Рішення № 31569251, 01.06.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/2889/13-ц

Провадження № 2/243/1312/2013

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

1 червня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Кривошеєва Д.А.

При секретарі - Дьякові О.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з інфляцією, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод», і просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 687,58 гривень, середній заробіток за затримку розрахунку заробітної плати у сумі 7494,32 гривень, суму інфляції 107,99 гривень, а також у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди гроші у сумі 5000 гривень.

Позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що раніш вона являлась працівником ВАТ «Содовий завод». Під час роботи на підприємстві заробітна плата виплачувалась їй не своєчасно. 2 лютого 2001 року вона була звільнена з підприємства у зв'язку з переводом на інше підприємство.. При звільненні, заборгованість по заробітній платі у сумі 687,58 гривень, відповідачем їй виплачена не була. У зв'язку з чим вона просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у сумі 687,58 гривень, інфляційні суми у розмірі 107,99 гривень, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі у сумі 7494,32 гривень.

Крім того, вважає, що діями відповідача який своєчасно не виплатив заробітну плату, їй завдано моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Необхідність відшкодування моральної шкоди позивачка обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати і відсутності у неї грошових коштів, змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для утримання своєї сім'ї, внаслідок чого значно погіршився стан її здоров'я.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод», будучи повідомлений належним чином, судовими повістками, по про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Відповідачем до суду надана заява про розгляд справи за відсутністю його представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з інфляцією, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню.

У ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

ОСОБА_1 раніш являлась працівником ВАТ «Содовий завод і 2 лютого 2001 року на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України звільнена з даного підприємства у зв'язку з переводом на інше підприємство ВАТ «ТВИНЗ» Під час роботи на ВАТ «Содовий завод», заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась не своєчасно і при її звільнені з підприємства заборгованість по заробітній платі їй виплачена не була і становила 687,58 гривень. (а.с. 3).

Із ухвали господарського суду Донецької області від 2 квітня 2013 року, слідує, що 3 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод». На теперішній час ліквідаційна процедура ВАТ «Содовий завод» продовжена і також продовжено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О., до 2 жовтня 2013 року.

Відповідно вимог ст. 115 КЗпП України слідує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі знайшли своє підтвердження уході судового розгляду справи і підлягають задоволенню.

Разом з суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення на її користь суми індексації невиплаченої заробітної плати задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплати здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих за цей місяць, не проводиться.

Суд вважає, що вимоги позивачки щодо індексації суми заборгованості по заробітній платі за період з 2010 року по 1 червня 2013 року задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів, що заробітна плата позивачки, яку вона не отримала, нарахована без урахування індексу інфляції. Індексація суми заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексів інфляції за попередні три роки перед зверненням до суду діючим законодавством не передбачена.

При вирішенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середній заробіток

визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку (а.с. 3), відповідно якої середній заробіток за останні два місяці складає 53,34 гривень, кількість робочих виходів позивачки з урахуванням її графіку роботи при 5-тиденному робочому тижні складає 43 дні, і таким чином середньоденна заробітна плата позивачки складає 2,48 гривні (106,68 :43).

Кількість робочих виходів позивачки за 5-тиденним робочим тижнем за офіційно опублікованими статистичними даними «Про норму тривалості робочого часу» у оприлюднених листах Міністерства праці і соціального захисту населення України за період з 2 лютого 2001 року по 1 червня 2013 року складала би 3143 днів.

З урахуванням наведеного сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки складає 7794,64 гривень (2,48 гривень х 3143 днів).

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувалися.

За положенням ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у ниці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На час виникнення спірних правовідносин відповідно до ч.3 ст. 117 КЗпП України, редакції станом на 8 січня 2002 року, у разі якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в ч. 1 цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної ним за новим місцем роботи. Таким чином, законом визначено, які виплати і за яких умов можуть враховуватись при покладенні матеріальної відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи вибачається, що позивачка була звільнена 2 лютого 2001 року за переведенням на інше підприємство за ст. 36 п.5 КЗпП України та 2 лютого 2001 року була прийнята ВАТ «ТВИНЗ» (а.с. 7).

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не довела, що розмір її заробітної плати, одержаний нею за новим місцем роботи менше ніж той, який вона отримувала б у відповідача.

За таких обставин, наявних в матеріалах справи доказів, та наведених законодавчих норм права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з періоду затримки (з 2 лютого 2001 року по 1 червня 2013 року), штучного накопичення суми середнього заробітку з боку позивачки (її не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), враховуючи розмір заборгованості та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просить стягнути позивака, переведення позивачки на інше підприємство, а також ту обставину, що позивачкою не доведено, що її заробіток, який вона отримувала на іншому підприємстві був меншим ніж який вона отримувала у відповідача, суд вважає за можливе відповідно до статті 60 ЦПК України та ч. 3 ст. 117 КЗпП України, яка на момент звільнення позивачки, суд вважає за можливе зменшити компенсацію та стягнути з відповідача 2000 гривень.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разу, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду справи встановлено, що дії відповідача по відношенню до позивачки були протиправними, суд вважає, що вимоги позивачки про відшкодування завданої їй моральної шкоди підлягають задоволенню. Разом з тим суд, вважає що сума моральної шкоди яку витребує позивачка стягнути з відповідача занадто велика і підлягає зменшенню до 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115 - 117, 231, 232, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 14, 60, 212 - 214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов'янськ вулиця Чубаря, 91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Попасна Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої: АДРЕСА_1, - заборгованість по заробітній платі у сумі 687,58 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 2 лютого 2001 року по 1 червня 2013 року у сумі 2000 гривень; у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов'янськ вулиця Чубаря, 91 на користь держави судовий збір в сумі 214,60 гривень, на р/р 31210206700075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ банку 37803368, код ЄДРПОУ суду 26503448, код одержувач УДКС у м. Слов'янську, код класифікації і доходів бюджету 2203001.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Кривошеєв Д.А.