Рішення № 31564068, 30.05.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/651/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" травня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Мочульської Л. Т.

за участю секретаря Белінська С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 31 грудня 2009 року відповідач позичив у нього гроші в сумі 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 гривень для особистих потреб, та написав розписку, в якій зазначив дату повернення боргу - до 01 лютого 2010 року. Однак, до вказаного у розписці строку, відповідач борг не повернув. Оскільки строк повернення боргу, минув, а відповідач не повертає борг, позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти вказані в договорі позики, , на підтвердження укладення якого суду надано розписку відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позовну заяву підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду пояснили, що декілька днів вели перемовини з ОСОБА_2 щодо укладення мирової угоди на умовах, вигідних для відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що з ОСОБА_1 він не знайомий, коштів у борг у нього не брав і розписки йому не писав. Однак мирову угоду з ним зможе укласти лише після ознайомлення з її текстом його представником. До правоохоронних органів чи суду з приводу наявності розписки про позику - не звертався.

Дослідивши усі надані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

У відповідності до ст.. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом установлено, що 31.12.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачеві гроші в сумі 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 гривень . На підтвердження договору позики суду надана розписка ( а.с.4), з якої вбачається, що 31.12.2009 року ОСОБА_2, взяв у борг у ОСОБА_1 60 000 доларів США, які зобов»язався повернути до 01.02.2010 року.

Договір позики укладено між фізичними особами. Сума позики перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За умовами договору позики ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти у строки передбачені договором.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, і доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог , надавши суду письмову розписку відповідача, що відповідає вимогам ст..1047 ЦК України. Заперечення ОСОБА_2, що він грошей не позичав, не отримував і розписку не писав - будь-якими доказами не підтверджені.

Таким чином, між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються цивільним законодавством України щодо договору позики та правових наслідків порушення зобов'язання.

Як убачається із договору позики від 31.12.2009 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 60 000 доларів США. Розписка позичальника від 31.12.2009 року посвідчує передання грошової суми у розмірі 60 000 доларів США позивачем - відповідачеві. Строк дії даного договору закінчився 01.02.2010 року.

ОСОБА_1 надав кошти, зазначені в договорі, а ОСОБА_2 в строки , визначені договором, позичені грошові кошти не повернув.

Відповідно до Загальних положень про зобов'язання ( ст. 525 ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту ст. 526, 530 ЦК України випливає, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та ЦК України та у встановлений у зобов'язанні строк.

Згідно ст. ст. 610, 611, ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання та в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із здобутих у справі доказів та норм ЦК України, що регулюють дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути позичені ним за договором позики, та не повернуті грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 гривень .

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, то слід сказати, що відповідно до ст. 79 ЦПК України до складу судових витрат входять судовий збір та витрати пов'язані із розглядом справи.

Сплата позивачем судового збору підтверджена документально, про що у справі наявні квитанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. , 208, 509, 526, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 208, 209, 213-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 31 грудня 2009 року в сумі 60 000 ( шістдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 480 000 (чотириста восьмидесяти тисячам ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3441 гривню.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після закінчення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не буде подано апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Л. Т. Мочульська