючи кровотечі в плевральні порожнини і послужив безпосередньою причиною смерті. Ознак переїзду колесом / колесами автомобіля через тіло потерпілого при судово-медичної експертизи трупа не виявлено. Тілесні ушкодження в області тулуба, в тому числі в проекції печінки, на правій половині грудної клітини, найімовірніше утворилися від нанесення ударів ногами, про що свідчать множинні округлі крововиливи в шкіру, що є найімовірніше слідами-відбитками підошов взуття і від нанесення ударів предметом / предметами довгастої округлої форми (металевий прут, палиця і т.д.), про що свідчать полосчаті крововиливи в шкіру грудної клітини (Т. 7 а.с. 61-64);

Протоколами очних ставок між ОСОБА_24. і ОСОБА_46., ОСОБА_45. і ОСОБА_47., ОСОБА_45. і ОСОБА_24., ОСОБА_46. і ОСОБА_47., оголошеними судом згідно ст. 306 КПК України, в яких містяться свідчення про участь ОСОБА_24 і ОСОБА_27. у вчиненні інкримінованого їм злочину (т. 11 а.с.37-41, 47-49, 53-57, 58-61)

Протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю ОСОБА_24, в якому зафіксовані покази підсудного, який пояснив на місцевості за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_42. (Т. 11 а.с. 62-74).

Судом також оголошені покази підсудних ОСОБА_24. і ОСОБА_27., дані ними на досудовому слідстві, які також викривають їх у вчинені злочину.

Так, підсудний ОСОБА_24 8 червня 2008 року в якості підозрюваного показав, що його знайомий ОСОБА_46. по кличці «ОСОБА_46» познайомив його зі своїм братом ОСОБА_46., який був господарем бару «Союз», розташованим у Студентському містечку м. Сімферополя і міг запропонувати роботу. ОСОБА_46. запропонував ОСОБА_24 зняти квартиру і допомагати йому стежити за порядком у барі, на що він погодився. Виконуючи функції охоронця, ОСОБА_24 заробітну плату ОСОБА_46. не платив, але дозволяв їсти в барі за рахунок закладу, а також міг розраховувати на невелику матеріальну допомогу з боку «ОСОБА_46». У даному барі ОСОБА_24 пропрацював з 1993 до 1995 року і дізнався про існування банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». З 1995 року він став працювати в барі «Росіяни» на вул. Кечкеметській в будівлі гуртожитку, де дивився також за порядком. Баром керував батько ОСОБА_18 ОСОБА_47 - ОСОБА_143, а в якості виконавчого директора даного бару була його дружина - ОСОБА_144, мати ОСОБА_48. Даний бар був «ІНФОРМАЦІЯ_8» і його відвідували ОСОБА_53 на прізвисько «ОСОБА_53», ОСОБА_137 і ОСОБА_18 ОСОБА_44, ОСОБА_48, ОСОБА_46, ОСОБА_72 на прізвисько «ОСОБА_72», ОСОБА_47 ОСОБА_51 і ОСОБА_18, ОСОБА_121 на прізвисько «ОСОБА_121», ОСОБА_45, ОСОБА_145, ОСОБА_27 ОСОБА_136, ОСОБА_146. Бар належав банді «ІНФОРМАЦІЯ_8». Угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» давала захист підприємцям від інших угруповань. У разі відмови даних підприємців від співпраці з «ІНФОРМАЦІЯ_8» з ними розбиралися по різному. Приблизно в серпні 1995 року ОСОБА_24 зрозумів, що він входить до складу угруповання, у зв'язку з чим був притягнутий до скоєння захоплення тренера футбольної команди ОСОБА_42. В банді «ІНФОРМАЦІЯ_8» у ОСОБА_24 був старшим ОСОБА_46 на прізвисько «ОСОБА_46», а він у свою чергу підпорядковувався ІНФОРМАЦІЯ_53 на прізвисько «ОСОБА_53». Останній підпорядковувався ІНФОРМАЦІЯ_48, а після став підпорядковуватися ОСОБА_70 на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_70». Як відомо ОСОБА_24, ОСОБА_70, ОСОБА_48, ОСОБА_82 на прізвисько «ОСОБА_82» були лідерами в угрупованні «ІНФОРМАЦІЯ_8». Біля залізничного вокзалу в м. Сімферополі перебувала «ІНФОРМАЦІЯ_8» фірма під назвою «Сата», де всі бандити і збиралися, він там був декілька разів. На даній фірмі ОСОБА_24 бачив ОСОБА_70, ОСОБА_48, ОСОБА_53 на прізвисько «ОСОБА_53». ОСОБА_147, ОСОБА_72 на прізвисько «ОСОБА_72», ОСОБА_121. Також ОСОБА_24 відомо, що «ІНФОРМАЦІЯ_8» відвідували бар «Оріон», розташований по вул. Пушкінській в м. Сімферополі.Приблизно в серпні 1995 року за кілька днів до самого злочину зателефонував на пейджер ОСОБА_121 і сказав, щоб ОСОБА_24, ОСОБА_46 «ОСОБА_46» під'їхали до стадіону «Локомотив». Приїхавши на місце, ОСОБА_121 пояснив, що є такий ОСОБА_42 - тренер футбольної команди, і що з ним «треба поговорити, так як ОСОБА_42 лізе не в свої справи». Як ОСОБА_24 зрозумів, дане завдання ОСОБА_121 давав ОСОБА_53 на прізвисько «ОСОБА_53». ОСОБА_24 так зрозумів, що когось цікавила футбольна база, господарем якої був ОСОБА_42. Після цього ОСОБА_24, ОСОБА_46 і ОСОБА_27 ОСОБА_121 показав безпосередньо ОСОБА_42, який знаходився біля свого автомобіля «Москвич», бежевого кольору. Даний автомобіль знаходився на стоянці на відстані 100 метрів від центральних воріт у стадіон. ОСОБА_121 сказав, що повинні приїхати два брати ОСОБА_137 і ОСОБА_18 ОСОБА_44 на машині і проїхали на туристичну базу, щоб подивитися, де ОСОБА_42 ставить машину. Брати ОСОБА_44 повинні їм були показати місце паркування автомобіля ОСОБА_42 - «москвич», бежевого кольору, місце розташування вищевказаної бази.

Після цього, ОСОБА_24, ОСОБА_46 спільно з братами ОСОБА_44, ОСОБА_45 на автомобілі «БМВ» їздили на туристичну базу, яка розташована біля с. Фрунзе, де вони вивчали місце роботи ОСОБА_42 і маршрути його пересування. Після цього вони поїхали в м. Сімферополь.

Наступного дня о 04 годині до ОСОБА_24 додому приїхали ОСОБА_137 і ОСОБА_18 ОСОБА_44, ОСОБА_46 і ОСОБА_27. ОСОБА_47 на своєму автомобілі «ВАЗ 21013» червоного кольору, спільно з ОСОБА_45, перебували у с.Фрунзе біля дороги і чекали їх на відстані 100 метрів від будинку ОСОБА_42. Через кілька годин вийшов ОСОБА_42, за яким почав рухатися автомобіль ОСОБА_47. В автомобілі «ВАЗ 21013» перебували ОСОБА_47 - за кермом, на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_45, а на задньому сидінні - ОСОБА_27 ОСОБА_136. В автомобілі «БМВ» за кермом перебував ОСОБА_137 ОСОБА_44, поруч на пасажирському передньому сидінні - його брат ОСОБА_18, на задніх сидіннях перебували ОСОБА_46 і ОСОБА_24 Наздогнавши ОСОБА_42, ОСОБА_137 ОСОБА_44 наказав йому сидіти в машині, а сам спільно з Ітраткіним та ОСОБА_44 вийшли з автомобіля і попрямували до ОСОБА_42. ОСОБА_47, ОСОБА_45 і ОСОБА_27 ОСОБА_136 вийшли зі своєї машини і підійшли ззаду до ОСОБА_42. Брати ОСОБА_44 запропонували ОСОБА_42 проїхати з ними у м. Сімферополь, на що ОСОБА_42 відмовився, після чого всі, що були з ним поруч особи взяли під руки ОСОБА_42 і заштовхали в автомобіль «БМВ» і обидва автомобілі виїхали.

Під час руху в салоні автомобіля ОСОБА_42 намагався вирватися, проте ОСОБА_18 ОСОБА_44 затиснув його рукою, нахиливши його голову і утримував. Після того, як ОСОБА_42 став кричати, ОСОБА_137 ОСОБА_44 звернув у лісосмугу і на відстані 300 метрів від дороги зупинив автомобіль, після чого наказав всім присутнім в автомобілі вивести ОСОБА_42 для розмови. ОСОБА_46 під руки потягнув за собою ОСОБА_42, а він його витягнув за ноги з автомобіля і кинули його на землю. Підійшли брати ОСОБА_44, ОСОБА_47 почали різко бити ОСОБА_42. Побиття проходило приблизно дві хвилини, наносилися удари ногами, а при спробі піднятися його збивали з ніг, роблячи підніжку і завдаючи ударів руками. Чи бив ОСОБА_42 ОСОБА_27 - він не бачив. ОСОБА_46 сказав, щоб усі йшли в машину і припинили побиття ОСОБА_42, після чого ОСОБА_47, ОСОБА_45, ОСОБА_27 ОСОБА_136 сіли в автомобіль «ВАЗ-21013», а ОСОБА_24, ОСОБА_46 сіли в автомобіль «БМВ».

Йдучи, один з братів ОСОБА_44 взяв колоду з землі і вдарив ОСОБА_42 в область потилиці, після чого всі поїхали. Увечері того ж дня в барі «Росіяни» він дізнався, що ОСОБА_42 помер у лікарні (Т. 12 а.с. 68-75);

Аналогічні показання про обставини вчиненого злочину дав підсудний ОСОБА_27, який в ході досудового слідства також дав свідчення про обставини свого входження в банду «ІНФОРМАЦІЯ_8». Так, ОСОБА_27 показав, що 1993 році він приїхав проживати в м. Сімферополь, здавав на реалізацію різну сільгосппродукцію. Навесні 1994 він зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_24., який сказав ОСОБА_27., що «працює» з ОСОБА_46 і вони «роблять дах» продавцям на авторинку. Старшим у ОСОБА_24 був «ОСОБА_46». В один з днів у барі «Союз» ОСОБА_24 познайомив його з ОСОБА_46., кличка якого була «ОСОБА_46». ОСОБА_46. запропонував приєднатися до них і працювати разом з ними, на що він погодився. По вихідних вони їздили на авторинок, де ОСОБА_46 і ОСОБА_24 відбирали у продавців запчастини, а він відносив їх в автомобіль ОСОБА_46 - «ВАЗ-2107». «Робота» ОСОБА_24 і ОСОБА_46 полягала в тому, що у них були свої комерсанти, які платили їм гроші за те, щоб їх не чіпали члени інших угруповань. Восени 1995 року ОСОБА_46 в барі «Союз» познайомився з «ОСОБА_47» - ОСОБА_47, який був членом злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». ОСОБА_47 познайомив ОСОБА_46 з ОСОБА_48, який був одним з «бригадирів» злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». Після цього ОСОБА_46 став спілкуватися з ОСОБА_48 і увійшов до складу злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», після чого ОСОБА_46 сказав, що далі вони будуть працювати від «ІНФОРМАЦІЯ_8» і саме від ІНФОРМАЦІЯ_48. Влітку 1995 ОСОБА_47 наказав йому, ОСОБА_24 та ОСОБА_46 їхати до ОСОБА_48, який при зустрічі спілкувався з ОСОБА_47. Останній, повернувшись від ОСОБА_48, повідомив, що їм доручили вирішити проблему з тренером однієї з футбольних команд, з яким виникли якісь проблеми, пов'язані з футболістами. З цією метою їм необхідно було поїхати до ОСОБА_42, вивезти його в ліс і "поговорити з ним", тобто побити, щоб спонукати тренера прийняти висунуті йому умови. Приїхавши у с.Фрунзе Сакського району, вони дочекались виходу із дому ОСОБА_42, заштовхали його в машину, після чого поїхали в лісопосадку неподалік цього села, де витягли ОСОБА_42 з машини, і брати ОСОБА_44 почали бити його руками і ногами, в тому числі вже лежачого. Били дуже сильно і довго, навіть палицею, поки ОСОБА_46 не відтягнув їх від ОСОБА_42, при цьому говорили йому, щоб він зрозумів, за що його б'ють і більше ніколи "не переходив дорогу" У своїх свідченнях ОСОБА_27 також пояснив, що в лісопосадці він не бив ОСОБА_42., але його били брати ОСОБА_136 і ОСОБА_137 ОСОБА_44, ОСОБА_46, ОСОБА_24 і хтось ще з присутніх (Т. 12 а.с. 23-30);

Протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю ОСОБА_27, в якому зафіксовані покази підсудного, який пояснив на місцевості за яких обставин було скоєно вбивство ОСОБА_42. (т. 12 а.с. 116-125);

Протоколами очних ставок між ОСОБА_45. і ОСОБА_27., ОСОБА_27. і ОСОБА_46, ОСОБА_27. і ОСОБА_47., в яких містяться показання свідків, що викривають ОСОБА_24 та ОСОБА_27 в участі в інкримінованих злочинах (т. 12 а.с. 149-152);

Винність підсудних ОСОБА_24. і ОСОБА_27. в умисному знищенні та пошкодженні майна МТЦ «Акктусит» підтверджується дослідженими судом доказами:

Показаннями підсудного ОСОБА_27, дослідженими судом, який в ході досудового слідства показав, що у 1996 році, в барі «Оріон» або «Росіяни» він, ОСОБА_24 та ОСОБА_46 зустріли ОСОБА_48, який відкликав убік ОСОБА_46 і дав йому якісь вказівки. Через деякий час ОСОБА_46 повернувся до них і сказав, що за наказом ОСОБА_82 на прізвисько «ОСОБА_82», який був головним в «сім'ї» «ІНФОРМАЦІЯ_8», їм потрібно зіпсувати магазин і відмовитися не можна. Вони погодилися скоїти цей злочин, тому що знали про те, що ОСОБА_82 - лідер «ІНФОРМАЦІЯ_8», і за відмову їх можуть суворо покарати. Наступного дня ОСОБА_46 передали готові вибухові пристрої, зібрані з тротилу, каністру з чимось і шнурами. До вибуху він сховав вибухівку під навісом біля будинку № 16 по вул. Червоноармійській. Перед скоєнням злочину ОСОБА_48 зустрічався з ОСОБА_46, після чого останній сказав їм, що потрібно терміново підривати, інакше у них будуть проблеми. По дорозі до місця злочину, вони заїхали до місця зберігання вибухівки, він її забрав і приніс в машину. Один пристрій було побільше, воно було розраховано, щоб пошкодити будівлю, а друге поменше, щоб пошкодити скло. Він, ОСОБА_24 та ОСОБА_46 під'їхали на машині до місця скоєння злочину, взяли вибухівку, після чого ОСОБА_46 і ОСОБА_24 пішли до задньої частини будівлі, а він взяв вибухівку і пішов до передньої частини. Він взяв пристрій трохи менше, а ОСОБА_24 з ОСОБА_46 побільше. Вони заклали вибухівку, підпалили шнури і втекли до машини, після чого поїхали. Куди і як закладали вибухівку ОСОБА_46 і ОСОБА_24, він не знає. Він просто підпалив шнур пристрою і кинув її перед входом в магазин, після чого втік до машини. Також до машини прийшли ОСОБА_46 і ОСОБА_24, після чого вони поїхали. В результаті їхніх дій стався вибух, і було пошкоджено будівлю, торгового центру (т. 12 а.с. 23-30);

Показаннями підсудного ОСОБА_24, дослідженими судом, який в ході досудового слідства показав, що влітку 1995 ОСОБА_53 «ОСОБА_53» цікавився у ОСОБА_46, чи може він зробити вибуховий пристрій, щоб щось підірвати. Через деякий час ОСОБА_46 наказав йому проїхати в район медичного інституту, де раніше незнайомий чоловік передав ОСОБА_46 каністру з вибуховою сумішшю. ОСОБА_46 сказав, що з цієї каністри треба буде виготовити вибуховий пристрій. По закінченні двох днів ОСОБА_46, проїжджаючи біля торгового центру, сказав йому, що ОСОБА_53 «ОСОБА_53» хоче підірвати цей магазин і їм треба буде підвезти безпосередньо до торгового центру вибуховий пристрій. У цей же день ОСОБА_46 заїхав до нього і вони удвох поїхали в бар «Росіяни», де стали чекати команди «ОСОБА_53», яку він повинен був передати на пейджер. ОСОБА_46 відлучиться ненадовго, а повернувшись, повідомив, що за вказівкою «ОСОБА_53» вибуховий пристрій він відвіз до торгового центру і сховав у траві біля проїжджої частини і що потрібно виїжджати туди і зробити вибух. У барі «Росіяни» до них приєднався ОСОБА_27, після чого ОСОБА_46 «ОСОБА_46» сказав, щоб усі (ОСОБА_24, ОСОБА_27) висувалися до торгівельного центру, розташованому недалеко від кільця по вул. Бородіна у м.Сімферополі. Біля торговельного центру ОСОБА_46 дістав з кущів каністру зі вибуховою сумішшю і попрямував до будівлі торгового дому, а ОСОБА_24 повинен був попрямувати до Ялтинської об'їзної дороги і зустріти ОСОБА_89 на автомобілі «ВАЗ -2108», червоного кольору, який повинен був забрати їх. Він виконав вказівки ОСОБА_46, а ОСОБА_27 пішов подивитися на дії ОСОБА_46. Через деякий час під'їхав їхній знайомий і вони разом з ОСОБА_46 поїхали в бар «Союз». Наступного дня ОСОБА_46 передав їм наказ «ОСОБА_53» мовчати про даний вибуху торгового центру, якщо хочуть жити. Про наслідки вибуху він дізнався з газет (т. 12 л.д.77-80);

Свідок ОСОБА_46. Київському районному суду м.Сімферополя показав, що у березні 1996 року ОСОБА_48 наказав йому підірвати будівлю МТЦ «Акктусит» у м. Сімферополі, погрожуючи розправою у разі відмови і передав йому каністру з вибухівкою. Для виконання цього завдання він залучив ОСОБА_24. і ОСОБА_27, які разом з ним сховали цю вибухівку і зберігали її до виконання завдання біля будинку знайомого ОСОБА_27. Увечері 23 березні 1996 року він, ОСОБА_24 і ОСОБА_27 забрали вибухові пристрої та на автомобілі знайомого ОСОБА_24., якого він залучив для їх перевезення, приїхали до будівлі МТЦ «Акктусит», де ОСОБА_27 взяв один вибуховий пристрій і пішов його закладати самостійно, а він і ОСОБА_24 взяли другий вибуховий пристрій і пішли його закладати разом з іншого боку будівлі. Підійшовши до місця закладки, ОСОБА_24 забрав у нього вибуховий пристрій і сказав, що він сам підірве будівлю, після чого він залишився на місці, а ОСОБА_24 пішов закладати вибухівку. Через деякий час вони зустрілися біля автомобіля і поїхали в бар. Наступного дня вони дізналися, що будівля МТЦ «Акктусіт» було пошкоджено вибухами (т. 53 а.с. 23-28, показання оголошені згідно ст. 306 КПК);

Показаннями свідка ОСОБА_148 дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства пояснив, що з 1988 року він працює головою кооперативу «Скіф-88», структурним підрозділом якого є спільне підприємство «Акктусіт» і його міжнародний торговий центр, розташований за адресою: проспект Перемоги, буд 207 в м. Сімферополі. Будь-яких конфліктів особисто у ОСОБА_148 і у співробітників підприємства з якими-небудь злочинними угрупованнями не було. У 1996 році начальник охорони «Скіф-88» Танський повідомив, що ввечері 23 березня 1996 невідомі особи здійснили підрив будівлі торгового центру, були пошкоджені частина стін міжнародного центру, вилетіли стекла вікон і скло дверей, в будівлі було пошкоджено частину товарів (меблі, будівельні матеріали і.т.д.), які знаходились в торгівельному залі (т.15 а.с. 135-136);

Свідок ОСОБА_149 в судовому засіданні показав, що з 1991 року він працює у виробничому кооперативі «Скіф-88» і був засновником спільного підприємства «Акктусіт». У складі «Акктусіт» перебував міжнародний торговий центр за адресою м. Сімферополь проспект Перемоги, буд 207. 23 березня 1996, близько 21часа, йому додому зателефонував охоронець торгового центру і повідомив, що підірвали будівлю торгового центру. Коли він туди під'їхав, то побачив що одним вибухом був пошкоджений центральний вхід в будівлю торгового центру: вивалилася частина стіни, вибило скло, двері, а другим вибухом була пошкоджена задня стіна будівлі торгового центру за якою розташовувався торговий зал. У торговому залі була пошкоджена мебля, виставлена для продажу, і вибило скло. З яких причин будь-хто, і хто міг бути причетний до вибуху торгового центру ОСОБА_149 невідомо, вважає, що це було пов'язано з конкуренцією, оскільки торговий центр розвивався;

Свідок ОСОБА_150, який працював охоронцем АТ «Кримлада», в судовому засіданні підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві про те, що з боку торгівельного центру за адресою м. Сімферополь проспект Перемоги, буд 207, 23 березня 1996 року близько 21.00 години почув вибух, а через декілька хвилин - другий;

Показаннями свідка ОСОБА_152, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який працював охоронцем МТЦ «Акктусит», у ході досудового слідства дав аналогічні свідчення (т. 15 а.с. 139 -141);

Показаннями свідка ОСОБА_151, дослідженими судом в порядку ст. 306 КПК України, який у ході досудового слідства показав, що в м. Сімферополі він був знайомий з ОСОБА_24. і через нього він діставав запчастини на свою автомашину. З ОСОБА_24 він познайомився в школі і підтримував дружні стосунки. Навесні 1996 року в барі «Росіяни» він зустрів ОСОБА_24 і по його поведінці він зробив висновок, що ОСОБА_24 відноситься до керівництва цього бару. У ОСОБА_24 в цьому барі були знайомі молоді люди, які теж вели себе по-господарськи. Іноді, на прохання ОСОБА_24 він возив його на своєму автомобілі ВАЗ, або возив його знайомих ОСОБА_27 і ОСОБА_46. 23 березня 1996 він міг возити ОСОБА_24, ОСОБА_27 і ОСОБА_46 з бару «Росіяни» в бар «Союз» і зупинятися в районі проспекту Перемоги (т.15 л.д.142-144);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_24. і ОСОБА_27., згідно якого обидва підтвердили свою участь в підриві МТЦ «Акктусит» (т. 12 а.с. 141-144);

Протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю обвинуваченого ОСОБА_24, в якому зафіксовані покази підсудного, який розповів про події скоєного злочину і показав на місці скоєння злочину (том 12 а.с. 127-132);

Протоколами відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки за участю обвинуваченого ОСОБА_27, в якому зафіксовані покази підсудного, який розповів про події скоєного злочину і показав все на місці скоєння злочину (том 12 а.с. 109-114); .

Заявою генерального директора СП «Акктусит» ОСОБА_148 про вчинений злочин (т. 14 а.с. 58);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_46. і ОСОБА_27., в якому ОСОБА_46. підтверджує участь ОСОБА_24 та ОСОБА_27 у вчиненні підриву МТЦ «Акктусіт» (том 12 а.с. 156-158);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_46. і ОСОБА_24., в якому ОСОБА_46. підтверджує участь ОСОБА_24 та ОСОБА_27 у вчиненні підриву МТЦ «Акктусіт» (том 12 а.с. 145-148);

Протоколами огляду місця події, яким є будівля № 207 на пр. Перемоги в м. Сімферополі і прилегла до нього територія (Т. 14 а.с. 11-12, 13, 14-22, 25);

Актами про визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної 23 березня 1996 року вибухами будівлі МТЦ «Акктусіт» (т. 14 а.с. 54-57, 61-66);

Висновком вибухотехнічної експертизи № 368 від 10 травня 1996 року, згідно з яким у «Центрі міжнародної торгівлі» по пр. Перемоги, буд 207 в м. Сімферополі 23 березня 1996 спрацювали два саморобних вибухових пристрої типу підривного заряду. Потужність зарядів була близько 400 і близько 1000 гр. в тротиловому еквіваленті. Небезпека для життя і здоров'я людей існувала на відстані 50 - 150 метрів (т. 15 а.с. 112-113);

Вчинення ОСОБА_27. та ОСОБА_24. злочину саме у складі озброєної банди підтверджується сукупністю вищезазначених доказів, у тому числі:

Показаннями підсудного ОСОБА_24., в судовому засіданні і даними в ході досудового слідства, дослідженими судом і наведеними вище, який дав свідчення про обставини свого вступу в банду «ІНФОРМАЦІЯ_8», склад злочинної групи, ієрархічної структури та підпорядкованості в банді, виконанні ним, ОСОБА_27. та іншими особами злочинів на вимогу керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», обізнаності про озброєність банди (одержання і використання вибухових пристроїв (т. 12 а.с..68-80);

Показаннями підсудного ОСОБА_27. в судовому засіданні і даними ним в ході досудового слідства, дослідженими судом і наведеними вище, який дав свідчення про обставини свого вступу в банду «ІНФОРМАЦІЯ_8», отриманні грошової винагороди за участь у банді, складі відомої йому злочинної групи, ієрархічної структури та підпорядкованості в банді, виконанні ним, ОСОБА_24 та іншими особами злочинів на вимогу керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», обізнаності про озброєність банди (одержання і використання вибухових пристроїв (т. 12 а.с. 23-30);

Показаннями свідка ОСОБА_46., наведеними вище, щодо участі ОСОБА_27 і ОСОБА_24 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_42, у підриві МТЦ «Акктусіт». Його покази свідчать про обізнаність про ієрархічність структури та підпорядкованість в банді, виконанні ним та іншими особами злочинів на вимогу керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», покараннях, що існували для членів банди, про озброєність банди (одержання і використання вибухових пристроїв).

Показаннями свідка ОСОБА_47, наведеними вище, щодо участі ОСОБА_27 і ОСОБА_24 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_42. Його покази свідчать про обізнаність про ієрархічність структури та підпорядкованість в банді, виконанні ним та іншими особами злочинів на вимогу керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8».

Показаннями свідка ОСОБА_45., який дав показання про обставини вступу до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» підсудних ОСОБА_24, ОСОБА_27. та інших осіб, про склад відомої йому злочинної групи, ієрархічної структури та підпорядкованості в банді, керівної ролі в злочинному угрупованні ОСОБА_48 і ОСОБА_121, наявності у них різної зброї та можливості його застосування, виконанні ним, та іншими особами злочинів на вимогу керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» , покараннях, що існували для членів банди. У своїх показах від 25.12.2005 року ОСОБА_45. свідчить про те, що членами злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» були ОСОБА_46, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_121 (т. 10 а.с. 27-33); у показах від 27.12.2005 року ОСОБА_45. підтверджує, що ОСОБА_24 та ОСОБА_27 увійшли до злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» у 1995 році, при цьому ОСОБА_27 і ОСОБА_46 були спочатку рядовими членами банди, а незабаром піднялися до бригадирів (т. 10 а.с. 41-47). Під час пред'явлення фотознімків для впізнання 27.12.2007 року ОСОБА_45. упізнав ОСОБА_27 та ОСОБА_24 як членів злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 10 а.с. 73-96);

Під час допиту підсудного ОСОБА_24 у судовому засіданні останній не визнавав себе винним в інкримінованих йому злочинах, показавши, що мета поїздки до с.Фрунзе Сакського району йому була невідома, і він був шокований тим, що ОСОБА_42 побили. Він не приймав участі в його побитті, а став мимовільним свідком подій. У складі банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» він не перебував, про її існування не знав, у підриву МТЦ «Акктусіт» участі не приймав. На запитання суду повідомив, що йому немає в чому розкаюватися, оскільки інкримінованих йому злочинів він не вчиняв.

Від зізнавальних свідчень, даних ним на досудовому слідстві, ОСОБА_24 відмовився, пояснивши, що свідчення від 08.06.2008 року він давав без адвоката (т. 12 а.с. 68-75); а під час відтворення обстановки і обставин події (т. 11 а.с. 62-74) йому стало погано, у зв'язку з чим була викликана швидка допомога і що йому вкололи лікарі, він не знає.

Суд розцінює таку позицію підсудного спробою уникнути покарання за вчинені злочини, оскільки його покази, дані у суді, спростовуються його власними свідченнями, даними раніше в ході досудового слідства (т. 12 а.с. 68-76, 77-80, 88-89), в ході відтворення обстановки і обставин подій (т. 11 а.с. 62-74), в яких він описує свою активну роль у вчиненні злочину відносно ОСОБА_42., роль ОСОБА_27. і спільні, злагоджені дії підсудних та інших осіб, що призвели до загибелі ОСОБА_42., які він повторив при проведенні очних ставок з підсудним ОСОБА_27. (Т. 12 а.с. 141-145), зі свідком ОСОБА_45. (Т. 11 а.с. 53-57), зі свідком ОСОБА_46. (Т. 11 а.с. 37-41).

Заява ОСОБА_24 про те, що свідчення від 08.06.2008 року він давав без адвоката (т. 12 а.с. 68-75), не підтверджуються матеріалами справи, оскільки у протоколі допиту є прізвище захисника - адвоката ОСОБА_153 та його підпис. Самий адвокат ОСОБА_153 допущений до участі у справі для захисту ОСОБА_24 у той же день, про що є докази у справі (т. 12 а.с. 67);

Заява підсудного ОСОБА_24. про те, що свідчення в ході досудового слідства він давав вимушено, в результаті протиправного впливу з боку працівників правоохоронних органів, спростовується проведеною перевіркою, за наслідком якої 04 квітня 2011 року прокурором відділу нагляду за спецпідрозділами прокуратури АР Крим за результатами перевірки заяви ОСОБА_24 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників правоохоронних органів, які брали участь у досудовому слідстві у справі. Постанова набрала законної сили і суд приймає її як допустимий доказ (т. 53 а.с. 48-51);

Під час допиту підсудний ОСОБА_27 у судовому засіданні показав, що мета поїздки до с.Фрунзе Сакського району йому була невідома, і він був шокований тим, що ОСОБА_42 побили. Він не приймав участі в його побитті, а став випадковим свідком подій. У складі банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» він не перебував, проте йому було відомо про її існування і про те, що ОСОБА_48 та ОСОБА_46 були її членами. Свою участь у підриву МТЦ «Акктусіт» визнає.

Доводи підсудного ОСОБА_27 і його захисту про його невинність у скоєнні інкримінованих йому злочинів є лише способом захисту підсудного з метою уникнути засудження та відбування передбаченого Законом покарання, так як спростовуються його власними свідченнями, даними раніше в ході досудового слідства (т. 12 а.с. 12-18 , 23-30), в ході відтворення обстановки і обставин подій (т. 12 а.с. 116-125), в яких він описує свою активну роль у незаконному позбавленні волі ОСОБА_42., роль ОСОБА_24. і спільні, злагоджені дії підсудних та інших осіб, що призвели до загибелі ОСОБА_42., які він повторив при проведенні очних ставок з підсудним ОСОБА_24. (Т. 12 а.с. 141-145), зі свідком ОСОБА_45. (Т. 12 а.с. 149-152), зі свідком ОСОБА_46. (Т. 12 а.с. 153-155, 156-158) і зі свідком ОСОБА_47. (Т. 12 а.с. 159-162).

Заява ОСОБА_27. про те, що свідчення в ході досудового слідства він давав вимушено, в результаті протиправного впливу з боку працівників правоохоронних органів, суд оцінює критично, як спробу підсудного уникнути покарання за скоєні злочини.

Такі свідчення підсудного спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 04 квітня 2011 року, винесеного прокурором відділу нагляду за спецпідрозділами прокуратури АР Крим за результатами перевірки заяви ОСОБА_24, в якому було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно працівників правоохоронних органів, брали участь у досудовому слідстві у справі.

Не зважаючи на заяву у подальшому свідків ОСОБА_45. і ОСОБА_46. про те, що в ході досудового слідства вони давали неправдиві і вимушені свідчення відносно ОСОБА_24. і ОСОБА_27. у вчиненні злочину, суд, при винесенні вироку, бере до уваги їх показання, дані в ході досудового слідства, оскільки саме ці свідчення найбільш послідовні, підтверджуються іншими доказами по справі, а також фактичними обставинами події, встановленими судом.

Крім того, поінформованість ОСОБА_24. та ОСОБА_27 про злочинні цілі поїздки підсудних і групи інших осіб до підсудного ОСОБА_42. підтверджується показаннями свідків ОСОБА_45. (Т. 10 а.с. 15-38), ОСОБА_47., ОСОБА_46., даними ними в ході судового та досудового слідства, а також підсудного ОСОБА_27., даними в ході досудового слідства (т . 12 а.с. 23-30).

При цьому суд бере до уваги, що спілкуючись з членами злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8», і будучи його членом, ОСОБА_24 та ОСОБА_27 були обізнані у чому полягає діяльність банди, з методами її «роботи», методами досягнення її цілей, направлених на збагачення і розширення сфер впливу. Тому вони розуміли зміст наданого керівництвом банди завдання «розібратися», «допомогти поговорити» з ОСОБА_42, «налякати», «треба поговорити, оскільки ОСОБА_42 лізе не в свої справи». Підсудні розуміли, що направлення для «розмови» з однією людиною сімох людей на двох автомобілях свідчить про те, що результат цієї «розмови» може будь-який, у тому числі вбивство ОСОБА_42.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_46. під час допиту показував, що ОСОБА_48 через ОСОБА_47 дав їм наказ поїхати і налякати якогось чоловіка, про це він сказав саме братам ОСОБА_44, а він, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_45., ОСОБА_47. повинні були підстрахувати, виступити в якості підтримки. Як тоді зрозумів ОСОБА_46. (з його слів з протоколу допиту) - брати ОСОБА_44 повинні були побити ОСОБА_42, а вони повинні були бути присутніми при цьому (т.11 а.с. 39).

Тобто суть доручення була зрозуміла його виконавцям, серед яких одні повинні були слідкувати і усувати жодні можливі перешкоди у досягненні цілей цієї «розмови», а інші, у тому числі підсудні, - безпосередньо завдавати удари, і така їх участь охоплювалась спільною з іншими членами банди метою - «розібратися» з незговірливим тренером ОСОБА_42, завдати йому фізичного болю шляхом побиття, аж до його вбивства.

Готуючись до «розмови» з ОСОБА_42, ОСОБА_24, ОСОБА_27 та інші учасники цього злочину з самого початку, усвідомлюючи небезпеку своїх дій, свідомо допускали їх наслідки - вбивство ОСОБА_42 і про це свідчать узгоджені дії підсудних та інших осіб, які приїхали на двох автомобілях, спільно затримали потерпілого, вивезли його насильно в лісосмугу, де жорстоко побили, і переконавшись, що він не подає ознак життя, накрили гілками його тіло і з місця злочину зникли. З матеріалів справи і свідчень свідків, а також експертиз видно, що ОСОБА_42 завдано тілесні ушкодження, не сумісні з життям. Кожен з них виконував роль, визначеною йому бандою і обставинами вчинення злочину. Викладене свідчить, що кожен з них усвідомлював, що вчиняє злочин у складі банди.

Суд приходить до висновку, що вбивство ОСОБА_42 ОСОБА_24 та ОСОБА_27 вчинено з непрямим умислом, тобто кожний з них усвідомлював небезпечність своїх дій, передбачав можливі наслідки - вбивство ОСОБА_42 та свідомо припускали настання таких наслідків.

Спільність дій підсудних та інших осіб, які вбили ОСОБА_42., підтверджується протоколом огляду місця події, в якому зафіксовано безпосереднє місце заподіяння ОСОБА_42 тілесних ушкоджень у лісосмузі, у дерева акації, що стоїть в третьому ряду лісопосадки навпроти стовпа № 6/30, де були виявлені зрізані гострим предметом вісім гілок дерев (т. 7 а.с. 4-5), що свідчить про те, що підсудні і інші особи постаралися приховати сліди злочину і замаскувати тіло загиблого.

Вчинення підсудними умисного вбивства ОСОБА_42. з особливою жорстокістю, окрім свідчень зазначених осіб про тривалість нанесення загиблому тілесних ушкоджень, підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа № 196 від 6 вересня 1995 (т. 7 а.с. 19-22), висновком судово-медичної експертизи № 122 від 17 січня 1997 (т. 7 а.с. 41-45), висновком судово-медичної експертизи № 12 від 07 листопада 2007 року (т. 7 а.с. 61-64) в яких зафіксовані множинні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості , розташовані на різних частинах тіла загиблого, що свідчить про те, що при заподіянні побитті ОСОБА_42 переніс великі страждання, що свідчить про особливу жорстокість підсудних та інших осіб, які вбили його.

Твердження підсудних ОСОБА_24. і ОСОБА_27., їх захисників, а також свідків ОСОБА_45., ОСОБА_47 і ОСОБА_46. про те, що даний злочин було вчинено абсолютно спонтанно, без належної підготовки та умислу та плану на вчинення злочину, що ні в кого з них не було наміру на вбивство ОСОБА_42., спростовується матеріалами справи, зазначеними вище показаннями підсудних і свідків на досудовому слідстві про те, яким чином вони скоїли цей злочин, показаннями потерпілої ОСОБА_16. про те, що зі слів ОСОБА_42. їй стало відомо, що підсудні в кількості 6-7 чоловік били її чоловіка руками, ногами і палицею по голові та різним частинам тіла до тих пір поки він не прикинувся мертвим лише тоді вони припинили його побиття, прикрили його гілками і залишили в лісосмузі. Про умисел підсудних на умисне вбивство ОСОБА_42. також свідчать характер і локалізація численних тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_42, висновки експертів про те, що ці ушкодження несумісні з життям, що свідчить про вчинення цього злочину з особливою жорстокістю (т. 23 а.с. 28-31, 107 -110).

Показання ОСОБА_24 і ОСОБА_27 в цілому підтверджують наведені вище показання свідків, в той же час, підсудні, з метою зменшення своєї ролі у вчиненні інкримінованих їм злочинів навмисне спотворюють дійсні факти, зокрема про місце їх дислокації в автомобілях, а також дій на місці скоєння злочину, що свідчить про наміри підсудних уникнути відповідальності за скоєні злочини.

Участь ОСОБА_24. у вибуху будівлі МТЦ «Акктусит» підтверджується власними свідченнями підсудного, даними ним в ході досудового слідства, показаннями підсудного ОСОБА_27, даними в ході досудового та судового слідства, показаннями свідка ОСОБА_46., даними ним в ході досудового та судового слідства, висновком вибухотехнічної експертизи № 368 від 10 травня 1996 року, згідно з яким у «Центрі міжнародної торгівлі» на пр. Перемоги, буд 207 в м. Сімферополі 23 березня 1996 спрацювали два саморобних вибухових пристрої типу підривного заряду з потужністю близько 400 гр. і 1000 гр. в тротиловому еквіваленті. Небезпека для життя і здоров'я людей існувала на відстані 50 - 150 метрів (т. 15 а.с. 112-113).

Твердження ОСОБА_24. і його захисту, ОСОБА_27 та його захисту про те, що вибух будівлі МТЦ «Акктусит», незаконне позбавлення волі і вбивство ОСОБА_42. були здійснені не в складі банди не можуть бути прийняті судом, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що план злочину щодо потерпілих розроблений бандою і злочин скоєно учасниками банди, що підтверджується показаннями підсудного ОСОБА_24, який пояснив в ході досудового слідства, що ОСОБА_46. оголосив їм, що вони «працюватимуть на авторинку від «ІНФОРМАЦІЯ_8», показаннями свідка ОСОБА_46., який пояснив, що завдання «розібратися» з ОСОБА_42 в 1995 році і підірвати будівлю МТЦ «Акктусіт» в 1996 році, він отримував від одного з керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - ОСОБА_48, що свідчить про стабільні зв'язки всередині банди, обізнаності підсудного про необхідність підпорядкування вищестоящому і беззаперечного підкорення підсудного наказам старшого в ієрархії банди; показаннями самого ОСОБА_27 у суді про те, що йому було відомо, що ОСОБА_48 та ОСОБА_46 є членами банди «ІНФОРМАЦІЯ_8». Крім того, про активну участь ОСОБА_24 в банді свідчить факт залучення їм до участі у скоєнні злочинів у складі банди підсудного ОСОБА_27., який надалі увійшов до складу банди і свідка ОСОБА_151, який, будучи введеним в оману підсудним, допоміг їм втекти з місця скоєння злочину після вибуху будівлі МТЦ «Акктусит».

Вина ОСОБА_25. замаху на умисне вбивство ОСОБА_5, вчиненому в складі озброєної банди, підтверджується:

Оголошенними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що з 1993р. по 1994р. він працював експедитором фірми «Русь», а з 1994р. став засновником фірми «Жасмін -94». Разом з ним засновником фірми був ОСОБА_5 на прізвисько «ОСОБА_5». Ця фірма займалася продажем коньячного спирту і реалізацією вино - горілчаної продукції. Він був членом угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» і мав клички «ОСОБА_5», «ОСОБА_5» і «ОСОБА_5». За розподілом обов'язків, він контролював ринок на пр.Перемоги в м. Сімферополі, керував фірмою «Жасмін-94», яка 30% прибутку передавала в «общак» угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». За ієрархією угруповання його старшим, тобто «бригадиром», був ОСОБА_25. та ОСОБА_155. 25.12.1996р., приблизно о 10 годині 00 хвилин до нього додому приїхав ОСОБА_25. та наказав прибути на ринок на пр.Перемоги для з'ясування стосунків між ними. Приблизно через хвилин п'ятнадцять разом з ОСОБА_25. він приїхав на вказаний ринок. Де, в підвалі універсаму знаходився склотарний пункт, який слугував «офісом». На момент їхнього приїзду вже зібралося багато хлопців. ОСОБА_25. в підвал спустився першим, а він зайшов у підвал кількома хвилинами пізніше. В підвалі він побачив приблизно чоловік двадцять, серед яких в тому числі були ОСОБА_43, ОСОБА_136 ОСОБА_49 на прізвисько «ОСОБА_136» тощо. Також були присутні особи з бригади «ОСОБА_70», а так само люди «ОСОБА_156» - «ОСОБА_157», «ОСОБА_82» та інші. Він підійшов до ОСОБА_25. і запитав, що відбувається. У відповідь на це, ОСОБА_25. схопив його за обидві руки і сказав, що «зараз йому все пояснять». В цей момент він відчув, як йому стали наносити удари ножем в спину, в область легенів, серця, в ліву руку, в область передпліччя. Всі удари ножем були проникаючі. ОСОБА_25. весь цей час продовжував тримати його за руки. Хто завдавав йому ударів ножем ззаду - він не бачив. Потім, втратив свідомість і впав на підлогу в підвалі. Коли отямився, побачив як його вивели з підвалу та посадили в машину «таксі». Він чув, як «ОСОБА_157» та «ОСОБА_82» кричали, що б його не випускали з підвалу, а відвезли на ГРЕС, щоб там вбити і закопати. За нього заступилися ОСОБА_43 та ОСОБА_49 ОСОБА_136 («ОСОБА_136»). Вони стали битися з «ОСОБА_157», «ОСОБА_82» та іншими, відбивали його від них. На таксі його відвезли в «Старе місто» м. Сімферополя до знайомих. Через деякий час туди приїхав ОСОБА_43, «організував» приїзд лікаря, який за гроші надав необхідну медичну допомогу, зашив рани «по-живому» та рекомендував обов'язкову госпіталізацію. Оскільки в лікарнях появлятися було небезпечно, внаслідок його розшуку з боку членів банди, ОСОБА_43 відвіз його в район Мар'їно в домоволодіння ОСОБА_158, привіз туди його дружину і дитину та умов уїхати з Криму, оскільки скрізь його шукали люди «ОСОБА_156» (ОСОБА_156). На його машині «Рено» ОСОБА_158 відвіз його з сім'єю до Російської Федерації - до батьків дружини. У січні 1997р., коли він телефонував ОСОБА_158., дізнався, що був убитий ОСОБА_43. Причиною, з якої його намагалися вбити, з'явилися його розмови серед членів угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_25 займаються «крисяцтвом», тобто витрачають кошти з «общака» угруповання. Після таких розмов його і вирішили усунути. Сам «ОСОБА_5» (ОСОБА_5) просив у нього і ОСОБА_25. згоди на те, що б взяти з «общака» 5.000 доларів США та використати їх на погашеня боргів. Він був проти і не дозволив йому взяти ці гроші. ОСОБА_25. був старшим над ним і «Красноярським». ОСОБА_43 вбили за те, що він в підвалі склотарного пункту заступився за нього та не дав вбити (т.16 а.с.242-247, 248-253,257-259). Також потерпілий пояснив, що у нього були пошкоджені легені, йому пробивали грудну клітину та відкачували жидкість та кров. Фактично він знаходився в стані клінічної смерті та до життя його повернули лікарі, які надали кваліфіковану допомогу на території Російської Федерації (т.50 а.с.37-45).

Будучи додатково допитаним за обставинами справи, ОСОБА_5 пояснив, що після дачі ним первісних показань йому звонив ОСОБА_49. та повідомив про зустріч з адвокатом ОСОБА_25. - ОСОБА_100, працюючою в ТОВ ПК «Кримтел», яка просила не давати показань проти ОСОБА_25. (т.16 а.с.254-256).

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_158, який підтвердив дані ним на досудовому слідстві покази про те, що в 1995р. - 1996р. він працював у кафе-барі на ринку біля залізничного вокзалу в м. Сімферополі. Ринок перебував у повному віданні фірми «Русь», підконтрольній злочинному угрупованню «ІНФОРМАЦІЯ_8». Останнє на залізничному вокзалі м.Сімферополя контролювало майже всю комерційну діяльність. Обстановку, що панувала на ринку він протягом тривалого часу спостерігав особисто. Так, до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» входили працюючі на ринку контролерами ОСОБА_43, ОСОБА_136 на прізвисько «ОСОБА_136» (ОСОБА_136.), ОСОБА_160, ще ряд хлопців. Старшими від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» у контролі за привокзальним бізнесом були ОСОБА_26 та ОСОБА_155. Його знайомство з ОСОБА_26 по кличці «ОСОБА_26» відбулося при обставинах, коли в кафе, де він працював, були покликані хлопці з ринку фірми «Русь», які входили в угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», щоб угамувати нетверезих відвідувачів. В кафе-бар прийшли ОСОБА_25. та ОСОБА_155., які застосувавши фізичну силу вигнали компанію відвідувачів. Після цього він і познайомився з вказаними особами особисто. Потім, через них, він познайомився і з іншими хлопцями, які входили в угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» - ОСОБА_136 на прізвисько «ОСОБА_136» (ОСОБА_136), ОСОБА_43, ОСОБА_161 та іншими хлопцями. В 1996р. на ринку «Русь» залізничного вокзалу став періодично з'являтися член угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» на прізвисько «ОСОБА_156», який займав більш високе становище, ніж ОСОБА_155 та ОСОБА_26. Він приїзджав до останнього обговорювати якісь питання. З ОСОБА_5. він познайомився в той же час через ОСОБА_25. У ОСОБА_5. з останнім були спільні справи, хоча той працював на ринку на пр. Перемоги, який теж був підконтрольний угрупованню «ІНФОРМАЦІЯ_8». В один із днів кінця грудня 1996р. до нього додому приїхали ОСОБА_43, ОСОБА_161 ще якійсь хлопець. Повідомили, що в машині марки «Рено» лежить тяжко поранений ОСОБА_5 і його треба терміново відвезти до Російської Федерації. Йому пояснили, що до нього звернулися оскільки довіряють, дали грошей. Він погодився та відвіз ОСОБА_5 разом з сім єю до Смоленської області. Сам ОСОБА_5 більшу частину шляху спав, так як був знесилений в результаті сильної крововтрати. В дорозі, перебуваючи в якомусь населеному пункті, ОСОБА_5 стало зовсім погано та вони прямо в готель викликали йому «швидку допомогу». ОСОБА_5 був госпіталізований та прооперований. Повернувшись до м. Сімферополя, дізнався, що вбили ОСОБА_43 (т.17 а.с.32-33,34-39).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_49. про те, що приблизно в 1992 - 1993р.р. він влаштувався працювати у фірму «Русь», помічником контролера на ринку залізничного вокзалу в м.Сімферополь. Разом з ним на ринку помічником контролера працював ОСОБА_43. Старшим у них був ОСОБА_25., який підпорядковувався ОСОБА_82. Фактично вони стежили за порядком на ринку, захищали продавців він представників інших злочинних угруповань. Йому були відомо, що він працює під заступництвом ОСОБА_73 На початку 1994 року ОСОБА_25. познайомив його з ОСОБА_156 на прізвисько «ОСОБА_156», і сказав, що той працюватиме з ними. Після того, як ОСОБА_156 позбувся ОСОБА_155 і став контролювати його підприємства в м.Алушта, у нього почалися звинувачення на адресу ОСОБА_5 ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_5» і ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_5» в «крисятництві», тобто в розтраті «общаковських» грошей. Особисто він був присутнім на фірмі «Сата», коли ОСОБА_156. став пред'являти наявні у нього рахунки із зазначеням хто, скільки і на які цілі брав кошти, скільки грошей направлялось в «общак». Претензії були пред'явлені ОСОБА_5 та ОСОБА_162. За ОСОБА_5 тоді заступився ОСОБА_43, який намагався довести ОСОБА_156 безпідставність обвинувачень, що призвело до конфлікту між ними. Під час «розборок» ОСОБА_156 запросив його до себе та наказав розібратися з ОСОБА_5., пояснив, що ОСОБА_25 займеться власноруч. Однак він відмовився виконувати цей наказ. Після цього у ОСОБА_162 була забрана машина та інше майно. Приблизно 25-26 грудня 1996р., з ранку він дізнався, що «ОСОБА_156» (ОСОБА_156) призначив зустріч ОСОБА_5 у підвалі склотарного пункту на ринку по по пр. Перемоги в м. Сімферополі. На «стрілку» з'їхалися з привокзального ринку в тому числі він, ОСОБА_43, ОСОБА_25. та інші. З боку ОСОБА_156 були присутні його люди, в тому числі на прізвисько «ОСОБА_157», «ОСОБА_29», «ОСОБА_30». ОСОБА_5 приїхав самий останній, коли вони всі вже перебували в підвалі. Коли ОСОБА_5 встав в центрі приміщення, йому на зустріч вийшов ОСОБА_25. На запитання ОСОБА_5, що відбувається, ОСОБА_25. у відповідь схопив його за руки, став утримувати і сказав «зараз йому все пояснять». В цей момент на ОСОБА_5 ззаду напав ОСОБА_156 та став наносити йому удари ножем у спину. ОСОБА_43 кинувся між ОСОБА_156 та ОСОБА_5., почав захищати останього, відтиснив його від ОСОБА_156, а хтось із «вокзальних» витягнув ОСОБА_5 на вулицю та увіз на машині. Йому ОСОБА_156 сказав тоді, що цю «стрілку» всі запам'ятають та наказав шукати ОСОБА_5 по лікарнях і «добити його». В той же день, він відвіз ОСОБА_25 додому, а сам поїхав в «старе місто» м. Сімферополя, куди відвезли ОСОБА_5. Туди ж ОСОБА_43 привіз хірурга, який за гроші надав ОСОБА_5 можливу в тих умовах медичну допомогу, зашив рани. Потім, він з ОСОБА_43 відвезли ОСОБА_5 до ОСОБА_158, де умовили останнього вивезти ОСОБА_5 з сім'єю за межі Криму. Всіх «вокзальних» ОСОБА_156 наказав зібрати в п.ГРЕС. Вночі того ж дня, на Залізничному вокзалі він зустрівся з ОСОБА_43 і сказав, що тому не можна йти на зустріч до ОСОБА_156, той може вбити - такий був настрій «ОСОБА_156». Тієї ж ночі він, приїхавши додому, забрав дружину і поїхав з нею за межі України. Повернувшись через деякий час, від знайомого ОСОБА_163. дізнався, що той бачив ОСОБА_43 незадовго до смерті. ОСОБА_43 тоді збирався в бар «Іскра» - на зустріч з ОСОБА_156. ОСОБА_163 тоді намагався відмовити ОСОБА_43, переконував його не ходити до «ОСОБА_156», що той його вб'є, але ОСОБА_43 пояснював, що ОСОБА_25. запевнив його, що «ОСОБА_156» не буде його чіпати в барі «Іскра» (т.16 а.с. 209-217,240-241).

Будучи додатково допитаним, свідок ОСОБА_49. повідомив, що після даних показань з ним зустрічався представник ОСОБА_25. - жінка на ім. я ОСОБА_100, яка повідомила, що йому не бажано при допитах говорити про діяльність ОСОБА_25. та ОСОБА_156 та вони взагалі не могли нікого вбити. Пояснила, що її, як захисника ОСОБА_25. усунули від участі у справі та вона не може тепер належним чином захищати інтереси ОСОБА_25. Незважаючи на це, у слідства, крім показань ОСОБА_5, не має більше ніяких доказів. Крім того, напередодні цієї зустрічі, йому безпосередньо дзвонив ОСОБА_25. та у них стався фактично аналогічний розговор (т.16 а.с.225-228). У зв язку із дачею свідчень проти ОСОБА_156 йому продовжують надходити погрози (т.16 а.с.234-239)

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_164 про те, що в 1994 році він влаштувався працювати у фірму «Серпантин» на посаду касира-контролера - збирав гроші з власників автомашин, які приїжджали для паркування на автостоянку залізничного вокзалу. Привокзальний бізнес в той час контролювався злочинним угрупованням «ІНФОРМАЦІЯ_8». Частина виручених фірмою «Серпантин» грошей здавалася в «общак» цього угруповання. Гроші передавалися представникам угруповання - ОСОБА_25. і ОСОБА_155 На Залізничному вокзалі м.Сімферополя від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» старшими були саме зазначені особи. Прізвисько ОСОБА_155 він не пам'ятає, а ОСОБА_25. називали «ОСОБА_25», «ОСОБА_25». Останні займали не рядове положення в угроповані. Всі контролери ринку на залізничному вокзалі були їм підпорядковані. Він з ОСОБА_155. і ОСОБА_25. був знайомий, але особисто з ними спілкувався мало. Той факт, що ОСОБА_25. і ОСОБА_155. збирають гроші в касу угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» таємницею в 1995р. - 1996р. ні для кого не було. Він особисто неодноразово бачив як ОСОБА_25. і ОСОБА_155. отримували гроші у старшого контролера, а так само у директора фірми «Серпантин», перераховували отримані гроші і їхали. Йому відомо, що 30% з усіх грошових коштів, зібраних на вокзалі через ОСОБА_155 і ОСОБА_25. йшли безпосередньо в «общак» злочинного угруповання. Після ОСОБА_25. та ОСОБА_155 на привокзальному ринку старшим був ОСОБА_43. Працюючи на вокзалі, він познайомився з ОСОБА_5., який працював контролером на ринку на пр.Перемоги в м.Сімферополі. ОСОБА_5 теж був підпорядкований ОСОБА_25 та здавав йому регулярно частину виручених грошей. Про це він дізнався в тому числі від самого ОСОБА_5., його контролерів, які не робили з цієї обставини тайни. Приблизно в 1995-1996 роках разом з ОСОБА_155. і ОСОБА_25. на ринок став приїжджати ОСОБА_156, на прізвисько «ОСОБА_156», який теж збирав гроші зі старших контролерів. Незабаром після його появи стали ходити чутки, що ОСОБА_156. звинуватив ОСОБА_155 у «крисятництві», тобто в тому, що останній втаював частину грошових коштів від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» та використовував їх у своїх цілях. Після зникнення в 1996р. ОСОБА_155, гроші з привокзальної території регулярно продовжували збирати тільки ОСОБА_25. та ОСОБА_156. Останній проживав в п. ГРЕС та з числа молодих людей, що мешкали там, створив своє невелике угруповання, яке підпорядковувалося безпосередньо йому та входило до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». В групі ОСОБА_156. знаходилися в тому числі ОСОБА_29 ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_29», ОСОБА_30 на прізвисько «ОСОБА_30». Про все це йому відомо як зі слів ОСОБА_43, так і з власних спостережень. Через якийсь час після подій з ОСОБА_155., все в тому ж 1996р., у ОСОБА_156. виникли претензії до ОСОБА_5., нібито теж підозрював його в приховуванні і привласненні грошей бандитського угруповання. Йому відомо, що ОСОБА_156. став пред'являти аналогічні претензії також до ОСОБА_25. Приблизно в кінці грудня 1996р., ОСОБА_156. викликав на склотарний пункт ринку по пр. Перемоги («офіс» ОСОБА_5.) всіх, хто працював контролерами на вокзалі. Йому, як і всім іншим контролерам, про необхідність прибути на склотарний пункт повідомив ОСОБА_43. Наказу ОСОБА_156. підкорилися всі, тому що не прибути, означало порушити дисципліну і накликати на себе гнів лідерів угруповання«ІНФОРМАЦІЯ_8».

Прибувши на місце, він бачив ОСОБА_25, ОСОБА_5., ОСОБА_156. та його оточення - ОСОБА_30, ОСОБА_29 та інших. Зазначені особи зайшли в склотарний пункт, в тому числі ОСОБА_43. Він та інші особи залишилися на вулиці. Всередені склотарного пункту стали голосно кричати, чітко почув крики ОСОБА_43 про те, що порізали ОСОБА_5. Кричав ОСОБА_43 на ОСОБА_156. і ОСОБА_25 Почалася метушня, з склотарного пункту люди стали спішно виходити на вулицю. Вибіг ОСОБА_25. та крикнув йому, що б він «тримав ОСОБА_43». Це йому чітко запам'яталося, тому що вибіг тоді ж з склотарного пункту ОСОБА_43 та продовжуючи вислюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_156. та ОСОБА_25, поривався підійти до них і фізично з'ясувати відносини. Він не бажаючи допустити бійки, намагався зупинити ОСОБА_43 та загороджував йому дорогу до ОСОБА_25. та ОСОБА_156. З викриків ОСОБА_43 стало зрозуміло, що той обурюється тим, що ОСОБА_156. та ОСОБА_25. «порізали» ОСОБА_5. Після цих подій, всі швидко роз'їхалися. На наступний день ОСОБА_25. зібрав контролерів з вокзалу, в тому числі ОСОБА_43, повідомив, що старшим тепер буде ОСОБА_156. і вони всі повинні наступного дня приїхати до нього в бар «Іскра» в пос. ГРЕС для вирішення організаційних питань. Приблизно наступного дня він з іншим контролером з вокзалу поїхали в бар «Іскра», тому що негласно, в тому числі і ОСОБА_43, ОСОБА_136 «ОСОБА_136» перед цим було вирішено, що розумніше буде спочатку поїхати на зустріч з ОСОБА_156. тим особам, які не були безпосередніми учасниками подій в склотарному пункті і до них з боку ОСОБА_156. ніяких претензій не буде. В барі «Іскра» знаходився «ОСОБА_165», «ОСОБА_30» і ще декілька хлопців з угруповання ОСОБА_156. Останнього не було. Уповноважені ОСОБА_156. особи повідомили про необхідність подальшої роботи на залізничному вокзалі, наявність претензій до ОСОБА_25., ОСОБА_155, ОСОБА_5. з приводу приховування грошей які передавались в «общак». Було також повідомлено про необхідність прибуття в бар «Іскра» всіх контролерів з вокзалу, в тому числі обов'язково ОСОБА_43 та ОСОБА_136 на прізвисько «ОСОБА_136», тобто старших. Приїхавши на вокзал, він передав цю розмову ОСОБА_43 Останній збирався їхати в бар «Іскра» на зустріч з ОСОБА_156. разом з іншими хлопцями. Після того, як дізналися, що ОСОБА_43 помер, на вокзалі кілька днів ніхто з контролерів не з'являвся, побоювачись гніву «ОСОБА_156». Після цього, з залізничного вокзалу зник ОСОБА_25. Стали приїзджати збирати гроші люди ОСОБА_156. - «ОСОБА_165» і «ОСОБА_30». Ніяких розмов між «вокзальними» з приводу вбивства ОСОБА_43 не велося - всі були дуже залякані. Однак для всіх було очевидно, що ОСОБА_43 вбили в покарання за те, що він фактично чинив відкритий опір ОСОБА_156. на склотарному пункті (т.17 а.с. 44-59).

Будучі додатково допитаним в якості свідка, ОСОБА_164 пояснив, що 08.10.2009р. на нього невідомою особою (зі слів - адвокатом ОСОБА_156) було вчинено психологічний тиск, який виразився у залякуванні та погрозах розправи над близькими родичами. Його примусили написати дві заяви про те, що він відмовляється від раніше даних свідчень щодо ОСОБА_156 і ОСОБА_25.. Заяви (до суду і прокуратури) він написав за підготовленими невідомими особами зразками. Дізнався, що аналогічним чином «вирішено питання з ОСОБА_5., ОСОБА_49.». Свідком було надано слідчому «проект заяви» (т.17 а.с.62-66,67-69).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_166., ОСОБА_167., які були присутніми в якості понятих при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_5, про те, що потерпілий спокійно та впевнено розказував про обставини скоєного злочину. Ніякі заходи примусу з боку співробітників міліції до нього не застосовувалися (т.30 а.с.182-184, 185-187).

Вінність ОСОБА_25. у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме:

Протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_5, в ході якого потерпілий детально пояснив про обставини скоєння на нього замаху на вбивство та показав на місті розташування колишнього склотарного пункту про розташування осіб, які там знаходились (в тому числі ОСОБА_25.), механізм нанесення йому тілесних ушкоджень (т.16 а.с. 285-289). Впевненість потерпілого в своїх свідченнях, відсутність плутанини також підтверджується відеозаписом слідчої дії, дослідженим в судовому засіданні.

Протоколом очної ставки між ОСОБА_25. та ОСОБА_5. в ході якого останній розповів про обставини скоєного злочину, викриваючи ОСОБА_25. у вчиненні замаху на його умисне вбивство (т.24 а.с. 110-112).

Протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання в ході якого ОСОБА_158 вказав на ОСОБА_156 як на особу, відому йому на прізвисько «ОСОБА_156», та ОСОБА_25 - на прізвисько «ОСОБА_25» (т.17 а.с.40,41).

Протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання в ході якого ОСОБА_49. вказав на ОСОБА_168 як на особу, яка схиляла його змінити показання (т.16 а.с.229-230).

Протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання в ході яких ОСОБА_164 вказав на ОСОБА_156, який був йому відомий на прізвисько «ОСОБА_156» та ОСОБА_25, який був відомий йому на прізвисько «ОСОБА_25» (т.17 а.с.60, 61).

Протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_25. від 01.12.2008р. під час проведення якого була виявлена та вилучена папка з копіями процесуальних документів з матеріалів кримінальної справи, в тому числі протоколами допитів свідка ОСОБА_49., ОСОБА_164, ОСОБА_158, ОСОБА_169., ОСОБА_43., ОСОБА_21. (т.29 а.с.15-90).

Висновком судово-медичної експертизи № 1820 від 26.06.2007р. згідно якого у ОСОБА_5 на момент огляду виявлені рубці в області тулуба, лівої верхньої кінцівки зі слідами від хірургічних швів. У зв'язку з відсутністю будь-яких медичних документів, з пізнім проведенням судово-медичного огляду, судити про механізм утворення ран, на місці загоєння яких утворилися рубці, їх характері, а так само ступені тяжкості тілесних ушкоджень, в даний час не представляється можливим. По краях рубців (крім рубця на лівому локтьовому суглобі) виявлені точкові рубці білястого кольору, які могли утворитися на місці проведення первинної хірургічної обробки ран. Беручи до уваги морфологічні особливості рубців, можливо вважати, що вони утворилися на місці загоєння ран, отриманих більш, ніж півтора року до моменту огляду (т.16 а.с. 271-273).

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_170 підтвердив вищенаведений висновок експертизи, а також показання в ході досудового слідства (про те, що виявлені на тілі ОСОБА_5 рубці розташовані на задній поверхні грудної клітини, по пахвових лініях ліворуч, в області живота і на лівій верхній кінцівці. Локалізовані на грудній клітині ОСОБА_5 рубці (№1,2,3,4,5,6 - схема до протоколу допиту), проектуються з життєво важливими органами, розташованими в грудної клітині (т.16 а.с. 281-284) - в повному обсязі. Пояснив, що незважаючи на відсутність медичних даних, можна стверджувати, що у потерпілого були проникаючі поранення.

Наведені докази, на думку суду, викривають винність ОСОБА_25. у вчиненні інкримінованого йому злочину.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 не заперечуючи обставини нанесення йому ножових поранень пояснив, що він не підтверджує первісні показання дані в ході досудового слідства в той частині, що до замаху на його вбивство безпосередньо причетні ОСОБА_156 і ОСОБА_25. Насправді його намагалися вбити інші особи (нині покійні «ОСОБА_157» та «ОСОБА_82»), ОСОБА_25. його в склотарний пункт не привозив, останнього на місті вчинення злочину взагалі не було. Пояснив, що вимушений був обмовити ОСОБА_25. внаслідок застосування до нього з боку слідчих ОСОБА_171, ОСОБА_172 та співробітників СБУ недозволених методів ведення слідства. Про аналогічні обставини ОСОБА_5 також пояснював в ході досудового слідства при допиті 07.09.2009 р. (т.30 а.с.178-180) заявивши, що вбити його намагалися інші люди на прізвисько «ОСОБА_157» та «ОСОБА_82». Зміну показань пояснив тим, що у нього «погана пам'ять в силу віку та стану здоров я та вона інколи його підводить». Ніхто йому не погрожував та не схиляв обмовити ОСОБА_156 і ОСОБА_25

Також в ході досудового слідства при допиті 05.09.2009р. свідок ОСОБА_49. змінив свої свідчення фактично на протилежні по суті. 11.08.2009р. надіслав на адресу слідчого управління ГУМВС України в АР Крим заяву про дачу показань внаслідок незаконних дій співробітників правоохоронних органів (т.30 а.с.134-141, 142-150).

Однак, суд критично відноситься до зміни показань свідком ОСОБА_49., потерпілим ОСОБА_5. за наступних обставин.

На думку суду, неодноразові, послідовні первісні показання свідка ОСОБА_49., потерпілого ОСОБА_5 об'єктивно узгоджуються як між собою, так і з сукупністю інших вищенаведених доказів по справі, що об'єктивно викривають винність ОСОБА_25. у вчинені інкримінованого йому злочину.

Крім того, з оголошених та досліджених судом в порядку ст.306 КПК України показань допитаного в якості свідка ОСОБА_172 - слідчого Генеральної прокуратури України слідує, що ОСОБА_49. первісні свідчення давав добровільно, недозволені методи ведення слідства до нього не застосовувалися (т.30 а.с.153-155).

За результатами перевірки відповідної заяви ОСОБА_49. від 11.08.2009р. постановою прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_173 від 07.10.2009р. в порушенні кримінальної справи відносно співробітників правоохоронних органів, які входили до складу слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України по справі за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст.364,365,386 КК України - відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (т.30 а.с.167-170).

Суд також враховує, що до ОСОБА_49., на підставі його особистої заяви про тиск з боку членів злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» у зв'язку із дачею ним свідчень проти ОСОБА_25. та ОСОБА_156, протягом тривалого часу застосовувалися заходи щодо забезпечення його захисту (т.30 а.с.76-82, 68-170).

За результатами перевірки аналогічних доводів ОСОБА_5 про недозволені методи ведення слідства з боку слідчих Генеральної прокуратури України, заявлених під час розгляду даної кримінальної справи Київським районним судом м.Сімферополя, постановою прокурора прокуратури АР Крим ОСОБА_174 від 15.04.2011р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно співробітників правоохоронних органів, які входили до складу слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України по справі (т.53 а.с.52-55). При цьому, зазначена постанова учасниками процесу оскаржена не була.

Суд враховує також ту обставину, що відмовляючись від свідчень на користь ОСОБА_25. в ході досудового слідства, ОСОБА_5 пояснював зміну свідчень лише «поганою пам'яттю в силу віку та стану здоров' я» та стверджував, що ніхто йому не погрожував та не схиляв обмовити ОСОБА_25

Також суд приймає до уваги рапорт співробітника СБ України в АР Крим про встановлення оперативним шляхом фактів організації роботи через можливості адвоката Кримської колегії адвокатів (захисника підсудного в справі, що розглядалася Одеським апеляційним судом стосовно членів угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8») з примушення потерпілих та свідків шляхом підкупу та залякування до зміни показань на користь ОСОБА_25. та ОСОБА_156. Встановлення джерел фінансування такої діяльності (ОСОБА_175.), конкретних фактів впливу на свідка ОСОБА_49., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_43. (т.53 а.с.24), що остання фактично підтвердила в судовому засіданні.

За фактом примушування свідків та потерпілих до давання завідомо неправдивих показань шляхом погроз вбивством, насильством, підкупу, постановою слідчого з ОВД Генеральної прокуратури України ОСОБА_171 від 15.06.2010р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.386 КК України (т.53 а.с.56-57).

Таким чином, з урахуванням наведеного, зміну свідком ОСОБА_49. та потерпілим ОСОБА_5. своїх показань, суд розцінює як спробу допомогти ОСОБА_25. уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Вина ОСОБА_25. у незаконному позбавленні волі та умисному вбивстві ОСОБА_43, вчиненоve в складі озброєної банди, підтверджується наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_43. - матері загиблого ОСОБА_43. яка підтвердила показання, дані нею на досудовому слідстві, про те, що приблизно з 1996р. її син став працювати контролером на ринку залізничного вокзалу м. Сімферополя. Ввечері 27.12.1996р. вона звернула увагу, що син прийшов з роботи нервовий, без настрою, повідомив, що він звільнився з роботи та після Нового Року він з сім єю переїздить проживати в м.Одесу до родичів дружини. Після вечері він ходив по квартирі, нервував, говорив сам із собою, в тому числі говорив, що «…так не робиться….» Пояснив, що ОСОБА_25. та ОСОБА_156. намагалися вбити людину, а він не дав їм цього зробити. Казав, що ОСОБА_25. заліз в «общак» і намагався підставити невину людину. В той же вечір подзвонив телефон і коли вона взяла трубку, незнайомий їй чоловік, що назвався «ОСОБА_53», запитав сина. Вона бачила, що ОСОБА_43 неохоче розмовляв з ним, від чогось відмовлявся. Вранці наступного дня знову зателефонував цей чоловік. В ході розмови ОСОБА_43 погодився прийти в бар «Іскра» в п.ГРЕС. На її питання, хто дзвонив, син сказав, що це «ОСОБА_25». Син пішов в бар в дений час, а вже ввечорі того ж дня його виявили з численними важкими травмами і ножовими пораненнями в районі птахокомбінату на «Московському кільці». Коли почався суд, до неї приходили незнайомі люди та пропонували 3.000 доларів США за зміну нею показань на користь ОСОБА_25. Показання в ході досудового слідства в 2007-2009р.р. підтверджує в повному обсязі.

Аналогічними показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_21., яка підтвердила показання дані в ході досудового слідства, та пояснила, що 28.12.1996р., коли вони повернулися з чоловіком з Центрального ринку м. Сімферополя в с. ГРЕС, ОСОБА_43 наказав йти їй додому, пояснивши про необхідність зайти в бар «Іскра» на якусь зустріч. Після того як чоловік пішов у цей бар, живим вона його вже не бачила (т.16 а.с.135-136, 166-170).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України аналогічними показаннями потерпілої ОСОБА_176 (т.16 а.с.162-165; 166-170,172).

Оголошенними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України вищенаведеними показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що 25.12.1996р. в підвалі універсаму на пр.Перемоги в м.Сімферополі його намагалися вбити члени злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», у тому числі ОСОБА_25., однак їх намірам перешкодив ОСОБА_43, який фактично врятував його та вивіз за межі Криму. Причиною, з якої його намагалися вбити, з'явилися його розмови серед членів угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_25 займаються «крисяцтвом», тобто витрачають кошти з «общака» угруповання. Після таких розмов його і вирішили усунути. ОСОБА_43 вбили за те, що він в підвалі склотарного пункту заступився за нього та не дав вбити (т.16 а.с.242-247, 248-253,257-259).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України вищенаведеними показаннями свідка ОСОБА_49. про те, що 25.12.1996р. ОСОБА_43 не дав ОСОБА_156 та ОСОБА_25. вбити ОСОБА_5 у підвалі склотарного пункту на ринку по пр. Перемоги в м. Сімферополі, вивіз та сховав його від розправи. Після цього, всіх «вокзальних» ОСОБА_156 наказав зібрати в п.ГРЕС. Повернувшись через деякий час до м. Сімферополя він від знайомого ОСОБА_163. дізнався, що той бачив ОСОБА_43 незадовго до смерті. ОСОБА_43 тоді збирався в бар «Іскра» - на зустріч з ОСОБА_156. ОСОБА_163 намагався відмовити ОСОБА_43, переконував його не ходити до «ОСОБА_156», що той його вб'є, але ОСОБА_43 пояснював, що ОСОБА_25. запевнив його, що «ОСОБА_156» не буде його чіпати в барі «Іскра» (т.16 а.с. 209-217,240-241).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України вищенаведеними показаннями свідка ОСОБА_164 про те, що на склотарному пункті ринку по пр. Перемоги а м. Сімферополі ОСОБА_43 врятував життя ОСОБА_5, якого намагалися вбити ОСОБА_156. та ОСОБА_25., у зв'язку з чим накликав на себе гнів лідерів угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». На наступний день після цих подій ОСОБА_25. зібрав контролерів з вокзалу, в тому числі ОСОБА_43, повідомив, що старшим тепер буде ОСОБА_156. і вони всі повинні наступного дня приїхати до нього в бар «Іскра» в пос. ГРЕС для вирішення організаційних питань. Приблизно наступного дня він з іншим контролером з вокзалу поїхали в бар «Іскра», тому що негласно, в тому числі і ОСОБА_43, ОСОБА_136 «ОСОБА_136» перед цим було вирішено, що розумніше буде спочатку поїхати на зустріч з ОСОБА_156. тим особам, які не були безпосередніми учасниками подій в склотарному пункті і до них з боку ОСОБА_156. ніяких претензій не буде. В барі «Іскра» уповноважені ОСОБА_156. особи повідомили про необхідність прибуття до бару обов'язково ОСОБА_43 та ОСОБА_136 ОСОБА_49 на прізвисько «ОСОБА_136». Приїхавши на вокзал, він передав цю розмову ОСОБА_43 Останній збирався їхати в бар «Іскра» на зустріч з ОСОБА_156. Ніяких розмов між «вокзальними» з приводу вбивства ОСОБА_43 не велося - всі були дуже залякані. Однак для всіх було очевидно, що ОСОБА_43 вбили в покарання за те, що він фактично чинив відкритий опір ОСОБА_156. на склотарному пункті (т.17 а.с. 44-59).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_177 про те, що в 1996р. вона працювала в кінотеатрі «Іскра» прибиральницею. В цьому ж кінотеатрі був і бар «Іскра». Адміністратором там був чоловік на прізвисько «ОСОБА_156» (ОСОБА_156). Дуже часто їй доводилось вимивати людську кров а туалеті бару (т.16 а.с.173-175).

В ході очної ставки з потерпілою ОСОБА_43 свідок ОСОБА_177 пояснила, що 28.12.1996 р., приблизно о 15 годині 00 хвилин, до неї додому прийшов якийсь чоловік і сказав, що його прислали за нею, необхідно терміново прийти в бар «Іскра» на роботу. Вона зібралася і пішла у зазначений бар. Там знаходився тільки сторож, який сказав прибрати в туалеті бару. Вона оглянула приміщення і побачила, що в фоє на кахельній підлозі є сліди крові, від фоє ці сліди вели в туалет. Там кров була на умивальнику, підлозі. В той день її вперше запросили на роботу в бар «Іскра» днем прибирати (т.16 а.с.176-179)

Показаніями свідка ОСОБА_178., ОСОБА_179., ОСОБА_180., ОСОБА_181 про те, що 28.12.1996р., в денний час, біля входу в котельню вони бачили лежачого на землі чоловіка. Його обличчя було заплилим від синців, на губах виднілися плями крові. Було помітно, що чоловіка жорстоко побили (т.16 а.с.109-110, 112, 113, 114-115).

Також винність ОСОБА_25. у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме:

Протоколом огляду місця події від 28.12.1996р. - місцевості біля котельні птахокомбінату на вул.Залізничній, 13 у м.Сімферополі (т.16 а.с.д.5-7).

Протоколом огляду місця події від 24.12.2007р. - кафе «Мрія», розташованого в м.Сімфеополь, пр. Перемоги, 56 - де в грудні 1996р. було здійснено замах на вбивство ОСОБА_5 (т.16 а.с.8)

Висновками судово-медичної експертизи №1661 від 07.02.1997р., згідно яких у ОСОБА_43 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під твердою і м'якою оболонками обох півкуль мозку; забиті рани на голові, обличчі, колото-різані рани обох сідниць (20), стегні справа (4), які призвели до зовнішньої кровотечі, розвитку гострого недокрів'я і геморрагічного шоку. При дослідженні трупа також були обнаружени тілесні ушкодження: крововиливи - суцільний в області обличчя, тилі правої кисті, правого ліктьового суглоба, на передній поверхні грудної клітини справа, лівому плечі і передпліччі, на зовнішньо - бічній поверхні грудної клітки зліва, таза справа, правому стегні, правому колінному суглобі, лівої гомілки; циркулярні синці в нижній частині передпліччя, нижньої третини гомілок, крововиливи в слизову губ; садна - лобової області по передній лінії і зліва, на спинці і крилах носа, правому ліктьовому суглобі, по зовнішній боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, в області гребеня клубової кістки справа, лівої гомілки; рани - на спинці носа, на слизовій губ, нижнє-внутрішньому квадраті правої сідниці (13), нижнє-зовнішньо-внутрішньому квадраті лівої сідниці (7), правому стегні (4), крововиливи в м'які тканини лобно-тім'яно-скронево-потиличної областей, в м'які тканини обличчя, суцільні крововиливи грудної клітини справа на рівні 9 ребра по середньо-ключичній лінії, зліва на рівні 5-12 ребер між середньо-ключичною і заднє-підпахвовою лінією, передньої черевної стінки в області пупка, сідниць, крововиливи під твердою мозковою оболонкою по поверхні потиличних задньо-черепних ямок, під м'якими мозковими оболонками півкуль мозку, перелом 8 ребра зліва по передньо-пахвовій лінії. Рани на голові є забитими, рани на сідницях, правому стегні заподіяні колючо-ріжучим предметом, що має обух і лезо. З урахуванням лінійної форми ран на голові, наявності синців лінійної форми з осадженням в центрі на тілі, є підстави припустити, що вони заподіяні тупим предметом видовженої форми. Циркулярні синці в області нижньої третини передпліч, гомілок заподіяні тупим предметом з обмеженою діючою поверхнею, можливо при щільному зв'язуванні рук і ніг. Всі вони заподіяні в короткий проміжок часу. Смерть ОСОБА_43 наступила 29.12.1996р. о 08 годині 00 хвилин. Між заподіяними тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв'язок, тому пошкодження є смертельними (т.16 а.с.27-34).

Будучи допитаним 21.05.1997р. експерт ОСОБА_182., показання якого були оголошені та досліджені судом в порядку ст.306 КПК України, пояснив, що судячи з виявлених тілесних пошкоджень, можна зробити висновок, що ОСОБА_43 міцно був зв'язаний по руках і ногах. Можливо, його підвішували за руки і за ноги. ОСОБА_43 був побитий тупим твердим предметом по голові і по іншим частинам тіла. ОСОБА_43 заподіяно так само безліч колото-різаних поранень. У ОСОБА_43 була велика втрата крові і тому однією з причин смерті було гостре недокрів'я, закрита черепно-мозкова травма, що призвела до геморагічного шоку. Всі тілесні ушкодження заподіяні у відносно короткий термін. Між заподіяними тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_43 є прямий причинно-наслідковий зв'язок (т.16 а.с.46).

Висновками додаткової судово-медичної експертизи №163-М від 02.11.2007р., відповідно до яких при дослідженні трупа ОСОБА_43 виявлені наступні прижиттєві тілесні ушкодження: крововиливи: суцільний в області обличчя, тилі правої кисті, правого ліктьового суглоба, на передній поверхні грудної клітини справа, лівому плечі і передпліччі, на зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини справа, лівому плечі і передпліччя, на зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, правому стегні, правому колінному суглобі, лівої гомілки, циркулярні синці в нижній третині передпліччя і в нижній третині гомілок, крововиливи в слизову губ, садна лобної області по середній лінії і зліва, на спинці і крилах носа, правому ліктьовому суглобі, по зовнішньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, тазу зліва, в області гребеня клубової кістки справа, лівої гомілки. Рани: на спинці носа, на слизовій губ, ніжнє-внутрішньому квадраті правої сідниці (7), правому стегні (4), крововиливи у м'які тканини лобно-тім'яно-скронево-потиличних областей, в м'які тканини обличчя, суцільні крововиливи грудної клітини справа на рівні 9 ребра по середньо-ключичній лінії, праворуч на рівні 5-12 ребер між середньо-ключичною і задньо-пахвовою лініями, передньої черевної стінки і в області пупка, сідниць, крововиливи під твердою мозковою оболонкою по опуклій поверхні потиличних і задньо-черепних ямок, під м'якими мозковими оболонками обох півкуль мозку, локальний перелом 8 ребра зліва по переднє-пахвовій лінії.

Рани на голові є забитими, рани на сідницях, правому стегні заподіяні колючо-ріжучим предметом, що має обух і лезо. З урахуванням лінійної форми ран на голові, наявності синців лінійної форми з осадженням в центрі на тілі, є підстави припускати, що вони заподіяні предметом з обмеженою поверхнею, подовженої форми.

Циркулярні крововиливи в області нижньої третини передпліч і гомілок заподіяні тупим предметом з обмеженою діючою поверхнею, можливо в результаті тиснучого та облягаючого впливу, при щільному зв'язуванні рук і ніг.

Черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду і м'яку мозкові оболонки обох великих півкуль і півкулі мозочка, з забитими ранами голови і обличчя, обширними синцями обличчя, множинними саднами, з крововиливами в м'які тканини, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних уошкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Колото-різані рани правої сідничної області (13), лівої сідничної області (7), правого стегна (4) з пошкодженням по ходу ранових каналів м'язів, артеріальних і венозних судин даних областей, супроводжувалися вираженою зовнішньою кровотечею. Призвели до загрозливого для життя стану - гострого недокрів'я і геморрагічного шоку тяжкого ступеня і тому відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Закритий (локальний) перелом 8-го ребра по переднє-пахвовій лінії зліва має ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Синці та садна на тулубі та кінцівках з крововиливами в м'які тканини мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Виражена запальна реакція в області всіх пошкоджень свідчить про те, що пошкодження завдані потерпілому незадовго до надходження в стаціонар. Розміщення ушкоджень на голові, тулубі та кінцівках, як по передній, так і по задній поверхні, в різних площинах, свідчить про те, що взаєморозташування потерпілого і осіб, що наносили ушкодження неодноразово змінювалося. Колото-різані поранення правого стегна (4) з раневими каналами довжиною близько 10-12 см. спрямовані зверху вниз і ззаду наперед. Колото-різані поранення лівої сідничної області (7) і правої сідничної області (13) глибиною близько 12-15 см. мають направлення ззаду наперед майже горизонтально.

(т.16 а.с.58-61).

Наведені докази, на думку суду, підтверджують винність ОСОБА_25. у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Доводи захисту про непричетність підсудного до вчинення злочину спростовуються послідовними, неодноразовими, в ході досудового (т.16 а.с.137-138, 140-145, 146-148,149-152, 135-136, 162-170) та судового слідства показаннями потерпілих ОСОБА_43. та ОСОБА_21. в даній частині. Як пояснила ОСОБА_43. в ході судового розгляду справи, в первісних показаннях 1997р. вона не називала ОСОБА_25 як особу, причетну до вчинення вбивства сина, оскільки реально побоювалась за життя своїх близьких, в тому числі малолітніх онуків внаслідок розгулу бандитизму на той час та повної неспроможності правоохоронних органів протистояти йому, захищати пересічних громадян від його проявів. Із показаннями потерпілих ОСОБА_43 також об'єктивно узгоджуються показання ОСОБА_164, ОСОБА_49., ОСОБА_5 про наслідки конфлікту ОСОБА_43 із ОСОБА_156. та ОСОБА_25. при з ясуванні відносин між членами злочинного угруповання 25.12.1996р.

Судом перевірялися доводи підсудного та його захисника про наявність у ОСОБА_25. алібі на період з 22.12.1996р. по 28.12.1996р. та, відповідно, фізичну неможливість скоєння 25.12.1996р. замаху на вбивство ОСОБА_5 та 28.12.1996р. вбивства ОСОБА_43 На підтвердження зазначених доводів захист посилається на наказ ОСОБА_184 №154 про командировку ОСОБА_25. до м. Києва на 7 днів з 22.12.1996р. (т.30 а.с.209), показання свідків ОСОБА_183 - водія ТОВ ПК «Кримтел», генерального директора товариства ОСОБА_184 про те, що в період з 22 по 28 грудня 1996р. вони знаходились в командировці в м. Києві разом з ОСОБА_25., а також свідка ОСОБА_185 - співробітника СБ України про те, що він 25,26,28 грудня 1996р. в м. Києві зустрічався з ОСОБА_25. та ОСОБА_184. з особистих питань.

Суд критично відноситься до показань зазначених свідків виходячи з наступного. Так, ОСОБА_175. і ОСОБА_25. як до подій, що інкримінуються підсудному, так і після цього фактично проживали спільно однією сімє ю без реєстрації шлюбу, що не заперечувалось ОСОБА_25. як в ході досудового, так і судового слідства. Водій ТОВ ПК «Кримтел» - ОСОБА_183 знаходився у безпосередньому підпорядкуванні посадових осіб товариства, до яких відносився також і ОСОБА_25. та в ході досудового слідства не конкретизував дати знаходження в м. Києві, підтверджуючи лише факт командировки наприкінці 1996р. та повернення до м. Сімферополя до Нового Року (т.25 а.с.207-210).

Свідок ОСОБА_185, показання якого були оголошені та дослідженні судом в порядку ст.306 КПК України підтвердив, що він знаходився та знаходиться з ОСОБА_186. та ОСОБА_25. в дружніх, довірчих стосунках. Вони часто бували друг у друга в гостях, спільно відпочивали. 25,26,28 грудня 1996р. він спілкувався з ОСОБА_186. та ОСОБА_25. по телефону, вважав, що останні знаходяться в м. Києві. При цьому на запитання слідчого стосовно непослідовності, суперечливості показань свідка щодо обставин та часу спілкування з зазначеними особами, ОСОБА_185 лише пояснив, що у нього склалося внутрішнє переконання в тому, що ОСОБА_25. знаходився в Києві (т.25 а.с.218-227).

Суд приймає до уваги ту обставину, що легітимність наказу №154 від 20.12.1996р. підтверджена висновками судово-почеркознавчої експертизи №17679/02 (т.30 а.с.53-54), судово-трасологічної експертизи №17677/05 (т.30 а.с.41-43), судово-технічної експертизи документів №17678/03 від 24.01.2009р. (т.30 а.с.28-31), техніко-криміналістичного дослідження документів №330 від 07.06.2007р. (т.30 а.с.1-2).

Однак, з урахуванням вищенаведеного характеру відносин між всіма зазначеними особами, неодноразових, послідовних показань потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_49. про безпосередню участь ОСОБА_25. у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_5, показань потерпілих ОСОБА_43, ОСОБА_21. про неодноразові дзвінки ОСОБА_25. ОСОБА_43 в період з 27 по 28 грудня 1996р. та запрошення в бар «Іскра», показання свідка ОСОБА_164 про те, що наступного дня після подій на склотарному пункті (26.12.1996р.) ОСОБА_25. збирав на розмову контролерів залізничного вокзалу, наявність наказу про командировку, на думку суду, об'єктивно не підтверджує знаходження ОСОБА_25. в м. Києві в період інкримінованих йому злочинів.

На підставі наведеного, на думку суду, алібі ОСОБА_25. є штучно створеним з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне.

Доводи захисту про те, що обвинувачення у вбивстві з особливою жорстокістю є надуманим, спростовуються висновками судово-медичної експертизи про наявність на трупі потерпілого в тому числі числених колото-різаних ран правої сідничної області (13), лівої сідничної області (7), правого стегна (4) з пошкодженням по ходу ранових каналів м'язів, артеріальних і венозних судин даних областей, що супроводжувалося вираженою зовнішньою кровотечею та призвело до загрозливого для життя стану - гострого недокрів'я і геморрагічного шоку тяжкого ступеня. Таким чином, заподіяння потерпілому великої кількості зазначених тілесних ушкоджень, які завідомо до винних осіб завдавали ОСОБА_43 особливих страждань, глумління, мордування, мучення свідчить про особливо жорстокий спосіб умисного вбивства.

Твердження захисту про те, що в ході досудового слідства не підтверджено корисливий мотив вчиненого вбивства ОСОБА_43, є неспроможними. На думку суду, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_25. мав корисливий мотив на позбавлення життя ОСОБА_43, оскільки учасники злочину - члени банди, в тому числі підсудний переслідували мету утвердження в злочинному угрупованні, що передбачало отримання ними в подальшому матеріальних благ у будь-якому вигляді. Крім того, корисливий мотив для ОСОБА_25. також виражався в фізичному усуненні потерпілого з метою приховання фактів заволодіння ним частиною загальних коштів злочинного угруповання.

Участь ОСОБА_25. в озброєній банді та здійснених нею нападах, крім вищезазначених доказів, підтверджується:

Оголошенними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями ОСОБА_25. в ході досудового слідства в якості підозрюваного, даними в присутності захисника ОСОБА_168 про те, що приблизно на початку 1994 р. його знайомий ОСОБА_187, що працював директором фірми «Русь», запросив його на посаду директора ринку фірми «Русь» на залізничному вокзалі м.Сімферополя. Він погодився і приступив до роботи на ринку. Фірма «Русь» була підконтрольна злочинному угрупованню ОСОБА_73 Йому достеменно було відомо, що фірму «Русь» контролює ОСОБА_73 - лідер бандитського угруповання. З 1994 р. він, як директор, став займатися благоустроєм ринку. Разом з ним, на той час на ринку працювали ОСОБА_49 ОСОБА_136 на прізвисько «ОСОБА_136», ОСОБА_43, ОСОБА_155, інші особи - всі контролерами. Зазначені особи на роботу були прийняті через ОСОБА_43, а останній працював на ринку контролером ще до того, як його призначили директором. Частина зібраних контролерами грошей використовувалася на розвиток і благоустрій ринку, а частина - 30% віддавалася в «общак» угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». Він розумів, що працює в угрупованні «ІНФОРМАЦІЯ_8». Як директор ринку, він автоматично став бригадиром від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», якому підпорядковувалися контролери ринку на залізничному вокзалі м.Сімферополя. В свою чергу він підпорядковувався ОСОБА_82. по кличці «ОСОБА_82». Від фірми «Русь» він офіційно отримував зарплату. Крім зазначеної зарплати, ОСОБА_43 щомісячно передавав йому частку від зібраних на ринку грошей. В процесі роботи на ринку він познайомився з членами угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_156 на прізвисько «ОСОБА_156», ОСОБА_73, ОСОБА_188, ОСОБА_28 на прізвисько «ОСОБА_29», хлопцем на прізвисько «ОСОБА_157», ОСОБА_162 ОСОБА_28 на прізвисько «ОСОБА_5», ОСОБА_5 ОСОБА_28 на прізвисько «ОСОБА_5». На прохання ОСОБА_155 ОСОБА_187 влаштував ОСОБА_5. працювати на ринок фірми «Русь» на пр.Перемоги в м.Сімферополі. З жовтня 1995 р. він став відходити від роботи на ринку та більше часу приділяти справам ТОВ ПК «Кримтел». Займаючись роботою ТОВ ПК «Кримтел» він відійшов від справ угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» і не брав участі у його діяльності (т.24 а.с. 56-60).

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_158, оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_49., ОСОБА_164 (т.16 а.с.209-217,240-241,242-247,248-253,257-259, т.17 а.с. 44-59) про те, що старшим від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» у контролі за привокзальним бізнесом був в тому числі ОСОБА_25.

Показаннями в судововму засіданні свідка ОСОБА_189 про те, що в березні 1993р. було створено ТОВ фірма «Русь». До складу засновників товариства увійшли ОСОБА_190, ОСОБА_72., ОСОБА_82. і ОСОБА_187 Коли ОСОБА_72. вийшов з в'язниці на початку 1993р. і приїхав на фірму «Русь» ОСОБА_187 познайомив його з ОСОБА_72. Останній цікавився, як працюється, чи не має ускладнень в роботі, впливу третіх осіб. Пообіцяв, що їх ні хто не буде турбувати. На період 1998р. було змінено склад засновників, так як ОСОБА_73 вбили, ОСОБА_187 і ОСОБА_190 померли. Так як фірму «Русь» постійно перевіряли правоохоронні органи, було вирішено формально змінити склад засновників (т.17 а.с.145-149).

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_191 який фактично підтвердив, що підприємство «Електон», одними із співзасновників якого були ОСОБА_192 і ОСОБА_193, перебувало під контролем представників злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» - представником якого на «ЕЛЕКТОН» був ОСОБА_25. Поки «Електон» був прибутковим підприємством, ОСОБА_192, ОСОБА_193, як керівники підприємства, були в пошані лідерів угруповання. Приблизно в 1995 році - як тільки «Електон» став збитковим, перестав приносити фінансовий прибуток, відносини між ОСОБА_192. і представниками угруповання загострилися. Генеральним директором ЗАТ «Електон» він став восени 1995р. В 1997 році ОСОБА_25. перестав з'являтися на території заводу «Електон». Після цього, діяльність підприємства «Електон» від угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» стала курирувати людина, відома на прізвисько «ОСОБА_156» (т.27 а.с.234-236; т.28 а.с.185-188).

Показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_194., ОСОБА_195, ОСОБА_196., оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_197., ОСОБА_193, ОСОБА_198., ОСОБА_89, про те, що фірма «Електон» контролювалася злочинним угрупованням «ІНФОРМАЦІЯ_8», представником від якого був ОСОБА_25 (т.28 а.с.92-96,115-121,136-142,143-148,149-153,154-157,164-167,168-171,172-176,189-190).

Оголошеними та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України показаннями свідків:

ОСОБА_185 - співробітника СБ України, який знаходився в дружніх відносинах з ОСОБА_25, підтверджуючого алібі підсудного про те, що йому відомо, що ОСОБА_25. являвся кумом ОСОБА_82. - одного з лідерів злочинного угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», однак потім відійшов від діяльності останнього (т.25 а.с.218-227).

ОСОБА_169. про те, що з 1992р. по 1996р. він працював в фірмі «Русь» директором ринка на проспекті Перемоги в м. Сімферополі. По роботі йому довелся познайомитися з лідерами угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8», у тому числі з ОСОБА_25, ОСОБА_5., ОСОБА_43, ОСОБА_49. Всі вони перебували в злочинному угрупуванні «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т.17 а.с.76-79).

ОСОБА_199 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_162 на прізвисько «ОСОБА_5», які входили до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» та безпосередньо підпорядковувалися ОСОБА_25. (бригадиру), в 1995р. запропонували йому стати директором фірми «Жасмін-94» на що він погодився. Вони займалися закупкою та реалізацією вина, бізнес давав гарний прибуток. Використання отриманого прибутку контролював ОСОБА_162 Останній також брав у нього гроші на будівництво житла, придбання автомобіля. Приблизно в 1996р. ОСОБА_162 був запідозрений ОСОБА_156 в «крисятництві» та за це забрали автомобіль, вмагали 20.000 доларів США. З ОСОБА_25, якого знав особисто, він часто зустрічався на ринку, знав про його причетність до банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т.17 а.с.98-103, 104-105).

ОСОБА_162 про те, що в період з 1982р. по 1987р. він працював водієм в «Кримсовхозвінтресті» разом із ОСОБА_72. Після розвалу СРСР він почав займатися комерційною діяльністю з реалізації вина разом з ОСОБА_5. Приблизно в 1994-1995р.р. ІНФОРМАЦІЯ_8 В. познайомив його з ОСОБА_25, який входив до угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» та сказав, що працювати він буде з ним в частках 50 на 50. Крім виного бізнеса, вони також займалися дискотекою в м. Алушта. В подальшому ОСОБА_25. познайомив його з ОСОБА_155., ОСОБА_156 Останній восені 1996р. звинуватив його в невнесенні частини прибутку від комерційної діяльності в «общак» угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». За це у нього забрали автомобіль, відсторонили від справ дискотеки в м. Алушта. Він неодноразово пояснював ОСОБА_156, що обговорені обов'язкові частини прибутку він передавав ОСОБА_25., однак йому не вірили (т.17 а.с.110-112,113-117).

Оголошеними у порядку ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_70. про те, що ОСОБА_25. йому знайомий особисто, як підприємець, близький до ОСОБА_82. Зі слів останнього йому відомо, що ОСОБА_26 за місцем свого проживання у 1992-1993 роках зберігав вогнепальну зброю з арсеналу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т.31 а.с. 77- 89).

Протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання в ході якого ОСОБА_200 вказав на ОСОБА_25 та ОСОБА_156 як на осіб, що контролювали діяльність підприємства з боку злочинного угруповання (т.27 а.с.237-238).

Факт підконтрольності фірми «Русь» злочинному угрупованню «ІНФОРМАЦІЯ_8», підтверджується установчими та статутними документами підприємства, згідно яких, засновниками фірми «Русь» в 1993р. були ОСОБА_72., ОСОБА_82. (т.18 а.с.74-76; т.17 а.с.151-164).

Зазначені докази, на думку суду, спростовують твердження ОСОБА_25. в судовому засіданні про те, що він в угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8» не входив та не приймав участі в злочинній діяльності останнього, в тому числі не займався збиранням грошей в «общак».

Вина ОСОБА_30., ОСОБА_29 у замаху на умисне вбивство ОСОБА_15., вчиненому у складі озброєної банди, підтверджується:

Так, потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що 17.07.1999 року близько 21.00 години він вийшов із дому у м. Алушті, підійшовши до своєї машини «БМВ», яка була припаркована біля будинку №22 по вул. Виноградній в м. Алушта, сів за кермо, щоб їхати до офісу, завів машину, і зрозумів, що спущено заднє колесо. Вийшовши з машини, присів біля колеса. Через декілька хвилин рядом проходив чоловік, запитавши, чи не пробито колесо машини. Одночасно ОСОБА_15 побачив, що з боку вул. Виноградній також до нього йшов чоловік. Несподіванно ОСОБА_15 отримав удар по шії, після чого на нього посипалися удари руками та ногами, та нібито металевими предметами. В результаті побиття він втратив свідомість, і опритомнів вже у лікарні. Наполягає на тому, що нападників, які його побили, було троє: ОСОБА_201, ОСОБА_29 і ОСОБА_30, яких він розгледів у світлі вікон будинків. Їх прізвища потерпілий дізнався з матеріалів кримінальної справи, а до цього знав їх за прізвиськами, як ОСОБА_165, ОСОБА_29 і ОСОБА_30 відповідно. Хто саме з цих троїх, в якої кількості, які саме та чим саме наносили удари - сказати він не може, оскільки, захищаючись від ударів, закривався руками. Пояснив, що до цього в нього був конфлікт з ОСОБА_156 за прізвиськом «ОСОБА_156» зі злочинного угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8» щодо оренди кінотеатру «Чайка» в м. Алушті, були судові тяжби. І люди ОСОБА_156 погрожували життю ОСОБА_15, щоб він «один по вулицях не ходив». Нападників знав з приводу переговорів з ведення бізнесу.

У судовому засіданні ОСОБА_15 прямо вказав на підсудного ОСОБА_30. як особу, яка приймала участь в нападі на нього. На підсудного ОСОБА_29 у судовому засіданні також впевнено вказав як на як особу, яка приймала участь в нападі на нього, проте спочатку вказав на іншого підсудного, після чого заявивши, що помилився і наполягав на тому, що участь у нападі на нього приймав саме ОСОБА_29.

Суд приймає до уваги, що така помилка могла стати у зввязку з тим, що спочатку у судовому засіданні ОСОБА_15 запропоновано було впізнати осіб, які приймали участь у його побитті, серед підсудних, які перебували за гратами, і серед них не було ОСОБА_29. У подальшому, побачивши у залі ОСОБА_29, він впевненно вказав на нього, зазначивши, що перед цим помилився.

Свідок ОСОБА_202 в судовому засіданні підтвердив свої показання, дані ним у ході досудового слідства, про те, що 17 липня 1999 року він працював разом з напарником ОСОБА_203. в державній службі охорони Алуштинського РВ міліції. Близько 22-23 години коло будинку №22 по вул. Виноградній в м. Алушта вони побачили автомобіль «БМВ», біля якого лежала людина. Під'їхавши ближче, вони побачили навкруги голови чоловіка велику лужу крові. Він був ще живим, оскільки рухався. Повз проїжджала машина швидкої допомоги, яка на їх прохання й забрала потерпілого до лікарні. Вони з ОСОБА_203 залишилися чекати на міліцію, яку самі ж і викликали.

Свідок ОСОБА_204 в судовому засіданні показав, що працював слідчим СУ ГУ МВС України в АРК, і 18.06.2005р. допитував ОСОБА_15. в якості потерпілого, після чого пред'являв йому фотознімки для впізнання осіб, які скоїли напад на потерпілого. У ОСОБА_15. була адекватна поведінка, у своїх показах зазначав, що на нього напали троє чоловиків. Потерпілий ОСОБА_15 впізнав осіб, які скоїли на нього напад, назвавши за якими саме зовнішніми даними він їх впізнав.

Іншими показами у справі:

- оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_203., який у ході досудового слідства та Київському районному суду м.Сімферополя дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_202 (т. 33 а.с. 186-189, т.51 а.с. 106);

- оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_162, який у ході досудового слідства пояснював, що наприкінці 80-х років працював водієм в «Кримсовхозвинтресті». З ним працював ОСОБА_73, який після розвалу СРСР запропонував йому зайнятися комерційною діяльністю. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_8 познайомив свідка з ОСОБА_25 ОСОБА_53, з яким повинен був працювати. ОСОБА_26 познайомив ОСОБА_162 з ОСОБА_156, ОСОБА_48, ОСОБА_155, та запропонував свідку зайнятися дискотекою у м. Алушта у кінотеатрі «Чайка». Свідок погодився, дискотека почала працювати, прибуток від її роботи ділився порівну з ОСОБА_25. Куди останній передавав отримані гроші - свідку невідомо. У 1996 році до нього приїхав молодий чоловік за прізвиськом «ОСОБА_157» з «пред'явою» від ОСОБА_156 про те, що свідок начебто «не доніс» йому гроші від прибутку від дискотеки, та йому прийшлося віддати їм свою машину, після чого через деякий час свідку дозволили працювати на дискотеці. Але, свідок не повернувся, і поки йшли «розбірки», хтось вже став працювати в м. Алушті. Також свідок показав, що ОСОБА_29 ОСОБА_18 за прізвиськом «ОСОБА_29» знає, він один з «пацанів» ОСОБА_156 (т.17 а.с.110-112);

- оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_205., який в ході досудового слідства показував, що знає ОСОБА_15. як бізнесмена приблизно з 1998 року, який займався бізнесом на території м. Алушти та контактував з їх спільним другом ОСОБА_206. В якому саме році, свідок не пам'ятає, але ОСОБА_15 повідомив йому, що їде на фірму «Сата» до «ІНФОРМАЦІЯ_8» для вирішення робочих питань. Як свідок зрозумів - ОСОБА_15 їхав на зустріч з ОСОБА_70. Також свідок підтверджує належність ОСОБА_156 до «сім'ї «ІНФОРМАЦІЯ_8» (т. 33 а.с. 170-173);

- оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_70., який на досудовому слідстві показав, що знайомий з ОСОБА_156 особисто, він також відомий свідку за прізвиськом «ОСОБА_156». ОСОБА_29 свідок знає візуально, особисто з ним не спілкувався, тот відомий ОСОБА_70 за прізвиськом «ОСОБА_29». Також йому відомі особи під прізвищами ОСОБА_201 і ОСОБА_30, він знайомий з ними особисто, це ОСОБА_201 ОСОБА_165 и ОСОБА_30 за прізвиськом «ОСОБА_30». Перелічені особи входили до склад організованого злочинного угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8», базувалося їх угруповування в районі ГРЕСа у м. Сімферополі. Старшим цих трьох осіб був ОСОБА_156, а останній підпорядковувався ОСОБА_82 і був його кумом. Також свідок показав, що особисто знайомий з ОСОБА_15., познайомився у 1994-1995 роках, коли останній був працівником Банку «Відродження». Цей банк був підконтрольним угруповуванню «ІНФОРМАЦІЯ_8». Щодо конфлікту між ОСОБА_15. і угруповуванням «ІНФОРМАЦІЯ_8» з приводу кінотеатру «Чайка» в м. Алушта, ОСОБА_70 пояснив, що конкретних обставин цього конфликту він не знає. Приблизно у 1995 році ОСОБА_82 сказав ОСОБА_70 поїхати на фірму «Сата», щоб зустрітися з бізнесменом, з яким, за його словами, виникло взаємне непорузуміння. Зі слів ОСОБА_82 виходило, що ця людина з ними раніше працювала. Про кого йшла мова, ОСОБА_70 не знав. Приїхавши за вказівкою ОСОБА_82 в «Сату», ОСОБА_70 побачив там представників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» «ОСОБА_30» (ОСОБА_30), ОСОБА_207 («ОСОБА_208»), ОСОБА_201. Також там знаходився ОСОБА_15 з якимось корейцем із «ОСОБА_209». У ході розмови між ними і ОСОБА_15, останній заявив, що тепер він працює під прикриттям угрупування «ОСОБА_209». ОСОБА_70 нагадав ОСОБА_15, що раніше він працював у підконтрольному їх угрупуванню філіалі Банку «Відродження», на що ОСОБА_15 продовжував наполягати на своєму, в результаті обоюдного конфлікта ОСОБА_70 і ще один парень, хто саме, свідок не пам'ятає, вдарили його, після чого всі розійшлися. Це було літом 1995 року. Крім того, свідок показав, що у 1993-1995 роках кінотеатр «Чайка» у м. Алушті був підконтрольним «ІНФОРМАЦІЯ_8», його безпосередньо конролював член угруповування ОСОБА_155, а коли останнього вигнали, кінеотетр відійшов під контроль ОСОБА_156 (т. 31 а.с. 66-71, 79-89). Свої покази ОСОБА_70 у повному обсязі підтвердив у судовому засіданні Київського районного суду м.Сімферополя (т.53 а.с.31-36).

Письмовими доказами у справі:

- рапортом працівника міліції про те, що 17.07.1999р. коло 23 год. 40 хв. ним, за вказівкою оперативного чергового Алуштинського МВ міліції був здійснений виїзд до Алуштинської центральної міської лікарні, куди був доставлений ОСОБА_15 з черепно-мозковою травмою. При цьому, у ході оперативно-розшукових дій встановлено, що цю травму ОСОБА_15 отримав біля будинку №22 по вул. Виноградній в м. Алушта. Цей рапорт був зареєстрований у Книзі обліку інформації про злочини та пригоди Алуштинського МО ГУ МВС України в АР Крим (т. 23, а.с.5);

- протоколом огляду місця пригоди від 17.07.1999 року, в ході якого на ділянці місцевості коло будинку №22 по вул. Виноградній в м. Алушта була виявлена автомашина «БМВ», держномер НОМЕР_8, навкруги якої виявлені багаточисленні сліди бурого кольору, схожі на кров (т. 23 а.с. 6-10);

- висновком судово-медичної експертизи №2415 від 13.08.1999 року, згідно якого ОСОБА_15. заподіяні наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у формі забиття головного мозку тяжкого ступеню, з розтрощенням правої скроневої долі, вдавлений осколковий перелому правої скроневої кості з переходом на основу черепу, забиті рани голови, садени обличчя, голови, синці обличчя, крововиливу у білкову оболонку обох очних яблук, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (т. 23 а.с. 46-48);

- висновком судової трассологічної експертизи №177 від 03.09.1999р., відповідно до якого на боковій поверхні покришки переднього лівого колеса автомобіля потерпого, яке були вилучено працівниками міліції, є ушкодження, яке могло імовірно бути залишно предметом з острим робочим кінцем, такими як ніж, стамеска і т.п. (т.23 а.с.22-23);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 18.06.2005 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_15 на фотознімку №4 за овалом обличчя, за побудовою черепної коробки, розташуванню очей, носу, рота, побудовою рта, впізнав підсудного ОСОБА_30. як особу, яка приймала участь у нападі на нього (т.23 а.с. 155-156);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 02.05.2008 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_15 впізнав підсудних ОСОБА_29 і ОСОБА_30. на фотознімках №143 та 155 як осіб, які скоїли на нього напад за прізвиськами «ОСОБА_29» і «ОСОБА_30» відповідно. В якості третьої такої особи потерпілий впізнав на фотознімку №166 ОСОБА_201 за прізвиськом «ОСОБА_165» (т. 23 а.с. 186-207). При цьому, факт впізнання підсудним ОСОБА_29 із зазначенням його прізвиська «ОСОБА_29» підтвердив свідок ОСОБА_210, як присутня при впізнанні особа (покази оголошені у порядку ст. 306 КПК, т. 52 а.с. 108). Він пояснив, що ОСОБА_15 в його присутності добровільно, без підказок та тиску з боку працівників правоохоронних органів впізнав «ОСОБА_29» на одному з фотознімків, вказавши на нього (т.52 а.с.108-109);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 16.05.2008 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_15 за зростом та рисами обличчя впізнав підсудного ОСОБА_29 як особу, яка вчинила напад на нього, під прізвиськом «ОСОБА_29» (т. 23 а.с. 208-209);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_15. і ОСОБА_29 від 17.05.2008р., в ході якої потерпілий підтвердив свої покази, що ОСОБА_29 скоїв напад на нього (т. 33 а.с. 18-20);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 13.09.2009р., в ході якого потерпілий ОСОБА_15 за характерними рисами обличчя впізнав підсудного ОСОБА_30. як особу, яка скоїла напад на нього (т. 33 а.с. 74);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_15. і ОСОБА_30., в ході якої потерпілий підвердив свої покази, що ОСОБА_30 скоював відносно нього напад (т. 33 а.с. 75-76).

Відносно ОСОБА_201 матеріали кримінальної справи виділено в окреме провадження (т.34 а.с.170-172).

Доводи захисту про те, що покази свідка ОСОБА_70. неможливо приймати до уваги з тих підстав, що, на думку захисника ОСОБА_4 ОСОБА_70 є «гнилою людиною», суд вважає такими, що не можуть слугувати підтвердженням їх неправдивості. Сумнівів у достовірності показів даного свідка у суду не виникає, адже його покази є послідовними, незмінними, а причин для обмови ОСОБА_70 підсудних ОСОБА_30 та ОСОБА_29 судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_70 не заперечує своєї участі в угруповуванні «ІНФОРМАЦІЯ_8». Цей свідок надавав детальні пояснення з приводу існування, діяльності та членства багаточисленних осіб в діяльності угруповування, зустрічей та їх розмов;

Доводи захисту про недостовірність показань потерпілого ОСОБА_15. з огляду на його хворобливий стан, суперечливість його показів, суд вважає неспроможними. Так, 03.06.2000 року потерпілий надавав показання про те, що не менш як двоє осіб на нього напали, і що це пов'язано безпосередньо з його судовими тяжбами з приводу кінотеатру «Чайка» у м. Алушті. Саме люди ОСОБА_156 погрожували його життю (т.23 а.с.135-136). У подальшому 18.06.2005 році у своїх показах потерпілий вже впевнено стверджував про трьох нападників на нього, описуючи навіть їх зовнішні дані (т.23 а.с.152-154-а)., впізнавши за фотознімками підсудного ОСОБА_30., ОСОБА_201. і ОСОБА_156 (т.23 а.с.155-156). У травні 2008 року надав слідству достатньо детальні покази про участь у нападі підсудних, зазначивши їх прізвиська. Наявність саме зазначених потерпілим прізвиськ підсудних підвердилась в ході розгляду справи.

Крім того, оцінюючи покази потерпілого у своїй сукупності, суд приймає до уваги тяжкість та характер спричинених йому злочином тілесних ушкоджень (забиття головного мозку), довготривалість його лікування, наслідки для його здоров'я.

Також суд звертає увагу на той факт, що, як поясняли в судовому засіданні потерпіли та свідки у справі, приблизно до 2007-2008 років, вони боялися надавати правдиві показання, побоячись за своє життя та життя своїх рідних. Саме приведеними факторами й пояснюється, на думку суду, деяка суперечність та перерви у показах потерпілого, на що зверталася увага захисту.

Під час розгляду справи захисник заявляв, що показання ОСОБА_15. не відповідають фактичним обставинам справи про те, яке саме колесо автомобіля було спущене (потерпілий стверджував, що перевіряв пошкодження заднєго правого колеса і саме біля задньої частини машини були виявлені сліди крові). Проте суд не вбачає тут жодної невідповідності або суперечності, адже, у своїх показаннях потерпілий неодноразово вказував, що його тягали, тобто, волокли навкруги машини (т.23 а.с.154).

Посилання захисту на те, що дії нападників на потерпілого ОСОБА_15. необхідно правильно кваліфікувати за ст.101 КК України (в редакції 1960 року) як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, є безпідставними. Адже, вирішуючи це питання, суд виходить із сукупності обставин у справі: кількості нападників (троє), способу та локалізації побиття потерпілого (ОСОБА_15. були нанесені багаточисленні сильні удари у життєво важливі органи, згідно медичних документів ОСОБА_15 надійшов до лікарні у тяжкому стані, в екстреному порядку у коматозному стані доставлений до відділення екстреної нейрохірургії та навіть після проведення оперецій продовжував пребувати у реанімації у тяжкому стані (т.23 а.с.142-151). Все це безперечно свідчить про направленість умислу нападників саме на позбавлення ОСОБА_15. життя. Потерпілий залишився живим виключно завдяки наданню необхідної своєчасної медичної допомоги. Приведені факти та докази у повній мірі підтверджують, що підсудні передбачали настання смерті потерпілого і бажали цього, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі. Крім того, із показань потерпілого випливає, що нападники жодним чином не маскували обличчя, що у тому числі свідчить про те, що їх не лякала та обставина, що потерпілий може їх у подальшому впізнати. Ця обставина також побічно свідчить про направленість умисла саме на позбавлення життя потерпілого.

Доводи захисту про відсутність корисливого мотиву злочину безпідставні. З урахуванням всіх обставин у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_29 і ОСОБА_30 скоїли злочин у складі банди, лідери якої мали корисливий мотив, план був узгоджений бандою, і підсудні, як учасники злочину - члени банди переслідували мету утвердження в злочинному угруповуванні, що припускала отримання ними додаткових матеріальних благ від злочинної діяльності і безперечно свідчить про їх корисливи наміри.

Позицію підсудних ОСОБА_29 та ОСОБА_30. з невизнання винуватості у скоєнні інкрімінуємих їм злочинів суд розцінює як спосіб захисту підсудних з метою ухилитися від кримінальної відповідальності та покарання.

Участь ОСОБА_29 та ОСОБА_30. в озброєній банді та у вчиненому неї нападі, крім вищезазначених доказів також підтверджується наступним:

Оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_45., який на досудовому слідстві 23.05.2008 року показував, що ОСОБА_29 і ОСОБА_30. знає візуально, у зв'язку зі спілкуванням з ОСОБА_48, зі слів якого, ці особи входили до складу злочинного угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8», і підпорядковувалися то ОСОБА_48 то ОСОБА_82. Відносин з підсудними свідок не підтримував. Свідок чув, що підсудні приймали участь у низці вбивств, але яких саме, сказати не може, вони займали низове місце у ієрархії угруповування (т. 10 а.с. 153-155). При цьому, суд критично відноситься до відмови цього свідка від даних показань Київському районному суду м.Сімферополя, оскільки, його первісні покази у повній мірі узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами у їх сукупності і не викликають сумніву у їх правдивості.

Доводи підсудного ОСОБА_29 про відсутність підстав для прийняття до уваги показів цього свідка в якості достовірних з огляду на непроведення між ними очних ставок та слідчих дій впізнання, суд вважає неспроможними, адже свідок пояснював, що відносин з підсудними не підтримував, знав їх візуально, про що й повідомив правоохоронні органи;

Свідок ОСОБА_211 в судовому засіданні підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві про те, що знає підсудного ОСОБА_29, оскілько останній також проживає на ГРЕСе у м. Сімферополі. Підсудний займається підприємницькою діяльністю - має торгові лотки, займається спортом. Свідок та підсудний відвідували спортзал. Підсудний на ГРЕСе має прізвисько «ОСОБА_29». Приблизно у 1994 році він працював у фірми «Калінка» на ГРЕСе, яку контролювало злочинне угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8». Знає ОСОБА_156, в нього було прізвисько «ОСОБА_156». Знає Векшина Едуарда, який усередені 90-х років відкрив на ГРЕСе дискотеку «Іскра», де охоронниками були молоді люди за прізвиськами «ОСОБА_157», «ОСОБА_82», «ОСОБА_212», які відкрито оппозіціоніровали себе перед жителями ГРЕСа як місцеві представники угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8». Свідок часто бачив підсудного ОСОБА_29 у компанії зі «ОСОБА_82».

Оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України (у редакції 1960 року) показаннями свідка ОСОБА_49., який, у тому числі, показував, що при здійсненні замаху на вбивство ОСОБА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_8», при зустрічі на фірмі «Сата» у 1996 році, були присутні люди ОСОБА_156 за прізвиськом «ОСОБА_156», а саме: «ОСОБА_29» та «ОСОБА_30», а також «ОСОБА_157» (т.16 а.с.209-217);

Оголошенними в судовому засіданні у порядку ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_213 про те, що у 90-х роках існували злочинне угруповування «ІНФОРМАЦІЯ_8», до складу членів якої входили ОСОБА_156 з прізвиськом «Коллега», та у групі якого перебували ОСОБА_29, ОСОБА_30 (т. 17 а.с. 52-61, т.43 а.с. 233-237);

Наявність злочинних стосунків між підсудними ОСОБА_29, ОСОБА_30. та ОСОБА_156, ОСОБА_201 також підтверджується вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17.04.2001 року, яким засуджено ОСОБА_156, ОСОБА_29, ОСОБА_201 і ОСОБА_30. у скоєнні у травні 1997 року, у співучасті, злочину, передбаченого ст.102 КК України (в редакції 1960 року), тобто, спричинення фізичній особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, у зв'язку, як встановлено судом, з пошуком ОСОБА_48 (т.53 а.с. 59-63).

Цей вирок побічно підтверджує перебування ОСОБА_29, ОСОБА_30. у складі злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8», яке було організовано для вчинення злочинів.

Суд приймає також до уваги вирок того ж суду від серпня 2004 року, яким засуджено ОСОБА_29 з іншою особою за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. При цьому, вироком суду встановлено, що у 2003 році ОСОБА_29, сумісно з іншими особами, біля кінотеатру «Іскра» на ГРЕСе у м. Сімферополі умисно побили потерпілого, наносили удари металевими пруттями та ногами, спричинивши останньому тяжкі, небезпечні для життя в момент спричинення тілесні ушкодження, з яких: відкрита черепно-мозкова травма у формі ушибу головного мозку і т.і. (т.53 а.с.161). Тобто, спосіб та характер, наслідки нанесених потерпілому ушкоджень аналогічний тим, які мали місце при нападі на потерпілого ОСОБА_15. Крім того, у даному вироку суду за 2004 рік, потерпілий надавав пояснення, що напад на нього був безпосередньо пов'язаний зі здійсненням ним підприємницької діяльності та надання плати за це директору ринка «Калінка» на ГРЕСе. Коли потерпілий відмовився платити, директор став йому погрожувати, після чого не нього було здійснено цей напад.

Обидва вироки дають суду уявлення про спосіб життя підсудного, його зв'язки та поведінку у минулому. Оскільки на даний час ОСОБА_29, ОСОБА_30 є несудимими в силу ст. 89 КК України, суд жодним чином не враховує ці вироки як такі, що негативно характеризують підсудних насьогодні, під час призначення їм покарання.

Щодо доводів захисту про те, що наявність призвиська у підсудного ОСОБА_29 не є достовірним доказом його участі у банді «ІНФОРМАЦІЯ_8», то суд вважає за необхідне зазначити таке. Сам підсудний ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що знає про своє прізвисько на ГРЕСе як «ОСОБА_29». Пояснив, що був фанатом актора ОСОБА_29 Лі ще зі школи займався спортом - карате, у зв'язку з чим його так прозвали. Але, як показали досліджені в судовому засіданні докази, більшість допитаних в судовому засіданні осіб вказують на ОСОБА_29, називая «ОСОБА_29» не в зв'язку з його спортивними досягненнями, а як члена банди, який мав таке прізвисько. Адже, члени банди спілкувалися між собою саме за певними прізвиськами, а не за повними прізвищем, ім'ям, та по батькові.

Аналіз наведених доказів у їх сукупності свідчить про те, що винність підсудних у вчиненні злочинів, за вказаних обставин знайшла своє підтвердження.

Суд дійшов висновку про доведеність вини всіх підсудних в участі в озброєній банді, існування якої підтверджується вищезазначеними доказами у справі у їх сукупності, у тому числі показаннями ОСОБА_70., ОСОБА_74, ОСОБА_75., ОСОБА_46., ОСОБА_45., ОСОБА_47, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_85., ОСОБА_88, ОСОБА_90, ОСОБА_75., яки вказують:

- На велику кількість учасників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8»;

- На стійкість злочинного формування протягом тривалого часу, що виражалося в стабільності складу і тривалих зв'язках членів банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» як у ході здійснення їх злочинної діяльності, так і в побуті, формування угруповання за принципом земляцтва, спорідненості, а також товариських відносин, існування єдиних правил поведінки для всіх членів організації;

- На ієрархічність злочинного формування, що виражалося в чіткому розмежуванні керівного складу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» і рядових членів;

- На просторість і розгалуженість структури злочинної групи, що виражається в наявності в банді «ІНФОРМАЦІЯ_8» структурних підрозділів по всій території АР Крим, які є окремими бандами з єдиним центром керівництва, наявність місць зібрань (сходок);

- На спеціалізацію різних груп у складі банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», залежно від переслідуваних керівниками цілей, розподілів функцій членів банди в ході злочинної діяльності, здійснюваної за відпрацьованими схемами скоєння злочинів, ретельно спланованим і підготовленим;

- На функціональність банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», що виражалося у вживаних її членами заходів внутрішньої і зовнішньої безпеки;

- На озброєність банди «ІНФОРМАЦІЯ_8»

Все це є безперечними доказами вини ОСОБА_24., ОСОБА_27., ОСОБА_28, ОСОБА_26., ОСОБА_25., ОСОБА_29, ОСОБА_30. у вчиненні бандитизму, участь у банді, а також у вчиненні в її складі злочинів.

Під бандою, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», слід розуміти стійку і озброєну групу з трьох і більше осіб, які попередньо об'єдналися для здійснення одного або декількох нападів на громадян або підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності. Організацією банди, згідно Постанови, є сукупність дій по об'єднанню осіб, для здійснення нападів. Ці дії можуть полягати в розробці планів злочинної діяльності, або конкретного злочину, загальних правилах поведінки, розподілі ролей, пошуку можливостей для прикриття діяльності, як своїми силами, так і силами сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності.

У судовому засіданні встановлено, що підсудні та особи, які перебувають у розшуку і щодо яких справу виділено в окреме провадження або відмовлено в порушенні справи у зв'язку зі смертю організувалися в банду для вчинення нападів на громадян, а також на підприємства, установи та організації будь-якої форми власності.

Як встановлено в судовому засіданні, організувала банду і керувала нею особа, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т.45 а.с. 199-201), після вбивства якої керувала бандою особа, щодо якої відмовлено в порушення кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т.45, а.с. 202-214), а після цього особи, які перебувають у розшуку. Даний факт підтвердили, будучи допитаними в період досудового слідства ОСОБА_70, ОСОБА_46., ОСОБА_75. та інші. Також вони вказали, що виплачувалась винагорода за злочинну діяльність. Банда забезпечувалась мобільними телефонами, засобами зв'язку, підслуховуючими пристроями, транспортними засобами, зброєю, квартирами, винагородою за конкретні злочини, формою і посвідченнями працівників правоохоронних органів.

Про стійкість банди свідчить те, що між підсудними був тісний зв'язок, що виражається в тому, що злочини вони скоювали у складі груп, в банді була спеціалізація. Угруповання ОСОБА_48 займалася розстрілом потерпілих, складалася з кілерів.

Перед скоєнням злочинів, підсудні розробляли план і розподіляли ролі кожного у його скоєнні, проводячи в деяких випадках вивчення місцевості, стеження за потерпілими, розвідку. Даний факт підтверджується показаннями ОСОБА_70., ОСОБА_75., ОСОБА_74, даними їм в період досудового слідства.

Про згуртованість групи свідчить та обставина, що нових членів банди працевлаштовували контролерами мережі ринків, або в інші підприємства, які були контрольовані або належали банді. З метою приховування злочинів і швидкого переміщення виконавців злочину в іншу місцевість використовували автомобілі та інший транспорт, підшукувалося їм житло.

У судовому засіданні також знайшов своє підтвердження факт наявності в банді вогнепальної зброї і бойових припасів до нього і його застосування. Як вбачається з матеріалів справи, про наявність зброї і бойових припасів до нього і застосуванні їх підтвердили на досудовому слідстві ОСОБА_70, ОСОБА_75., ОСОБА_74., ОСОБА_45. та у суді підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_27, інші.

Суд вважає правильною кваліфікацію органом досудового слідства дій підсудних щодо участі в озброєній банді і вчинюваних нею нападах за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року), а не за статтею 69 КК України (в редакції 1960 року). З часу вчинення підсудними цього злочину і до часу розгляду справи у суді дійсно змінився закон про кримінальну відповідальність, проте новий закон є більш сприятливим для винних, оскільки для застосування ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) необхідна наявність у банді трьох і більше учасників (а не двох, як це вимагалось відповідно до раніше чинного законодавства). Вирішення питань щодо судимості, її погашення і класифікації злочинів, передбачено прикінцевими та перехідними положеннями Кримінального кодексу України, які не допускають настання негативних для підсудних наслідків.

Органом досудового слідства підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_25., ОСОБА_29 обвинувачуються в активній участі у злочинній організації, що об'єднала їх, ОСОБА_82., ОСОБА_78, ОСОБА_156, ОСОБА_70., ОСОБА_214., ОСОБА_215, ОСОБА_74, ОСОБА_216., ОСОБА_75., ОСОБА_46., ОСОБА_145., ОСОБА_217., ОСОБА_45., ОСОБА_72, ОСОБА_222., ОСОБА_223., ОСОБА_224, ОСОБА_218., ОСОБА_219, ОСОБА_225., ОСОБА_220., ОСОБА_225., ОСОБА_226 ., ОСОБА_227., ОСОБА_228., ОСОБА_229., ОСОБА_71., ОСОБА_221., ОСОБА_222., ОСОБА_223., ОСОБА_224., ОСОБА_126, ОСОБА_225., ОСОБА_226., ОСОБА_227., ОСОБА_227., ОСОБА_201, ОСОБА_228., ОСОБА_229., а також інших зазначених та невстановлених осіб, у стійку озброєну групу, з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, і, будучи об'єднаними з ними спільністю дій і єдністю злочинних намірів, участі у вчинених нею злочинах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України.

Стаття 255 КК України передбачає відповідальність за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, скоєних такою організацією.

Суд вважає кваліфікацію дій підсудних за ст. 255 КК України (в редакції 2001 року) зайвою, оскільки тиж самі злочинні дії підсудних кваліфіковані за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) як участь в озброєній банді і у вчинених нею нападах.

В свою чергу банда - це один із спеціальних видів злочинної організації, в зввязку з чим суд виправдовує всіх підсудних за ст. 255 КК України (в редакції 2001 року) за відсутністю складу злочину, на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, згідно ч.4 ст. 327 КПК України.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» дії, які полягають у незаконному заволодінні вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, їх придбанні, виготовленні, ремонті, або в незаконному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збут останніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 262 або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК.

Дії ж учасників банди, пов'язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують.

Із доказів у справі вбачається, що підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28 під час вчинення злочинів у складі банди використовували вогнепальну зброю та вибухові речовини, які були в арсеналі банди.

При таких обставинах, з урахуванням зазначеного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, ці дії підсудних окремої кваліфікації не потребують і суд виправдовує ОСОБА_24., ОСОБА_27, ОСОБА_26., ОСОБА_28 за ч.1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) за відсутністю складу злочину, на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, згідно ч.4 ст. 327 КПК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_26 окремо ставиться у вину епізод з незаконного придбання, носіння, зберігання та передачі вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, що кваліфіковано за ч.1 ст. 263 КК України, а саме:

У травні 1999 року керівник банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якого кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), з метою демонстрації сили свого злочинного формування і насадження страху перед його міццю серед жителів м. Сімферополя, разом з іншими членами цієї банди, використовуючи гранатомет РПГ і бойові припаси до нього, вирішили підірвати будівлю № 26 по вул. Сергєєва-Ценського в м. Сімферополі, в якому розташовувалася прокуратура Київського району м. Сімферополя.

Вчинення даного злочину ця особа доручила активним членам банди: особам, щодо яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126, а.с. 127-149, а.с. 150 - 169) та особі, залученої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні, (т. 35 а.с. 1-265).

Зазначені особи розробили план скоєння даного злочину, деталі якого погодили з керівником банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якої кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199).

Згідно розробленого плану вчинення злочину вибух і руйнування вищевказаної будівлі було вирішено здійснити шляхом вчинення прицільного пострілу з гранатомета РПГ.

За погодженням з керівником банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», щодо якої кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186-199), особа, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю ( т. 34 а.с. 100-126) доручила члену банди ОСОБА_26 доставити гранатомет РПГ і гранати до нього до місця скоєння запланованого злочину і передати їх виконавцям злочину.

18 травня 1999 року ОСОБА_26, будучи членом банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» і виконуючи вказівку керівника банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» - особи, щодо якої кримінальну справу виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком (т. 34 а.с. 186 - 199) та особи, щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126) діючи незаконно, за невстановлених слідством обставин, із загального арсеналу банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» отримав вогнепальну зброю - 40 - мм ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В № 9349, 1990 року випуску, і штатний бойовий припас до нього - надкаліберну ручну кумулятивну гранату ПГ-7 ПЛ, що мала в своєму спорядженні вибухову речовину підвищеної потужності «ОКФОЛ» вагою 730 гр., які без передбаченого законом дозволу, став зберігати при собі і в той же день, близько 22 години, доставив на автомобілі вказаний гранатомет і бойовий припас до нього у двір будинків № 21 і № 23 на вул.Тавричеська в м. Сімферополі, де передав зброю особам, щодо яких відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю (т. 34 а.с. 100-126, а.с. 127-149, а.с. 150-169) та особі, залученої до кримінальної відповідальності в окремому провадженні, (т. 35 а.с. 1-265), після чого залишив місце події.

На підтвердження цих подій судом досліджені наступні докази у справі:

Показання свідка ОСОБА_70., данні ним в ході досудового слідства і досліджені судом, де свідок пояснив, що в 1999 році ОСОБА_53 і ОСОБА_87 повідомили, що ОСОБА_82. дав їм вказівку здійснити постріл з гранатомета по будівлі прокуратури Київського району м. Сімферополя. При цьому ОСОБА_87 говорив, що не знає, як стріляти з гранатомета і питав, як це робиться, а ОСОБА_53 попросив його - ОСОБА_70. показати їм, як правильно поводитися з гранатометом і стріляти з нього. Коли вони приїхали в район вул. Таврійської, звідки слід було робити постріл, ОСОБА_53 сказав їм, що гранатомет їм повинен привезти ОСОБА_26. Через кілька хвилин прибув ОСОБА_26. і передав їм сумку з розташованими в ній гранатометом і двома гранатами до нього. При цьому ОСОБА_26. знав, що саме знаходиться в сумці, оскільки на його питання, «хто буде стріляти?», ОСОБА_26. відповів, що стріляти не вміє, і поїхав. Отримавши гранатомет, він став показувати ОСОБА_53 і ОСОБА_87, як користуватися ним. При цьому стався випадковий постріл, після чого вони сховали гранатомет в кущах біля сміттєвих баків у дворі будинку, і зникли з місця подій (т. 31 а.с. 66-89);Дані показання ОСОБА_70 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_26 і ці свідчення були досліджені судом (т. 31 а.с. 215-221);

Показання свідка ОСОБА_70., данні Київському районному суду м.Сімферополя і оголошені у судовому засіданні, про те, що 18 травня 1999 року він разом з ОСОБА_53 і ОСОБА_87 знаходилися в районі «старого моста» в м. Сімферополі, куди ОСОБА_26. привіз сумку, в якій знаходився протитанковий гранатомет та гранату до нього. Зброя і боєприпас підсудний передав йому, після чого він поїхав, а він зробив постріл з цього гранатомета, після чого кинув його разом з ОСОБА_53 і ОСОБА_87 зникли з місця події (т. 53 а.с.31);

Свідок ОСОБА_230 в судовому засіданні підтвердила покази, данні нею на досудовому слідстві про те, що в травні 1999 року вона брала участь в огляді місця події, в ході якого, у дворі будинків 21-23 по вул. Таврійської в м. Сімферополі, був виявлений і вилучений гранатомет, а також виявлений, знешкоджений і вилучений снаряд до нього.

Оголошені порядку ст. 306 КПК аналогічні показання свідків ОСОБА_231 і ОСОБА_232 (т. 13 а.с. 247, 254-255);

Свідок ОСОБА_233 в судовому засіданні пояснив, що 19 травня 1999 року був понятим при огляді місця події, який проводився внаслідок вибуху, що мав місце 18 травня 1999 в районі вул. Таврійської в м. Сімферополі, і в ході якого було виявлено та вилучено гранатомет і снаряд до нього.

Оголошені у порядку ст. 306 КПК аналогічні показанняи свідка ОСОБА_234 (т.13 а.с. 250-253).

Протокол огляду місця події, в якому зафіксовано факт виявлення, вилучення та знешкодження шляхом детонації гранати, у дворі будинків № 21-23 по вул. Таврійської в гір. Сімферополь гранатомета і снаряда (гранати) до нього (Т.13 а.с. 172);

Висновок судово-вибухотехнічної (балістичної) експертизи, згідно з яким виявлені 19 травня 1999 при огляді місця події по вул. Таврійської в м. Сімферополі гранатомет і снаряд до нього є, відповідно, 40-мм ручним протитанковим гранатометом РПГ-7В № 9349, 1990 року випуску, і штатним бойовим припасом до нього - надкаліберною ручної кумулятивної гранатою ПГ-7 ПЛ, що мала у своєму спорядженні вибухова речовина підвищеної потужності «ОКФОЛ» вагою 730 гр. (т. 13 а.с. 278-283, 302-305).

Цей епізод злочинної діяльності банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» кваліфікований і поставлен у вину ОСОБА_26 як незаконне придбання, носіння, зберігання та передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, і кваліфікований за ч.1 ст. 263 КК України.

Оскільки незаконне повадження зі зброєю вчинено ОСОБА_26 у складі озброєної банди, а сама зброя була взята із арсеналу банди, то з урахуванням вищезазначеного п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», його дії є лише складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують.

Суд виправдовує ОСОБА_26. за ч.1 ст. 263 КК України за цим епізодом за відсутністю складу злочину, на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, згідно ч.4 ст. 327 КПК України.

Орган досудового слідства поставив у вину ОСОБА_26 участь у скоєному бандою нападі, що виразилося у вбивстві ОСОБА_55, вчиненому у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; придбанні, зберіганні, носінні та передачі вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених при наступних обставинах:

30 вересня 1995 року близько 3:00 години ОСОБА_25 і ОСОБА_71, виконуючи вказівки керівників банди «ІНФОРМАЦІЯ_8», перебували біля спорткомплексу радгоспу «Дзержинський» в сел. Мирне Сімферопольського району і були виявлені ОСОБА_55, який був охоронцем фірми «Богарт» і здійснював в цей час охорону прилеглої до спорткомплексу території. Побачивши незнайомих людей, ОСОБА_55 став з'ясовувати у них відомості про їх особистість. Бажаючи зберегти в таємниці свої особистості і факт свого перебування у зазначеному місці, ОСОБА_25 і ОСОБА_71, діючи спільно, за попередньою змовою між собою, з невстановленої слідством пістолета, пристосованого для стрільби патронами калібру 9 мм, навмисне зробили постріл в голову ОСОБА_55, заподіявши йому вогнепальне кульове поранення голови, з вхідною раною в області правого ока, з пошкодженням кісток ОСОБА_46 і крововиливом під оболонки головного мозку, в результаті якого настала смерть ОСОБА_55

В обгрунтування висновків про винність ОСОБА_26. у скоєнні злочину орган досудового слідства послався на показання потерпілого ОСОБА_55. і свідків ОСОБА_235., ОСОБА_236., ОСОБА_237., ОСОБА_238., ОСОБА_239, ОСОБА_240., ОСОБА_241., ОСОБА_242., ОСОБА_243., ОСОБА_244., які очевидцями вбивства ОСОБА_55 не були і знають про його смерть зі слів інших осіб, що не може служити доказом вини ОСОБА_26 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Судом досліджені наступні докази:

Показання потерпілого ОСОБА_55., оголошені згідно ст. 306 КПК, який показав, що його син - ОСОБА_55 - В 1995 році проживав у с.Мирне (воно ж с.Красне), працював сторожем у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський», там же займався спортом. Про вбивство сина дізнався від його колег по роботі. Від когось з них (зовнішність і імен не пам'ятає) йому стало відомо, що його син був убитий випадково, що «замовляли» і хотіли вбити іншу людину, а ОСОБА_55 виявився в тому місці і був убитий випадково, і що в ніч на 30.09.1995г. його син і ОСОБА_245 охороняли територію спорткомплексу зовні, в цей час на них напали двоє молодиків у формі ОМОНу, які і вбили ОСОБА_55, а ОСОБА_245 вдалося втекти (т. 13 а.с. 21-24)

Показання свідка ОСОБА_245, який у суді підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, про те, що коли він і ОСОБА_55 йшли дорогою повз 20-го будинку по вул.Белова і будівлі автогаража, біля стіни автогаража вони побачили двох хлопців у чорній камуфляжній формі і бронежилетах. ОСОБА_55 підійшов до них, щось запитав у них, у відповідь на це хлопці стали стріляти, при цьому вбили ОСОБА_55, а він - ОСОБА_245 - втік. Обличчя цих хлопців він в темряві не розглянув і ні за рисами обличчя, ні по голосу, він цих людей впізнати не зможе. (т. 13 а.с. 44-45,32-43);

Оголошені згідно ст. 306 КПК покази свідка ОСОБА_235. про те, що ОСОБА_55 в 1995 році проживав у с.Мирне. Після того, як члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» здійснили вибух у спорткомплексі, керівництво фірми «Богарт»: ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248 і ОСОБА_249, - посилили охорону: спорткомплекс стали охороняти не тільки сторожі зсередини його, а й стали охороняти територію зовні. ОСОБА_55 також став працювати сторожем у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський», там же займався спортом. Про вбивство ОСОБА_55 йому стало відомо вдень 30.09.1995г. Від когось із співробітників йому стало відомо, що вночі на ОСОБА_55 і ОСОБА_250., які охороняли територію навколо спорткомплексу, напали двоє невідомих, які вбили ОСОБА_55, а ОСОБА_245 вдалося втекти (. 13 а.с. 48-51);

У судовому засіданні свідок ОСОБА_236 показав, що 29.09.1995 року він зі своєю дівчиною ОСОБА_251 перебували у спорткомплексі у с.Мирне. Коли вони перебували в душі, до них зайшов ОСОБА_237 і сказав, щоб закінчували купатися, оскільки на вулиці стріляли. Він проводив дівчину і повернувся до спорткомплексу, де побачив ОСОБА_245, який повідомив, що в них стріляли, ОСОБА_55 вбили, а він втік. Сказав також, що він викликав швидку і попросив піти до колонки, де лежить ОСОБА_55, щоб дочекатися швидку. ОСОБА_236 пішов зустрічати швидку, яка приїхала через 15 хвилин і констатувала смерть ОСОБА_55.

Свідок показав також, що раніше на досудовому слідстві говорив неправду, що в цей час перебував на весіллі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_237 дав показання, аналогічні показам ОСОБА_236. Також показав, що раніше він давав інші покази, оскільки не хотів, щоб в цю справу втягували ОСОБА_236 і неповнолітнього ОСОБА_245. Підтвердив, що дійсно у ніч з 29 по 30 вересня 1995 року у спорткомплексі був ОСОБА_236, а також подзвонив в ворота ОСОБА_245, якому він відкрив ворота і той повідомив, що у них стріляли і ОСОБА_55 вбили. Після цього вони викликали швидку і направили ОСОБА_236 її чекати.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_238. підтвердив раніше дані ним на досудовому слідстві та оголошені судом згідно ст. 306 КПК показання про те, що в 1995 році їх фірма - «Богарт» - орендувала кілька приміщень у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський» в с.Мирного. ОСОБА_55, його далекий родич, в 1995 році проживав у с.Мирного, в спорткомплексі займався спортом. Після того, як члени банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» здійснили вибух у спорткомплексі з метою залякати і підпорядкувати собі їх фірму «Богарт» - керівництво фірми «Богарт»: ОСОБА_246, він - ОСОБА_247, ОСОБА_248 і ОСОБА_249, - вирішили посилити охорону: спорткомплекс стали охороняти не тільки сторожі зсередини його, а й стали вартувати територію зовні. ОСОБА_55 його далекий родич - також став працювати сторожем у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський». Про вбивство ОСОБА_55 йому стало відомо вдень 30.09.1995 р. Обставини події йому невідомі, але він упевнений, що це вбивство було скоєно, як і вибух у спорткомплексі, і вбивство ОСОБА_248, з метою залякати і підпорядкувати собі їх - керівництво фірми «Богарт», оскільки вони нікому не підкорялися (т. 13 а.с. 76-77)

У судовому засіданні свідок ОСОБА_252 підтвердив раніше дані ним на досудовому слідстві та оголошені судом згідно ст. 306 КПК покази про те, що в 1995 році їх фірма «Богарт» орендувала кілька приміщень у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський» в с.Мирне. ОСОБА_55 в 1995 році проживав у с.Мирне, в спорткомплексі займався спортом. Після того, як хтось намагався підірвати спорткомплекс, керівництво фірми «Богарт»: ОСОБА_247, ОСОБА_248 і ОСОБА_249, - посилили охорону: спорткомплекс стали охороняти не тільки сторожа зсередини його, а й стали вартувати територію зовні. ОСОБА_55 також став працювати сторожем у спорткомплексі радгоспу «Дзержинський». 30.09.1995 р. йому зателефонував хтось з фірми (хто - не пам'ятає) і повідомили, що вночі був убитий ОСОБА_55 ОСОБА_18. Коли приїжджав в спорткомплекс, з розмов охоронців, йому стало відомо, що в ніч на 30.09.1995 р. ОСОБА_55 чергував біля спорткомплексу, охороняв його, помітив когось неподалік від спорткомплексу, вийшов запитати, хто такі і що роблять ці люди вночі біля спорткомплексу, ті люди представилися співробітниками міліції, після чого між ними і ОСОБА_55 сталася сутичка, в ході якої ОСОБА_55 вбили. (Т. 13 а.с. 78-79);

Оголошені згідно ст. 306 КПК покази свідків ОСОБА_253 ОСОБА_241., ОСОБА_253., ОСОБА_242., ОСОБА_254., які показали, що вночі 30.09.1995г. чули постріли на вул.Белова, про вбивство при цьому ОСОБА_55 дізналися пізніше, вранці. (Т. 13 а.с. 80-85);

У ході досудового слідства ОСОБА_70, показав, що про вбивство ОСОБА_55 йому стало відомо від ОСОБА_53, який розповів йому, що ОСОБА_48 послав ОСОБА_71. до спортзалу в с. Мирне, де тренувалися особи із злочинного угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_11», з метою встановлення відомостей про них. При цьому ОСОБА_71. був помічений кимось з осіб із зазначеної угруповання, став тікати і в результаті він убив хлопця (т. 31 а.с. 79-89).

Показання свідка ОСОБА_70. не вказують на ОСОБА_26, як на особу, яка вчинила вбивство ОСОБА_55 і не викривають підсудного у вчиненні цього злочину, а також у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, у зв'язку з чим не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку щодо підсудного.

Оголошеними згідно ст. 306 КПК показами ОСОБА_75. про те, що в 1995 році між злочинними угрупованнями «ІНФОРМАЦІЯ_8» і «ІНФОРМАЦІЯ_11» було явне протистояння, скоювалися злочини з метою усунення осіб, що входять до протиборчого угрупування. Так, в вересні 1995 особами з угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_8» був здійснений вибух спорткомплексу «ІНФОРМАЦІЯ_11» у с.Мирне. Після цього вибуху «ІНФОРМАЦІЯ_11» для охорони комплексу були виставлені особи з числа цього угруповання. З метою стеження і усунення осіб з числа «ІНФОРМАЦІЯ_11», біля даного комплексу постійно знаходилися люди з угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_8». Про вбивство ОСОБА_55 йому стало відомо зі слів самого ОСОБА_26., коли він (ОСОБА_75), ОСОБА_26 і ОСОБА_71. перебували вдома у ОСОБА_48 При цьому ОСОБА_26 розповідав про це ОСОБА_48, а він - ОСОБА_75 - чув цю розмову. З розповіді ОСОБА_26. йому стало відомо, що у вересні 1995 р. (дату він - не пам'ятає) ОСОБА_26 і ОСОБА_71. були направлені в с.Мирне, спостерігати за спорткомплексом, у якому тренувалися особи з угруповання «ІНФОРМАЦІЯ_11», з якою тоді у «ІНФОРМАЦІЯ_8» мали місце протистояння і боротьба за сфери впливу. Для якої мети вони повинні були спостерігати за комплексом, він не пам'ятає вже, щось вони повинні були зробити з метою нашкодити «ІНФОРМАЦІЯ_11», так як їм були видані бронежилети і вогнепальну зброю, - але їх помітили двоє охоронців з угрупування «ІНФОРМАЦІЯ_11», і у ОСОБА_26. і ОСОБА_71. вже не було іншого виходу, як стріляти: виникла боротьба, вони відстрілювалися, у результаті вони вбили хлопця, як потім виявилося - ОСОБА_55; другий хлопець втік. (Т. 31 а.с. 90-110)

У подальшому під час допиту свідка ОСОБА_75. Київським районним судом м.Сімферополя, він відмовився від раніше даних ним показань, пояснивши, що про участь ОСОБА_25 у вбивстві ОСОБА_55 йому нічого не відомо (т. 53 а.с. 21);

Показання свідка ОСОБА_75., дані в ході досудового слідства, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_245, який був єдиним свідком вбивства ОСОБА_55 і знаходився в безпосередній близькості від місця його загибелі. Викладаючи обставини вбивства, свідок пояснив, що між ним, загиблим і нападниками не було ніякої боротьби, особи, які напали на них, відразу відкрили вогонь, убивши ОСОБА_55

При запереченні ОСОБА_75. своїх свідчень, даних під час досудового слідства, та спростування викладених у них обставин свідком ОСОБА_245, суд не може покласти ці свідчення в основу обвинувального вироку щодо підсудного ОСОБА_26 Крім того, зі свідчень ОСОБА_75 також не вбачається данних, які б підтверджували вчинення вбивства ОСОБА_55 саме ОСОБА_25.

В якості доказів винності ОСОБА_26. у вчиненні інкримінованих йому злочинів суду були представлені наступні письмові докази:

Протокол огляду місця події від 30 вересня 1995 року.(т. 13 а.с. 18-19)

Висновок судово-медичної експертизи трупа, згідно якого смерть ОСОБА_55 настала від вогнепального кульового поранення голови, з вхідних раною в області правого ока, з пошкодженням кісток ОСОБА_46 і крововиливом під оболонки головного мозку, в дуже короткий проміжок часу після його заподіяння.(Т. 13 а.с. 108-110)

Висновок судово-балістичної експертизи згідно якого, виявлена ??в тілі трупа ОСОБА_55 куля є виготовленої в заводських умовах кулею зі свинцевим сердечником від штатного бойового припасу калібру 9 мм для пістолетів конструкції Макарова (ПМ), і автоматичного пістолета конструкції Стєчкіна (АПС)(Т. 13 а.с. 126-128)

Довідкою Департаменту карного розшуку МВС України, в якій містяться відомості про місце знаходження в 1994-1998 роках організованої злочинної групи «ІНФОРМАЦІЯ_11» і її складі.(Т. 13 а.с. 165-166)

Проаналізувавши представлені письмові докази, суд прийшов до переконання, що жодне з них не містить відомостей, що вказують на ОСОБА_26., як на особу, яка вчинила вбивство ОСОБА_55, у зв'язку з чим ці докази також не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку за вказаною епізоду щодо підсудного.

Саме обвинувачення є неконкретним і не містить відомостей про те, хто саме - ОСОБА_25 або ОСОБА_71 зробив постріл в ОСОБА_55, заподіявши йому вогнепальну кульове поранення голови. Із доказів у справі встановити це також не надається можливим.

Під час всього розгляду справи судами прокурором не було конкретизоване обвинувачення у цій частині, що також фактично свідчить про відсутність у органів досудового слідства достатніх доказів винуватості ОСОБА_25 за даним епізодом.

Таким чином, твердження слідства про винність ОСОБА_26. у скоєному бандою нападі, що виразилося у вбивстві ОСОБА_55, у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку; придбанні, зберіганні, носінні та передачі вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу засновані лише на припущеннях.

Відповідно до вимог 62 Конституції України, обвинувачення не може бути засновано на припущеннях, усі сумніви про доведеність вини особи трактуються на його користь.

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Оскільки слідством не представлено і судом не встановлено доказів, які об'єктивно підтверджували б вину ОСОБА_26. в цій частині обвинувачення, а можливість збирання доказів щодо ОСОБА_26. в даний час за даним епізодом обвинувачення втрачена, суд приймає рішення про виправдання підсудного у зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_26. у вчиненні злочину, згідно ч.4 ст. 327 КПК України.

Суд вважає також зайвою кваліфікацію органом досудового слідства дій ОСОБА_26. за ч. 2 ст. 17, п. «а», п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як вчинений з користі, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, замах на умисне вбивство, яке не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного, за епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_40

При цьому суд виходить із того, що мала місце помилка в особі потерпілого, тобто ОСОБА_26 та інші особи розстріляли автомобіль, виконуючи злочинний намір вбити ОСОБА_40., проте фактично вбили його дружину ОСОБА_31. з охоронцями, оскільки ОСОБА_40. в автомобілі на той час не перебував.

Оскільки потерпілий ОСОБА_40. не мав спеціальних ознак, які б характеризували саме його, як обов'язкові (тобто не був спеціальним потерпілим), то винні підлягають відповідальності за умисне вбивство, а не за сукупністю злочинів як замах на вбивство і вбивство.

Суд виправдовує ОСОБА_26. за ч. 2 ст. 17, п. «а», п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) за відсутністю складу злочину.

Суд кваліфікує дії підсудних наступним чином:

Дії ОСОБА_24. за п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року) як незаконне позбавлення волі; ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року) як умисне знищення і пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху і підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах та інші тяжкі наслідки ; за ст. 257 КК України, як участь в озброєній банді і вчинюваних нею нападах;

За ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфікованому як придбання, носіння та зберігання вибухових речовин і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу ОСОБА_24. суд виправдовує за відсутністю складу злочину.

Дії ОСОБА_27. за п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), як незаконне позбавлення волі; ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року) як умисне знищення і пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху і підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; за ст. 257 КК України, як участь участь в озброєній банді і вчинюваних нею нападах;

За ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфіковану як придбання, носіння та зберігання вибухових речовин і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу суд виправдовує ОСОБА_27 за відсутністю складу злочину.

Дії ОСОБА_26. суд кваліфікує за п. «а», «г», «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як умисне вбивство двох і більше осіб, із користі, способом, небезпечним для життя багатьох осіб; за ст.257 КК України, як участь у участь в озброєній банді і вчинюваному нею нападі.

За ч. 2 ст. 17, п. «а», п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як вчинене з користі, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, замах на умисне вбивство, яке не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного, суд виправдовує ОСОБА_26. за відсутністю складу злочину.

За ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 р.), як придбання, зберігання, носіння і передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу суд виправдовує ОСОБА_26. за відсутністю складу злочину.

Дії ОСОБА_28 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 17, п. «ж», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як замах на умисне вбивство, вчинений організованою групою, з метою приховати інший злочин; за п. «г», «ж», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як умисне вбивство двох осіб, організованою групою, з метою приховати інший злочин; за ст.257 КК України, як участь в озброєній банді і вчинюваному нею нападі.

Суд виключає як зайве інкриміновану кваліфікуючу ознаку «вчинене за попередньою змовою» із обвинувачення ОСОБА_28 за ч. 2 ст. 17, п. «ж», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як замах на умисне вбивство, вчинений організованою групою, з метою приховати інший злочин; за п. «г», «ж», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), як умисне вбивство двох осіб, вчинене організованою групою, з метою приховати інший злочин. Оскільки вчиненення умисного вбивства організованою групою (так само як і замах на нього) передбачає вчинення його за попередньою змовою.

За ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфіковане як придбання, носіння, зберігання, передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу суд ОСОБА_28 виправдовує за відсутністю складу злочину.

Дії ОСОБА_25. суд кваліфікує за ч. 2 ст. 17 - п. п. «a», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) як замах на умисне вбивство, із користі, вчинене у складі організованої групи, за п. п. «а», «е», «з», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) як умисне вбивство із користі, вчинене з особливою жорстокістю, організованою групою, особою, що раніше скоїла умисне вбивство, за ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року) як незаконне позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя та здороввя потерпілого, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань; за ст.257 КК України (в редакції 2001 року) як участь в озброєній банді і вчиненому нею нападі;

Під час кваліфікації дій ОСОБА_25. за п. п. «а», «е», «з», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) як умисне вбивство із користі, вчинене з особливою жорстокістю у складі організованої групи, особою, що раніше скоїла умисне вбивство, за епізодом вбивства ОСОБА_43, суд приймає до уваги, що під час вчинення умисного вбивства організованою групою всі її учасники, які брали в ньому участь, визнаються співвиконавцями злочину незалежно від ролі, яку вони при цьому виконували. Тому дії учасників організованої групи, які безпосередньо не брали участі у позбавленні життя потерпілого, але забезпечували скоординовану діяльність організованої групи при вчиненні умисного вбивства (ОСОБА_26 повинен був обманним шляхом забезпечити прибуття ОСОБА_43 в бар), слід розглядати як співвиконавство в умисному вбивстві, вчинене організованою групою, і кваліфікувати за п. "і" ст. 93 КК України без посилання на ст. 19 КК. Конкретна роль кожного з учасників організованої групи, яка здійснила умисне вбивство, повинна бути врахована при призначенні покарання.

Дії ОСОБА_30. суд кваліфікує за за ч.2 ст.17 - п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), як замах на вчинення умисного вбивства, із користі, організованною группою, за ст.257 КК України (в редакції 2001 року) як участь в озброєній банді і вчиненому нею нападі.

Дії ОСОБА_29 суд кваліфікує за за ч.2 ст.17 - п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), як замах на вчинення умисного вбивства, із користі, організованною группою, за ст.257 КК України (в редакції 2001 року) як участь в озброєній банді і скоєному нею нападі.

Суд враховує, що сукупність утворюють тільки такі злочини, за якими не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності і які не підпадають під дію акта амністії.

Дії з незаконного позбавлення волі ОСОБА_42, вчинені ОСОБА_24, ОСОБА_27, і кваліфіковані за ч.1 ст. 123 КК (1960 року), припинились в день умисного вбивста ОСОБА_42 - 4 серпня 1995 року.

Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 123 КК, згідно ст. 48 КК (1960 року), - 1 (один) рік і на час розгляду у суді вони сплинули..

Умисне знищення і пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху і підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, і кваліфіковане за ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року), вчинене ОСОБА_24 та ОСОБА_27 23 березня 1996 року.

Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року), згідно ст. 49 КК України (в редакції 2001 року) - 10 років і на час розгляду справи у суді відносно ОСОБА_24 вони сплинули, оскільки у суду відсутні данні про їх переривання або зупинення. Оскільки ОСОБА_27 у подальшому у 1997 та 2003 році були вчинені нові злочини, то строки давності були перервані і на час розгляду справи у суді вони не сплинули.

Дії ОСОБА_26 з незаконного позбавлення волі ОСОБА_43, вчиненого способом, небезпечним для життя та здороввя потерпілого, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, кваліфіковані за ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), та припинились в день вбивства ОСОБА_43 - 28.12.1996 року.

Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), згідно ст. 48 КК (1960 року), - 5 років і на час розгляду у суді вони сплинули.

Суд не застосовує строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 257 КК України. Участь в озброєній банді, яка є закінченим злочином з моменту надання згоди на вступ до банди, є триваючим злочином. Підсудні - члени банди "ІНФОРМАЦІЯ_8" були затримані у цій справі в 2008 - 2009 роках., чим була припинена їх злочинна діяльність. З часу затримання підсудних слід обчислювати строк давності за скоєння злочину - участь у банді.

Суд не застосовує строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення умисних вбивств потерпілих при обтяжуючих обставинах, оскільки ці злочини становлять підвищену суспільну небезпеку і привели до непоправних наслідків, що переконує суд в тому, що підсудні повинні понести покарання насамперед як кару за скоєне.

При призначенні підсудним покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, данні про їх особу, враховує обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, і приходить до наступних висновків.

Підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_25., ОСОБА_29, ОСОБА_30 скоїли особливо тяжкі злочини.

При цьому суд бере до уваги, що підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_29 характеризуються позитивно, на диспансерному обліку лікаря психіатра та нарколога не перебувають.

Підсудні ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_25. раніше не судимі, ОСОБА_27 раніше судимий, ОСОБА_29, і ОСОБА_30 в силу ст. 89 КК України раніше не судимі.

При призначенні покарання суд приймає до уваги, що підсудний ОСОБА_24 був визнаний інвалідом другої групи; підсудний ОСОБА_26 має на своєму утриманні непрацездатну матір - ОСОБА_3, 1947 року народження та сина ОСОБА_255 2007 року народження, одружений; підсудний ОСОБА_27 має на своєму утриманні непрацездатну матір - ОСОБА_27., 1936 року народження, одружений; підсудний ОСОБА_30 має на своєму утриманні доньку ОСОБА_256, 2005 року народження; підсудний ОСОБА_25. має на утриманні малолітню доньку, 2013 року народження; ОСОБА_29 має на утриманні доньку, 1998 року народження, вдовець; підсудний ОСОБА_28 має на утриманні неповнолітню дитину, 2003 року народження, одружений

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудних ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_30., ОСОБА_25., ОСОБА_29, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує конкретну другорядну роль ОСОБА_25. у вчиненні вбивства ОСОБА_43, яка виражалася у сприянні прибуття останнього до бару, де його повинні були вбити.

З урахуванням всіх обставин у справі суд вважає за необхідне призначити підсудним покарання по всіх статтях обвинувачення, які суд вважає доведеним, в межах санкції статтей КК України, у тому числі за кваліфіковане вбивство та замах на нього, участь у банді і вчинених нею нападах призначити покарання в виді позбавлення волі.

До підсудних ОСОБА_24., ОСОБА_27., ОСОБА_26., ОСОБА_28, ОСОБА_25., ОСОБА_29, ОСОБА_30. суд застосовує додаткове покарання в виді конфіскації всього належного їм майна у зв'язку із засудженням їх за вчинення злочинів у складі банди, ОСОБА_26., ОСОБА_28, ОСОБА_25., ОСОБА_29, ОСОБА_30. також за вчинення умисних вбивств (замаху) з корисливих мотивів.

Відносно підсудних ОСОБА_24., ОСОБА_27., ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_30., ОСОБА_25., ОСОБА_29 проведено амбулаторні судово-психіатричні експертизи, згідно з висновкам яких вони будь-яким психічним захворюванням не страждають, могли і можуть усвідомлювати свої дії і керувати ними як на період інкримінованих їм діянь, так і в даний час. В тимчасово хворобливому стані на момент інкримінованих їм діянь підсудні не знаходилися. Підсудні психічно здорові, і в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребують (т.40 а.с. 37, 96-98, 135-137, 172, 218, 267, 327).

З урахуванням всіх обставин у справі суд вважає висновки експертизи достовірними, а підсудних ОСОБА_24., ОСОБА_27, ОСОБА_26., ОСОБА_28, ОСОБА_30., ОСОБА_25, ОСОБА_29 осудними.

Суд визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України: ОСОБА_27 за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2005 і зараховує відбуте ним за цим вироком покарання з 14 жовтня 2003 по 12 жовтня 2007 року, за вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 27.06.2001 року і враховує відбуте ним за цим вироком покарання в виді позбавлення волі з 20.11.1999 року по 14.09.2002 року.; ОСОБА_30 за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 квітня 2001 року і зараховує відбуте ним за цим вироком покарання з 2 грудня 1999 по 02 лютого 2002 року.

Потерпілими у справі заявлені цивільні позови:

Спільним підприємством «Акктусит» про відшкодування матеріального збитку на суму 132212 грн. 46 коп. Позовні вимоги в ході судового слідства знайшли своє підтвердження та підлягають задоволеннюі, у зв'язку з чим суд стягує солідарно з ОСОБА_24 і ОСОБА_27 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 132212 грн. 46 коп.

Потерпілою ОСОБА_22.заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30000 грн. та моральної шкоди на суму 500000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_22. в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження; в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги суд задовольняє частково, зі стягненням з підсудного ОСОБА_26 на користь ОСОБА_22. 100 000 грн. Такий розмір на відшкодування моральної шкоди суд вважає розумним і справедливим, оскільки ОСОБА_22. є матір'ю загиблого ОСОБА_32. та зазнала страждань у зввязку із вбивством сина. Між тим суд також враховує і характер діяльності самого загиблого потерпілого - ОСОБА_32., який фактично працював охоронцем керівника бандитського угрупування, що передбачало ризик життям і отримання за це винагороди.

ОСОБА_42. заявлений позов про відшкодування моральної шкоди на суму 500000 грн. Суд задовольняє позов частково, у розмірі 200000 грн, які стягує з підсудних ОСОБА_24. і ОСОБА_27. на користь цивільного позивача в солідарному порядку. Такий розмір на відшкодування моральної шкоди суд вважає розумним і справедливим, оскільки ОСОБА_42 є дружиною вбитого ОСОБА_42. та зазнала страждань у зввязку із вбивством чоловіка, а крім того, на її утриманні залишились двоє неповнолітніх дітей. Також суд враховує, що ОСОБА_42 безпосередньо була свідком страждань чоловіка після його жорстокого побиття, приймала заходи для його врятування та доставлення до лікарні.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_24 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п. «е» ст.93, ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст.194, ст. 257 КК України (в редакції 2001 року), і призначити покарання:

за п. «е» ст.93 КК України (в редакції 1960 року) в виді десяти років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року) в виді одного року виправних робіт. Звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

за ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року) в виді п'яти років позбавлення волі. Звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) в виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року), шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_24 покарання в виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_24 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_27 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п. «е» ст. 93, ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 194, ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) і призначити покарання:

за п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді десяти років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року) в виді одного року виправних робіт. Звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

за ч. 2 ст.194 КК України (в редакції 2001 року) в виді п'яти років позбавлення волі;

за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) в виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року), шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_27 покарання в виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року), шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, призначеного за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2005 року, а також вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 27.06.2001 року, остаточно визначити ОСОБА_27 покарання в виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Зарахувати ОСОБА_27 у строк покарання час відбутого ним покарання в виді позбавлення волі за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2005 з 14 жовтня 2003 по 12 жовтня 2007 року, а також за вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 27.06.2001 року з 20.11.1999 року по 14.09.2002 року.

ОСОБА_27 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_26 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. «а», «г», «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) і призначити покарання:

за п. «а», «г», «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ст. 257 КК України в виді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року), шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_26 покарання в виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_26 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 17, п. «а», п. «е» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) виправдати за відсутністю складу злочину; за п. «в», «з» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) виправдати за недоведеністю участі ОСОБА_26 у вчиненні злочину.

ОСОБА_28 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п. «ж», «i» ст. 93, п. «г», «ж», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року); ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 17, п. «ж», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді дев'яти років позбавлення волі;

за п. «г», «ж», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді тринадцяти років позбавлення волі;

за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року) шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_28 покарання в виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_28 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), за ч. 1 ст. 263 КК України (в редакції 2001 року) виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_30 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.17 - п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), ст.257 КК України (в редакції 2001 року) і призначити покарання:

за ч.2 ст.17, п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року) в виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

за ст. 257 КК України в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_30 покарання в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року) шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, призначеного вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 квітня 2001 року, остаточно визначити ОСОБА_30 покарання в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Зарахувати ОСОБА_30 у термін покарання час відбутого ним покарання в виді позбавлення волі за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 квітня 2001 року із 2 грудня 1999 по 02 лютого 2002 року.

ОСОБА_30 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_29 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.17 - п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року), ст.257 КК України (в редакції 2001 року) і призначити покарання:

за ч.2 ст.17 - п.п. «а», «і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року) в виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_29 покарання в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_29 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), виправдати за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_25 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, п. «a», «i» ст. 93, п. «а», «е», «з», «i» ст. 93, ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року), ст. 257 КК України (в редакції 2001 року), і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 17, п. «a», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч п. «а», «е», «з», «i» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) в виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року) в виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна

за ч. 2 ст. 123 КК України (в редакції 1960 року) в виді трьох років позбавлення волі. Звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України (в редакції 2001 року), шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_25 покарання в виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_25 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України (в редакції 2001 року), виправдати за відсутністю складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_24., ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_28 залишити - тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_25., ОСОБА_29 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту в залі судового засідання.

Строк відбуванняя покарання засудженим обчислювати з часу затримання:

ОСОБА_24 з 08 червня 2008 року,

ОСОБА_26 з 26 червня 2008 року,

ОСОБА_27 з 02 червня 2008 року.

ОСОБА_30 з 12 вересня 2009 року,

ОСОБА_28 з 28 жовтня 2008 року.

ОСОБА_29 з 15 травня 2013 року,

ОСОБА_25 з 15 травня 2013 року.

зарахувавши у строк відбування покарання час перебування під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_29 час тримання під вартою з 16.05.2008 року по 13.12.2011 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_25 час тримання під вартою з 25.06.2007 року по 03.07.2007 року та з 01.12.2008 року по 13.12.2011 року.

Зарахувати ОСОБА_25 у строк відбування покарання час відбутого ним покарання в виді позбавлення волі за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2005 з 14 жовтня 2003 по 12 жовтня 2007 року, а також за вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 27.06.2001 року з 20.11.1999 року по 14.09.2002 року.

Зарахувати ОСОБА_30 у строк відбування покарання час відбутого ним покарання в виді позбавлення волі за вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 квітня 2001 року із 2 грудня 1999 по 02 лютого 2002 року.

На відшкодування матеріальних збитків стягнути солідарно з ОСОБА_24 і ОСОБА_27 на користь СП «Акктусит» 132212 грн. 46 коп.

На відшкодування моральної шкоди стягнути солідарно з ОСОБА_24 і ОСОБА_27 на користь ОСОБА_16. 200000 грн. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_16. відмовити.

На відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_26 на користь ОСОБА_22 100000 грн. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_22. відмовити.

Стягнути на користь держави в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з виробництвом судових експертиз:

з ОСОБА_24 - 2776 грн. 10 коп.;

з ОСОБА_27 - 2776 грн. 10 коп.;

з ОСОБА_28 - 1501 грн. 63 коп.

Речовими докази розпорядитися таким чином:

відеоматеріали проведених слідчих дій - зберігати при справі;

речові докази (шість стріляних гільз калібру 7,62 мм і чотирнадцять стріляних гільз калібру 5.54 мм; два автомати АКМ калібру 7,62 мм з маркуванням ЮІ № НОМЕР_6, 1966 року випуску і АК-74 калібру 5,45 мм з маркуванням № НОМЕР_3, 1986 року випуску; куля калібру 9 мм до пістолета конструкції Макарова; 40-мм протитанковий гранатомет РПГ-7В № 9349, 1990 року випуску) - передати в ГУ МВС України в АР Крим для подальшого зберігання до вирішення всіх кримінальних справ щодо банди «ІНФОРМАЦІЯ_8» по суті.

На вирок суду може бути подана апеляція впродовж 15 діб з часу його проголошення, а підсудними, що знаходяться під вартою, - у той же строк з часу вручення їм копії вироку.

Головуючий:

Судді: