Постанова № 31572538, 29.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 911/281/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Бонтлаб В.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»

на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року

у справі №911/281/13-г (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Арго», м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан»,

Київська область, Згурівський район, с. Красне,

про стягнення 141465,96 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ТОВ «Імперія-Арго» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Виробниче підприємство «Сан» про стягнення 141465,96 грн., а саме: 109363,31 грн. основного боргу, 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пені та 21872,67 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним за поставлений товар згідно договору поставки від 09.08.2012 року №КВ-11/12.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г присуджено до стягнення з ТОВ «Виробниче підприємство «Сан» на користь ТОВ «Імперія-Арго» 109363,31 грн. основного боргу, 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пені, 21872,67 грн. штрафу, 282932 грн. витрат по сплаті судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно договору поставки від 09.08.2012 року №КВ-11/12 у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 36% річних, пені та штрафу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Виробниче підприємство «Сан» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 21872,67 грн. та судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не застосовано ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру неустойки, просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 21872,67 грн. штрафу.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у справі №911/281/13-г апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче підприємство «Сан» на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.05.2013 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року склад колегії суддів у справі №911/281/13-г змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судове засідання 29.05.2013 року представники відповідача не з'явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повернуте на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення суду відповідачеві.

Також, 28.05.2013 року від відповідача надійшла клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача в судовому засіданні 29.05.2013 року, дійшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, з 17.04.2013 року (дата прийняття апеляційної скарги до провадження) по 29.05.2013 року (дата прийняття постанови у справі) відповідач мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідача.

В судовому засіданні 29.05.2013 року представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив суд спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.08.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки від №КВ-11/12 (далі - договір, а.с. 14-17), згідно умов якого в терміни, визначені договором позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Додатком №1 від 09.08.2012 року до договору (далі - додаток до договору, а.с. 18) сторони погодили перелік, кількість, вартість, загальну суму товару, що підлягає поставці, та строки поставки товару. Зокрема, сторони дійшли згоди, що загальна вартість товару за даним додатком становить 136704,14 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 додатку до договору покупець сплачує в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 27340,85 грн. шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10.08.2012 року. Залишок суми 80%, що складає 109363,29 грн. оплачується покупцем до 25.10.2012 року.

Згідно виписки по рахунку позивача (а.с. 21) відповідачем перераховано позивачеві 27340,85 грн. в якості 20% попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивач по видатковій накладній від 16.08.2012 року №1566 поставив відповідачу товар на загальну суму 136704,14 грн. (а.с. 19), а відповідач на підставі довіреності від 15.08.2012 року №548 зазначений товар прийняв (а.с. 20).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі в розмірі 80% вартості товару в сумі 109363,31 грн., а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 109363,31 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7226,97 грн. 36% річних за період прострочення з 26.10.2012 року по 31.12.2012 року, 3003,01 грн. пені за період прострочення з 26.10.2012 року по 31.12.2012 року та 21872,67 грн. штрафу від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інших розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 7226,97 грн. 36% річних за період прострочення з 26.10.2012 року по 31.12.2012 року, 3003,01 грн. пені за період прострочення з 26.10.2012 року по 31.12.2012 року та 21872,67 грн. штрафу від простроченої суми. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 36% річних, пені та штрафу, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн., оскільки в даній справі юридична допомога позивачеві надавалась не адвокатом, а суб'єктом підприємницької діяльності, а тому зазначені витрати по оплаті послуг з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді фізичною особою-підприємцем Бонтлаб В.В. відшкодуванню не підлягають у відповідності до ст. 44, ст. 48, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру».

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Посилання відповідача на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не застосовано ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру неустойки, колегією суддів відхиляються, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій допускається лише у виняткових випадках, і така дія є правом суду з урахуванням обставин конкретної справи, а не його обов'язком.

Також, відповідачем не наведено жодних обставини, які є підставою для зменшення штрафних санкцій в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 року у справі №911/281/13-г залишити без змін.

3. Справу №911/281/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.