Рішення № 31564079, 03.06.2013, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/3505/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді Рибчинського В.П.

при секретарі Грабовській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Авто Просто» про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів, мотивуючі свої вимоги тим, що 05 листопада 2011 року він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» угоду № 376981 про надання послуг спрямованих на придбання автомобіля Chevrolet Lacetti, вартістю 121 800,00 грн.

Відповідно до статті 1 даної угоди предметом цієї угоди є надання учаснику послуг системи Авто так, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання сторонами угоди, додатку №1 та додатку №2, які є невід'ємними частинами угоди.

Згідно статті 2 угоди «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах АвтоТак. «АВТО ПРОСТО» гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою.

На виконання своїх зобов'язань ним було сплачено 48 184,08 грн., з них:

- 38 324,37 грн. сплата вступного внеску в систему «Авто-Так», згідно квитанції №П180983 від 04.11.2011 р;

- 4 384,80 грн. сплата вступного внеску в систему «Авто-Так», згідно квитанції №П180982 від 04.11.2011р.;

- 1 824,97 грн. щомісячний внесок, згідно квитанції № 155 від 07.12.2011;

- 1 824,97 грн. щомісячний внесок, згідно квитанції № 121 від 16.01.2012;

- 1 824,97 грн. щомісячний внесок, згідно квитанції № 80 від 08.02.2012.

Виконуючи свої зобов'язання за указаним договором право на отримання

автомобіля він не отримав.

14 березня 2012 року ним направлено до ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяву від 13.03.2012 р. про розірвання укладеної угоди та повернення коштів із зазначенням терміну та розміру.

20 квітня 2012 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» направило листа від 13 04 7.012 р. про те, що угоду №376981 розірвано згідно статті 13, п. 13.1 Додатку № 2 угоди та поверненню підлягають 21 824,87 грн.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Однак договору про розірвання угоди відповідач не надсилав. 24 січня 2013 року ним повторно направлено заяву до ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно якої він не погоджується з вказаною сумою повернення (21824,87 грн.) та просив надати повний розрахунок щодо сплачених ним коштів та коштів, що підлягають поверненню. Також просив повідомити, яка сума коштів знаходиться у фонді для повернення коштів та можливість отримання ним поверненої суми.

Однак, відповідь по даний час не надано та кошти товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» йому не повернені.

Вважає, що вищевказана угода укладена з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок застосування ТОВ «Авто Просто» нечесної підприємницької практики.

Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на його користь 48 184 грн. 08 коп. (сорок вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 08 коп.), сплачених коштів за нікчемним правочином.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення, які відповідають обставинам, викладеним в позовній заяві. Наполягав на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення, згідно яких між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 376981, яка була укладена в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів АВТО ТАК. Подібна система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, наприклад-автомобілів, і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

При виконанні угод з учасниками, укладеними в рамках системи Авто Так, «Авто просто» надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи АВТО ТАК. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою.

Представник відповідача вказує, що позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги ТОВ та порядок їх надання, прочитав їх та, зрозумівши угоду та Додатки до неї, засвідчив своїм підписом. Крім цього, у позивача, відповідно до п. 13.8 ст. 13 додатку № 2 до угоди було 7 календарних днів від дати підписання угоди для самостійного повторного ознайомлення з умовами угоди та додатків до неї, та у випадку незгоди з умовами угоди, для її розірвання. Порядок розірвання угоди також детально описано в додатку № 2 до угоди, де чітко встановлено і погоджено сторонами, що заява про розірвання угоди подається в центральний офіс «Авто Просто» за адресою м. Київ, вул. Воровського, 24, корп. 1, 3-поверх. Проте позивач у семиденний термін не звертався до ТОВ «Авто Просто» із заявою про розірвання угоди у визначеному порядку, отже є цілком очевидним, що умови угоди були цілком зрозумілі позивачу, він вважав їх справедливими по відношенню до себе.

Щодо тверджень позивача про утворення відповідачем «пірамідальної схеми», представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» зазначає, що в правовідносинах сторін у справі відсутня «пірамідальна схема», оскільки незаконною пірамідальною схемою є «коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції».

Також представник відповідача просив суд розглядати справу у його відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши письмові пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разів визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що 5 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" укладено угоду про надання послуг № 376981 (а. с. 6-10). Згідно цієї угоди ТОВ «Авто Просто», за згодою ОСОБА_1 зобов'язується вчинити від його імені та за його рахунок певні дії (надання послуги), спрямовані на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом її підписання сторонами, а також, додатку № 1 та додатку № 2, які є невід`ємними частинами угоди.

Розділ 2 додатку № 2 до угоди передбачає функціонування системи в групах, яким визначено загальні положення; розрахунок та сплату повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, призначення внесків; авансові внески, дострокове завершення графіку внесків; надання права на отримання автомобіля, чистий фонд; надання права на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків; надання права на отримання автомобіля через механізм пропозиції авансових внесків; вибір моделі автомобіля; передача автомобіля; заміна, припинення випуску або припинення продажу марки та / або моделі автомобіля, зазначених в угоді; страхування автомобіля; страхування життя; передача права та обов`язків за угодою; розірвання угоди, формування фонду для повернення коштів, повернення коштів; невиконання зобов`язань за угодою; форс-мажор; податки; адреси; порядок розв`язання спорів, третейське застереження; інші умови.

Згідно ст. 2 угоди учасник зобов'язується: одноразово сплатити Реєстраційний платіж у день підписання сторонами даної угоди та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми в позику, та адміністративні витрати, що є сплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми; належним чином дотримуватися усіх умов угоди та додатків до неї; після отримання дозволу: укласти договір позики; підписати додаток № 3 до угоди з метою визначення заборгованості, виду забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань; укласти договір застави (іпотеки) майна та/або (за погодженням з адміністратором) договір поруки з одним або декількома поручителями; укласти договори страхування об'єкта застави (іпотеки) з визначенням вигодонабувачем адміністратора.

Так, згідно ст. 4 угоди, учасник, в даному випадку позивач, який належним чином виконує свої зобов`язання за даною угодою, отримує автомобіль через механізм надання права на отримання автомобіля, передбачені в угоді.

Згідно ст. 5 угоди право на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків одержує учасник, який має найбільшу загальну кількість балів відповідно до даних, повідомлених АВТО ПРОСТО банківськими установами, через які учасники сплачують внески, станом на 20-е число місяця, в якому проводиться асигнаційний акт. Для визначення кількості балів кожного учасника будуть враховуватися внески, сплачені з початку функціонування групи. При цьому кожен сплачений повний внесок, до складу якого входить цілий чистий внесок або авансовий внесок, відповідає двом балам, а кожен сплачений повний внесок, до складу якого входить половинний чистий внесок, відповідає одному балу. Якщо двоє або більше учасників матимуть рівну кількість балів у певній групі, АВТО ПРОСТО надасть право на отримання автомобіля учаснику, номер угоди якого є меншим.

Таким чином, згідно вищезазначених приписів умов механізму накопичення внесків, можна зробити висновок про те, що учасник даної програми не може знати про достатність фонду чистих внесків, для його подальшого розподілу між учасниками, про відповідну (конкретно визначену) суму коштів, яка знаходиться на рахунку АВТО ПРОСТО, для розподілення її між учасниками. Тобто можна зробити висновок, що рішення про порядок розрахунків та передачу товарів для учасників, залежить лише від волі АВТО ПРОСТО, яке само на власний розсуд приймає таке рішення, процедура прийняття такого рішення є непрозорою, а інформація щодо результатів проведення відповідних конкурсів та про осіб, які отримали чи можуть отримати право на товар є не загальною та не може бути перевірена учасниками.

Згідно викладеного, можливо зробити висновок, що діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» вводить споживача в оману, оскільки механізм накопичення внесків формується виключно на коштах учасників цієї програми, без залучення коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО».

При цьому, позивач сплачував ТОВ «АВТО ПРОСТО» не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права купівлі товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками механізму накопичення внесків.

Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «АВТО ПРОСТО» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи механізму накопичення внесків, суд вважає, що угода, укладена між сторонами у справі є такою, що порушує права позивача ОСОБА_1, а діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» з реалізації системи «Придбання в групах АВТО ТАК» є такою, що вводить в оману споживача.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно правової позиції (справа № 6-35цс12) Постанови від 23 травня 2012 року м. Київ Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином, судом установлено, що угода про надання послуг № 376981 від 5 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», є нікчемним.

За змістом ст. 216 ЦК України недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За вказаним нікчемним правочином позивач ОСОБА_1 сплатив ТОВ «АВТО ПРОСТО» 48184 грн. 08 коп., які повинні бути стягненні з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на його користь.

Згідно п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» підлягає стягненню в прибуток держави судовий збір в сумі 481 грн. 84 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19, ст.. 20 Закону України "Про судовий збір", ст.15, 16, 203, 215, 216, 638, 653, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, ст. ст.4, 10, 11, 15, 30, 60-62, 64, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 48184 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 08 коп., сплачених коштів за нікчемним правочином.

Стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» в прибуток держави 481 (чотириста вісімдесят одну) гривню 84 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів.

Суддя: