Постанова № 31572563, 28.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 5015/1195/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Торгово-роздрібної компанії "Євротек", м.Львів, вих. №05/04-13/юр від 05.04.13

на рішення господарського суду Львівської області від 12.02.13

у справі № 5015/1195/12

за позовом: Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: 1.Міністерства оборони України, м. Київ,

2.Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів,

3.Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с.Скнилів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Приватного підприємства "Паритет КС", м. Львів,

2.Державного підприємства "Львівське", с.Висіч Яворівського району Львівської області

3. Приватного акціонерного товариства "Євротек", м. Львів

про визнання недійсним рішення

За участю представників сторін:

Від скаржника: - Потинський А.М., Кравчук О.А. - представники;

від прокурора: - Майорчак В.М. (посв. № НОМЕР_1);

від позивача-1: - Куцак В.П. - представник;

від позивача-2: - Комар М.Р. - представник;

від позивача-3: - не з'явився;

від відповідача: - не з'явився;

від третіх осіб: - не з'явився;.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28, 29 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.13 у справі № 5015/1195/12 (суддя О.Бортник) частково задоволено позов Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України, м. Київ, Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів до відповідача - Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Паритет КС", Державного підприємства "Львівське", Приватного акціонерного товариства "Євротек" про визнання недійсним рішення. Визнано недійсним рішення Скнилівської сільської ради від 26.07.05 № 124 «Про надання в оренду земельної ділянки» в частині надання Приватному підприємству «Паритет КС» в оренду земельної ділянки площею 9,2936 га терміном на 15 років за адресою: с. Скнилів, вул. Чорновола, 2, яка відповідно до Схеми до висновку експертизи № 8001/8002 перебуває у користуванні Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Стягнуто з Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в доход Державного бюджету 979,85 грн. судового збору, стягнуто з Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 4 509, 23 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.13 у справі № 5015/1195/12, ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», яке не брало участі у справі, подала апеляційну скаргу з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18.12.90 (в редакції, що діяла станом на 1992 рік), ст.ст. 92, 125, 126, пункт «в» ст. 141, ст. 152 ЗК України (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення), наголошуючи, що позивач-2, будучи правонаступником прав і обов'язків Львівського вищого військово-політичного училища та інших правопопередників, не набув в установленому законодавством порядку права постійного користування земельної ділянки, яке було закріплене за Львівським вищим військово-політичним училищем Державним актом від 1989 року. Крім того, скаржник вказує, що господарський суд неправильно застосував ст. 77, ч. 2 ст. 149 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та не застосував ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, які підлягали застосуванню у даному спорі. На підставі викладеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 12.02.13 року у справі № 5015/1195/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

11.04.13 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», м. Львів, № 05/04-13/юр від 05.04.13, розподілено до розгляду судді - доповідачу Д.Новосад.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.12, в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», м. Львів, № 05/04-13/юр від 05.04.13, введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.13 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.05.13.

При прийнятті до провадження апеляційної скарги ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», колегія суддів виходила з того, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.12, укладеного із Приватним акціонерним товариством «Євротек», скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» є власником земельної ділянки, що розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області загальною площею 10,1771 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0102, щодо якої було прийняте спірне рішення Скнилівської сільської ради № 124 від 26.07.05. Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України (в редакції, що діяла на дату придбання скаржником земельної ділянки), право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою. Відтак, право власності скаржника на вищевказану земельну ділянку посвідчується належним документом. Також колегія суддів погодилася із твердженнями скаржника про те, що рішення у даній справі зачіпає його права та інтереси як власника земельної ділянки, стосовно якої було прийнято рішення Скнилівської сільської ради від 26.07.05 № 124 «Про надання в оренду земельної ділянки», оскільки може бути передумовою для визнання недійсним договору оренди, договорів купівлі-продажу земельної ділянки та витребування її у кінцевого набувача, тобто у скаржника.

27.05.13 Міністерством оборони України та Академією Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подано спільний відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просять залишити рішення господарського суду Львівської області від 12.02.13 у справі № 5015/1195/12 без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

28.05.13 скаржником подано також додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких конкретизували наведені в апеляційній скарзі мотиви.

В судовому засіданні 28.05.13 представники скаржника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Прокурор та представники позивача-1 та позивача-2 проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав, аналогічних викладеним у відзиві.

Позивач-3, відповідач, треті особи - ПП «Паритет КС», ДП «Львівське», ПрАТ «Євротек» - в судове засідання 28.05.13 явки своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату і час судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення не подавали. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених сторін та третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до неї, відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України та Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників скаржника, сторін та прокурора в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 12.02.13 у справі № 5015/1195/12 слід скасувати.

При цьому колегія виходила з наступного.

26.07.05 Скнилівською сільською радою було прийнято рішення № 124 «Про надання в оренду земельної ділянки», згідно якого надано Приватному підприємству «Паритет КС» в оренду земельну ділянку площею 10,2 га терміном на 15 років за адресою: с. Скнилів, вул. Чорновола, 2.

Згідно з наявним у матеріалах справи Державним актом на право користування землею № 040210 від 1989 року, Львівському вищому військово-політичному училищу надано в безстрокове і безплатне користування 9,5 гектарів землі на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району Львівської області Української Радянської Соціалістичної республіки для підсобного господарства.

Згідно з висновком № 8001/8002 судової земельно-технічної експертизи у справі № 5015/1195/12, який складено 24.12.12, експертом у ході досліджень встановлено, що межі земельної ділянки Львівського вищого військово-політичного училища, яка надана йому у користування на підставі Державного акту на право користування землею № 040210 на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району Львівської області, частково входять в межі земельної ділянки ПП «Паритет КС» на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яка надана в оренду ПП «Паритет КС» рішенням Скнилівської сільської ради від 26.07.05 № 124. До складу землекористування ПП «Паритет КС» не входять дві частини землекористування Львівського вищого військово-політичного училища: на півночі земельна ділянка площею 368 м кв., на сході земельна ділянка площею 1 696 м кв. Межі площі даних земельних ділянок зображені експертом на Схемі, яка додана до висновку, зеленим фоном.

Відповідно до п. 3 постанови КМ України від 19.08.92 № 490 «Про реформу системи військової освіти» Львівське вище військово-політичне ордена Червоної Зірки училище було перейменовано в Львівське вище військове училище, а п. 10 цієї ж постанови доручено Міністерству освіти, Міністерству у справах молоді і спорту, Міністерству внутрішніх справ створити: відділення військової підготовки у Львівському політехнічному інституті на базі Львівського вищого військового училища та військової кафедри інституту, що ліквідуються, з передачею на його баланс будинків і споруд.

Надалі, згідно постанови КМ України від 06.11.97 № 1220 відділення військової підготовки у Львівському політехнічному інституті було перетворено у Військовий інститут при державному університеті «Львівська політехніка», який згідно Указу Президента України від 10.11.00 № 1221/2000 був перетворений у Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка». Останній згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 12.03.03 був реорганізований у Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», який, в свою чергу постановою КМ України від 26.05.05 № 381 був реорганізований у Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка». Постановою КМ України від 13.05.09 № 467 останній був реорганізований шляхом перетворення із виведенням зі складу Національного університету «Львівська політехніка» в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) з утворенням в її складі військового коледжу сержантського складу.

Таким чином, відповідно до вищенаведених актів, а також наказу Міністерства оборони України № 322/543 від 19.06.09, Положення про Львівський військовий ордена Червоної зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка» та Статуту Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного позивач-2 є правонаступником Львівського вищого військово-політичного училища.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, що діяла станом на 1992 рік, тобто на дату ліквідації Львівського вищого військово-політичного училища) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Аналогічна норма щодо припинення права користування земельною ділянкою передбачена пунктом «в» ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05), згідно з якою підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 37 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла станом на 1992 рік, тобто на дату ліквідації Львівського вищого військово-політичного училища) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених приписів земельного законодавства дає підстави для висновку, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації. Тобто приписами земельного законодавства не передбачено автоматичного переходу прав на земельну ділянку в порядку правонаступництва.

Відтак, ліквідація Львівського вищого військово-політичного училища згідно з постановою КМ України від 19.08.92 № 490 «Про реформу системи військової освіти» була підставою відповідно до п.3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.90 для припинення його права користування земельною ділянкою площею 9,5 гектарів на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району Львівської області, що виникло згідно Державного акта на право користування землею № 040210 від 1989 року.

Статтею 22 ЗК України від 18.12.90 було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпоряджувальними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і отримання документу, який засвідчує це право. Статтею 23 зазначеного Земельного кодексу України було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Наказом Міністра оборони України від 22.12.97 № 483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Згідно п. 15 зазначеного Положення надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України здійснюється в порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами їх відведення. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є військові частини, військово-навчальні заклади, підприємства, установи і організації Міністерства оборони України.

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 вищевказаного Положення право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації. Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України від 25.10.01 (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05) право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Частиною 3 зазначеної статті було передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Після внесення змін до статті 125 ЗК України Законом України від 05.03.09 № 1066-VI (який набрав чинності з 02.05.09) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України від 25.10.01 (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право постійного користування могло виникнути у правонаступників Львівського вищого військово-політичного училища тільки після отримання відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою за встановленою формою у визначеному законодавством порядку та реєстрації такого права.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші державні акти на право постійного користування землею, крім державного акту 1989 року, які б оформлялися на правонаступників Львівського вищого військово-політичного училища після припинення його діяльності, відсутні докази, які б свідчили про звернення правонаступників Львівського вищого військово-політичного училища до компетентних органів чи вчинення будь-яких дій щодо оформлення прав на земельну ділянку, а також відсутні будь-які інші докази, з одержанням яких закон пов'язує виникнення прав на землю в будь-яких осіб станом на дату прийняття спірного рішення відповідача від 26.07.05 № 124, зокрема, проект відведення земельної ділянки, рішення про надання земельної ділянки, тощо.

Наведене дає колегії суддів підстави дійти висновку, що жоден з правонаступників Львівського вищого військово-політичного училища не набув право постійного користування земельною ділянкою, яка була закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем державним актом від 1989 року, не оформивши таке право у встановленому порядку. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про те, що земельна ділянка на законних підставах перебуває в постійному користуванні позивача 2 згідно Державного акту на право користування землею № 040210 від 1989 року і що в матеріалах справи відсутні докази вибуття земельної ділянки з користування позивача-2, оскільки позивач-2 такого права не набув.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЗК України від 25.10.01 (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тобто вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Господарський суд на підставі ст. 77, ч. 3 ст. 84 ЗК України, п.п. 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97 № 483 дійшов висновку, що слід було отримати згоду Міністра оборони України на вилучення земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не погоджується такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 77 ЗК України (в редакції, чинній на дату винесення спірного рішення № 124 від 26.07.05), ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Однак, згідно Державного акту на право користування землею № 040210 від 1989 року земельна ділянка надавалася Львівському вищому військово-політичному училищу не для здійснення постійної діяльності, а для здійснення підсобного сільського господарства. В матеріалах справи відсутні докази здійснення постійної діяльності правонаступниками Львівського вищого військово-політичного училища, в тому числі, позивачем-2 на земельній ділянці, щодо якої прийнято спірне рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка, щодо якої прийнято спірне рішення, за цільовим призначенням не належить до земель оборони, а належить до земель сільськогосподарського призначення з наступних підстав.

Станом на дату видачі Державного акту на право користування землею від 1989 р. діяв Земельний кодекс Української РСР від 08.07.70 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно з нормами ст. 4 ЗК Української РСР вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; земель державного лісового фонду; земель державного водного фонду; земель державного запасу.

Відповідно до ст. 49 ЗК Української РСР землями сільськогосподарського призначення визнаються всі землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно зі ст. 50 ЗК Української РСР землі сільськогосподарського призначення надаються в безстрокове користування, зокрема, несільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам - для ведення підсобного сільського господарства.

Таким чином, враховуючи те, що згідно Державного акту на право користування землею від 1989 року земельна ділянка площею 9,5 гектарів на території радгоспу «Львівський» була надана Львівському вищому військово-політичному училищу для ведення підсобного господарства, тому за основним цільовим призначенням зазначена земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення.

Також колегія суддів зауважує, що Земельним кодексом УРСР не було передбачено такої категорії земель за цільовим призначенням як землі оборони. Отже, надання Львівському вищому військово-політичному училищу згідно Державного акту на право користування землею від 1989 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення підсобного господарства автоматично не змінило і не могло змінити цільове призначення цієї ділянки на землі оборони.

Така категорія земель за цільовим призначенням як «землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення» з'явилася в ст. 3 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.90 № 561-XII, а згодом була передбачена в ст. 2 нової редакції зазначеного Кодексу, яка була прийнята Законом України від 13.03.92 № 2196-XII та якою було змінено його назву на Земельний кодекс України.

Статтею 2 нової редакції ЗК України від 18.12.90 № 561-XII було передбачено, що віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, а ст. 30 зазначеного Кодексу було передбачено, що у разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Статтею 19 ЗК України від 25.10.01 (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 20 ЗК України від 25.10.01 (в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення № 124 від 26.07.05) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки площею 9,5 гектарів на території радгоспу «Львівський» з земель сільськогосподарського призначення на землі оборони могла бути здійснена виключно за рішенням відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки.

Проте, в матеріалах справи відсутній проект відведення земельної ділянки та будь-які рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 9,5 гектарів на території радгоспу «Львівський», наданої для ведення підсобного господарства, впродовж 1990 - 2013 років з земель сільськогосподарського призначення на землі оборони.

Таким чином, беручи до уваги те, що після ліквідації Львівського вищого військово-політичного училища припинилося право постійного користування земельною ділянкою, яке було оформлене Державним актом на право користування землею № 040210 від 1989 року, що правонаступниками Львівського вищого військово-політичного училища чи іншими військовими частинами в розумінні ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» право користування земельною ділянкою не оформлялося, а також те, що земельна ділянка за категорією належить до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель оборони, тому колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для отримання згоди Міністра оборони України чи правонаступників Львівського вищого військово-політичного училища на вилучення земельної ділянки при прийнятті спірного рішення Скнилівської сільської ради від 26.07.05 № 124 «Про надання в оренду земельної ділянки».

Також колегія суддів вважає безпідставним застосування господарським судом у спорі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у збройних силах України» в редакції, яка діяла на день прийняття спірного рішення, оскільки даний спір не стосується військового майна в розумінні ст. 1 зазначеного Закону.

Одночасно, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що ПП «Паритет КС» як власник будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул. Чорновола, 2, мав право у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені будівлі, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Однак, ні прокурором, ні позивачами не доведено із наданням належних і допустимих доказів порушення їх прав як користувачів земельної ділянки, щодо якої Скнилівською сільською радою було прийняте рішення від 26.07.05 № 124 «Про надання в оренду земельної ділянки», за захистом яких вони мають право звернутися.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Львівської від 12.02.13 у справі №5015/1195/12 слід скасувати, в задоволенні позову позов Першого заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України, Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до відповідача Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним рішення - відмовити.

На підставі ст. 49, п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, беручи до уваги положення п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», колегія суддів зазначає, що судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача-2 - Академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, оскільки саме позивач-2 визначений прокурором суб'єктом права фактичного користування спірною земельною ділянкою. Витрати на проведення судової експертизи слід залишити за позивачем-2 - Академією Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 12.02.13 у справі № 5015/1195/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 32, код ЄДРЮО та ФОП 08410370) в доход Державного бюджету України 1 073, 00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні) судового збору за розгляд спору судом першої інстанції.

4. Стягнути з Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 32, код ЄДРЮО та ФОП 08410370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, код ЄДРЮО та ФОП 37378350) 573, 50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) в повернення судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

5. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

6. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 03.06.13.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник