Рішення № 31571871, 03.06.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4695/13-ц

Справа № 2/243/1920/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що він з 11.08.1981 року по 06.06.2000 року працював у відповідача на різних посадах, а 06.06.2000 року він був звільнений з роботи. Підставою для прийняття ним рішення про звільнення стала та обставина, що з жовтня 1996 року відповідач невчасно та не в повному обсязі, а потім зовсім припинило виплачувати заробітну плату. На час його звільнення заборгованість по заробітній платі складала 1711,14 грн., але в наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив йому заборгованість, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Рішенням Слов'янського міського суду від 12 вересня 1997 року та від 05.04.1999 року ця заборгованість стягнута з відповідача, але йому досі не виплачена. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконання рішення суду, щодо виплати заборгованої заробітної плати, але кожний раз отримував відмову щодо цього через відсутність нібито коштів. Вважає, що відповідач повинен йому виплатити його середній заробіток за увесь час затримки виплати розрахунку при звільненні, який за період з 06.06.2000 року по 31.05.2013 року з урахуванням середньоденної заробітної плати 4,77 грн. складає 15521,58 грн. Відповідач порушив його право на отримання законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Також вважає, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, пов'язаних з трудовими правовідносинами, яка виявилась у моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем його законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд, він втратив налагоджені нормальні життєві зв'язки, через що він вимушений докладати додаткових зусиль для організації його життя, для матеріального забезпечення себе та своєї родини. Моральну шкоду він оцінює у 5000 грн. Просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 06.06.2000 року по день винесення рішення в розмірі 15521,58 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення судового розгляду справи або розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило, у зв'язку з чим суд за згодою позивача прийшов до висновку про можливість винесення по справі заочного рішення.

Суд, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 11.08.1981 року по 01.05.2000 року працював у відповідача на різних посадах, а 01.05.2000 року він був звільнений з роботи за ст. 36 п. 5 КЗпП України в зв'язку з переводом на інше підприємство, згідно наказу № 287 від 06.06.2000 року (а.с. 6-8).

Заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 204,89 грн., середня заробітна плата за останні два місяця складає 102,45 грн. (а.с. 17).

Рішенням Слов'янського міського суду від 12.09.1997 року, яке набуло чинності, з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 605,44 грн. (а.с. 11).

Рішенням Слов'янського міського суду від 05.04.1999 року, яке набуло чинності, з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 1105,70 грн. (а.с. 12).

Станом на 16.05.2013 р. заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена, відносно ВАТ «Содовий завод» 04.09.2003 р. відкрита ліквідаційна процедура у зв'язку із визнанням його банкрутом (а.с. 18).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, враховуючи як обставини справи, так і вимоги законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення заборгованості із середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільнені, при чому суд враховує як визнання відповідачем заборгованості із заробітної плати, так і відсутність заперечень стосовно розміру середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільнені.

Зазначена правова позиція стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року у справі 6-121цс12 і обов'язкова для застосування судами під час розгляду справ за аналогічними позовами.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку призвільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача та його скрутне матеріальне становище, що потягло за собою визнання відповідача банкрутом, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди (протягом 13 років), ненадання в судовому засіданні доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 233, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кегічивського р-ну Харківської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15521 грн. 58 коп. (П'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна гривна 58 копійок);

· на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (Двісті двадцять дев'ять гривен 40 копійок) на рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, Код за ЄДРПОУ 37803368, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УК/Слов'янське/22030001.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто Слов'янським міськрайонним судом у разі подання заяви про його перегляд у 10-ти денний термін з часу отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський