Постанова № 31569804, 28.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 914/141/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 21.03.2013 року (вх. №05-05/359/13 від 09.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року

у справі №914/141/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новий Розділ, Львівська область

про стягнення 31142,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Денькович М.І., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року у цій справі (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково, стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (надалі ТОВ «Енергія-Новий Розділ») 21038,53 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 по договору №016-т/2006 від 01.08.2006 року за період грудень 2009 року - листопад 2012 року, 979,78 грн. інфляційних нарахувань, 883,55 грн. 3% річних, 1421,67 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що ще у 2008 році у нього відпала потреба в отриманні послуг від позивача з постачання теплової енергії, про що скаржник повідомив листом від 03.11.2008 року. Також ФОП ОСОБА_2 звертає увагу, що оплата проводиться за фактично отриману теплову енергію, яку він не приймав з 2008 року. Окрім цього, апелянт зазначає, що згідно акту КП «Розділжитлосервіс» від 25.02.2013 року мережі подачі теплової енергії в приміщеннях відповідача заізольовані термофлексом, що унеможливлює отримання теплової енергії. ФОП ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем у жовтні 2008 року у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 демонтовано радіатори опалення без дотримання передбаченого законодавством порядку; що міжвідомча комісія виконкому Новороздільської міської ради відмовила відповідачу у наданні згоди на від'єднання нежитлового приміщення, розміщеного в житловому будинку, від системи централізованого опалення. ТОВ «Енергія-Новий Розділ» зазначає, що відповідач по даний час є споживачем послуг, позивачем не припинено надання послуг з теплопостачання, відсутні підстави для його зняття з обліку; акт про відключення ФОП ОСОБА_2 від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання не складався та не затверджувався. ТОВ «Енергія-Новий Розділ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

1 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Енергія-Новий Розділ» (правонаступник - ТОВ «Енергія-Новий Розділ», що не заперечується сторонами по справі) (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Споживач) укладено Договір №016-т/2006 на постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а Споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Згідно з п.3.2.2 Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, які передбачені Договором.

Пунктом 3.2.3 Договору передбачено обов'язок Споживача дотримуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією.

Відповідно до п.5.1. Договору облік спожитої теплової енергії проводиться за приладами обліку, а при їх відсутності - розрахунковим методом. Опалювальна площа 70,5 кв.м., АДРЕСА_1. Ціни, враховуючи ПДВ, на день підписання Договору становлять: на опалення 1 кв.м. загальної площі в опалювальний період - 5,31 грн.; при відсутності лічильника і 200,35 грн./1Гкал - при наявності лічильника за 1 куб м. гарячої води (з водовідведенням) - 12,36 грн.

Згідно з п.6.6 Договору по закінченню місяця Постачальник визначає фактичну кількість комунальних послуг в порядку, визначеному в п.5.1 даного Договору і визначає конкретну суму оплати, на яку пред'являє рахунок Споживачу до 12 числа наступного місяця.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.11.1 Договору він укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за два місяці до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Споживача від користування послугами Постачальника; невиконання умов сторонами Договору (п.11.2 Договору).

Позивач свої зобов'язання щодо постачання теплової енергії виконав в повному обсязі. Відповідач своїх зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергії в повному обсязі не виконував, внаслідок чого отоварилася заборгованість у розмірі 21038,53 грн., що стверджується наявними у справі копіями рахунків-фактур: №СФ-0007253 від 31.12.2009 року на суму 861,76 грн.; №СФ-0000303 від 31.01.2010 року на суму 907,37 грн.;№СФ-0000958 від 28.02.2010 року на суму 907,37 грн.; №СФ-0008482 від 31.03.2010 року на суму 907,37 грн.; №СФ-0009119 від 15.04.2010 року на суму 328,30 грн.; №СФ-0013147 від 31.10.2010 року на суму 591,40 грн.; №СФ-0013643 від 30.11.2010 року на суму 998,80 грн.; №СФ-0014554 від 31.12.2010 року на суму 998,80 грн.;СФ-0000435 від 31.01.2011 року на суму 1029,88 грн.; №СФ-0001214 від 28.02.2011 року на суму 1029,88 грн.; №СФ-0001791 від 31.03.2011 року на суму 1029,88 грн.; №СФ-0002624 від 15.04.2011 року на суму 533,68 грн.; №СФ-0006663 від 31.10.2011 року на суму 523,15 грн.; №СФ-0007433 від 30.11.2011 року на суму 1445,92 грн.; №СФ-0008129 від 31.12.2011 року на суму 1445,92 грн.; №СФ-0000333 від 27.01.2012 року на суму 1467,78 грн.; №СФ-0001027 від 27.02.2012 року на суму 1467,78 грн.; №СФ-0001924 від 28.03.2012 року на суму 1511,22 грн.; №СФ-0002812 від 28.04.2012 року на суму 795,35 грн.; №СФ-0006781 від 31.10.2012 року на суму 745,70 грн.; №СФ-0007560 від 30.11.2012 року на суму 1511,22 грн.

Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять. Спору щодо розрахунку боргу немає.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії у вигляді води та пари відноситься до комунальних послуг.

Згідно з абзацами 2 та 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Правилами надання послуг з води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі -Правила).

Відповідно до пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Пунктом 26 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, є Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за №1478/11758 (далі -Порядок).

Для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду вказаних питань (далі -Комісія).

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові (пункт 2.2 Порядку).

Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до п. 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Згідно з п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

3 липня 2008 року відповідач звернувся до відомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП з проханням надати дозвіл на відключення від мереж ЦО та ГВП нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.

Листом від 24.09.2008 року за №1686/02-16 Виконавчий комітет Нороздільської міської ради повідомив ФОП ОСОБА_2 про відмову у видачі дозволу на від'єднання від мереж ЦО та ГВП.

Посилання апелянта на те, що листом від 03.11.2008 року він повідомив позивача про розірвання Договору спростовується змістом цього листа, відповідно до якого відповідач просив не нараховувати йому плату за подачу тепла у зв'язку з відсутністю централізованого опалення.

Акт від 25.02.2013 року про ізоляцію мережі відповідача термофлексом, з огляду на вищенаведені норми права, не є доказом відсутності теплопостачання в нежитлове приміщення за період грудень 2009 по листопад 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23 Правил).

За змістом ч.3 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи, що п.7.2 Договору передбачено інший розмір пені (0,5%), суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено пеню, заявлену позивачем у розмірі 1421,67 грн. (Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд України у постанові від 16.04.2013 року у справі №3-6гс13).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім цього, судом першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення 5061,83 грн. за період жовтень 2008 року - листопад 2009 року з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої просив відповідач та відсутність поважних причин пропуску позовної давності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2013 року у справі №914/141/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.