Рішення № 31570114, 21.05.2013, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №1303/1074/2012

Провадження № 2/440/56/2013

21 травня 2013 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Кос І.Б.,

при секретарі - Гром'як О.М.

без участі сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до страхової компанії приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та ОСОБА_8 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої дією джерела підвищеної небезпеки, що спричинило смерть фізичної особи,-

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися до суду із вказаним позовом. Просять суд ухвалити рішення, яким стягнути із СК ПрАТ «НФСК «Добробут» в користь ОСОБА_1 витрати на поховання в сумі 9445 грн. Стягнути із вказаної страхової компанії на користь усіх семи позивачів моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_9 по 2550 грн. кожному, а всього 17850 грн. Стягнути із вказаної страхової компанії в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 2550 грн. кожному за кожного загиблого, а всього 10200 грн. Зобов'язати вказану страхову компанію щомісячно відшкодовувати шкоду дітям загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в сумі 190 грн. до досягнення дітьми повноліття, а дитині-інваліду ОСОБА_4 - на строк її інвалідності. Зобов'язати вказану страхову компанію щомісячно відшкодовувати шкоду дружині загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_3, яка не працює та здійснює догляд за чотирма малолітніми дітьми загиблого, щомісячно у розмірі 190 грн. до досягнення ОСОБА_7 чотирнадцятирічного віку. Зобов'язати вказану страхову компанію щомісячно відшкодовувати шкоду батькам загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_12 та ОСОБА_2, які досягли пенсійного віку у розмірі 367 грн. довічно. Стягнути з ОСОБА_8 на користь усіх семи позивачів моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_9 по 97450 грн. кожному, а всього 682150 грн. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не покриту страхувальником моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_10 по 97450 грн. кожному, а всього 194900 грн. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не покриту страхувальником моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_11 по 97450 грн. кожному, а всього 194900 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, приблизно о 20 год. 05 хв. на 490 км. + 600 м. автодороги сполученням Київ - Чоп (поблизу м. Буськ Львівської області), автомобіль марки «Fiat Doblo Cargo», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_13, наближаючись до мосту через річку Західний Буг, здійснюючи рух у напрямку м. Львова, вчинив наїзд на невстановленого пішохода. Після наїзду троє інших пішоходів почали перебігати проїзну частину дороги (у місці де це є заборонено) у напрямку до автомобіля марки«Fiat Doblo Cargo», щоб забрати потерпілого із проїзної частини дороги. В той же час автопоїзд в складі тягача «Volvo FH 12.420», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався позаду автомобіля «Fiat Doblo Cargo» в попутному напрямку, почав маневр об'їзду перешкоди, під час виконання якого вчинив наїзд на всіх чотирьох пішоходів. Внаслідок вказаної ДТП пішоходи ОСОБА_11 та ОСОБА_10 загинули на місці пригоди. Пішоходи ОСОБА_14 та ОСОБА_9 з отриманими тілесними ушкодженнями були доставлені до Бузької ЦРЛ, де не приходячи до свідомості від отриманих травм померли.

28.01.2011 року старшим слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області Сас М.В. було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_13 на підставі ст.6 п.2 КПК України та закриття провадження кримінальної справи № 113-0671 на підставі ст.6 п.2 КПК України.

В результаті вказаної ДТП у загиблого ОСОБА_9 залишились без утримання його дружина ОСОБА_3 та неповнолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження.

Крім цього, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження є батьками пенсійного віку загиблих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9.

Будучи особами непрацездатного віку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважають, що смертю загиблих їх трьох синів завдано моральну шкоду, що полягає у стражданнях, перенесених у зв'язку із втратою близької людини яку вони оцінюють по 100000 грн. кожному за кожного загиблого сина.

Також, позивачі вважають, що відповідальність разом із ОСОБА_8. повинна нести і страхова компанія, в якій транспортний засіб, яким керував відповідач ОСОБА_8. був належним чином застрахований, а саме СК ПрАТ «НФСК «Добробут» яка є другим відповідачем по даній справі.

Крім цього, позивачкою ОСОБА_1 були понесені матеріальні витрати на поховання загиблих синів ОСОБА_9., ОСОБА_11. та ОСОБА_10., що згідно поданих нею квитанцій становить 9445 грн., а тому просить наведену суму стягнути із вказаної вище страхової компанії.

Оскільки, усі позивачі є непрацездатними, відтак вважають, що мають право на відшкодування їм шкоди в порядку ст. 1200 ЦК України, виходячи з наступного.

Зокрема, враховуючи те, що на день смерті ОСОБА_9 постійного місця праці не мав, то його середньомісячний заробіток необхідно обчислювати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на день його смерті становила 907 грн. На утриманні ОСОБА_9., окрім нього, знаходилось троє неповнолітніх дітей і працездатна дружина ОСОБА_3, яка не працювала. Менш як за місяць після смерті ОСОБА_9 його вдова народила четверту дитину. Тобто, частка, яка припадала на кожного з них складала 151.17 (907:6=151.17) грн. Враховуючи, що станом на день подання заяви розмір мінімальної заробітної плати зріс до 1102 грн., згідно з ч.2 ст.1208 ЦК України, просять суд у зв'язку з цим збільшити їм розмір частки заробітку загиблого, яка припадає на кожну особу, котрій відшкодовується шкода, до 190 грн. щомісячно на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, - до досягнення ними повноліття, а дитині-інваліду ОСОБА_4, крім того, - на строк її інвалідності. Також, дружина загиблого ОСОБА_3 просить стягнути із страхової компанії в її користь щомісячно 190 грн. до досягнення малолітньою ОСОБА_7 чотирнадцятирічного віку.

Враховуючи те, що на день смерті ОСОБА_10 постійного місця праці не мав, то його середньомісячний заробіток необхідно обчислювати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на день його смерті становила 907 грн. На утриманні ОСОБА_10., який був неодружений, знаходились його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які досягли пенсійного віку. Тобто частка яка припадала на кожного із них складала 302.33 (907:3=302.33) грн. Враховуючи, що станом на день подання заяви розмір мінімальної заробітної плати зріс до 1102 грн., згідно з ч.2 ст.1208 ЦК України, просять суд у зв'язку з цим збільшити їм розмір частки заробітку загиблого, яка припадає на кожну особу, котрій відшкодовується шкода, до 367 грн. щомісячно кожному довічно зі страхової компанії.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, направивши суду свої письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, а позов підтримали в повному обсязі.

В частині позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення зі страхової компанії СК ПрАТ «НФСК «Добробут» на їх користь щомісячного відшкодування в сумі по 367 грн. кожному з батьків загиблого довічно, - просять дану вимогу залишити без розгляду, про що зазначені позивачі подали відповідну письмову заяву, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 108).

Відповідач ОСОБА_8. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про що в справі є письмові докази, про причини неявки суд не повідомив, позовних вимог по суті не оспорив.

Відповідач СК ПрАТ «НФСК «Добробут» явку свого повноважного представника. в судове засідання не забезпечив, направивши суду письмове заперечення на позов (а.с. 60-62), яке зводиться до того, що дана ДТП настала через невідповідність дій пішоходів ОСОБА_11., ОСОБА_10., ОСОБА_9. та ОСОБА_14 п.п. 1.5 ч. 1, 4.1, 4.4 та 4.14 (а, б, г, г) Правил дорожнього руху України, в діях водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_13 досудовим слідством не встановлено порушень вимог правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із настанням даної ДТП, а отже і ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Враховуючи це відповідач вважає, що вказана подія, при якій настала ДТП не є страховим випадком, а тому цивільно-правова відповідальність не наступила, відтак відсутні підстави для задоволення заявленого позову. Тому, просять розгляд справи здійснювати без участі їх представника, а в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2011 року старшим слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області Сас М.В. було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_13 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (а.с. 12-15) та закриття кримінальної справи № 113-0671 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (а.с. 8-11).

З вказаних процесуальних рішень вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1, приблизно о 20 год. 05 хв. на 490 км. + 600 м. автодороги сполученням Київ - Чоп (поблизу м. Буськ Львівської області), автомобіль марки «Fiat Doblo Cargo», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_13, наближаючись до мосту через річку Західний Буг, здійснюючи рух у напрямку м. Львова, вчинив наїзд на невстановленого пішохода. Після наїзду троє інших пішоходів почали перебігати проїзну частину дороги (у місці де це є заборонено) у напрямку до автомобіля марки«Fiat Doblo Cargo», щоб забрати потерпілого із проїзної частини дороги. В той же час автопоїзд в складі тягача «Volvo FH 12.420», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався позаду автомобіля «Fiat Doblo Cargo» в попутному напрямку, почав маневр об'їзду перешкоди, під час виконання якого вчинив наїзд на всіх чотирьох пішоходів. Внаслідок вказаної ДТП пішоходи ОСОБА_11 та ОСОБА_10 загинули на місці пригоди. Пішоходи ОСОБА_14 та ОСОБА_9 з отриманими тілесними ушкодженнями були доставлені до Буської ЦРЛ, де не приходячи до свідомості від отриманих травм померли.

Наведені вище процесуальні рішення мотивовані тим, що дана ДТП настала через невідповідність дій пішоходів ОСОБА_11., ОСОБА_10., ОСОБА_9. та ОСОБА_14 п.п. 1.5 ч. 1, 4.1, 4.4 та 4.14 (а, б, г, г) Правил дорожнього руху України, в діях водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_13 досудовим слідством не встановлено порушень вимог правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із настанням даної ДТП, а отже і ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Вказані процесуальні рішення слідчого не оскаржувались та ніким скасовані не були.

За статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно абзацу 1 частини 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 вказаної вище Постанови Пленуму відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Як вбачається із норми п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Крім цього, висловлена Верховним Судом України правова позиція у постанові від 5 грудня 2012 року в справі № 6-145цс12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою до застосування, судова палата прийшла до висновку, що власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю особи, незалежно від своєї вини.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2012 року в справі № 6-114цс12, де Судовою палатою у цивільних справах визнано обов'язок володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати заподіяну моральну шкоду, незалежно від вини останнього чи факту виплати страхового відшкодування.

Тобто, Верховний Суд України констатував обов'язкову для всіх правову позицію щодо обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю особи, незалежно від його вини.

Зі свідоцтв про смерть ОСОБА_11, ОСОБА_10 (а.с. 24) та ОСОБА_9 (а.с. 25), копії яких є в матеріалах справи, вбачається, що останні померли ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як убачається зі свідоцтв про народження ОСОБА_9, ОСОБА_11 (а.с. 23) та ОСОБА_10 (а.с. 103), копії яких наявні в матеріалах справи, батьками загиблих є позивачі по цій справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Неповнолітні: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, є дітьми загиблого ОСОБА_9 та ОСОБА_3, про що вбачається зі свідоцтв про їх народження, копії яких маються в матеріалах справи (а.с. 27-28).

Дружиною загиблого ОСОБА_9 є позивачка по даній справі ОСОБА_3, про що видно з свідоцтва про одруження (а.с. 22).

Тобто, судом чітко встановлено наявність родинних зв'язків загиблих з усіми сімома позивачами по даній справі.

Як вбачається з досліджених судом постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.01.2011 року та закриття кримінальної справи № 113-0671 від 28.01.2011 року, автопоїзд в складі тягача «Volvo FH 12.420», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався позаду автомобіля «Fiat Doblo Cargo» в попутному напрямку, почав маневр об'їзду перешкоди, під час виконання якого вчинив наїзд на всіх чотирьох пішоходів. Внаслідок вказаної ДТП пішоходи ОСОБА_11 та ОСОБА_10 загинули на місці пригоди. Пішоходи ОСОБА_14 та ОСОБА_9 з отриманими тілесними ушкодженнями були доставлені до Буської ЦРЛ, де не приходячи до свідомості від отриманих травм померли.

ОСОБА_8. володів транспортним засобом - автопоїздом в складі сідельного тягача «Volvo FH 12/420», реєстраційний номер НОМЕР_2 на законній правовій підставі - згідно довіреності від 4.10.2010 року, виданої ОСОБА_15.

Поряд із цим, в силу ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Так, як вбачається з пункту 7 абзацу 1 частини 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено правила дорожнього руху.

Відтак, враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що загиблими ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 була допущена необережність у вигляді нехтування правилами безпеки руху, про що чітко вбачається із досліджених судом постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.01.2011 року та закриття кримінальної справи № 113-0671 від 28.01.2011 року,

Відтак, ураховуючи викладене вище, а також вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди до 10550 грн. на кожного з потерпілих, яку повинні нести як ОСОБА_8., так і страхова компанія СК ПрАТ «НФСК «Добробут», зважаючи на наступне.

Так, суд вважає, що з ОСОБА_8 слід стягнути в користь усіх семи позивачів, а саме батьків загиблого: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, його дружини ОСОБА_3 та чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_9 по 8000 грн. кожному, а всього 56000 грн. Також, на думку суду з ОСОБА_8 слід стягнути на користь батьків загиблого моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_10 в сумі 8000 грн. кожному, а всього 16000 грн. Крім цього, з ОСОБА_8 слід стягнути на користь батьків загиблого моральну шкоду, яка завдана смертю ОСОБА_11 по 8000 грн. кожному, а всього 16000 грн.

Поряд із цим, як убачається із страхового поліса ВЕ № 4305581, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 32), керований ОСОБА_8. автопоїзд був належним чином застрахований у страховій компанії СК ПрАТ «НФСК «Добробут».

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 22.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому страховою компанією відшкодовується також моральна шкода, передбачена у статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону, тобто 51 000 х 5%:100 = 2 550 грн.

У відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відтак, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в межах страхових полісів вищезгадана страхова компанія несе відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої транспортним засобом, яким керував ОСОБА_8., що на момент настання події ДТП на законних підставах володів та розпоряджався транспортними засобами.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача СК ПрАТ «НФСК «Добробут» слід стягнути в користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 в сумі по 2 550 грн. кожному, всього 17 850 грн. Також, із вказаної компанії слід стягнути в користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю ще двох їх синів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по 2 550 грн. кожному з позивачів за кожного загиблого, а всього 10 200 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Тому, враховуючи вищенаведене, із вказаної вище страхової компанії слід стягнути в користь позивачки ОСОБА_1 понесені останньою витрати на поховання її загиблих синів в сумі 9445 грн., що стверджується відповідними товарними чеками від 29.11.2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 30).

Крім цього, до часткового задоволення підлягають заявлені позивачами вимоги про стягнення з відповідача СК ПрАТ «НФСК «Добробут» шкоди, завданої непрацездатним дітям та дружині загиблого ОСОБА_9. в сумі по 190 грн. щомісячно. Оскільки, як вбачається із зібраних судом доказів, малолітні діти загиблого ОСОБА_9. та його дружина, яка перебуває на обліку в Буському УП та СЗН, як одержувач допомоги на дитину інваліда - ОСОБА_4 2002 року народження з 20.12.2004 року по 8.03.2015 року, про що вбачається з відповідної довідки (а.с. 31), є непрацездатними.

Визначаючи розмір відшкодування, так як позивачами не надано суду підтверджень про розміри заробітної плати як загиблого ОСОБА_9., так і загиблого ОСОБА_11., суд виходить зі встановленого розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на момент подання цього позову, що складає 1102 грн. та обов'язку обох батьків брати участь в утриманні дитини з врахуванням вимог ст. 1197 та ч. 2 ст. 1200 ЦК України, вважає обґрунтованою суму, яка підлягає до відшкодування на користь дітей та дружини загиблого ОСОБА_9. в розмірі 183,67 грн. (1102/6) на усіх дітей та в сумі 183,67 грн. на дружину загиблого, в межах заявлених позивачами вимог, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, та на строк інвалідності дитини інваліда, а дружині загиблого до досягнення найменшою дитиною чотирнадцятирічного віку.

Що стосується позовних вимог батьків загиблого ОСОБА_11. - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, щодо щомісячного відшкодування їм суми на їх утримання довічно в розмірі 367 грн., то, враховуючи вимоги диспозитивності цивільного процесу, норму пункту 5 частини 1 ст. 207 ЦПК України та подану позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяву про залишення їх позову в цій частині без розгляду, суд вважає, що наведену вимогу слід залишити без розгляду.

Крім цього, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в дохід держави судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Ураховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1168, 1187, 1193, 1195, 1196, 1197, 1199, 1200, 1201 ЦК України, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 64, 88, 207, 212, 213, 215, 217, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8., ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5, ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9., жительки с. Петричі, Буського району, Львівської області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10., жительки с. Петричі, Буського району, Львівської області ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., жительки с. Петричі, Буського району, Львівської області та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11., жительки с. Петричі, Буського району, Львівської області завдану моральну шкоду смертю ОСОБА_9, яка не покривається страхувальником, в сумі по 8000 грн. кожному, а всього 56 000 грн.( п'ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 завдану моральну шкоду смертю ОСОБА_11, яка не покривається страхувальником, в сумі по 8000 грн. кожному, всього 16000 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 завдану моральну шкоду смертю ОСОБА_10, яка не покривається страхувальником, в сумі по 8000 грн. кожному, всього 16000 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» (м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська,10/5, «А», код ЄДРПОУ - 31093336) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_9 в сумі по 2 550 грн. кожному, всього 17 850 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_10 в сумі по 2 550 грн. кожному, всього 5 100 грн. (п'ять тисяч сто гривень 00 копійок).

Стягнути з Страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_11 в сумі по 2 550 грн. кожному, всього 5 100 грн. (п'ять тисяч сто гривень 00 копійок).

Стягнути з Страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на користь ОСОБА_1 суму витрат на поховання загиблих в розмірі 9445 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 00 копійок).

Стягувати зі страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей загиблого ОСОБА_9: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, відшкодування в сумі 183,67 грн. щомісячно - до досягнення дітьми повноліття, а дитині-інваліду ОСОБА_4 - на строк її інвалідності.

Стягувати зі страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на користь дружини загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_3, яка не працює та здійснює догляд за чотирма малолітніми дітьми загиблого, відшкодування в сумі 183,67 грн. щомісячно, - до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 чотирнадцятирічного віку.

Позовну вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення зі страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» на їх користь щомісячного відшкодування в сумі по 367 грн. кожному з батьків загиблого довічно, - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави судовий збір в сумі 880,00 грн.

Стягнути зі страхової компанії Приватне Акціонерне Товариство "Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» в дохід держави судовий збір в сумі 378,62 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 223 ЦПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області, через Буський районний суд, шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії рішення, апеляційної скарги.

Суддя: І. .Б. Кос