Рішення № 31560765, 14.05.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/645/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:Кротінова В.О.

при секретарі: Шелістової Ю.К.

за участю представників позивача: Ільїної В.В., Яковлєва А.В.

відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Дюфор» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про зобов'язання їх повернути елементи будівельного риштування на суму 334976,36 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 20.09.2010 року по 21.10.2010 року ОСОБА_4 працював виконавцем робіт у Дочірньому підприємстві «ДЮФОР». ОСОБА_5 працював в ДП «ДЮФОР» майстром ділянки у період з 24.09.2010 року по 21.06.2011 року. ОСОБА_6 працював на посаді директора ДП «ДЮФОР» з 17.11.2011 р. по 27.01.2012 року. 16 вересня 2010 року між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» було укладено Договір оренди № 03/1 Зо. відповідно до якого позивач брав в оренду елементи будівельного риштування. 06 жовтня 2010 року згідно Акту передання в оренду № ЛАЗ 10, укладеного між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш», від імені позивача, ДП «ДЮФОР», ОСОБА_4 було прийнято будівельне риштування на суму 262 924,48 гривень. Крім того, 07 жовтня 2010 року згідно Акту передання в оренду №ЛА311, укладеного між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш», від імені ДП «ДЮФОР», ОСОБА_4 було прийнято будівельне риштування на суму 480 207,34 гривень. Частина риштування за укладеним договором на суму 666 405, 47 гривень, була прийнята від імені ДП «ДЮФОР», майстром ділянки ОСОБА_5, згідно Акту передання в оренду № ЛА373 від 07.12.2010 року. Всього, відповідно до Договору №03/13о працівниками ДП «ДЮФОР» було прийнято в орендне користування елементи будівельного риштування на загальну суму 1 409 531,29 гривень. Згодом в процесі виконання зазначеного договору оренди між працівниками ДП «ДЮФОР» та орендодавцем було підписано декілька Актів повернення майна з оренди. Так, зокрема: Акт повернення з оренди № ЛВА22 від 09.02.2011 р.. № ЛВА48 від 10.03.2011 р., № ЛВА174 від 11.07.2011 р. №ЛВА317 від 06.09.2011 р. № ЛВА363 від 13.10.2011 р., № ЛВА387 від 03.11.2011 р. № ЛВА394 від 04.11.2011 р. та № ЛВА473 від 01.12.2011 р. на загальну суму 1 412 983,41 гривень. У день підписання останнього Акту повернення майна з оренди - 01.12.2011 року між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» було укладено новий Договір оренди № 03/1 бо., відповідно до якого також брав в оренду елементи будівельного риштування. Від імені ДП «ДЮФОР» Договір №03/1 бо підписував ОСОБА_6, який на той час займав посаду директора ДП «ДЮФОР». Крім Договору №03/16о, 01.12.2012 року ОСОБА_6 на виконання умов зазначеного договору також був підписаний Акт № ЛАЗ 15 передання в оренду позивачу елементів риштування на загальну суму 832 914,15 гривень. Перед звільненням з посади директора ОСОБА_6, прийняте ним за Актом № ЛАЗ 15 майно нікому не передавалося. Після призначення нового директора ДП «Дюфор», у нього на підставі вивчення документів, що стосувалися правовідносин ДП «ДЮФОР» з ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» та пояснень співробітників, з'явилися підстави вважати, що майно, передане за Актами повернення з оренди в 2011 році за Договором №03/13о було фактично передано лише частково, та не відомо на яку саме суму, а попереднім директором ОСОБА_6 за Актом № ЛАЗ 15 від 01.12.2012 року взагалі ніяке майно не приймалося. ОСОБА_6, підписувалися Акти повернення майна з оренди та Акти передання майна в оренду без фактичного передання майна, тобто майно, яким фактично протягом усього цього часу володіло ДП «ДЮФОР» було передано ще за Договором № 03/1 Зо. За останній період було укладено кілька Актів повернення майна з оренди № ДВА 136 від 04.05.2012 р. № ДВА 142 від 14.05.2012 р., № ЛВА250 від 05.09.2012 р. № ЛВА252 від 06.09.2012 р. на загальну суму 487 934,79 гривень. В процесі повернення та проведення перевірки виявлено фактичну відсутність у володінні ДП «ДЮФОР» елементів риштування на загальну вартість 334 976,36 гривень, що підтверджується даними інвентаризації, проведеної 25 вересня 2012 р. Так, відповідно до Акту інвентаризації від 25.09.2012 р. відсутнє наступне майно: стяжка (11000701 Ц) - 104 шт., стяжка (11000901 Ц) - 17 шт., стяжка (11001201 Ц) - 34 шт., скоба - 508 шт., драбина (11500000) - 22 шт., драбина (11500000 Ц) - 9 шт., опора регульована - 49 шт., захват - 76 шт., огорожа торцова (121420001) - 42 шт., огорожа торцова (121420001 Ц) - 5 шт., стійка - 5 шт., поперечина - 24 шт., стійка (12220004 Ц) - 16 шт., стійка (12230004 Ц) - 97 шт., боковина (12270001 К) - 1 шт., боковина (12270001 КЦ) - 68 шт., боковина (12270001 Ц) - 24 шт., настил з люком (12880000) - 34 шт., настил з люком (12880000 Ц) - 17 шт., розпірка - 4 шт., настил металевий ( Е491333) - 15 шт., настил металевий (491333) - 15 шт. хомут нерухомий 291 шт. на загальну суму 344976,36 гривень. На даний час відповідачі вже не є співробітниками ДП «ДЮФОР», прийняте ними підзвітне майно до цього часу до підприємства не повернено, проте достовірно не відомо хто саме з відповідачів не повернув підзвітне йому майно, тобто втратив його з відповідального зберігання. У зв'язку з цим, позивачем на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 16 жовтня 2012 року було направлено вимоги щодо повернення товарно-матеріальних цінностей. 05 листопада 2012 року від ОСОБА_5 було отримано відповідь від 01.11.2012 р., відповідно до якої прийняття елементів будівельного риштування ним не заперечується. Від ОСОБА_4 відповідь не надійшла. На теперішній час ДП «ДЮФОР» позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому на праві користування майном, вимоги щодо повернення майна відповідачами не виконані, у зв'язку із чим воги вимушені звернутись до суду із цим позовом. Просив зобов'язати солідарно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 повернути ДП «ДЮФОР» елементи будівельного риштування на суму на суму 334 976,36 гривень, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Представники позивача - підтримали позовні вимоги, також вказали, що з позовом звернулись з тих підстав що відповідачі, прийняли обладнання, але не повернули, його на цей час не вистачає. Вважають що вони не у повному обсязі довезли обладнання з м. Павлограду. Частка обладнання знайшлася.

Відповідач ОСОБА_8 з позовними вимогами не погодився в повному обсязі та пояснив, що дійсно працював в ДП «Дюфор» майстром з 24 вересня 2010 по 21 червня 2011 року. При виконанні своїх обов'язків він безпосередньо підпорядковувався начальнику дільниці Тулейко Сергію Анатолійовичу і головному інженеру Сальнікову Валерію Михайловичу. Працював на об'єкті в м. Донецьку пр. Ілліча, 14 корпус № 6 лікарні ім. Калініна. Згідно наказу № 82а-к від 24.09.2010 року, він був прийнятий майстром з повною матеріальною відповідальністю, але посада майстра не включена до Переліку посад і робіт, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність, затверджений постановою № 447/24, і вважає, що договір про повну матеріальну відповідальність був укладений з ним неправомірно. У момент його звільнення була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей у присутності бухгалтера Горянова В.А. та головного інженера Сальникова В.А. Йому ніхто не пред'явив жодних претензій, та на його прохання надати дані інвентаризації ДП «Дюфор» не відреагувало. Щодо договору оренди № 03/13о, від 16 вересня 2010 р., укладеного між ДП «Дюфор» і ТОВ «Павлоградспецмаш», копію якого він отримав, але даний договір він не підписував, наказом по підприємству він не був призначений відповідальним представником від ДП «Дюфор» і довіреність йому не видавали на отримання лісів зі сторонньої йому організації. Згідно пункту 2.3. даного договору, майно передається за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Однак, є тільки специфікації, акти прийому-передачі відсутні. Також його прізвище і підпис стоїть на якихось бухгалтерських актах, не встановленої форми, але він нічого не підписував. Згідно бухгалтерського та податкового обліку оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, введення в експлуатацію, оформляється актом приймання-передачі основних засобів. Типова форма 03-1 затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995г. № 352. У п. 2.5 даного договору зазначено, що орендоване майно буде розміщено за адресою: АДРЕСА_1 і орендар не має права переміщати орендоване майно в інше місце без згоди орендодавця, шляхом складання додаткової угоди до даного договору. АДРЕСА_1 - це приватний будинок, а він працював на об'єкті пр. Ілліча 14, корпус № 6 лікарні ім. Калініна. Доповнення № 2 від 3 грудня 2010 р. взагалі не підписана директором ОСОБА_13 Крім того, у ОСОБА_14, він нічого не отримував. Йому не зрозуміло, згідно яких договорів працівники «Дюфор» взяли в орендне користування будівельні ліса не підписуючи договорів оренди. І якщо вони прийняли на загальну суму 1 409 537,29 грн., а повернули на суму 1 412 983,41 грн., то які до них можуть бути пред'явлені претензії. Йому взагалі не відомо, хто такий ОСОБА_15 і нести з ним солідарну відповідальність не згоден. ОСОБА_15 працював директором, а він майстром і його заробітна плата, яку йому вчасно не виплачували, значно відрізнялася від зарплати директора. Акту інвентаризації від 25 вересня 2012 року не затверджений директором, на підставі якого наказу проводилася інвентаризація, а також не підписаний представником ТОВ «Павлоградспецмаш». Згідно бухгалтерського обліку та звітності, якщо ліс перебував на обліку як «Основні засоби в оренді», то щорічно в кінці кожного року на підставі наказу мала проводитися інвентаризація, а актів за 2010 та 2011 р. не має. Крім цього в договорі, чітко написано, що орендодавець має доступ до свого майна і проводить перевірки по наявності переданого в оренду майна, крім того, підписує акти виконаних робіт, а він вже давно не є працівником ДП «Дюфор» і у нього немає підзвітної майна, він все передав при звільненні і йому було підписано обхідний лист. Він не укладав договір відповідального зберігання, і на зберігання майно не отримував, у нього не було ні складу, ні комори, ні сейфа. З моменту підписання договору оренди 2010 року на ДП «Дюфор» вже змінився сьомий директор: ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Тому просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, дав пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_5, підтвердив, що при звільненні з ДП «Дюфор» йому був підписаний обхідний лист. Він не укладав з даним підприємством договір відповідального зберігання, на відповідальне зберігання майно він не отримував. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що позивач не надав доказів щодо законних підстав володіння або користування майном, яке є предметом спору. Так як відповідно до умов договору оренди № 03/1 Зо від 16.09.2010 року, а саме п. 3.3. передбачено, що термін оренди складає: 30 діб, від дати підписання акту прийому-передачі майна та згідно умов договору оренди № 03/1 бо від 01.12.2011 року, а саме п. 3.3. передбачено, що термін оренди складає: 31 добу, від дати підписання акту прийому-передачі майна. При цьому позивач не надав жодної додаткової угоди щодо продовження терміну оренди за вказаними вище договорами оренди. Тому просив в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він звільнявся разом з ОСОБА_4 з підприємства . Коли вони запитали кому передавати матеріальні цінності їм сказали - головному інженеру Рябову. Все було перераховано складено акт, передали головному бухгалтеру після чого їм підписали обхідні листи. На об'єктах де вони працювали, охорона практично була відсутня, хто за що відповідає не було визначено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що в задоволенні позовних вимог ДП «Дюфор» необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, у період з 20.09.2010 року по 21.10.2010 року ОСОБА_4 працював виконавцем робіт у Дочірньому підприємстві «ДЮФОР». ОСОБА_5 працював в ДП «ДЮФОР» майстром ділянки у період з 24.09.2010 року по 21.06.2011 року. ОСОБА_6 працював на посаді директора ДП «ДЮФОР» з 17.11.2011 р. по 27.01.2012 року. 16 вересня 2010 року між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш» було укладено Договір оренди № 03/1 Зо. відповідно до якого позивач брав в оренду елементи будівельного риштування. Позивач стверджує що, 06 жовтня 2010 року згідно акту передання в оренду № ЛАЗ 10, укладеного між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш», від імені позивача, ДП «ДЮФОР», ОСОБА_4 було прийнято будівельне риштування на суму 262 924,48 гривень. Крім того, 07 жовтня 2010 року згідно акту передання в оренду №ЛА311, укладеного між ДП «ДЮФОР» та ТОВ «Завод «Павлоградспецмаш», від імені ДП «ДЮФОР», ОСОБА_4 було прийнято будівельне риштування на суму 480 207,34 гривень. Частина риштування за укладеним договором на суму 666 405, 47 гривень, була прийнята від імені ДП «ДЮФОР», майстром ділянки ОСОБА_5, згідно акту передання в оренду № ЛА373 від 07.12.2010 року. Всього, відповідно до Договору №03/13о працівниками ДП «ДЮФОР» було прийнято в орендне користування елементи будівельного риштування на загальну суму 1 409 531,29 гривень.

При цьому на обставини на які посилається позивач у своєму позові, стосовно зникнення частини обладнання у тому числі неповернення частини обладнання не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Представники позивача не надали суду жодного доказу конкретно хто з відповідачів, коли і яку частку обладнання не довіз з Павлограда, яке конкретно обладнання не було здане керівництву при їх звільненні, інвентаризація матеріальних цінностей підприємства жодного року не проводилась, чого не заперечували представники позивача. Тому встановити, в який момент, частина обладнання зникла (якщо вона взагалі зникла) неможливо тим більш, що за вказаний період з 2010 року до звернення позивача до суду змінилось дев'ять керівників підприємства.

У судовому засіданні встановлено, що в позові є посилання на акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 25.09.2012 року, однак цей акт складено всупереч вимогам наказу Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року «Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року за № 202/412, а саме в акті контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 25.09.2012 року не вказано: назва підприємств, складу, комори, цеху, дільниці і т.ін., де проводилась інвентаризація. Також відсутній інвентаризаційний опис на підставі якого був складений вище вказаний акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 25.09.2012 року. Таким чином, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 25.09.2012 року не відповідає вимогам ч. 2 ст. 59 ЦПК України, а саме: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Посилання позивача на норми ст. 387 ЦК України, є хибними, тому що посилатися на вимоги ст. 387 ЦК України може лише власник, а не користувач, який за змістом ч. 1 ст. 759 ЦК України є позивач, а саме: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування і за плату на певний строк.

Також позивач посилається на норми ст. 400 ЦК України, відповідно до вимог якої недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна, при цьому позивач не надав доказів щодо законних підстав володіння або користування майном, яке є предметом спору.

Окрім того, з жодним з відповідачів договір про повну матеріальну відповідальність не укладалися, (у всякому випадку суду вони не надані), а при їх звільненні ніяких питань щодо повернення майна також не виникало, тому на цей час вимоги позивача абсолютно безпідставні та надумані.

Більш того, відповідачі у судовому засіданні пояснювали, що після їх звільнення позивач збудував ще декілька об'єктів з використанням того ж обладнання, яке вони повинні на думку позивача, повернути. Ці доводи представниками позивача не спростовані.

Крім того, позивач ставлячи питання про солідарну відповідальність відповідачів, не вказує якою правовою нормою така відповідальність передбачена.

Враховуючи вказані норми, а також вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дюфор» не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 387, 400, 759 ЦК України та керуючись ст. ст. ст. ст. 58, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Дюфор» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання у солідарному порядку: відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 повернути Дочірньому підприємству «Дюфор» елементи будівельного риштування, а саме: стяжки, скобу, драбини, опору регульовану, захват, огорожі торцеві, стійки, поперечину, боковини, настили з люком, розпірку, настили металеві, хомут нерухомий, відповідних категорій, загальною кількістю 1477, на загальну суму з ПДВ - 334976,36 гривень - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: