Рішення № 31562165, 20.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р.Справа № 922/1291/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Дочірнє підприємство "АвтоМАЗ-Україна", м. Київ до ІП "Малахіт", м. Харків про стягнення 4911,24грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ДП "АвтоМАЗ-Україна" про стягнення з ІП "Малахіт" суми основного боргу у розмірі 4 044,00 грн., інфляційних в сумі 3,69 грн., 3% річних в сумі 131,17 грн., пеню в сумі 732,38 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, надіслав до суду витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи, крім того звернувся до суду з клопотанням, в якому підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01.10.2011 року між ДП "АвтоМАЗ-Україна" (Постачальник, позивач по справі) та ІП "Малахіт" (Покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи позивач на підставі виставлених рахунків - фактур №ОР2-01340 від 18.10.2011 року, №ОР2-01469 від 14.11.2011 року, №ОР2-000020 від 02.02.2012 року поставив відповідачеві товар по видатковим накладним, копії яких містяться в матеріалах справи на загальну 4 044,00 грн., відповідач товар прийняв через своїх представників, що діяли за довіреністю №10 від 17.10.2011 року, №47 від 23.11.2011 року, №17 від 08.02.2012 року, проте свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними №ОР2-001099 від 24.10.2011 року на суму 2605,00 грн., №ОР2-001215 від 24.11.2011 року на суму 1079,00 грн. та №ОР2-000091 від 08.02.2012 року на суму 360,00 грн.

Згідно п.7.1 договору покупець повинен сплатити продавцеві за товар протягом 30-ти календарних днів.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 4044,00 грн. заборгованості за отриманий товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 4044,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 044,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку щодо помилкового визначення позивачем періоду заборгованості по здійсненим поставкам, а саме позивачем не враховано положення п.7.1 договору, відповідно до якого покупець повинен сплатити продавцеві за товар протягом 30-ти календарних днів.

З урахуванням викладеного період заборгованості повинен розраховуватись не з дати поставки, як зазначив позивач, а зі спливом 30-ти денного терміну (п.7.1 договору).

Таким чином за видатковою накладною №ОР2-001099 від 24.10.2011 року на суму 2605,00 грн. за період з 23.11.2011 року по 08.02.2013 року сума інфляційних складає 5,13 грн., за видатковою накладною №ОР2-001215 від 24.11.2011 року на суму 1079,00 грн. за період з 24.12.2011 року по 08.02.2013 року сума інфляційних складає 1,05 грн. та за видатковою накладною №ОР2-000091 від 08.02.2012 року на суму 360,00 грн. за період з 10.03.2012 року по 08.02.2013 року сума інфляційних складає 0 грн., а всього загальна сума інфляційних витрат складає 6,18 грн.

Крім того, сума 3% річних за видатковою накладною №ОР2-001099 від 24.10.2011 року на суму 2605,00 грн. за період з 23.11.2011 року по 08.02.2013 року складає 94,64 грн., за видатковою накладною №ОР2-001215 від 24.11.2011 року на суму 1079,00 грн. за період з 24.12.2011 року по 08.02.2013 року складає 36,45 грн. та за видатковою накладною №ОР2-000091 від 08.02.2012 року на суму 360,00 грн. за період з 10.03.2012 року по 08.02.2013 року складає 9,89 грн., а всього загальна сума 3% річних складає 140,98 грн.

Однак позивачем суми інфляційних та 3% річних заявлено до стягнення у меншій сумі ніж фактично розраховано, що не суперечить діючому законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 131,17 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 3,69 грн. відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 732,38 грн., то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.4 Договору, передбачено що, за невчасну сплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином за видатковою накладною №ОР2-001099 від 24.10.2011 року на суму 2605,00 грн. за період з 23.11.2011 року по 23.05.2012 року сума пені складає 198,69 грн., за видатковою накладною №ОР2-001215 від 24.11.2011 року на суму 1079,00 грн. за період з 24.12.2011 року по 23.06.2012 року сума пені складає 81,80 грн. та за видатковою накладною №ОР2-000091 від 08.02.2012 року на суму 360,00 грн. за період з 10.03.2012 року по 08.09.2012 року сума пені складає мінус 26,91 грн., а всього загальна сума пені з урахуванням 6-ти місячного строку складає 307,40 грн.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 732,38 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені розрахована за шість місяців в розмірі 307,40 грн., в частині стягнення пені в сумі 424,98 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Малахіт" (61001, м.Харків, пр-т Московський, 257, код 34756572) на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (02660, м. Київ, вул.Колекторна, буд. 42-А, код 32376626) - 4 044,00 грн. суму основного боргу, інфляційних витрат в сумі 3,69 грн., 3% річних в сумі 131,17 грн., пеню в сумі 307,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 424,98 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 27.05.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1291/13-г