Рішення № 31572882, 28.05.2013, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Справа № 416/5891/2012

Номер провадження 2/213/167/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Макарової Т.Ю.

при секретарі Трофименко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Гаращенко Т.М., Таран С.М., представника третьої особи Захарченка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м .Кривому Розі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Держави, в особі: Інгулецького відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції / далі Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ/, та в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Кредитна спілка «Перша Дніпровська»,

Про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями Держави, в особі Інгулецького відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 10.03.2011 року звернувся до суду з позовом до Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ, та первісно просив суд: визнати дії відповідача, що полягали в порушенні ст.ст. 3,6,8,19,124 Конституції України неправомірними, стягнути з відповідача - Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ моральну шкоду завдану ним позивачу в сумі 10000,00 грн., та матеріальну шкоду в сумі 57500,00 грн.

В ході судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги: 28.03.2011 року, 22.01.2013 року, 13.05.2013 року / а.с.5-7,т.1, а.с. 151,т.1, а.с. 172, т.2/.

Відповідно до останньої уточненої позовної заяви від 13.05.2013 року позивач визначив відповідача - Державу, в особі Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ та в особі Державної казначейської служби України, та просить суд стягнути з відповідача - Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 728 000,00грн., що завдана в результаті порушення ст.ст. 3,6,8,19,124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»; та стягнути з того ж відповідача - Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 57500,00 грн., що завдана в результаті невиконання відповідачем - Інгулецьким відділом ДВС Криворізького МУЮ судового рішення.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року визначено, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства /а.с.79-80,т.1/, то ж справа розглядається в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Інгулецького районного суду від 24.12.2012 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості другого відповідача - Державної казначейської служби України, це клопотання задоволено, та до участі у справі залучено другого відповідача - Державну казначейську службу України /а.с.143,т.1/.

Ухвалою Інгулецького районного суду від 22.01.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, залучено боржника у виконавчому провадженні - Кредитну спілку «Перша Дніпровська»/а.с.155-156,т.1/.

В судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи, позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги від 13.05.2013 року підтримали в повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснив, що 27.02.2007року позивачем ОСОБА_1 було підписано Договір №46 про внесення термінового депозитного вкладу з Кредитною спілкою «Перша Дніпровська» на суму 13 000,00грн. Станом на 29.01.2009року загальна сума вкладу разом з відсотками складає 40500,00грн. Відповідно до умов вищезазначеного Договору, 29.01.2009 року позивач звернувся з письмовою заявою до Кредитної спілки «Перша Дніпровська» про повернення вкладу та відсотків за Договором №46 від 27.02.2007року, в зв'язку з закінченням строку Договору, але Кредитна спілка «Перша Дніпровська» без надання будь яких пояснень та обґрунтувань відмовилась повернути позивачу його кошти.

29.03.2007року позивач ОСОБА_1 підписав другий Договір №70 про внесення термінового депозитного вкладу з Кредитною спілкою «Перша Дніпровська» на суму 20 000,00грн. Станом на 29.01.2009року загальна сума вкладу разом з відсотками складала 17 000,00грн. Відповідно до умов вище зазначеного Договору 27.02.2009 року позивач звернувся з письмовою заявою до Кредитної спілки «Перша Дніпровська» про повернення вкладу та відсотків за Договором №70 від 29.03.2007року в зв'язку з закінченням строку Договору, але Кредитна спілка «Перша Дніпровська» повернути зазначені суми позивачу відмовилась.

За позовом прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу, поданого в інтересах ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перша Дніпровська» про стягнення коштів, Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу була розглянута цивільна справа, та рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.05.2010 року позовні вимоги прокурора Дзержинського району в інтересах ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перша Дніпровська» було задоволено, та стягнуто з Кредитно спілки на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором термінового депозитного вкладу в сумі 57500,00 грн., та судові витрати на користь держави.

На виконання вище зазначеного рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу у цивільній справі №2-1540/10-0408 видано виконавчий лист, та 12.07.2010 року Дзержинським відділом ДВС Криворізького МУЮ було відкрите виконавче провадження ВП №20185234 з виконання виконавчого листа №2-1540 від 21.05.2010року

В зв'язку із знаходженням майна боржника в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, виконавче провадження ВП№20185234 було передано з Дзержинського відділу ДВС до Інгулецього відділу ДВС Криворізького МУЮ.

01.09.2010 року Інгулецьким відділом ДВС Криворізького МУЮ було відкрите виконавче провадження за №21748601 з виконання виконавчого листа №2-1540 від 21.05.2010року.

Станом на березень місяць 2011року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2010року у цивільній справі №2-1540/10-0408 не виконано, в результаті чого, на думку позивача, порушено ст.ст. 3,6,8,19,124 Конституції України, Закон України «Про виконавче провадження», Інструкцію про проведення виконавчих дій, міжнародне законодавство щодо виконання судових рішень.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2010 року у цивільній справі №2-1540/10-0408 відбувалось у такі терміни: Дзержинським відділом ДВС Криворізького МУЮ з 12.07.2010року по 19.07.2010року (8 днів); Інгулецьким відділом ДВС Криворізького МУЮ з 01.09.2010р. по цей час, що значно більше 6-ти місяців.

Зазначеними діями відповідача - Інгулецького відділу ДВС позивачу завдано матеріальну шкоду на суму 57500,00 грн.- це прямі збитки від невиконання судового рішення у цивільній справі №2-1540/10-0408. На думку позивача, якщо у передбачений законом термін - 6 місяців Інгулецький відділ ДВС не виконав рішення суду, то не зважаючи на обставини, він повинен відшкодувати заподіяну цим шкоду. Так як органи ДВС фінансуються з державного бюджету, то відшкодування повинно відбуватися за рахунок коштів державного бюджету, якими розпоряджається Державна казначейська служба України.

Крім того, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що відповідачем було порушено конституційне право позивача на приватну власність та вільне розпорядження цією власністю, що завдало позивачеві значних моральних страждань, оскільки було погіршено його соціальний та матеріальний стан, неможливість утримувати себе як інваліда. Крім того, звертаючись до Інгулецького відділу ДВС з проханням своєчасно виконати рішення суду та повернути йому кошти, позивач сподівався на те, що відповідач, своєчасно виконає рішення суду на його користь, або відшкодує завдані йому збитки, але всупереч сподіванням позивача, в задоволенні його вимог було відмовлено, що тільки поглибило його психічні страждання, які він отримав внаслідок вищезгаданого істотного порушення Інгулецьким відділом ДВС своїх зобов'язань. Крім того, сама по собі необхідність звернення до суду за захистом своїх прав, також має наслідком душевні переживання, які негативно впливають на фізичний та психічний стан позивача. При цьому найбільш жорсткою мірою відповідальності вживаної Державою за порушення закону з боку фізичної особи (громадянина України), є кримінальне покарання. У зв'язку з цим можна припустити, що співвідношення максимальних санкцій норм особливої частини КК найоб'єктивніше відображає співвідносну значущість благ, що охороняються цими нормами та нормами закону прямої дії - Конституції України. Тому, на думку представника позивача відповідальність Держави (її органів, посадових осіб) перед громадянином повинна бути адекватною кримінальній.

Для визначення розміру моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, представник позивача вважає доцільним застосування формулу російського вченого Ерделевького А.М., яку він описав у своїй монографії «Компенсация морального вреда в России и за рубежом", М., 1997.

Відповідно до вищезазначеної формули, базисний рівень розміру компенсації моральної шкоди визначається стосовно страждань, випробовуваними нормальною людиною при спричиненні шкоди здоров'ю (фізичному та психічному), і складає - 720 мінімальних розмірів оплати праці (20 МРОП - заробіток фізичної особи за 10 років при розмірі місячного заробітку 6 МРОП (середній заробіток фізичної особи). Оскільки позивач ОСОБА_1 непрацездатна особа, інвалід, шкода завдана у 2011році, відповідно мінімальний прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2011 року становить - 750 грн. (Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік»). Розмір компенсації презюмірованої моральної шкоди відносно одиниці МПМД, спричинення тяжкої моральної шкоди позивачу у справі з боку відповідачів - 0,8, 576 МПМД. Загальна сума одиниці МПМД: 576 х 750грн. = 432 000,00грн.

Для позначення обліку всіх критеріїв при визначенні розміру компенсації дійсної моральної шкоди пропонується наступна формула: D = d* fv* i* c* (1-fs), де D - розмір компенсації дійсної моральної шкоди, d - розмір компенсації презюмірованої моральної шкоди; fv - ступінь провини особи, яка завдала моральної шкоди ( у їх випадку це « 1»), i- коефіцієнт індивідуальних особливостей позивача, глибина моральних страждань ( для цього випадку « 2»); c - коефіцієнт обліку обставин, які заслуговують уваги (об'єктивні чинники) ( для цього випадку -« 2»); fs - ступінь провини позивача, у їх випадку це « 0». До ступеня вини особи, що заподіяла шкоду, то представник позивача вважає, що у їх випадку fv = 1,0.

Розрахунок моральної шкоди щодо позивача: D = 432 000,00грн. х 1 х 2 х 2 х (1-0) = 1 728 000,00 грн. Цю суму моральної шкоди представник позивача та позивач просять стягнути з відповідача - Державної казначейської служби України.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до Держави, та визначаючи відповідачів у справі, представник позивача посилається на п.21 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судам скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби», а також зазначив, що державний виконавець - є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених від імені Держави, тому він не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені Держави в системі органів ДВС. Шкода завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому цивільним законодавством. Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави. Тому другим відповідачем у справі визначений відповідний державний орган, який здійснює розпорядження бюджетними коштами, а саме Державна казначейська служба України.

Щодо підстав відшкодування шкоди, представник позивача зазначив, що відповідач - Інгулецький відділ ДВС вчинив неправомірні дії щодо позивача, не дотримавшись строків здійснення виконавчого провадження, зазначених в ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», крім того, за відсутності у боржника коштів та наявності нерухомого майна, Інгулецький відділ ДВС в повній мірі не наклав стягнення на нерухоме майно Боржника та не здійснив його подальшу реалізацію. Просить уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свого представника, також зазначив, що він пенсіонер, отримує пенсію за віком. Йому також встановлено 2 групу інвалідності з трудового каліцтва, та він отримує від Фонду відповідні щомісячні виплати. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача: Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ -начальник відділу Гаращенко Т.М. проти позову заперечує, суду пояснила, що Інгулецьким відділом ДВС 01.09.2010 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-1540, виданим відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2010 року, сума боргу 57500 грн. Боржнику було запропоноване добровільне виконання. Також були направлені запити до Податкової інспекції, МРЕВ ДАІ, БТІ, щодо наявності рахунків, рухомого та нерухомого майна у боржника. Так як в провадженні Інгулецького відділу ДВС знаходилося декілька виконавчих проваджень до одного боржника - Кредитної спілки «Перша Дніпровська», постановою державного виконавця від 10.09.2010 року це виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження. Копії всіх постанов направлялись стягувачу, в разі незгоди він мав можливість їх оскарження. Постановою державного виконавця від 27.08.2010 року зведене виконавче провадження, до якого було приєднано виконавче провадження у відношенні ОСОБА_1 було зупинено, на підставі ст.35 п.6 Закону України «Про виконавче провадження», так як розшукувалось майно боржника.

Постановою державного виконавця від 10.04.2010 року накладався арешт на кошти боржника. 29.12.2010 року виконавче провадження було поновлено.

Постановою державного виконавця від 12.01.2011 року виконавче провадження знову було зупинено на підставі ст.34 п.14 Закону України «Про виконавче провадження» .

Державний виконавець виконував всі необхідні заходи та вживав необхідних дій, щодо виявлення коштів та майна боржника. Неодноразово надсилались відповідні запити до компетентних органів. При виявленні коштів на рахунках боржника, на них накладався арешт. 07.02.2011 року Інгулецький відділ ДВС звертався з поданням до Прокуратури Інгулецького району про притягнення боржника - КС «Перша Дніпровська» до кримінальної відповідальності.

28.12.2012 року була винесена постанова про виведення виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1 зі зведеного, та 28.12.2012року була винесена постанова про повернення виконавчого провадження, на підставі ст.47 ч.1 п. 2, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», так як у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно.

Отже, з врахуванням часу зупинення зведеного виконавчого провадження, воно перебувало на виконання Інгулецького відділу ДВС менше 6-ти місяців. У 2013 році за заявою стягувача ОСОБА_1 від 01.02.2013 року постановою державного виконавця від 04.02.2013 року знову було відкрито нове виконавче провадження. Крім того, за період знаходження виконавчого провадження на виконанні у Інгулецькому відділі ДВС на користь ОСОБА_1 було стягнуто з боржника Кедитної спілки «Перша Дніпровська» - 19840,78 грн.

На протязі всього виконавчого провадження ОСОБА_1 зі скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця жодного разу не звертався. Писав одну заяву щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності, після чого ДВС направило відповідне подання прокурору.

Представник відповідача Гаращенко Т.М. вважає, що позивач та його представник не довели неправомірність дій або бездіяльності Інгулецького відділу ДВС; не зазначили, яким саме діями чи бездіяльністю позивачу заподіяно шкоду. Крім того, вимоги позивача суперечать нормам чинного законодавства, так як дії відповідача по виконанню відповідного рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу відповідають нормам чинного законодавства стосовно виконавчого провадження, тому не можуть підпадати під оцінку «незаконних». Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи ДВС діють у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», «Інструкції з організації примусового виконання рішень». Представник ДВС вважає, що на виконання вищезазначеного судового рішення, державним виконавцем були виконані всі необхідні виконавчі дії, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а отже, відсутні правові підстави для визнання дій відповідача неправомірними. А в діях відповідача відсутній склад деліктного правопорушення.

Крім того, ст.1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Ч. 2 вказаної статті передбачені випадки, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, яка її завдала, а саме: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, тощо. Так як жоден з перелічених випадків не відноситься до позивача, то відсутні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Також представник відповідача вважає, що позивач не довів суду, в чому саме проявляється моральна шкода, як саме порушилися його нормальні життєві зв'язки, стосунки з оточуючими людьми, через невиконання рішення суду. Також просить врахувати, що позивач є пенсіонером, тому щомісячно отримує пенсію та регресні виплати, тому має постійні стабільні джерела існування. Також вважає, що розмір моральної шкоди не обґрунтований.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, - Таран С.М. позовні вимоги не визнала, та суду пояснила, що Органи державного казначейства у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Наказами Міністерства фінансів України. Згідно зі ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права. Відповідно до п.16 Положення «Про державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, Державна казначейська служба -є юридичною особою публічного права. Крім того, відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Відповідно до повноважень визначених вищезазначеним Положенням, органами Державної казначейської служби України здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету. Ні в позовній заяві ні в матеріалах справи не наведені будь-які докази, будь-яких правовідносин між позивачем та Державною казначейською службою України, відсутні факти нанесення Державною казначейською службою моральної чи будь-якої іншої шкоди позивачу. Крім того, позивач не навів жодного посилання на будь-який закон або нормативний акт, яким би було передбачено, що в його випадку шкода відшкодовується конкретною юридичною особою, саме Державною казначейською службою за рахунок власних коштів, а не Державою за рахунок коштів державного бюджету України, як того вимагає чинне законодавство.

Крім того, п.2 ст.176 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичні особи, створені державою, АРК, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, АРК, територіальних громад. Не існує жодного закону чи будь-якого іншого нормативного акту, яким би передбачалося стягнення коштів державного бюджету (відшкодування шкоди) з рахунків бюджетної установи (юридичної особи), які відкриті виключно для забезпечення її діяльності. Оскільки органи Державного казначейської служби не уособлюють державу та не відповідають по її зобов'язаннях, тому формулювання стягнення з Державної казначейської служби України, є необґрунтованим. Визначений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, крім того, позивач так і не зазначив, в чому полягає ця шкода, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. До того ж позивач не скористався своїм правом щодо оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця у встановленому законом порядку, та жодного доказу неправомірності цих дій або бездіяльності не надав. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи Кредитної спілки «Перша Дніпровська» Захарченко В.Г. проти позову заперечує. Вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні. Обчислена позивачем сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності. Зазначив також, що Кредитна спілка «Перша Дніпровська» це добровільне об'єднання, яке діяло з залученням коштів його членів. Позивач ОСОБА_1 - є членом Кредитної спілки. Він був присутній на всіх зборах, він попереджений та знав про всі можливі ризики. Сплатити суму боргу позивачу за рішенням суду, вони не мають можливості через відсутність коштів. Кредитна спілка має своїх боржників, у відношенні яких вони також зверталися до суду з позовами, та з яких стягується заборгованість. В разі виявлення майна у боржників Кредитної спілки, повідомляються всі її члени, на зборах обговорюється можливість передачі в рахунок боргу майна. ОСОБА_1 пропонувалося в рахунок боргу переоформити будинок, але він відмовився, і бажає, щоб йому повернули тільки грошові кошти. Підтвердив, що в разі надходження коштів на розрахункові рахунки Кредитної спілки, вони перераховуються ДВС, так як на рахунки Кредитної спілки накладений арешт, та з цих коштів погашається заборгованість. Вони проводять роботу щодо повернення коштів та щодо стягнення коштів зі своїх боржників, щоб швидше погасити заборгованість.

Вислухавши сторони, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, судом встановлені наступні обставини, та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2010 року у справі №2-1540/10-0408, було задоволено цивільний позов Прокурора Дзержинського району м.Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перша Дніпровська», та стягнуто з Кредитної спілки «Перша Дніпровська» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором. термінового депозитного вкладу в сумі 57500,00 грн., та судові витрати на користь держави./а.с.23-24, т.1/.

23.06.2010 року було видано відповідний виконавчий лист за №2-1540/2010, в якому зазначене місце знаходження боржника -КС «Перша Дніпровська» вул.Постишева, 1-1/а.с.25,т.1/.

12.07.2010 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 19.07.2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки, як зазначено в постанові, майно, яке належить боржнику, знаходиться за адресою: вул. Добролюбова, 4б-48, що за територіальністю належить до Інгулецького району м.Кривого Рогу /а.с.26.т.1/.

01.09.2010 року державним виконавцем Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ у відповідності до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та надано боржнику строк для добровільного виконання / а.с.31,т.1, а.с.3,4т.2/.

Так як в наданий добровільний термін боржник суму боргу не сплатив, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з Кредитної спілки «Перша Дніпровська» виконавчого збору 5750,00 грн. З метою виконання виконавчого документу державним виконавцем були здійснені заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виявлення рухомого та нерухомого майна, а саме: зроблено запити до КП «Криворізьке БТІ», МРЕВ ДАІ, а також запити до Державної податкової інспекції та до Головного управління статистик у Дніпропетровській області /а.с.6, 14-16,т.2/.

10.09.2010 року державним виконавцем Інгулецького відділу ДВС винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 21748601 за виконавчим листом №2-1540 від 21.05.2010 року виданого Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу про стягнення з Кредитної спілки «Перша Дніпровська» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 57500 грн. до зведеного виконавчого провадження №21750432 /а.с.13.т.2/.

Встановлено, що до вищезазначеного зведеного провадження постановами державного виконавця раніше приєднані виконавчі провадження у відношенні стягувачів: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 / 5,9- 12,т.2/.

В судовому засіданні встановлено, що постановою державного виконавця від 27.08.2010 року виконавче провадження зупинено, на підставі ст.35 п.6 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою державного виконавця від 29.12.2010 року виконавче провадження було поновлено /а.с.8,21,т2/.

12.01.2011 року постановою державного виконавця виконавче провадження знову було зупинено на підставі ст.34п.14 Закону України « Про виконавче провадження» /наявність коштів на депозитах, інших рахунках, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернене стягнення /а.с.29,т2/.

28.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-1540 від 21.05.2010 року виданому Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу із зведеного виконавчого провадження, та винесено постанову про повернення зазначеного виконавчого провадження про стягнення з Кредитної спілки «Перша Дніпровська» на користь ОСОБА_1 57500 грн. стягувану відповідно до ст. 47 ч.1 п.2, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з тим, що за адресою, вказаною у виконавчому документі підприємство не знаходиться, згідно відповідей ДАІ, КП «Криворізьке БТІ» рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано, коштів на розрахункових рахунках недостатньо для погашення боргу /а.с. 120,т.2/.

Відповідо до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999року №606-Х1У/ в редакції до змін, внесених Законом №2677-У1 від 04.11.2010 року/, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Інгулецькому відділі ДВС Криворізького МУЮ вищезазначене виконавче провадження, з врахуванням його зупинення, знаходилось менше 6-ти місяців. Тобто строк, визначений для виконання рішення державним виконавцем не порушений.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем виносились постанови про арешт коштів боржника від 10.09.2010 р., від 04.02.2011 року./а.с.18,30 т.2/ направлялись платіжні вимоги про стягнення боргу /а.с.24-27т.2/, які поверталися за відсутністю коштів; вносилося подання до прокуратури Інгулецького району щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно боржника /а.с.32.т.2/, проводились вищезазначені дії по розшуку майна та коштів божника. Крім того, за період знаходження виконавчого провадження на виконанні у Інгулецькому відділі ДВС на користь ОСОБА_1 було стягнуто з боржника Кредитної спілки «Перша Дніпровська» - 19840,78 грн./а.с.2,т.2/.

Окрім того, вже у 2013 році за заявою стягувача ОСОБА_1 від 01.02.2013 року постановою державного виконавця від 04.02.2013 року було відкрито нове виконавче провадження. Та державним виконавцем проводяться необхідні встановлені законом дії, щодо виявлення коштів та майна боржника. Таким чином, можливість виконання рішення суду на підставі виконавчого документу не втрачена.

Вирішуючи вимоги позивача, щодо відшкодування матеріальної шкоди суд враховує наступне.

Ст.11 Закону України від 24.03.1998 року „Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягають відшкодуванню в порядку , встановленому законом.

Відповідно до ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, як і шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи цих органів, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що заявлена позивачем матеріальна шкода на суму 57500 грн. є не стягнутим на користь позивача ОСОБА_1 боргом за договорами про внесення термінового депозитного внеску №46 від 02.02.2007 року та №70 від 29.03.2007 року, тому суд приходить до висновку, що в розумінні змісту ст.86 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, це не є матеріальна шкодою, заподіяною державним виконавцем. Тому у відшкодуванні матеріальної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд враховує наступне. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року із змінами згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, або випливає з її положень; у випадках, передбачених цивільним та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"); при порушенні зобовязань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобовязання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно роз'яснень п. 5 зазначеної Постанови, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяну цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем Інгулецьким відділом ДВС Криворізького МУЮ виникли правовідносини з приводу виконання відділом ДВС рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2010 року про стягнення суми заборгованості за договорами термінового депозитного внеску.

Як убачається з позовної заяви, позивач вважає неправомірним порушення відділом ДВС строків виконання судового рішення, невжиття необхідних заходів щодо звернення стягнення на нерухоме та рухоме майно. При цьому позивач стверджує, що саме неправомірними діями державного виконавця Інгулецького відділу ДВС йому заподіяно моральну шкоду у зазначеному ним розмірі - 1 728 000,00 грн.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВССУ від 21.12.2012 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, користуватися іншими правами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 жодного разу не звертався ані до начальника відділу ДВС, ані до суду зі скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця, жодного рішення державного виконавця не оскаржував, жодного доказу, які б підтверджували протиправність рішень, дій, чи бездіяльності державного виконавця суду не надав.

Суд перевірив матеріали виконавчого провадження, та неправомірних дій, чи бездіяльності, порушень зі сторони державного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження не виявив.

З вищезазначених підстав, суд вважає, що і вимоги позивача , щодо відшкодування йому моральної шкоди також не обґрунтовані, та задоволенню не підлягають.

Так як позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, суд не вдається до аналізу меж відповідальності визначених позивачем відповідачів, а також аналізу розміру зазначеної позивачем моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.3, 6, 19, 56, 124 Конституції України, Законом України «Про державну виконавчу службу», ст.ст.25, 34-35, 41 ,42, 49, 85, 86 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-Х1У, ст.ст. 30, 39, 48-49, 87 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677-У1 від 04.11.2010 року, ст.ст. 11,16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави, в особі: Інгулецького відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями Держави в особі Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя