Рішення № 31560756, 18.04.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Єжов В. А.

Номер провадження2/268/321/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/321/13 Справа № 0526/4879/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Чернишовій Н.Е.

за участю: позивача ОСОБА_2

представників відповідачів Гнезділової В.О.

Кульмінської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади міста Макіївки, Ясинівської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіальної громади міста Макіївки, Ясинівської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю на господарську будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що понад тридцяти років він та його сім'я відкрито та добросовісно користуються та володіють нею.

В судовому засіданні представник позивач ?ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини викладені у позовній заяві та зазначив, що рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 01 грудня 2011 року були задоволені його позовні вимоги до Ясинівської селищної ради та Макіївської міської ради і за ним, ОСОБА_2, у порядку набувальної давності визнано право власності на домоволодіння НОМЕР_1, що складається з будинку під літерою А-1, прибудови під літерою «а», ганку під літерою «а-1», погребу з шийкою під літерою «Б», вбиральні під літерою «В», хвіртки та огорожі, що розташоване по АДРЕСА_1 У зазначеному будинку з 1979 року проживав його батько із сім'єю, а після смерті батька, залишився проживати і він, ОСОБА_2, та його сім'я. За час життя у спірному будинку, рішенням виконкому Макіївської міської ради, земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння була передана йому у приватну власність. Крім господарських будівель, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 на зазначеній земельній ділянці розташована одна господарська будівля та об'єкт незавершеного будівництва. Вказаною господарською будівлею, у 1979 році, з моменту його вселення, почав користуватись його батько, а потім і він сам. До теперішнього часу він продовжує безперервно, добросовісно, безперешкодно та відкрито користуватися господарською спорудою де зберігає свою продукцію та матеріали. За час користування, він поліпшив стан господарської будівлі, зробив поточний ремонт, перекрив кровлю, відремонтував стіни, забетонував підлогу, встановив віконні блоки, вхідні двері та ворота. Протягом цих років жоден з органів місцевого самоврядування міста Макіївки не ставив питання про витребування зазначеної господарської споруди.

Вважає, що він є фактичним добросовісним набувачем даного нерухомого майна, оскільки відкрито та безперервно володів господарською спорудою з 1979 року спільно зі своїм батьком до часу його смерті, і самостійно після його смерті, тобто, в загальному, більше тридцяти років. Тому на підставі вимог статті 344 ЦК України просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на нерухоме майно: господарську будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Представник відповідача - Ясинівської селищної ради Кульмінська В.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на господарську будівлю, пояснивши, що господарська будівля та об'єкт незавершеного будівництва, про які йдеться мова у позовні заяві, розташовані на земельній ділянці, якій присвоєна адреса: АДРЕСА_2, а не на території домоволодіння НОМЕР_1 На вказаній земельній ділянці раніш був розташований господарський двір КСП «Ясинівський», якому, відповідно, і належала спірна господарська будівля. Після його ліквідації у 1999 році, землі та майно, які належали КСП «Ясинівський» були розподілені між ТОВ «Ясинівець» та ЗАТ «Ясень», діяльність яких на теперішній час зупинена. Тому встановити хто є власником спірної господарської будівлі не уявляється можливим, що у свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, що дана споруда є безхазяйною, а тому перебуває на обліку в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та може бути передана у комунальну власність. Крім того, на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яку зазначає позивач, інші будівлі та споруди, на які рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, визнано право власності ОСОБА_2, відсутні. Посилаючись на викладені обставини просила повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Представник відповідача - Макіївської міської ради Гнезділова В.О., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та зазначила, що особа може набути право власності на нерухоме майно при дотриманні сукупності обставин, в тому числі, майно повинно належати іншій особі, тому відповідачем по справі повинна бути особа, що є власником майна. Достовірно відомо, що позивач ОСОБА_2 користується майном, яке належало радгоспу «Ясинівський», тому господарська будівля, на яку просить визнати право власності позивач, має власника та не є безхазяйним. Відповідно до законодавства з питань приватизації сільськогосподарських підприємств, при створенні КСП у процесі приватизації, майно радгоспів передавалось створеним сільськогосподарським підприємствам у власність до їх статутних фондів або на баланс. В останньому випадку, майно залишалось у власності держави і управління ним здійснювалось через регіональні відділення Фонду державного майна України. ОСОБА_2 не наводить жодного доказу відсутності власника майна, тому можна зробити висновок, що спірне нерухоме майно може належати КСП або державі. Жодного документу про ліквідацію КСП, або документу Фонду державного майна України щодо спірного майна позивачем не надано. Вважає, що не має законних підстав визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю за ОСОБА_2 тому просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд установив наступне.

Стаття 41 Конституції України (254в/96-ВР) встановлює, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст.344 ЦК).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відповідно до положень частини першої статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На підставі рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 грудня 2011 року за ОСОБА_2 у порядку набувальної давності визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 до складу якого входять: будинок під літерою А-1, прибудова під літерою «а», ганок під літерою «а-1», погреб з шийкою під літерою «Б», вбиральня під літерою «В», хвіртка та огорожа.

Право власності ОСОБА_2 на дане нерухоме майно зареєстровано в комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» 30 березня 2012 року за реєстровим № 36333921, про що в книзі № 364 зроблено відповідний запис за № 54982.

За даними технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого службовою особою комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки», станом на 09 вересня 2011 року на земельній ділянці за вищеназваною адресою маються: будинок під літерою А-1, прибудова під літерою «а», ганок під літерою «а-1», погреб з шийкою під літерою «Б», вбиральня під літерою «В», хвіртка та огорожа.

Згідно довідки Управління держкомзему у м. Макіївка Донецької області, рішенням Ясинівської селищної ради від 30 грудня 1999 року № 64 про передачу земельних ділянок раніше наданих для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, у приватну власність для подальшого обслуговування житлового будинку та споруд, ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 передано земельну ділянку площею 1500 м2. Державний акт на право власності на земельну ділянку не отримувався, земельна ділянка вважається не приватизованою, належить до земель Макіївської міської ради.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 10 лютого 2012 року, складеному комісією з питань врегулювання земельних відносин та роботи з органами самоорганізації населення, під час обстеження земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2, комісією було встановлено, що користувач, окрім зазначеної земельної ділянки, самовільно використовує сусідню земельну ділянку площею приблизно 0,7 га з розташованими на ній двома господарськими спорудами, які не внесені до технічного паспорту. Одна з господарських будівель розташована понад вулицею Орджонікідзе перебуває в напівзруйнованому стані, друга будівля - в задовільному та використовується ОСОБА_2 в особистих цілях.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що господарська будівля, на яку позивач ОСОБА_2 просить визнати право власності за набувальною давністю, не внесена до технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яку зазначає позивач, інші будівлі та споруди, на які рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області, визнано право власності ОСОБА_2, відсутні.

З пояснень представника відповідача - Ясинівської селищної ради Кульмінської В.В. вбачається, що спірна господарська будівля, розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2 За цією адресою раніш був розташований господарський двір КСП «Ясинівський». Згідно протоколу зібрання по розподілу майна КСП «Ясинівський» від 06 квітня 1999 року, майно, яке належало цьому сільськогосподарському підприємству було розподілено між товариством з обмеженою відповідальністю «Ясинівець» та закритим акціонерним товариством «Ясень». На теперішній час діяльність підприємств зупинена та кому належить спірна господарська будівля та земельна ділянка на якій вона розташована не відомо.

Наведені обставини визнані сторонами в судовому засіданні, тому у відповідності до положень частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України випливає, що право на об'єкт власності у порядку набувальної давності, яке належить до суб'єктивних прав громадянина, набувається за умови: 1) добросовісності заволодіння чужим майном на законних підставах. При цьому володілець не знає і не міг знати, що володіє чужим майном, у нього не було сумніву в правомірності набуття майна. Володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати, що ця річ належить іншій особі, у нього немає сумніву стосовно правомірності набуття майна; 2) продовження володіння чужим майном відкрито та безперервно, тобто очевидно для третіх осіб; володіння майном протягом встановленого законом десятирічного строку.

Незаконний володілець на протязі всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.

Зі змісту частини першої статті 335 Цивільного кодексу України випливає, що лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий може вважатися безхазяйним.

Відповідно до частини другої статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Кодексом, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.

Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі.

Законодавець визначив саме такий порядок за для того аби встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ. Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі.

Суд не має відомостей щодо того, чи порушена процедура щодо визнання спірного нерухомого майна безхазяйним та чи перебуває воно у комунальній власності територіальної громади.

Позивачем суду не надано доказів того, що господарська будівля за адресою: АДРЕСА_2, є об'єктом нерухомого майна, а також відомості про її розміри, цільове призначення, форму власності.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, свідчить про те, що суд позбавлений можливості вирішити питання про набуття позивачем права власності на об'єкт будівництва лише за фактичною його наявністю, оскільки чинним цивільним законодавством передбачено вирішення спорів стосовно права власності на нерухоме майно тільки стосовно такого майна, яке прийняте в експлуатацію.

Нерухоме майно може стати предметом набуття за давністю, оскільки вважаються що таке майно існує. Якщо будівля чи споруда не є об'єктом нерухомості, прийнятому в експлуатацію, право на яке зареєстровано в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливе.

Матеріали справи не містять в собі документів, які підтверджують факт прийняття спірної господарської споруди до експлуатації та її реєстрації в установленому законом порядку.

Приписами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За спірними правовідносинами, відповідно до статті 344 ЦК України зазначені факти і обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повинен довести саме позивач.

Сторона позивача не представила суду будь-яких об'єктивних, беззаперечних доказів того, що на спірне майно не претендують інші особи, він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, не випливають із набувальної давності. Сам по собі факт користування позивачем на протязі тривалого часу спірною господарською будівлею, не є підставою для застосування набувальної давності.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довів об'єктивними, беззаперечними доказами свого права власності на спірне нерухоме майно в порядку набувальної давності, тому законних підстав для задоволення позову не має.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 181, 331, 335, 344, 376 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади міста Макіївки, Ясинівської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: