Рішення № 31560165, 28.05.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1323/5997/2012

Провадження № 2/456/243/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Опікунська рада Стрийської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги (а.с.52-54) просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 65 719,68 доларів США та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору в розмірі 19 558,67 грн. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» за кредитним договором №0041/08/6.10-ZNv від 11.08.2008 р. в розмірі 65 719,68 доларів США та штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору в розмірі 19 558,67 грн. на підставі договору іпотеки від 11.08.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру (будинок) АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м. та належить іпотекодавцям: ОСОБА_2 - 2/3 частини квартири та ОСОБА_3- 1/3 частини квартири шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири, зазначивши, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 серпня 2008р. між Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі-відповідач) був укладений Кредитний договір №0041/08/6.10-ZNv (надалі - Кредитний договір), згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 48 000,00 доларів США, із кінцевим терміном повернення 10 серпня 2018р., для поточних потреб. За користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 13,5 процентів річних (п. 1.3. Кредитного договору). Позичальник здійснює повернення кредитних коштів частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 400,00 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок (п.2.3. кредитного договору). Сплата процентів відповідачем здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 днів (п.2.6. кредитного договору). Проценти за користування кредитними коштами сплачуються відповідачем самостійно в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом відповідач сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів (п.2.7. кредитного договору). Несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені в п.2.7. кредитного договору, є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно (п.2.5. кредитного договору). Згідно п. 3.2.2 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору, Банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору. Сплачувати кошти, передбачені п.2.10. Кредитного договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенні простроченої заборгованості, а також на вимогу Банку сплачувати можливі неустойку, штраф та пеню - обов'язок відповідача (п.3.3.3. Кредитного договору). За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 проценти за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (п.4.1. кредитного договору). Згідно п. 5.3. Кредитного договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'зань, передбачених п.3.3. кредитного договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього Банк надає під розписку або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат Банку, у порядку, визначеному кредитним договором, договором застави та чинним законодавством України (п.5.3. кредитного договору). Незважаючи на значний термін прострочення оплати за кредитним договором та надіслані Банком вимоги щодо сплати боргу, ОСОБА_2 не повернуто Банку ні простроченої заборгованості за Кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами. Станом на 19.07.2012 року, сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «БАНК ФОРУМ» становить: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 31 230,00 доларів США, що становить 249 621 гривня 39 копійок; прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 14 748,00 доларів США, що становить 117 880 гривень 76 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18 896,84 доларів США 84 центи, що становить 151042 гривні 44 копійки; поточна заборгованість за нарахованими процентами - 844,84 долари США 84 центи, що становить 6 752 гривні 81 копійка; пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків - 19 558,67 гривень 67 копійок. Згідно з п.5.1. кредитного договору, Банк має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за кредитним договором частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом, використання кредиту не за цільовим призначенням або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно не буде повернений. Незважаючи на отриману вимогу щодо погашення заборгованості, Відповідачем не повернуто ПАТ "БАНК ФОРУМ" ні простроченої заборгованості за Кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами. Це свідчить про те, що позичальник недобросовісно ставиться по своїх зобов'язаннях за Кредитним договором та не має намірів добровільно погасити заборгованість перед Банком.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі-відповідачі) 11.08.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №2543. Згідно даного договору Відповідачі надали в забезпечення Банку житлову квартиру у будинку АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м. Вищевказане майно належить іпотекодавцям: ОСОБА_2 - 1/3 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.04.2006 року Стрийською державною нотаріальною конторою, реєстраційний №1-1917, зареєстрованого 05.06.2006 року Комунальним підприємством Львівської Обласної ради «Стрийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації», запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрацій №14297967; ОСОБА_2, ОСОБА_3 - по 1/3 частині на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.06.1993 року Стрийською районною в м.Стрий державною адміністрацією згідно з розпорядженням №439 від 26.06.1993 року, зареєстрованого Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації, запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний №14297967. Пунктом 5.5 Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору та закону України "Про іпотеку". При цьому вказані положення не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. На виконання вказаного пункту Договору іпотеки та вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", 08 лютого 2012р. на адресу Позичальника та Іпотекодавця- майнового поручителя, було направлено Вимогу щодо погашення заборгованості (вих. №46/3.6.1 від 08.02.2012р.) та попередження про те, що у випадку непогашення зазначеної у Вимозі суми, по закінченню 30-ти денного строку з дати отримання такої вимоги, ПАТ "БАНК ФОРУМ", у відповідності до Закону України "Про іпотеку" здійснить звернення стягнення на предмет Іпотеки, з дорахуванням суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, пені та штрафних санкцій на день здійснення звернення стягнення. Незважаючи на значний термін прострочення оплати за кредитним договором та надіслані Банком вимоги щодо сплати боргу, Відповідачем ОСОБА_2 не повернуто Банку ні простроченої заборгованості за Кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами. Останній платіж здійснений ОСОБА_2 по тілу кредиту - 20.01.2009р. в сумі 400,00 дол. США; по відсотках - 03.07.2009р. в сумі 534,49дол.США.

03.01.2013 р. треті особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними (а.с.35-36). В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що іпотечний договір, укладений з порушенням житлових прав неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, для яких квартира у будинку АДРЕСА_1, є єдиним житлом. Будинковою книгою щодо квартири у будинку АДРЕСА_1 підтверджується, що неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, були постійно зареєстровані у квартирі на час укладення іпотечного договору та відповідно мали право користування житлом, але згоди органу опіки і піклування для здійснення цього іпотечного договору стосовно цього нерухомого майна, яке є єдиним житлом дітей, одержано не було. Згідно зі ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Станом на час укладання іпотечного договору чинною вже була норма ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року), яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти. Оскільки необхідного попереднього дозволу органу опіки та піклування при укладанні іпотечного договору одержано не було, відповідно кредитний та іпотечний договори є такими, що укладені з порушенням закону, у зв'язку з чим договори відповідно до ст.203 ЦК України підлягають визнанню їх судом недійсними.

Ухвалою судового засідання Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.04.2013 р. позовну заяву третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.93).

В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Романів Л.В. позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні наведеним в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Позов третіх осіб з самостійними вимогами заперечила та пояснила, що 11 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі Львівської філії, та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір, згідно якого Банк надав їй кредитні кошти в сумі 48 000, доларів США, із кінцевим терміном повернення 10 серпня 2018р., для поточних потреб. Оскільки ОСОБА_2 на час укладення кредитного договору перебувала у шлюбі, Банком отримано згоду чоловіка позичальниці, ОСОБА_6 на отримання його дружиною кредитних коштів. Згідно з п.2.8 анкети позичальника, яка була заповнена особисто ОСОБА_2, в анкеті немає жодного слова про наявність малолітніх дітей які знаходяться на утриманні. Зокрема, згідно п.6.1.1. Кредитного договору, ОСОБА_2 стверджує, що має право на укладення зазначеного договору і виконання своїх зобов'язань по ньому, відсутні будь-які обставини, що обмежують її право укласти і виконати Кредитний договір. Згідно з п.7.2. Кредитного договору, сторони Кредитного договору зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань. Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 під час видачі кредитну ознайомлена про кримінальну відповідальність щодо шахрайських дій. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 11.08.2008 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №2543. Згідного зазначеного договору в забезпечення банку передано житлову квартиру в будинку АДРЕСА_1. Зазначає, що право власності на квартиру іпотекодавцем ОСОБА_3 набуто до шлюбу, а відповідно згоди чоловіка на передачу його в іпотеку не потребувало. Перед укладенням іпотечного договору, власниками вищезазначеної квартири надано довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку №1587 від 28.07.2008 року, видану житлово-експлуатаційною конторою №4 про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано троє осіб, а саме: ОСОБА_2 (позичальник та іпотекодавець), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (іоптекодавець). Тобто, на момент укладення оспорюваного іпотечного договору в зазначеній квартирі зареєстрованих та таких, що проживають малолітніх або неповнолітній дітей немає. Зокрема, згідно з п.2.1.8 іпотечного договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили, що на момент укладення договору, дітей, що не зареєстровані в житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, та мають право користуватися предметом іпотеки немає. Відповідно до п.7.2. іпотечного договору, зазначений правочин відображає повне розуміння сторонами його предмета та інших питань, зазначених у ньому. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали усі права на укладення іпотечного договору та ніяких перешкод не існувало, або ж свідомо ввели в оману банк, надаючи неправдиві документи та відомості з метою отримання кредитних коштів. Треті особи не надали до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що кредитний договір, а також іпотечний договір суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довели відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність внутрішній волі учасників спірного правочину; неспрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами. Враховуючи вищенаведене, вважає позовні вимоги третіх осіб безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, яка згідно довідки СГІРФО (а.с.3) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 повідомлення про розгляд справи на 07.12.2012 р. не отримала, на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення без вручення адресату з причини не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою та виїздом за межі країни (а.с.29), в судовому засіданні чоловік ОСОБА_6 та донька ОСОБА_3 повідомили, що місце проживання та перебування ОСОБА_2 їм невідоме, а тому суд, на підставі ч.9 ст.74 ЦПК України викликав відповідача ОСОБА_2 через оголошення в пресі (а.с.106) та розпочав та розглянув справу у її відсутності, що відповідає вимогам ЦПК України, проти чого сторони не заперечили.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги банку заперечила та зазначила, що перебувала в післяродовій депресії, на руках в неї була двохмісячна дитина, і їй терміново потрібні були кошти, тому вона погодилася на укладення матір'ю договору, договір не перечитувала. Підтвердила проживання брата ОСОБА_7 з моменту народження в спірній квартирі. Зазначила, що донька ОСОБА_5 зареєстрована в квартирі з 2008 року та, що у неї в паспорті відсутні відомості про дитину ОСОБА_5, де проживає зараз її мати повідомила, що їй невідомо. Матері потрібні були кошти на лікування, батько - інвалід ІІІ групи, в неї народилася маленька дитина, і їм всім потрібні були кошти. Позовні вимоги третіх осіб визнала в повному обсязі просить їх задоволити.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 - ОСОБА_11 первинні позовні вимоги банку заперечила з підстав відсутності у банку правової підстави для дострокового розірвання договору та зазначила, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 невідоме, а тому в суду немає підстав для задоволення позову. Позовні вимоги свого довірителя підтримала та зазначила, що при укладенні іпотечного договору не враховані інтереси неповнолітнього ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_5, які зареєстровані за вказаною адресою та проживають постійно. Вважає, що позивач не довів в судовому засіданні факт непроживання дітей у спірній квартирі та факт непоступання коштів на рахунки банку.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав та зазначив, що він не знає, чи дружина отримувала кошти, звернувся до суду за захистом інтересів неповнолітнього сина, який проживає в спірній квартирі з народження, з 1996 року. Він давав згоду на укладення кредитного договору і був присутній при укладенні іпотечного договору та давав свою згоду, зазначив, що це представник банку порадив взяти довідку без зазначення реєстрації неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи - опікунської ради Стрийської міської ради Кухар З.Р. позовні вимоги банку заперечила, позов третіх осіб підтримала та зазначила, що згоди при укладенні оспорюваних договорів у них не отримували, вважає, що права неповнолітніх порушені.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення, а позов третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Опікунська рада Стрийської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У ст.530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11 серпня 2008р. між Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №0041/08/6.10-ZNv, згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) доларів США, із кінцевим терміном повернення 10 серпня 2018р., для поточних потреб. За користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 13,5 (тринадцять цілих п'ять десятих) процентів річних (п. 1.3. Кредитного договору) (а.с.8-10).

Відповідно до п.2.3 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредитних коштів частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 400,00 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок.

Сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 днів (п.2.6. кредитного договору).

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником самостійно в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів (п.2.7. кредитного договору).

Відповідно до п.2.5 кредитного договору несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п.2.7. кредитного договору, є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно.

Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору, Банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору. Сплачувати кошти, передбачені п.2.10. Кредитного договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенні простроченої заборгованості, а також на вимогу Банку сплачувати можливі неустойку, штраф та пеню (п. 3.3.3. Кредитного договору). За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 проценти за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (п.4.1. кредитного договору).

Пунктом 5.3. Кредитного договору передбачено, що сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'зань, передбачених п.3.3. кредитного договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього Банк надає під розписку або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку не погашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збиткГв та інших витрат Банку, у порядку, визначеному кредитним договором, договором застави та чинним законодавством України (п.5.3. кредитного договору).

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, в разі солідарного обов'язку відповідачів, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і будь-кого з них окремо.

Незважаючи на значний термін прострочення оплати за кредитним договором та надіслані Банком вимоги щодо сплати боргу, ОСОБА_2 не повернуто Банку ні простроченої заборгованості за Кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами.

Станом на 19.07.2012 року, сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «БАНК ФОРУМ» становить (а.с.6-7):

- поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 31 230,00 доларів США, що становить 249 621 грн. 39 коп.;

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 14 748,00 доларів США, що становить 117 880 грн. 76 коп.;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18 896,84 доларів США 84 центи, що становить 151042 грн. 44 коп.;

- поточна заборгованість за нарахованими процентами - 844,84 долари США 84 центи, що становить 6 752 грн. 81 коп.;

- пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків - 19 558,67 грн. 67 коп.

Згідно з п.5.1. кредитного договору, Банк має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за кредитним договором частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом, використання кредиту не за цільовим призначенням або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно не буде повернений.

Незважаючи на отриману вимогу (а.с.14-16) щодо погашення заборгованості, Відповідачем ОСОБА_2 не повернуто ПАТ "БАНК ФОРУМ" ні простроченої заборгованості за Кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами. Це свідчить про те, що позичальник недобросовісно ставиться до своїх зобов'язань за Кредитним договором та не має намірів добровільно погасити заборгованість перед Банком.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною третьою цієї статті встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя.

В п. 37, 38 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року визначено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. У випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.08.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №2543 (а.с.11-12).

Згідно даного договору Відповідачі надали в забезпечення Банку житлову квартиру у будинку АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м. Вищевказане майно належить іпотекодавцям:

- ОСОБА_2 - 1/3 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.04.2006 року Стрийською державною нотаріальною конторою, реєстраційний №1-1917, зареєстрованого 05.06.2006 року Комунальним підприємством Львівської Обласної ради «Стрийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації», запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрацій №14297967;

- ОСОБА_2, ОСОБА_3 - по 1/3 частині на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.06.1993 року Стрийською районною в м.Стрий державною адміністрацією згідно ' з розпорядженням №439 від 26.06.1993 року, зареєстрованого Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації, запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний №14297967.

Пунктом 5.5 Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцяти денного строку та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору та закону України "Про іпотеку". При цьому вказані положення не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На виконання вказаного пункту Договору іпотеки та вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", 08 лютого 2012р. на адресу Позичальника та Іпотекодавця - майнового поручителя, було направлено Вимогу щодо погашення заборгованості (вих. №46/3.6.1 від 08.02.2012р.) та попередження про те, що у випадку непогашення зазначеної у Вимозі суми, по закінченню 30-ти денного строку з дати отримання такої вимоги, ПАТ "БАНК ФОРУМ", у відповідності до Закону України "Про іпотеку" здійснить звернення стягнення на предмет Іпотеки, з дорахуванням суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, пені та штрафних санкцій на день здійснення звернення стягнення (а.с.14).

Незважаючи на значний термін прострочення оплати за кредитним договором та надіслані Банком вимоги щодо сплати боргу, Відповідачем ОСОБА_2 не повернуто Банку ні простроченої заборгованості за Кредитним договором ні повної сплати кредиту з процентами. Останній платіж здійснений ОСОБА_2 по тілу кредиту - 20.01.2009р. в сумі 400,00 дол. США; по відсотках - 03.07.2009р. в сумі 534,49дол.США.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження, надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання, містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.ст. 62,58 Закону України «Про виконавче провадження» для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» за кредитним договором №0041/08/6.10-ZNv від 11.08.2008 р. в розмірі 65 719,68 доларів США та штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору в розмірі 19 558,67 грн. на підставі договору іпотеки від 11.08.2008 р. слід звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру (будинок) АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м. та належить іпотекодавцям: ОСОБА_2 - 2/3 частини квартири та ОСОБА_3- 1/3 частини квартири шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири, зазначивши, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду.

Суд не бере до уваги доводи представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_11 про те, що банк не надав доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору, а тому в банку відсутні правові підстави для дострокового розірвання договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки доказів на спростування правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19.07.2012 р. суду не надано, факт виконання умов кредитного договору щодо повернення коштів не доведено в судовому засіданні, судом встановлено, що жодних заходів з 03.07.2009 р. по погашенню заборгованості відповідачем не здійснено, а тому вказані доводи є голослівними і спростовуються матеріалами справи (а.с.6-7).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Крім того, посилаючись на Закон України "Про охорону дитинства" та вказуючи, що зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права неповнолітньої дитини ОСОБА_7, суд бере до уваги договір іпотеки, відповідно до якого сторони на підставі наданих відповідачем документів зазначили, що на предмет іпотеки не мають права власності (часткової власності) або права користування діти (особи віком до 18 років) (п.2.1.8. іпотечного договору).

Що стосується позовних вимог третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Опікунська рада Стрийської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними, то такі суд визнає безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать чинному законодавству з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.08.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №2543 (а.с.11-12). Згідно даного договору Відповідачі надали в забезпечення Банку житлову квартиру у будинку АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м.

Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України №10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом статей 355, 356 ЦК України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю. Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 319 ЦК України). Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається. Зазначений висновок грунтується як на нормах статей 316, 319, частині другій статті 583 ЦК України, так і на абзаці 3 частини першої статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване в установленому порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (частина третя статті 5 Закону України «Про іпотеку»). Розпорядження ж об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

В п. 44 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року визначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Квартира належить іпотекодавцям:

- ОСОБА_2 - 1/3 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.04.2006 року Стрийською державною нотаріальною конторою, реєстраційний №1-1917, зареєстрованого 05.06.2006 року Комунальним підприємством Львівської Обласної ради «Стрийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації», запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрацій №14297967;

- ОСОБА_2, ОСОБА_3 - по 1/3 частині на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.06.1993 року Стрийською районною в м.Стрий державною адміністрацією згідно ' з розпорядженням №439 від 26.06.1993 року, зареєстрованого Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації, запис №297 у реєстровій книзі №2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний №14297967.

В судовому засіданні, з матеріалів кредитної справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_2 на час укладення кредитного договору перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, Банком отримано згоду чоловіка позичальниці, на отримання його дружиною кредитних коштів, що останній в судовому засіданні не заперечив.

Згідно з п.2.8 анкети позичальника (а.с.74-77), яка була заповнена особисто ОСОБА_2, немає жодного слова про наявність малолітніх дітей, які знаходяться на їхньому утриманні.

Зокрема, згідно п.6.1.1. Кредитного договору, ОСОБА_2 стверджує, що має право на укладення зазначеного договору і виконання своїх зобов'язань по ньому, відсутні будь-які обставини, що обмежують її право укласти і виконати Кредитний договір.

Згідно з п.7.2. Кредитного договору, сторони Кредитного договору зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань. Зокрема ОСОБА_2 під час видачі кредитну ознайомлена щодо кримінальної відповідальності про шахрайські дії.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статей 141 та 160 Сімейного кодексу України місце проживання неповнолітньої дитини реєструється за місцем проживання одного з батьків, за згодою обох батьків, які мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Частиною 6 статті 203 ЦК України визначено, що правочин, який вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч.3 ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов"язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов"язання.

Відповідно до ч.3 ст.18 зазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За змістом ч.ч.2 ,4 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей" неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомості, яке належить дітям.

Зазначені вимоги закону стосуються укладення угод щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої дитини або право на яке мають діти.

Отже, одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

Згідно договору іпотеки в забезпечення банку передано житлову квартиру в будинку АДРЕСА_1. Право власності на квартиру іпотекодавцем ОСОБА_3 набуто до шлюбу, а відповідно згоди чоловіка на передачу його в іпотеку не потребувалося.

Перед укладенням іпотечного договору, власниками вищезазначеної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку №1587 від 28.07.2008 року (а.с.78), видану житлово-експлуатаційною конторою №4 про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано троє осіб, а саме: ОСОБА_2 (позичальник та іпотекодавець), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (іоптекодавець). Тобто, на момент укладення оспорюваного іпотечного договору в зазначеній квартирі зареєстрованих та таких, що проживають малолітніх або неповнолітній дітей зазначено не було.

Зокрема, згідно з п.2.1.8. іпотечного договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили, що на момент укладення договору, дітей, що зареєстрованих в житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, та мають право користуватися предметом іпотеки немає. Відповідно до п.7.2. іпотечного договору, зазначений правочин відображає повне розуміння сторонами його предмета та інших питань, зазначених у ньму. З огляду на вищенаведене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали усі права на укладення іпотечного договору та ніяких перешкод для цього не існувало.

В судовому засіданні допитано в якості свідка паспортиста ОСОБА_12, яка 28.07.2008 року (а.с.78) на вимогу ОСОБА_2, надала останній довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку №1587, паспортист суду повідомила, що ОСОБА_2 для написання довідки надала будинкову книгу, в якій були зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, відомості про реєстрацію неповнолітніх дітей в будинковій книзі були відсутні. Зміни щодо реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_5 нею було внесено 20.11.2009 р., після укладення спірних договорів, і тому в будинковій книзі зараз існують такі відомості. Окремо зазначила, що ОСОБА_2 обманула її і надала книгу, в якій неповнолітній ОСОБА_7 зареєстрований не був, власником помешкання не був.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній син відповідача ОСОБА_7 (а.с.55-56) майнових прав щодо квартири, відносно якої було укладено договір іпотеки, не мав, тому для укладення вказаного договору отримання дозволу органу опіки та піклування законом не вимагалось.

Покликання третіх осіб та їх представників на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд не може взяти до уваги, оскільки вказаною нормою встановлено, що батьки не можуть без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Тобто батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Для оформлення договору іпотеки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали нотаріусу всі необхідні документи. З поданих документів не встановлено, що за адресою майна, яке передавалося в іпотеку ,дитина відповідача ОСОБА_7 має право власності на це майно (його частку), відтак нотаріус не мав підстав для отримання попередньо згоди органів опіки та піклування на передачу такого майна в іпотеку, а отже перешкод у посвідченні оскаржуваного договору у нотаріуса не було.

Представник позивача та свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснили, що весь пакет документів, який необхідний був для посвідчення договорів збирала та надавала нотаріусу позичальник ОСОБА_2 і, що в будинковій книзі на момент їх укладання були вписані не всі особи, які проживали у будинку. Записи про реєстрацію неповнолітніх зроблено після посвідчення договорів, через обман позичальника ОСОБА_2, яка не могла не знати про реєстрацію свого сина у спірній квартирі, а навмисно приховала цей факт.

Таким чином, суд вважає, що майнові права неповнолітнього сина відповідача та третьої особи ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 при укладанні договору іпотеки не порушені, а нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було вірно встановлено, що на момент посвідчення договору власниками помешкання були з лише повнолітні особи, а неповнолітня дитина права власності на спірну квартиру (її частину) не мала, в зв'язку з цим згоди органів опіки та піклування на укладення оспорюваного іпотечного договору не вимагалось.

Неповнолітня ОСОБА_3 не мала майнових прав щодо іпотечного, на час укладення договору іпотеки, оскільки як не була зареєстрована у спірному помешканні, так і частки на спірне майно не мала, а відтак її житлові права не порушені, а для укладення такого договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагався (а.с.44).

Звідси слідує, що аргументи позову з цього питання не є переконливими.

За змістом ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена ст. 11 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Треті особи не надали належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 не спростовують висновків суду про безпідставність позовних вимог третіх осіб.

Суд вважає, що покликання третьої особи ОСОБА_6 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_11 на ст. 177 СК України є безпідставним, оскільки вказана стаття встановлює вимоги до укладення угод щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої особи. У даному випадку власниками квартири, переданої в іпотеку на підставі спірного договору, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а відтак укладення договору іпотеки без отримання дозволу органу опіки і піклування узгоджується з вимогами ст. 203 ЦК України та Закону України „Про охорону дитинства".

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення первісного позову та стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови в задоволенні позовних вимог третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Опікунська рада Стрийської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними.

Підлягають стягненню з відповідачів і судові витрати по справі.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст. 17 Загальної Декларації прав людини, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2,4,48 Закону України «Про власність», ст. ст. 3, 11, 15, 16, 203, 215, 526, 527, 530, 575, 610 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 177 СК України, ст.ст. 33, 35, 38, 39, 40, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" ч.ч. 2,4 ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами № 20/5 від 03.03.2004 року, листом Міністерства юстиції України № 19-50-556 від 25.07.2006 року «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування», ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 65 719,68 доларів США та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору в розмірі 19 558,67 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» за кредитним договором №0041/08/6.10-ZNv від 11.08.2008 р. в розмірі 65 719,68 доларів США та штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору в розмірі 19 558,67 грн. на підставі договору іпотеки від 11.08.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру (будинок) АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 56,1 кв.м. та кухні, загальною площею 129,1 кв.м. та належить іпотекодавцям: ОСОБА_2 - 2/3 частини квартири та ОСОБА_3- 1/3 частини квартири шляхом проведення прилюдних торгів даної квартири, зазначивши, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду.

В задоволенні позовних вимог третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа опікунська рада Стрийської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними відмовити за безпідставністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. Л. Бучківська