Рішення № 31562544, 27.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1911/13 27.05.2013 27.05.2013 27.05.2013

Провадження №22-ц/784/1751/13 Головуючий у першій інстанціїТишко Д.А.

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Левківською Є.С.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_3 представника відповідача та третьої особи - Статкевської І.С., представника третьої особи - Глух Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року по справі

за позовом

ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7

до

Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

за участю третіх осіб - Миколаївської міської ради, служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради

про

визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7 звернулася з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що вона разом зі своїм сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, яка на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2010 року визнана відумерлою та передана у власність територіальній громаді м. Миколаєва. В липні 2010 року вона звернулась із заявою про приватизацію квартири, однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю ордера на квартиру.

Посилаючись на те, що відмова суперечить вимогам ст.ст. 2,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» просила визнати дії Управління з відмови в приватизації квартири неправомірними, зобов'язати відповідача розглянути звернення про приватизацію квартири відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з відмови у розгляді звернення ОСОБА_6 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірними. Зобов'язано Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради розглянути звернення ОСОБА_6 про приватизацію вказаної квартири. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в квартирі АДРЕСА_1 з лютого 2005 року проживають та зареєстровані ОСОБА_6 та її малолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,8,10).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2010 року, яке набрало законної сили зазначена вище квартира після смерті власника - ОСОБА_9 визнана відумерлою та передана у власність територіальній громаді м. Миколаєва (а.с 39).

17 червня 2010 року позивачка в інтересах свого сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до відповідача із заявою щодо оформлення приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 (а.с.64).

На звернення ОСОБА_6 начальником управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради була надана відповідь про те, що розгляд питання щодо приватизації квартири після надання ордеру на вселення в квартиру, відповідно до вимог п.1 ст.2 закону України «Про приватизації державного житлового фонду», ст. 61 Житлового кодексу України, п. 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (а.с.4).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_6 відповідає заяві встановленого зразку відповідно до п. 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яка повинна буди подана до органу приватизації.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Перелік документів і порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян передбачено Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №306 (надалі Положення),

Відповідно до п.18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2,3) та необхідну консультацію.

Як встановлено, ОСОБА_6 звернулася до органу приватизації із заявою викладній у довільній формі, а не на типовому бланкі, що суперечить вимогам Положення.

Заява ОСОБА_6 не є тим зверненням відповідно до якого Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради повинно було прийняти відповідне розпорядження.

Встановлене свідчить про відсутність належного звернення позивачки з питання приватизації квартири на ім'я її сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відтак і відсутні дії відповідача, які можуть бути визнанні неправомірними.

Крім того за положеннями ст. 11 ЦПК України судові інстанції розглядають цивільні справи виключно в межах позовних вимог і не вправі виходити за їх межі.

Між тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка просила визнати дії відповідача неправомірними з відмови в приватизації квартири.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов помилкового висновку про визнання дій відповідача з відмови у розгляді звернення ОСОБА_6 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірними та покладення обов'язку на останнього щодо розгляду вказаного питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: