Постанова № 31559741, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року справа № 2а-283/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Дегтярьової О.В., Саніна Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Офір»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної казначейської служби у м.Києві

про визнання нечинним та скасування рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ПП «Офір» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, Державної казначейської служби у м.Києві про визнання нечинним та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки №44/23-40 від 18.03.2008 про результати виїзної позапланової перевірки ПП «Офір» з питань достовірності правових відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.07.2006 та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку вартість за серпень, вересень, жовтень та листопад 2006 року не відповідають чинному законодавству України. А отже винесені за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення.

Представник відповідача - Державної казначейської служби у м.Києві в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час проведення судового засідання зазначену особу повідомлено належним чином.

З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ПП «Офір» зареєстроване Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 21.04.2004 №10721070005003045 за юридичною адресою: м. Київ, вул. Строкача, 1, оф. 32 та взяте на податковий облік в ДПІ Святошинському районі м. Києва 27.05.2004 №4277. ПП «Офір» зареєстроване як платник ПДВ з 10.06.2004 та перереєстровано 12.12.2007 №100082820.

На підставі наказу від 19.02.2008 №99, направлень від 19.02.2008 № 108/23-40П та від 04.03.2008 № 165/23-40П, п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Офір» з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.07.2006 та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та листопад 2006 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- підприємством завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 57605705,00грн. по періодах - лютий 2006 року на суму 6335333,00грн., березень 2006 року на суму 4856180,00грн., квітень 2006 року на суму 1349172,00грн., травень 2006 року на суму 5540174,00грн., червень 2006 року на суму 9128947,00грн., липень 2006 року на суму 8213136,00грн., серпень 2006 року на суму 8951675,00грн., вересень 2006 року на суму 3800000,00грн., жовтень 2006 року на суму 5489705,00грн., листопад 2006 року на суму 3941383,00грн.;

- підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 16568294,00грн. по періодах - лютий 2006 року на суму 772539,00грн., березень 2006 року на суму 1943232,00грн., квітень 2006 року на суму 3132159,00грн., травень 2006 року на суму1539720,00грн., червень 2006 року на суму 443664,00грн., липень 2006 року на суму 1718167,00грн., серпень 2006 року на суму 128183,00грн., вересень 2006 року на суму 1601228,00грн., жовтень 2006 року на суму 4402224,00грн., листопад 2006 року на суму 887178,00грн.;

- підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в наступних періодах - лютий 2006 на суму 1036403,00грн., березень 2006 року на суму 1036403,00грн., квітень 2006 року 1036403,00грн., травень 2006 року на суму 1036403,00грн., червень 2006 року на суму 1036403,00грн., липень 2006 року на суму 1036403,00грн., серпень 2006 року на суму 1036403,00грн., вересень 2006 року на суму 2443553,00грн., жовтень 2006 року на суму 2443553,00грн., листопад 2006 року на суму 2443553,00грн.

В зв'язку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000632310/0 від 31.03.2008, яким зобов'язано ПП «Офір» сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 24852441,00грн. та №00000642310/0 від 31.03.2008, яким зобов'язано ПП «Офір» сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 4414287,68грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішення, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва №4565/10-25-033 від 06.06.2008, первину скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000632310/0 від 31.03.2008 та №00000642310/0 від 31.03.2008 без змін. В зв'язку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000632310/1 від 13.06.2008 та №0000642310/1 від 13.06.2008.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №1128/10/25-114 від 18.08.2008, повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000632310/1 від 13.06.2008 та №0000642310/1 від 13.06.2008 без змін. В зв'язку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000632310/2 від 01.09.2008 та №0000642310/2 від 01.09.2008.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №10409/6/25-0115 від 24.10.2008, повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000632310/2 від 01.09.2008 та №0000642310/2 від 01.09.2008 без змін. В зв'язку з чим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000632310/3 від 29.10.2008 та №0000642310/3 від 29.10.2008.

Представник позивача важає, що встановлені порушення податковим органом не відповідають дійсним обставинам справи та винесені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є матеріали перевірки, проведеної ДПІ у Святошинському районі м. Києва та складений акт від 18.03.2008 р. № 44/23-40/32854673.

Перевіркою встановлено, що ПП «Офір» на виконання умов договорів, укладених з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Еліствен-ЛТД», з січня по листопад 2006 року здійснено передплату за товар (каучук).

Згідно договору від 15.09.2005 №02/05 укладеного між ПП «Офір» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець)(копія якого наявна в матеріалах справи), Покупець придбаває у Продавця товар - каучук в асортименті у відповідності сертифікатів Заводу-виробника. Відповідно до умов зазначеного договору оплата товару проводиться при умові 100% передоплати. Загальна суму Договору складає 80000000,00грн. в т.ч. ПДВ 13333333,33грн. Термін дії договору до 15.09.2006. До зазначеного Договору сторонами укладено додаткові угоди від 27.09.2005, від 05.01.2006, від 01.04.2006, від 07.07.2006, від 04.01.2006 та від 14.09.2006, якими збільшується загальна сума Договору та змінюється термін дії Договору (з моменту підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань). Строки поставки товару по проведеним розрахункам у договору визначені, як щомісячні.

Згідно Договору від 16.09.2005 №01/005 укладеного між ПП «Офір» (Покупець) та ТОВ «Еліствен ЛТД» (Продавець), Покупець придбаває у Продавця товар - каучук в асортименті у відповідності до сертифікатів Заводу-виробника. Відповідно до умов зазначеного договору оплата товару проводиться при умові 100% передоплати. Загальна сума Договору складає 80000000,00грн. в т.ч. ПДВ 13333333,33грн. Термін дії договору до 15.09.2006. До зазначеного Договору сторонами укладено додаткову угоду від 16.09.2005, якою Продавець зобов'язаний поставити Покупцю щомісячно каучук наступних марок: СКИ-3 в кількості 45 тонн по ціні 8150грн./тонна та СКМС 30 АРКМ 15 в кількості 95 тонн по ціні 6770 грн./тонна.

На підставі зазначених договорів ПП «Офір» здійснено перерахунок коштів з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Еліствен-ЛТД». В зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 виписано податкові накладні №1 від 04.01.2006; №2 від 05.01.2006; №3 від 10.01.2006; №4 від 11.01.2006; №5 від 12.01.2006; №6 від 16.01.2006; №7 від 18.01.2006; №8 від 19.01.2006; №9 від 20.01.2006; №10 від 23.01.2006; №11 від 24.01.2006; №12 від 25.01.2006; №13 від 26.01.2006; №14 від 27.01.2006; №15 від 30.01.2006; №16 від 01.02.2006; №17 від 02.02.2006; №18 від 06.02.2006; №19 від 07.02.2006; №20 від 08.02.2006; №21 від 09.02.2006; №22 від 13.02.2006; №23 від 14.02.2006; №24 від 15.02.2006; №25 від 20.02.2006; №26 від 22.02.2006; №27 від 28.02.2006; №28 від 03.03.2006; №29 від 06.03.2006; №29/1 від 20.03.2006; №3 від 21.03.2006; №31 від 22.03.2006; №32 від 23.03.2006; №33 від 27.03.2006; №34 від 28.03.2006; №35 від 29.03.2006; №36 від 31.03.2006; №37 від 03.04.2006; №38 від 05.04.2006; №39 від 10.04.2006; №40 від 11.04.2006; №41 від 12.04.2006; №42 від 13.04.2006; №43 від 14.04.2006; №44 від 17.04.2006; №45 від 18.04.2006; №46 від 19.04.2006; №47 від 20.04.2006; №48 від 25.04.2006; №49 від 26.04.2006; №50 від 27.04.2006; №51 від 03.05.2006; №52 від 04.05.2006; №53 від 05.05.2006; №54 від 10.05.2006; №55 від 11.05.2006; №56 від 15.05.2006; №57 від 16.05.2006; №58 від 17.05.2006; №59 від 18.05.2006; №60 від 22.05.2006; №61 від 23.05.2006; №62 від 24.05.2006; №63 від 25.05.2006; №64 від 26.05.2006; №65 від 29.05.2006; №66 від 30.05.2006; №67 від 01.06.2006; №68 від 02.06.2006; №69 від 05.06.2006; №70 від 06.06.2006; №71 від 07.06.2006; №72 від 08.06.2006; №73 від 14.06.2006; №74 від 15.06.2006; №75 від 18.06.2006; №76 від 19.06.2006; №77 від 20.06.2006; №78 від 21.06.2006; №79 від 22.06.2006; №80 від 27.06.2006; №81 від 29.06.2006; №82 від 30.06.2006; №83 від 03.07.2006; №84 від 04.07.2006; №85 від 05.07.2006; № 86 від 06.07.2006; №87 від 10.07.2006; №88 від 11.07.2006; №89 від 12.07.2006; №90 від 13.07.2006; №91 від 17.07.2006; №92 від 18.07.2006; №93 від 19.07.2006; №94 від 20.07.2006; №95 від 24.07.2006; №96 від 25.07.2006; №97 від 26.07.2006; №98 від 28.07.2006; №99 від 01.08.2006; №100 від 02.08.2006; №101 від 03.08.2006; №102 від 04.08.2006; №103 від 10.08.2006; №104 від 14.08.2006; №105 від 16.08.2006; №106 від 18.08.2006; №107 від 21.08.2006; №108 від 28.08.2006; №109 від 30.08.2006; №110 від 04.09.2006; №111 від 04.09.2006; №111/1 від 05.09.2006; №112 від 06.09.2006; №113 від 07.09.2006; №114 від 11.09.2006; №114/1 від 12.09.2006; №115 від 13.09.2006; №117 від 26.09.2006; №120 від 27.09.2006; №122 від 29.09.2006; №124 від 02.10.2006; №127 від 03.10.2006; №130 від 05.10.2006; №131 від 06.10.2006; №132 від 09.10.2006; №133 від 10.10.2006; №134 від 11.10.2006; №135 від 23.10.2006; №136 від 23.10.2006; №137 від 01.11.2006; №138 від 01.11.2006; №142 від 03.11.2006; №143 від 06.11.2006; №146 від 08.11.2006; №149 від 23.112006. А також, ТОВ «Еліствен-ЛТД» виписані податкові накладні №12 від 12.09.2006; №13 від 18.09.2006» №16 від 28.09.2006; №19 від 13.11.2006; №20 від 15.11.2006; №21 від 23.11.2006.

На підставі виписаних податкових накладних ПП «Офір» зменшено суму податкового зобов'язання у звітних періодах. Представник позивача зазначає, що ПП «Офір» дотримано вимоги пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» та подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва наступні декларації з податку на додану вартість:

- за січень 2006 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 року у розмірі 1255648,00грн. (порядок проведення відшкодування задекларовано як зменшення податкових зобов'язано з податку на додану вартість наступних податкових періодах);

- за лютий 2006 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2006 року у розмірі 6342711,00грн. (порядок проведення відшкодування задекларовано як зменшення податкових зобов'язано з податку на додану вартість наступних податкових періодах);

- за березень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість майбутніх періодів в розмірі 4856180,00грн.;

- за квітень 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість майбутніх періодів в розмірі 1349172,00грн.;

- за травень 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість майбутніх періодів в розмірі 5540174,00грн.;

- за червень 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість майбутніх періодів в розмірі 9128947,00грн.;

- за липень 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість майбутніх періодів в розмірі 8213136,00грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Офір» за січень-липень 2006 року в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за січень-липень 2006 року на загальну суму 55402175,00грн. та в серпні-листопаді 2006 року - 30040206,00грн., який сплачено підприємством у складі ціни товару (каучук), що до ПП «Офір» не надходив. Зокрема, відвантаження товару постачальниками (ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Еліствен ЛТД») на адресу ПП «Офір» не здійснювалося. Таким чином, на думку податкового органу, перерахування ПП «Офір» грошових коштів на адресу ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Еліствен ЛТД» за товари здійснювалось без його фактичного отримання, а тому не має статусу «господарської операції» та відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 966, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 17 «Податок на прибуток» і, відповідно, суми ПДВ, сплачені ПП «Офір» в ціні товару на адресу названих контрагентів, не можуть бути включені до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

За результатами виявлених порушень позивачем норм податкового законодавства, податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий - листопад 2006 року на загальну суму 57605705,00грн., донараховано ПДВ за лютий - листопад 2006 року на загальну суму 16568294,00грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації) в наступних періодах: лютий 2006 року на суму 1036403,00грн.; березень 2006 року - 1036403,00грн.; квітень 2006 року - 1036403,00грн.; травень 2006 року - 1036403,00грн.; червень 2006 року - 1036403,00грн.; липень 2006 року -1036403,00грн.; серпень 2006 року - 1036403,00грн.; вересень 2006 року - 2443553,00грн.; жовтень 2006 року - 2443553,00грн.; листопад 2006 року - 2443553,00грн.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що наведені вище твердження податкового органу представником позивача нормативно та документально не спростовані у зв'язку з наступним.

1. Щодо позовних вимог ПП «Офір» про визнання нечинними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень, стягнення з Державного бюджету України заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість в розмірі 18 241 380, 00 грн., та зобов'язання зарахувати суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню цього податку в розмірі 24 702 582, 00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР «бюджетне відшкодування» - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається п. 7.7 ст. 7 цього Закону.

Зокрема, у відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника. Дана правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року № К-31852/10, винесеної за результатами розгляду аналогічної справи.

Також наявна правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії також полягає у тому, що фактичне здійснення господарської операції є визначальною умовою формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду України від 29.10.2010 р. у справі № 21-14а10 за позовом Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наведених вище норм права слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Також, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд звертає увагу на те, що одним із первинних документів бухгалтерського обліку виступає, зокрема, товарно-транспортна накладна (далі - ТТН). Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568), визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/7040), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346.

Так, за результатами дослідження наданих позивачем суду первинних і розрахункових документів по взаємовідносинам з ТОВ «Еліствен ЛТД» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальники товару), а саме: договорів поставок з додатковими угодами до них, додатків до цих договорів (специфікацій), видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур (при цьому видаткові накладні та рахунки-фактури по взаємовідносинам з ТОВ «Еліствен ЛТД» позивачем суду не надавалися), договору відповідального зберігання від 30.09.2005р. № 92 (укладений між ПП «Офір» і ФОП ОСОБА_1

Так, в текстах зазначеного договору зберігання та первинних документах (видаткових накладних) до нього, взагалі відсутні відомості про адресу складського приміщення, де мав перебувати прийнятий на зберігання товар), судом не встановлено фактів реального транспортування та передачі-приймання товару. Зокрема, позивачем на підтвердження фактичності господарських операцій з поставки товарів не були пред'явлені відповідні сертифікати якості-заводу виробника та товарно-транспортні накладні (в тому числі письмові пояснення з питання відсутності таких документів з відповідним документальним підтвердженням), обов'язкова наявність яких передбачена умовами договорів поставок.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 за результатами узагальнення висновків, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, з інших первинних і розрахунків документів, оформлених (отриманих) ПП «Офір» по взаємовідносинам з третіми особами (комісіонери, складськими організаціями, покупцями товарів), не вбачаються факти отримання спірного товару саме від таких постачальників.

Також з наявних матеріалів судом вбачається наявність ознак пасивності у діях ПП «Офір» щодо вжиття заходів з повернення сум коштів, переплачених постачальникам за недопоставлений товар (каучук) у значних розмірах. А саме будь-які документальні докази направлення позивачем як кредитором письмових претензій на адреси ТОВ «Еліствен ЛТД» (ліквідувалося в результаті процедури банкрутства 26 листопада 2007 року) та ТОВ «БДВ ОТТРАНС 2006»- Нового боржника за договором переведення боргу від 14.12.2006р. б/н (ліквідувалося в результаті процедури банкрутства 16 березня 2007 року) в досудовому порядку, а також заяв про визнання кредитором у справах про банкрутство останніх, з урахуванням наявних оголошень про визнання банкрутів зазначених підприємств у відповідних ЗМІ), позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а саме відсутність реальної поставки товару (каучук) на адресу ПП «Офір» від ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Еліствен-ЛТД», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Щодо позовних вимог ПП «Офір» про зобов'язання нарахувати в особовому рахунку позивача відсотки на суму бюджетної заборгованості з відшкодування сум податку на додану вартість.

Представником позивача зазначено, що відповідно до пп. 6.3 - 6.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю. За заявою платника податків такі суми можуть бути перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Таким чином, враховуючи, що не відшкодовані позивачеві суми бюджетного відшкодування є бюджетною заборгованістю, то відповідач, на думку позивача, зобов'язаний на суми такої заборгованості нарахувати в особовому рахунку позивача відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення відшкодування.

Суд з такою позицією представника позивача не погоджується, оскільки позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та ДКУ 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за №489/5680.

Підпунктом 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що суми, не відшкодовані платнику податку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З внесенням змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 №2505-ІV до Закону України «Про податок на додану вартість» порядок бюджетного відшкодування ПДВ змінився.

Тому, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що діяв станом на день виникнення такої заборгованості, має вищу юридичну силу. Зазначеним Законом не передбачено нарахування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення бюджетної заборгованості, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Отже позовні вимоги ПП «Офір» щодо зобов'язання ДПІ у Святошинському районі м. Києва нарахувати в особовому рахунку ПП «Офір» відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, включаючи день погашення, після повного перерахування казначейством з бюджету нарахувати, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а саме відсутність реальної поставки товару (каучук) на адресу ПП «Офір» від ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Еліствен-ЛТД», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ПП «Офір» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді О.В. Дегтярьова

Б.В. Санін