Рішення № 31571523, 03.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.13р. Справа № 904/3695/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжя

до відповідача-1 Державного підприємства "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС", м. Донецьк

про стягнення 1 012,18 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Грекова Н.М., дов. № 19/58 від 29.03.2013 року, представник;

від відповідача-1: Шляєв І.В., дов. № 81 від 01.01.2013 року, провідний юрисконсульт юридичного сектора;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" вартості втраченого вантажу у сумі 1012,18 грн. Витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов договору № ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007 року на адресу позивача було направлено партію вугілля кам'яного за залізничною накладною № 48501357 (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"). Позивач зазначає, що 07.11.2012 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт АА №048330/1440 про виявлення недостачі вантажу. Зокрема, у вагоні № 65950982 зліва, між 4, 5 люками, є поглиблення розміром 150x120x80 см. У технічному відношенні вагон справний, ліворуч мається нещільне прилягання кришки 4 люка до армувального листа хребтової балки, зазор розміром 40х2 см. Було встановлено, що фактична вага у вагоні № 65950982 становить 65250 кг, тобто виявлена недостача складає 1750 кг.

Позивач вважає, що відповідачами не забезпечено збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого в спірному вагоні виникла недостача вантажу, вартість якої просить стягнути з урахуванням природної втрати вантажу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити. Відповідач-1 зазначає, що відповідальність у даному випадку має покладатись на вантажовідправника, оскільки останній, у порушення ст. 31 Статуту залізниць, п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не підготував вагон до перевезення вантажів дрібної фракції. Прийняття вантажу до перевезення та оформлення накладної автоматично не свідчить про відповідність вантажу обов'язковим вимогам транспортного законодавства щодо комерційної придатності вагону. Нестача вантажу виникла не через прийняття залізницею вантажу до перевезення, а внаслідок невиконання відправником своїх обов'язків запобігання просипанню вантажу під час його перевезення у вагоні відкритого типу.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав заперечення на позов з наведених у відзиві підстав.

У судове засідання, яке відбулося 30.05.2013 року, представник відповідача-2 не з'явився. Відзив на позов не надав. Про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отримання відповідачем-2 судової ухвали з відомостями щодо місця, дати та часу розгляду справи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності відповідача-2 за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30.05.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-холдинг" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжкокс", яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (покупець), був укладений договір № ДУК-01/07-21р, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (в подальшому - вугілля) за марочним складом, цінам та в кількості, зазначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємними частинами цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2012 року (пункт 10.3 договору в редакції додаткової угоди № 3591 від 09.12.2011 року).

Згідно з пунктом 2.1 договору вугілля постачається на умовах "FCA - станція відправлення" згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Датою поставки і переходу ризиків втрати/пошкодження вугілля вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення та залізничними квитанціями. Датою переходу права власності вважається дата підписання акта приймання-передачі (пункт 2.2 договору).

На виконання умов договору № ДУК-01/07-21р від 07.12.2007 року, за залізничною накладною № 48501357 у вагонах №№ 67883322, 65950982, 65701732 було здійснено відправлення Публічному акціонерному товариству "Запоріжкокс" - концентрат вугільний навалом, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс".

07 листопада 2012 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складений комерційний акт АА № 048330/1440, відповідно до якого на підставі акту загальної форми №8726 і ГУ-106 № 250 від 06.11.2012 року на станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу одержувачу з переважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, повірка 11.08.2012 року. За документами значиться 3 навіввагони вагою 205800 кг, у вагоні № 65950982 нетто 67000 кг, тара 24000 кг. Фактично у вагоні виявилось: брутто 89250 кг, тара з документа 24000 кг, нетто 65250 кг, що менше зазначеного у документі на 1750 кг. У комерційному відношенні навантаження нижче бортів на 20 см, шапкоподібне, з природними скосами до торцевих дверей і поздовжніх стінок вагону. Ліворуч між 4, 5 люками є поглиблення розміром 150x120x80 см. У технічному відношенні вагон справний, ліворуч мається нещільне прилягання кришки 4 люка до армувального листа хребтової балки, зазор розміром 40х2 см. На деталях наявні сліди від просипання вантажу про що складено акт загальної форми № ГУ-106 № 250 від 06.11.2012 року. Люки і двері зачинені, протікання вантажу немає. Щілина із зовнішньої сторони затулена ганчір'ям. При повторному переважуванні комісією у тому ж складі результат не змінився.

Комерційний акт складений у відповідності з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 (зар. в МЮ України 08.07.2002 р. за № 567/6855).

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідачів-1,2, проти чого відповідачі заперечують, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (надалі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Факт нестачі за спірним перевезенням у вагоні № 65950982, підтверджується матеріалами справи, зокрема комерційним актом АА № 048330/1440 від 07.11.2012 року.

Як вбачається з комерційного акту АА № 048330/1440 від 07.11.2012 року, при прийнятті вантажу була виявлена нестача вантажу у кількості 1750 кг.

Позивач правомірно розрахував вартість нестачі спірного вантажу з урахуванням природної втрати ваги - 1% відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зар. в МЮ Укр. 24.11.2000 р. за № 862/5083) та вартості 1 тони вантажу у сумі 781,00 грн.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457 та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Згідно зі статтею 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас частиною 5 статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Пунктом 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 452 (зар. в МЮ України 10.09.2001 р. за № 796/5987), передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Як вбачається зі змісту залізничної накладної № 48501357 та комерційного акту АА № 048330/1440 від 07.11.2012 року, визначення маси вантажу у вагонах, а також навантаження здійснювалося засобами відправника, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс". Вагон у технічному стані виявився справним, про що додатково зазначено в акті № 250 від 06.11.2012 року про технічний стан вагону (контейнеру).

Між тим, втрата вантажу можлива також через нещільне прилягання кришки люків до армувального листа хребтової балки, наявності щілин.

Крім того, з комерційного акту АА № 048330/1440 вбачається наявність поглиблень та просипання вантажу.

Зважаючи на викладене, суд вбачає у рівних частинах вину як відповідача-1 - залізниці, так і відповідача-2 - відправника вантажу у втраті вугілля (концентрату вугільного) та відхиляє доводи відповідача-1, наведені в обґрунтування заперечень на позовні вимоги.

Вартість нестачі вантажу у вагоні № 65950982 з урахуванням природної втрати ваги 1% - 670 кг (67000 кг х 1%:100% = 670 кг) та вартості 1 тони вантажу у сумі 781,00 грн. складає 1012,18 грн. (67000 кг - 65250 кг = 1750 кг /виявлена недостача/; 1750 кг - 670 кг = 1080 кг; 1080 кг х 781,00 грн. : 1000 кг = 843,48 грн. /вартість недостачі без ПДВ/; 843,48 грн.х20%:100% = 168,70 грн. /сума ПДВ/; 843,48 грн. +168,70 грн. = 1012,18 грн.).

За викладеного заявлена позивачем вартість втраченого вантажу у сумі 1012,18 грн. підлягає стягненню із залізниці - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у сумі 506,09 грн. та з вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" у сумі 506,09 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються порівну на відповідачів-1,2 (по 860,25 грн. з кожного).

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна. 4, ідентифікаційний код 00191224) вартість втраченого вантажу у сумі 506,09 грн., судовий збір у сумі 860,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ідентифікаційний код 30962337) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, ідентифікаційний код 00191224) вартість втраченого вантажу у сумі 506,09 грн., судовий збір у сумі 860,25 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2013 року.

Суддя І.І. Колісник