Рішення № 31571533, 28.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2013 р.Справа № 916/637/13

За позовом: Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН"

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Багмат О.Л. голова Виноградарської сільської ради

Від відповідача: Конштик Е.М., представник за довіреністю

Суть спору: Позивач - Виноградарська сільська рада Роздільнянського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН", в якій просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності між Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та ТОВ "Віалан" від 31.07.2009р. та виселити ТОВ "Віалан" з водонасосної станції, що розташована за адресою: с. Карпово, вул. Зелена, без номера, Роздільнянського району Одеської області, загальною площею 221,20 кв. м на користь Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" письмового відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. У наданих суду усних поясненнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" проти задоволення позовних вимог у справі заперечував, посилаючись на їх безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

31 липня 2009 року між Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (надалі за текстом -Договір), згідно п. 1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне володіння і користування водонансосну станцію, розташовану за адресою: с. Карпове, вул. Зелена, б/н, Роздільнянського району Одеської області, яка належить Орендодавцю на праві власності на нерухоме майно, водопровідну систему від артезіанських свердловин і до села Виноградар Роздільнянського району Одеської області; водопровідну систему в селі Виноградар Роздільнянської сільської ради, чотири артезіанських свердловини, розташовані на території Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, які перебувають на балансі Виноградарської сільської ради. Загальна площа водонасосної станції, що орендується становить 221,2 кв. м. Об'єкт оренди передавався з метою забезпечення водопостачання до кожного жилого будинку с. Виноградар Розділнянського району Одеської області (п. 1.7 Договору). При цьому, у п. 1.5 договору зазначалось, що стан об'єкта, який орендується, на момент передачі в оренду визначено таким, що потребує капітального ремонту.

Умови п. п. 4.1 та 4.2 Договору передбачали, що Орендар за користування об'єктом вносить орендну плату, не залежно від результатів власної господарської діяльності, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995р №786, у грошовій формі і складає 16165,15 грн. на рік.

31.07.2009р. та 03.08.2009р. об'єкти оренди були фактично передані у користування Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН", що вбачається з копій залучених до матеріалів справи актів прийому-передачі (а.с. 58-61)

З урахуванням положень п. 3.1 Договору термін оренди складав 10 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актами передання-приймання.

Відповідно до п. 3.2 Договору було встановлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом 30 календарних днів після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та не заперечується представниками сторін, строк дії договору було продовжено в порядку п. 3.2 договору на той же термін, які були передбачені умовами договору.

Впродовж дії Договору господарським судом Одеської області розглядався спір між Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" про розірвання договору оренди від 31 липня 2009 року та стягнення заборгованості по орендній платі на суму 48 228 грн. 45 коп. Вказаний спір було врегульовано сторонами підписанням мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2011р. у справі № 6/17-3330-2011.

Відповідно до п. 7 затвердженої судом мирової угоди ТОВ "ВІАЛАН" зобов'язалось організувати подачу води цілодобово до кожного споживача, села Виноградар (вул. Леніна від №209 до №285, вул. Кірова від № 1 до № 202, вул. Зелена від № 1 до № 56, с. Вакулівка, вул. Молодіжна від №1 до №57, вул. Степова від №1 до №23) та забезпечити питною водою Виноградарську ЗОШ І - III ступенів централізовано, або шляхом підвозу води згідно із умовами договору поставки.

Відповідно до положень п. п. 6.1, 6.6 Договору оренди Орендар зобов'язався використовувати об'єкт, що орендується відповідно до його мети використання, згідно п. 1.7 договору та застрахувати об'єкт, що орендується на весь термін дії договору оренди, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як зазначалось у позовній заяві представником позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" порушуються умови укладеного між сторонами договору оренди, водопостачання здійснюється не цілодобово, окрім надання послуг з водопостачання відповідачем здійснюється видобування з орендованих артезіанських свердловин та розлив у тару води з метою подальшого продажу.

В підтвердження вищевикладеним обставинам до матеріалів справи залучено копії заяв, у яких повідомляється про нерегулярність постачання води Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" з підписами певних фізичних осіб (а.с. 17-21) та матеріали фото фіксації, проведеної невстановленими особами та без даних про місце проведення та час такої фото фіксації. Позивачем було також додано лист Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.02.2013р., адресований Виноградарській сільській раді, у якому повідомлялось про перебування орендованого майна у стані, який потребує капітального ремонту, що може призвести до забруднення підземних вод внаслідок дії дощових та талих вод, а також з посиланням на період проведення перевірки з 24.12.2012р. по 28.12.2012р., вказувалось на те, що встановити будь-які дії ТОВ „Віалан", що свідчили б про здійснення розливу води та фасування води не було можливим.

Крім того, в обґрунтування обставин позовної заяви позивачем зверталась увага суду на те, що відповідач у встановленому порядку не застрахував орендований об'єкт, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до п. 6.6 Договору.

В ході розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" було залучено до матеріалів справи копії примірників договорів страхування від 08.11.2011р. Мю-12 №00022 та від 10.01.2013р. № 376-ИП/13/ОД, укладених відповідачем з ТДВ „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" та РАТ „Страхова компанія „Юнівес", в підтвердження виконання прийнятих на себе зобов'язань, визначених п. 6.6 Договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31 липня 2009 року відповідачем та направлені на розірвання Договору оренди від 31.07.2009р. та виселення ТОВ "Віалан" з водонасосної станції, що розташована за адресою: с. Карпово, вул. Зелена, без номера, Роздільнянського району Одеської області, загальною площею 221,20 кв. м на користь Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, факт істотного порушення умов договору іншою стороною зобов'язаний довести належними та допустимими доказами позивач, у даному випадку, Виноградарська сільська рада.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно, положення ст. ст. 34, 35 ГПК України зобов'язують господарський суд приймати тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як було встановлено судом, в підтвердження своєї позиції позивачем не було надано належних доказів. Так, матеріали справи не містять документальних даних спеціальних перевірок компетентних органів, які у встановленому Законом порядку уповноважені фіксувати та оформлювати факти порушень. Додані до позовної заяви копії заяв, у яких повідомляється про нерегулярність постачання води Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" з підписами певних фізичних осіб (а.с. 17-21) не можуть підтверджувати обставини справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази нецілодобового постачання води відповідачем, а також докази, які б ідентифікували осіб, що звертались до позивача з відповідним зверненнями. Відповідно, додані до позову матеріали фото фіксації, проведеної невстановленими особами, не містять даних про місце проведення та час такої фото фіксації, а також даних про дозвіл на проведення такої фото фіксації.

Вказані у листі Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.02.2013р. обставини про перебування орендованого майна у стані, який потребує капітального ремонту, що може призвести до забруднення підземних вод внаслідок дії дощових та талих вод, не приймаються судом як підстави для задоволення позову, оскільки відповідно до ст. 18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" капітальний ремонт майна, переданого в оренду, є обов'язком орендодавця, у даному випадку Виноградарської сільської ради, який не виконується позивачем.

Більш того, в ході розгляду справи відповідачем були спростовані у встановленому порядку доводи позивача про невиконання відповідачем обов'язку по страхуванню орендованого об'єкту, визначеного п. 6.6 Договору поданням копій договорів страхування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Виноградарської сільської ради про розірвання договору та про виселення відповідача з займаних приміщень, оскільки вважає, що позиція позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору 1147 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст рішення складено 03 червня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Д'яченко Т.Г.