Постанова № 31573872, 30.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 р. 12:10 Справа №801/3689/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРКрим

про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до виконання певних дій , стягнення матеріальної та моральної шкоди.

за участю представників:

від позивача - не з'явився .

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмовити направляти на її адресу документи, надавати відповіді на її звернення, довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору, чим перешкоджає в реалізації її права на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності; зобов'язати робітників відповідача направити на її адресу довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору; стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2500 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а всього 12500 грн.; на час розгляду позову зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01 серпня 2012 року на суму боргу 632,46 грн., яка перебуває на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції УДВС в АР Крим та у відділі Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції УДВС в АР Крим; заборонити відповідачу направляти до виконавчої служби виконавчі документи про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості на час розгляду позову; у разі якщо виконавчі документи про стягнення з позивача заборгованості на користь відповідача були направлені до виконавчої служби, зобов'язати відповідача відкликати такі документи з виконавчої служби. Вимоги мотивовані тим,що відповідач без наявності законних підстав не надає довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків, що перешкоджає проведенню процедури реєстрації припинення підприємницької діяльності, залишає без відповіді її звернення, шляхом надіслання на її адресу конвертів, в яки ї=х вкладені чисті аркуші .

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі.

Розпорядження Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим №311 від 23.04.2013 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку зі знаходженням у відпустці судді Пакет Т.В. та необхідністю розгляду заяви про забезпечення позову, головуючим призначено суддю Яковлєва С.В.

У судове засідання, яке відбулось 13.05.2013 р., позивач явку свого представника не забезпечив, надіслав до суду додаткові обґрунтування позову, просив розглянути справу на підстав залучених до неї документів, представник відповідача надав заперечення на позов, (вих. № 4984/08-14 від 10.05.2013 р.) в яких зазначив ,що відсутні підстави для задоволення позову, вказавши про наявність боргу у позивача, відсутності правових підстав для оформлення довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору, надіслання відповідей на всі звернення позивача.

Розгляд справи відкладався для надання відповідачем доказів розгляду звернень позивача, надіслання на його адресу належним чином оформлених відповідей.

У судове засідання 30.05.2013 р. позивач явку свого представника не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи на підставі залучених до неї документів, від відповідача надійшло клопотання ( вих. №6125/06-14 від 30.05.2013 р.) про розгляд справи за наявними доказами.

Суд ,вивчивши клопотання сторін, керуючись ст.128КАС України , ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача , суд

ВСТАНОВИВ

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРКрим 18.10.99р. за № 20111948.

На адресу відповідача позивачем надісланий 19.01.2011 р. Звіт про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів пенсійного фонду України за 2010 р., в таблиці2 якого зазначений розмір страхових внесків у розмірі 504 грн.

Відповідач на адресу позивача 11.09.2012 р. надіслав вимогу № Ф-394/16 , відповідно до якої станом на 01.09.2012 р. сума недоїмки із внесків складає 632,46 грн. Зазначена вимога отримана позивачем 10.09.2012 р. , про що свідчить відмітка на повідомленні 9820001568051, копія якого залучена до матеріалів справи.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача , суд має керуватися критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 р. принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування були визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IY (далі Закон №1058 ).

П. 1 ст. 11 Закону №1058 було встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягали особи, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ст. 14 Закону№1058 страхувальниками цих осіб були їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону були платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У ст. 18 Закону №1058 було зазначено, що страхові внески були цільовим загальнообов'язковим платежем, який справлявся на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включались до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складали систему оподаткування, на ці внески не поширювалось податкове законодавство, а іншим законодавством не могли встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

У ч. 16 ст. 25 Закону№1058 було встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовувався .

З 01.01.2011р. Закон №1058 втратив чинність, а законом який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

Як зазначено у п. 2 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.01.2011 року) суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску (ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

За таких обставин суд вважає , що з 01.01.2011 року позивач є платником єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

П.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон), консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно із частиною восьмою статті 9 цього Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для виду платника, до якого відноситься відповідач, є календарний місяць.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як зазначено вище , судом встановлено,що відповідач на адресу позивача 11.09.2012 р. надіслав вимогу № Ф-394/16 , відповідно до якої станом на 01.09.2012 р. сума недоїмки із внесків складає 632,46 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження вимоги відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством.

На вимогу суду до матеріалів справи виписка з особового рахунку позивач за період з 01.01.2010 р. по 10.05.2013 р., якою підтверджено наявність недоїмки по внескам у сумі 632,46 грн.

Позивачем не надано доказів оплати суми внесків у розмірі 504 грн., зазначеної у звіті за 2010 р., який був надісланий на адресу відповідач 19.01.2011 р.

Вивчивши наведені обставини, суд прийшов до висновку,що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про відсутність у нього заборгованості по страховим внескам на час звернення до Державного реєстратора з заявою на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності.

На думку суду залучена до матеріалів справи копія відповіді №16794/10/170від 21.12.2011р., відповідно до ст.20 КАС України , не свідчать про відсутність у позивача заборгованості по страховим внескам. Вказаний документ підтверджує факт ведення позивачем у 2010р. підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів оскарження позивачем вимоги відповідача № Ф-394/16 від 11.09.2012 р., оплати розрахованої ним суми страхових внесків за 2010 р. у розмірі 504 грн. , суд вважає, що матеріалами справи спростовуються його твердження про відсутність боргу , в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо надання довідки про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору та його спонуканні у наданні такої довідки.

Позивач наполягає на тому ,що на неодноразові звернення , надіслані на адресу відповідача, щодо надання довідки , ним 09.08.2012. р., 05.09.2012 р., 10.09.2012р., 06.10.2012р., 14.11.2012 р., 24.11.2012 р., були отримані конверти замовного поштового відправлення, в яких були вложени чисті аркуші .

Незважаючи на вимогу суду , відповідач не надав доказів того,що в зазначені дні на адресу позивача надсилались відповіді по суті звернень позивача.

У ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено , що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст.14 Закону України «Про звернення громадян»).

Вивчивши зміст позовних вимог, надані сторонами документи, суд прийшов до висновку,що відповідач не довів розгляд звернень позивача в порядку передбаченому чинним законодавством. В силу чого, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права , згідно з яким людина , її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави , суд вважає, що існують підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду звернень №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р.

У ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями , дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявністю її вини( ст.1167 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( п.2).

Отже необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

Під час розгляду справи судом встановлено відсутність доказів належного реагування відповідача на звернення позивача №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р.

В той же час позивач не надав обгрунтувань шкоди, заподіяної його інтересам та правам в наслідок не отримання відповідей на його звернення, в матеріалах справи відсутні докази наявності причинного зв'язку між будь-якою шкодою , заподіяною його інтересам (правам) , та бездіяльністю відповідача .

В силу викладеного, керуючись ст. ст.1167, 1173 ЦК України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 2500 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРКрим щодо розгляду звернень Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р. в порядку, встановленому чинним законодавством України.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.