Постанова № 31559790, 20.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2013 року 11:22 № 826/5216/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвір-Тандем»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвір-Тандем» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012р. № 0012792208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «КБ «Оксідон» та ТОВ «ТПК Салтік».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагентам- ТОВ «КБ «Оксідон» та ТОВ «ТПК Салтік» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі Наказу «Про проведення документальної невиїзної перевірки» №1439 від 28.09.2012р., виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, інспектором податкової служби І рангу Паладієм Андрієм Миколайовичем, згідно п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвір - Тандем», код за ЄДРПОУ 34415408, (скорочена назва - ТОВ «Алвір - Тандем») з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «КБ Оксідон» (код ЄДРПОУ 37208873) та ТОВ «ТПК Салтіс» (код ЄДРПОУ 37146414) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки було складено акт від 13.11.2012 р. №999/22-8/34415408, який містить висновок про порушення ТОВ «Алвір - Тандем» пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.198.6 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 133 731 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2010 року на суму 97 470 грн.; за січень 2011 року на суму 17 168 грн.; за лютий 2011 року на суму 19 093 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012792208 від 21 листопада 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Алвір - Тандем» за платежем податок на додану вартість у розмірі 158 100 (сто п'ятдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп., з яких за основним платежем становить 133 731 (сто тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 369 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стали матеріали акту позапланової невиїзної перевірки №730/23-04/37146414 від 31.03.2011 р. стосовно ТОВ «ТПК Салтіс» та протокол допиту свідка громадянки ОСОБА_2 від 31.08.2011 р. - засновника та директора ТОВ КБ «Оксідон».

З акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК Салтіс» вбачається, що за даними Декларації з податку на прибуток, (не зазначається за який період така декларація), декларантом не заповнені рядки: 01.2 «приріст балансової вартості запасів», 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань», у зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення діяльності ТОВ «ТПК «Салтіс».

Також, податковий орган, з урахуванням показань ОСОБА_3 щодо її непричетності у здійснення господарської діяльності ТОВ «КБ Оксідон», виходив з того, що при створенні ТОВ «КБ Оксідон» була відсутня дійсна воля і волевиявлення на створення цього підприємства. Отже статут про створення і діяльність вищевказаного підприємства є фіктивним правочином без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий право чин, як вбачається з акту перевірки, «має бути визнано судом недійсним».

Враховуючи наведені обставини, відповідач прийшов до висновку про здійснення діяльності ТОВ «КБ Оксідон» поза рамками правового поля, у зв'язку з чим правочини, укладені цим підприємством є нікчемними, податкові накладні є такими, що не мають юридичної сили, тому позивачем неправомірно віднесено суми податкового кредиту з ПДВ на підставі таких податкових накладних.

Проте, суд не може погодитись із правомірністю таких висновків, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Як свідчать обставини справи, 27.12.2010 року між ТОВ «Алвір -Тандем» та ТОВ «КБ Оксідон» (код ЄДРПОУ 37208873) укладено господарський договір поставки №27/12-10.

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за вказаним договором постачання покриття на підлогу та будівельних матеріалів поставлений товар був оприбуткований ТОВ «Алвір - Тандем» на підставі видаткових накладних, наданих ТОВ «КБ Оксідон» № 45 від 10.01.2011 p., № 46 від 17.01.2011 p., №51 від .01.02.2011 р. та №55 від 14.02.2011 р.

Також, факт виконання., вказаного договору підтверджується виписаними податковими накладними від ТОВ «КБ Оксідон» №45 від 10.01.2011 p., №46 від 17.01.2011 p., №5.1 від 01.02.2011р. та №55 від 14.02.2011р.

Крім того, 17.11.2010 року між ТОВ «Алвір - Тандем» та ТОВ «ТПК «Салтіс» укладено господарський договір поставки №17-11.

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за вказаним договором постачання, покриття на підлогу та будівельних матеріалів №17-11 від 17.11.2010 року поставлений товар був оприбуткований ТОВ «Алвір - Тандем» на підставі видаткових накладних, наданих ТОВ «ТПК «Салтіс», №1329 від 01.12.2010 p., №1330 від 02.12.2010 p., №1331 від 07.12.2010 p., №1332 від 10.12.2010 p., №1333 від 17.12.2010 р. та №1334 від 21.12.2010 р.

також, факт виконання вказаного договору підтверджується виписаними податковими накладними від ТОВ «ТПК «Салтіс» №1329 від 01.12.2010 p., №1330 від 02.12.2010 p., №1331 від 07.12.2010 p., №1332 від 10.12.2010 p., №1333 від 17.12.2010 р. та №1334 від 21.12.2010 р.

Оплата товару за вказаними договором на адресу ТОВ «КБ Оксідон». та ТОВ «ТПК «Салтіс» підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму в розмірі 217 565,08 грн. в адресу ТОВ «КБ Оксідон» та в розмірі 584 818,12 грн. в адресу ТОВ «ТПК «Салтіс».

Також, представник позивача звернув увагу на те, що обставини подальшого продажу товарів ТОВ «Алвір - Тандем» підтверджуються договором №6/12-5 від Об. 12.2010 р. з ТОВ «Холідей Стрім», видатковими накладними на адресу ТОВ «Цітіус», ТОВ «Євроград КС», «ИБК Рубин», ТОВ «Злак-Трейд», ТОВ «Форум_Будсервіс», ТОВ «Ю.С.А.», ВАТ «Пекотоф», ТОВ «Прайм-сервіс», ТОВ «Іскрасофт підряд буд», ТОВ «Смарагд-Пол», ТОВ «Авангард М», ПП «АРМСТРОНГ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «Контракт Груп», ТОВ «Стайл Центр», ВК ТОВ «Луком-Центр», ТОВ «Будтелеком-Груп», ТОВ «Юридична фірма Саєнко: Харенко», ТОВ «Престиж-Захід», ТОВ «ЄВРОПЄУМ ПРОЕКТ», ПП «Торговий дім Новік», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ріелті техцоложді», ТОВ «Ягуар», ПП «Мегаліт», ТОВ «Компанія «Енергодар», ТОВ «Фаус-Україна», відповідними податковим накладними на адресу вказаних суб'єктів господарювання, довіреностями на отримання товару, платіжними документами про оплату поставлених товарів тощо.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «КБ Оксідон» та ТОВ «ТПК «Салтіс» були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, мали свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також, суд не може взяти до уваги висновки акту перевірки щодо відсутності у ТОВ «ТПК «Салтіс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не підтверджені жодним доказом, окрім неконкретизованої декларації підприємства. Більше того, в акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази, а самі доводи податкового органу є суперечливими між собою.

Крім того, суд не може взяти до уваги свідчення директора ТОВ «ТПК «Салтіс», як єдину підставу для висновку про фіктивність цього підприємства, оскільки наведена обставина не є достатньою для можливості констатації факту відсутності реального характеру операцій з продажу товарів суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС 21 листопада 2012 року № 0012792208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 27 травня 2013 року