Рішення № 31567693, 03.06.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

2-967/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з центрального водопостачання та водовідведення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до відповідача, посилаючись на ту обставину, що ТОВ «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу Луганського управління ТОВ «Луганськвода» постачає воду і надає послуги каналізації відповідачу, який повинен своєчасно вносити плату за надані послуги, але він своєчасно не вносить оплату в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість за фактично надані послуги у розмірі 3116,71 грн. Нарахування оплати здійснювались по встановленим тарифам, на підставі розпорядження глави облдержадміністрації від 30.11.99 р. № 893 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги, що надаються населенню»; рішення Луганської міської ради від 28.11.2005 р. № 350/1 «Про погодження тарифів на послуги централізованого питного постачання холодної води та централізованого водовідведення»; рішення Луганської міської ради від 31.10.2006 р. № 276 «Про встановлення затвердження та погодження тарифів на комунальні послуги централізованого питного постачання холодної води та централізоване водовідведення».

Ухвалою Ленінського районного суду від 02 серпня 2012 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Посилаючись на наведене та положення Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 3116,71 грн. та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач позов не визнав, подав зустрічний позов (а.с. 32), в якому вказав, що він та члени його сім`ї звільнені від оплати комунальних послуг, позов подано після спливу строку позовної давності.

Просив суд списати необґрунтовано нарахований борг, визнати дії ТОВ «Луганськвода» щодо збору та розповсюдження у «Листінфо» інформації про ОСОБА_1 як про особу, що не сплачує за комунальні послуги, неправомірними, зобов'язати ТОВ Луганськвода» вилучити дану інформацію про заборгованість, стягнути з ТОВ «ЛУганськвода» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

В судовому засіданні відповідач участі не приймав, подав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Позивачем подано заперечення проти зустрічного позову (а.с. 40).

За таких обставин, суд, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою водопостачання холодної води та водовідведення населенню, відповідач, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, є споживачем послуг з центрального водопостачання та водовідведення (а.с. 5).

За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на ОСОБА_1

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24.06.2004 року (далі - Закон), іншими нормативно-правовими актами.

Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Судом встановлено, що відповідач, будучи мешканцем квартири за адресою: АДРЕСА_1, користувався послугами з центрального водопостачання та водовідведення, проте оплату не проводив, внаслідок чого по особовому рахунку НОМЕР_1 утворилася заборгованість за період з 01.01.2004 року по 01.06.2012 року у розмірі 3116,71 грн.

Таким чином, відповідач, як споживач послуг з центрального водопостачання та водовідведення, належним чином не виконував своє зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Доказів того, що послуги не надавалися або надавалися у меншому розмірі відповідачем до суду не надано.

Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 33).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, затверджено Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Пунктом 2 Положення до реєстру включається така інформація: загальні відомості про пільговика (прізвище, ім'я та по батькові, число, місця, рік народження, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, адреса зареєстрованого місця проживання або адреса фактичного місця проживання), склад сім'ї, характеристика житла), реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він реально користується.

Відповідно до п. 3 зазначеного Положення, управлення праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рал (далі - уповноважені органи).

Згідно до п. 5 Положення, для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу довідку про склад сім'ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, пред'являється паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуг, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Уповноважені органи з дотриманням вимог ст. 23 Закону України «Про інформацію» мають право: надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємства та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним дотриманий порядок включення до єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, доводи зустрічного позову в цій частині є необґрунтованими.

Як вбачається з інформаційних листів «Листінфо» (а.с. 36-38), інформацію для звірки оплати комунальних послуг надано міським комунальним підприємством «Центрожилком».

Як вбачається з змісту позову, вимога щодо вилучення інформації про заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення заявлена тільки до ТОВ «Луганськвода», питання про залучення до участі в справі МКП «Центрожилком» не заявлялося і судом не вирішувалося.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У зв'язку з цим суд не вправі робити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині, оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови позивачу в позові. А відмова в задоволенні позову з вказаної підстави не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з вказаними позовними вимогами, пред'явивши їх до всіх належних відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б свідчили про наявність моральної шкоди, заподіяної відповідачем. Вина ТОВ «Луганськвода», як необхідна умова для наявності у нього обов'язку відшкодувати шкоду в контексті положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України ОСОБА_1 не доведена. При цьому ні в позовній заяві, ні в матеріалах справи нічого не зазначено про наявність доказів якоїсь конкретної вини відповідача. А згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на той факт, що судом виконані вимоги процесуального закону щодо надання можливості сторонам рівних прав у поданні доказів та доведення перед судом їх переконливості, сторонам забезпечені права, передбачені ЦПК України, проте ОСОБА_1 не доведені обставини, на які він послався в позові, суд вважає вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, а зустрічні позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з приводу стягнення заборгованості з відповідача за комунальні послуги з гарячого водопостачання звертався 22.06.2012 р. із заявою до суду про видачу судового наказу (а.с. 9). Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 02 серпня 2012 року у прийнятті заяви про видачу судового наказу було відмовлено (а.с. 15).

Враховуючи, що з даним позовом до суду ТОВ «Луганськвода» звернулось у листопаді 2012 року, у червні 2012 року зверталося за видачею судового наказу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2004 року по 22.06.2009 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску позовної давності.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача існуючу суму заборгованості в межах трирічного строку.

Згідно даних оборотної відомості по особовому рахунку № 32/09568 сума заборгованості за період з 22.06.2009 року по 01.06.2012 року складає 1735,42 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 214,60 грн. (а.с. 1, 2). Зважаючи на положення ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст. ст. 11,15, 16, 509, 526, 541-543 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода" (р/р 260002132150 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 35936833, ІПН 355547112361) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 1735,42 грн. (одну тисячу сімсот тридцять п'ять гривень 42 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода" (р/р 260002132150 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 35936833, ІПН 355547112361) витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов