Рішення № 31567106, 26.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.13 Справа № 914/1188/13

Позивач: Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС"

Відповідач: ДП "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром"

про стягнення заборгованості у сумі 8833,22грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Павлова А.А., довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Мисяк А.Я., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС" заявлено позов до Дочірнього підприємства "Львівдіалік" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" з вимогою стягнення суми боргу у сумі 8030,20грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору №01ОБВД-40 від 01.01.2011 року. Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 803,02грн. штрафу. Загальна сума заборгованості складає 8833,22грн.

29.03.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 45хв. 16.04.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 16.04.2013р.

Протягом розгляду справи Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: письмові пояснення з додатками згідно опису; документи на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 29.034.2013 року для долучення до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, позовну вимогу стосовно стягнення суми основного боргу в розмірі 8030,20грн. визнав. Стосовно стягнення штрафу у сумі 803,02грн. просив його зменшити у зв'язку з скрутним матеріальним та фінансовим становищем Товариства, на підтвердження якого додав наступні документи: баланс за 1 квартал; звіт про фінансові результати за 1 квартал; довідку бухгалтерії про наявність коштів на банківських рахунках.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 8030,20грн. боргу.

01.01.2011р. Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС" (надалі - Продавець) та Дочірнє підприємство "Львівдіалік" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (надалі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу №01ОБВД-40 (надалі Договір), відповідно до якого (п. 1.1), Продавець зобов'язується передавати Покупцеві у власність нафтопродукти, а саме: бензин А-98, А-95, А-92, А-76/80, дизельне паливо, а також скраплений газ, стиснений природний газ (стиснений газ метан) та супутні товари (надалі - Товар) відповідно до відомостей обліку відпуску нафтопродуктів та товарів встановленого зразка (надалі - Відомості), а Покупець зобов'язується отримувати Товар та повністю оплачувати вартість (ціну) Товару.

Відповідно до п.1.2 Договору, ціна товару за Договором визначається та встановлюється Продавцем в односторонньому порядку з урахуванням ринкових цін на відповідні види нафтопродуктів (газопродуктів).

Згідно з п. 2.1 Договору, Продавець зобов'язується передавати Товар лише на підставі повної (стовідсоткової) попередньої (авансової) оплати Товару (якщо інше не передбачено у додатку до Договору). Товар передається Покупцеві окремими партіями на автозаправних станціях (надалі - АЗС), перелік яких узгоджується сторонами у Додатку № 1 до цього договору і може змінюватися Продавцем в односторонньому порядку (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що право власності на Товар та всі ризики пошкодження чи втрати Товару переходять до Покупця у момент фактичного отримання Покупцем (його уповноваженими особами) Товарів на АЗС, що підтверджується Відомістю, в яку Продавцем (його уповноваженим представником) внесені записи про об'єми, асортимент та вартість (ціну) відпущених Товарів тощо.

Приписами п.2.6 Договору встановлено, що Відомість є документом, що підтверджує факт відпуску (передачі) Товарів Продавцем Покупцеві; у Відомості вказуються, зокрема, об'єм (кількість), асортимент та вартість (ціна) одержаних Покупцем від Продавця Товарів; відомість обов'язково повинна містити вказівку на марку транспортного засобу Покупця, державний реєстраційний номер цього транспортного засобу, дані про особу водія.

Згідно з п.п.2.9, 2.12 Договору, відпуск (передача) Товарів Покупцеві (його уповноваженому представникові) здійснюється лише за умови пред'явлення Відомостей, завірених печаткою Покупця (узгодженою Сторонами) і оформлених відповідно до вимог Договору та чинного законодавства; належно оформленні Відомості є безспірним підтвердженням фактичного відпуску Товарів в об'ємах (кількості) та по вартості (ціні), що вказані в цих Відомостях; якщо дані Відомостей по окремій операції відпуску (передачі) Товарів містять розбіжності (помилки, неточності), то при здійсненні звірки взаємних розрахунків між сторонами, виписуванні накладних, виставленні рахунків, сторони керуватимуться даними касового чеку, роздрукованого за відповідною операцією.

Відповідно до п.2.13 Договору, загальний об'єм (кількість) Товарів, які поставляються (передаються у власність) відповідно до умов Договору, сторонами не обмежується та визначається кількістю фактично відпущеного (переданого) Товару на підставі оформлених відомостей; при цьому, факт відпуску (передачі) Товарів Продавцем Покупцеві в рамках та відповідно до умов Договору може підтверджуватися також накладною (видатковою накладною) або чеком реєстратора розрахункових операцій (касовим чеком), які є безспірним підтвердженням фактичного відпуску Товарів в об'ємах (кількості) та по вартості (ціні), вказані в них.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що ціна (вартість) Товару визначається Продавцем самостійно та з урахуванням ринкових цін на конкретні види Товару, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України, гривні-стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів, тощо; ціна на Товар є динамічною і може змінюватись (коригуватись) Продавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.3.4 Договору, Покупець здійснює 100% (стовідсоткову) попередню (авансову) оплату Товару (якщо інше не передбачено у додатку до Договору) на підставі рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця. Розрахунки за Товар здійснюються в грошові одиниці України - гривні.

Оплата повинна бути здійснена в термін (строк), вказаний в рахунку-фактурі. Датою отримання грошей Продавцем (датою приходу грошей) вважається дата поступлення грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.6).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та Договором.

Згідно з п. 9 Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим Договором. Передача у власність (відпуск) товарів за Договором здійснюється протягом 1 року з моменту укладення Договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується ще на 1 рік. У випадку передачі у власність (відпуску) товарів Покупцеві за Договором після спливу строку, передбаченого абзацом другим цього пункту, Покупець зобов'язується повністю оплатити такі товари. Розірвання (припинення) Договору допускається лише за взаємною письмовою згодою обох Сторін. Розірвання (припинення) Договору в односторонньому порядку допускається лише у випадках, передбачених у Договорі та додатках до нього. Закінчення строку дії Договору не звільняє жодну зі Сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії Договору.

Приписами п.10 Договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно діючого законодавства України. Досудовий порядок врегулювання спорів не є обов'язковим.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товари за накладними на відпуск товарів, а саме: №01ОБВД-40-9005952565 за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.; №01ОБВД-40-9006431430 за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.; №01ОБВД-40-9006973732 за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.; №01ОБВД-40-9007517061 за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.; №01ОБВД-40-9008064015 за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р; №01ОБВД-40-9008582572 за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.; №01ОБВД-40-9009227858 за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.; №01ОБВД-40-9009789028 за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.; №01ОБВД-40-9010364978 за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.; №01ОБВД-40-9010992074 за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.; №01ОБВД-40-9011619295 за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.; №01ОБВД-40-9012186036 за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р.; №01ОБВД-40-9012680353 за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.; №01ОБВД-40-9013225415 за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.; №01ОБВД-40-9013853625 за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. на загальну суму 154030,20грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками на зазначених накладних, реєстром поставок та оплат станом на 18.03.2013 року, та даними підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.03.2013р.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат. Так, Відповідач за товар, поставлений згідно зазначених вище накладних на відпуск товарів, здійснив часткову оплату на суму 146000грн., що підтверджується реєстром поставок та оплат станом на 18.03.2013р., підписаним повноважним представником та скріпленим печаткою Позивача, та даними підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.03.2013р.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем станом на час вирішення спору 8030,20грн. (154030,20-146000,00) боргу повністю чи частково. Крім того, Відповідачем у відзиві визнано основний борг в розмірі 8030,20грн.

Відтак, загальна сума заборгованості Відповідача за ствердженням Позивача за поставлений відповідно до Договору товар складає станом на час подання позову та вирішення спору 8030,20грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі достатні, визнані обома Сторонами докази щодо наявності у Відповідача перед Позивачем за Договором боргу в розмірі 8030,20грн., беручи до уваги визнання позову в частині стягнення 8030,20грн. основного боргу, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної або часткової оплати 8030,20грн. основного боргу станом на час вирішення справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 8030,20грн. основного боргу повністю.

Щодо стягнення 803,02грн. штрафу.

Позивач просить також стягнути 803,02грн. штрафу.

У п.6.3 Договору зазначено, що у випадку, якщо Покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений за Договором товар протягом 10 календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов'язку оплатити поставлений товар - Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Як встановлено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу та вбачається з матеріалів справи, строк боргу Відповідача за Договором є більше 10 календарних днів.

25.04.2013 року Відповідач через канцелярію суду подав Відзив на позовну заяву в якому зазначив про скрутне матеріальне та фінансове становище Товариства, на підтвердження чого долучив наступні документи, а саме: баланс за 1 квартал; звіт про фінансові результати за 1 квартал; довідку бухгалтерії про наявність коштів на банківських рахунках.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків штрафу, а також Відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить зменшити нараховану суму штрафу, мотивуючи скрутним матеріальним та фінансовим становищем Товариства, беручи до уваги те, що подані Відповідачем документи обґрунтовують та підтверджують наведені доводи щодо важкого фінансового становища, враховуючи ступінь вини Відповідача (залежність проведення розрахунків від бюджетного фінансування), та те, що представник Позивача в судовому засіданні (усно) не заперечив проти зменшення суми штрафу на 50% (що становить 401,51грн.), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 401,51грн. штрафу, в частині стягнення 401,51грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.04.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.04.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача. При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДП "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром" (79005, м. Львів, вул.Зелена, 12, ідентифікаційний код 30274777) на користь Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС" (79056, м.Львів, вул.Пластова,1, ідентифікаційний код 37278249) 8030,20грн. основного боргу, 401,51грн. штрафу, 1720,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. У відстрочці виконання рішення відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.