Постанова № 31559303, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року 14:15 № 826/1389/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-РК" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762220 від 09.08.2012, за участі представників сторін:

представник позивача Кашенко В.В.;

представник відповідача Оксентюк К.П.;

представник відповідача Бліщук А.М.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-РК" (далі - позивач, ТОВ "Трансбуд-РК") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762220 від 09.08.2012 (далі - ППР № 0000762220).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 позовну заяву у справі № 826/1389/13-а залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.02.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1389/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/1389/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 21.06.2012 № 1027, № 1028, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС від 21.06.2012 № 764 та постанови Богунського районного суду м. Житомир від 16.12.2010 у період з 21.06.2012 по 05.07.2012 працівниками ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 09.07.2012 № 1657/22-522-35207422 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000762220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 35 843,00 грн. (за основним платежем - 28 674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 169,00 грн.), оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 327 187,00 грн., в т.ч. за травень 2008 року на суму 5 417,00 грн., за червень 2008 року на суму 12 000,00 грн., за липень 2008 року на суму 162 415,00 грн., за серпень 2008 року на суму 45 609,00 грн., за вересень 2008 року на суму 25 260,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 9 664,00 грн., за листопад 2008 року на суму 5 283,00 грн., за грудень 2008 року на суму 17 595,00 грн., за березень 2009 року на суму 1 667,00 грн., за квітень 2009 року на суму 4 623,00 грн., за травень 2009 року на суму 4 692,00 грн., за червень 2009 року на суму 4 288,00 грн., за серпень 2009 року на суму 14 372,00 грн., за вересень 2009 року на суму 7 175,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 3 564,00 грн., за грудень 2009 року на суму 3 563,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Судом встановлено, що між ТОВ "Трансбуд-РК" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфасадпроект" (далі - контрагент позивача, ТОВ "Укрфасадпроект") було укладено договір про перевезення автомобільним транспортом б/н від 26.05.2008. Предметом даного договору було зобов'язання позивача надавати для перевезення вантажі та зобов'язання ТОВ "Укрфасадпроект" приймати їх та виконувати для позивача перевезення; зобов'язання ТОВ "Укрфасадпроект" виконувати перевезення та зобов'язання позивача забезпечити приймання та відпуск вантажів у відповідності до попередньо наданих замовлень. ТОВ "Укрфасадпроект" повинен був виконувати для позивача пов'язані з перевезенням вантажів транспортно-експедиторські операції та послуги. Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором становила 4,50 грн. з ПДВ за один кілометр пробігу.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ "Укрфасадпроект" було надано суду копію акту надання послуг № ТРК-00112/3 від 31.07.2008 (Т. 2, арк. 21) та копії податкових накладних № 30/07-2 від 30.07.2008 (Т. 1, арк. 170), № 310809-4 від 31.08.2009 (Т. 1, арк. 91).

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно умов договору б/н від 26.05.2008 ТОВ "Укрфасадпроект" було зобов'язане здійснювати перевезення вантажу позивача лише на підставі попередньо наданих позивачем замовлень, однак, відповідні замовлення на перевезення вантажу, будь-які докази транспортування вантажу та наявності складу, на якому зберігався вантаж, позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки та яким транспортним засобом здійснювались вказані перевезення.

В наявній в матеріалах справи копії податкової накладної (Т. 1, арк. 91) не вказано прізвища особи, яка склала податкову накладну, а в копії акту надання послуг (Т. 2, арк. 21) не вказана ціна без ПДВ, адреса, за якою надавались послуги.

Крім цього, з пояснень позивача вбачається, що між ТОВ "Трансбуд-РК" та ТОВ "Укрфасадпроект" було укладено договір купівлі-продажу б/н від 03.01.2008. Предметом даного договору була реалізація ТОВ "Укрфасадпроект" позивачу піску річкового та щебеню. Позивачем на вимогу суду не було надано належним чином засвідченої копії вказаного договору, будь-яких пояснень стосовно причин неможливості надання даного доказу позивач суду не надав.

На підтвердження того, що позивачем було отримано вказані будівельні матеріали від ТОВ "Укрфасадпроект", позивач надав суду копії видаткових накладних № 119 від 29.07.2009 (Т. 2, арк. 24, 211), № 31/-16 від 31.08.2009 (Т. 2, арк. 25, Т. 3, арк. 16), № 31/-17 від 31.08.2009 (Т. 2, арк. 226), № 31/3-18 від 31.08.2009 (Т. 2, арк. 26), № ТР-000129 від 17.09.2009 (Т. 2, арк. 23, 162), № ТР-00130/1 від 15.10.2009 (Т. 2, арк. 22, 204); копії податкових накладних № 30/07-3 від 30.07.2008 (Т. 1, арк. 177), № 290709-1 від 29.07.2009 (Т. 2, арк. 210), № 310809-4 від 31.08.2009 (Т. 2, арк. 225, Т. 3, арк. 15), № 170909-1 від 17.09.2009 (Т. 2, арк. 161), № 151009-1 від 15.10.2009 (Т. 2, арк. 203); копію платіжного доручення № 852 від 26.02.2010 (Т. 2, арк. 163, 205).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у травні - серпні 2008 року, листопаді - грудні 2008 року, березні - червні 2009 року, серпні - жовтні 2009 року та відображені в бухгалтерському обліку по Дт 311 рахунка "Розрахунки за податками і платежами", Кт 631 рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно умов договору б/н від 03.01.2008 передача товару ТОВ "Укрфасадпроект" позивачу повинна була здійснюватись за місцезнаходженням ТОВ "Укрфасадпроект", однак, докази місцезнаходження контрагента позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, де саме позивачем приймався товар.

В наявних в матеріалах справи копіях видаткових накладних (Т. 2, арк. 22 - 26) не вказано, хто саме отримав пісок річковий, а зазначено лише підпис невідомої особи.

З аналізу наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних (Т. 2, арк. 23, 162; Т. 2 арк. 22, 204; Т. 2, арк. 24, 211; Т. 2, арк. 25, Т. 3, арк. 16) вбачається, що в ідентичних видаткових накладних містяться різні підписи осіб, які відвантажили та отримали товар.

З аналізу наявних в матеріалах справи копій податкових накладних (Т. 1, арк. 177, Т. 2, арк. 161) вбачається, що обидві вказані податкові накладні складені гр. ОСОБА_4, однак, в них міститься абсолютно різний підпис особи, яка її склала.

На наявних в матеріалах справи копіях платіжних доручень (Т. 2, арк. 163, 205) відсутні будь-які відмітки банку.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем не було надано суду копій відповідного паспорту радіаційної якості (піску кварцового річкового), довідки про якість піску зі складу, висновку за результатами випробування піску кварцового, зразки яких наявні в матеріалах справи (Т. 3, арк. 57 - 59) та які повинні були бути в наявності у позивача внаслідок придбання у ТОВ "Укрфасадпроект" піску річкового.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено фактичне отримання послуг перевезення вантажу його контрагентом та фактичне отримання позивачем піску річкового та щебеню.

Крім цього, на підставі наявних в матеріалах справи копіях матеріалів кримінальної справи № 09/079021 судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будпроект-Новація" було укладено договір купівлі-продажу № 7-у від 25.07.2008, який був підписаний від продавця - ТОВ "Будпроект-Новація" в особі директора ОСОБА_10 та від покупця - ТОВ "Трансбуд-РК" в особі директора Назарчука Р.П. Предметом даного договору була передача товару (установки ультрафіолетового освітлення води). Розрахунки здійснювались в безготівковій формі в 100% від вартості товару у розмірі 650 664,72 грн., в т.ч. ПДВ. Умови транспортування (хто саме здійснював перевезення та звідки) у вказаному договорі не було зазначено.

У відповідності до умов додаткової угоди № 1 від 28.07.2008 ТОВ "Будпроект-Новація" було зобов'язане поставити позивачу додатково технічне обладнання для басейна (задвижка, тройник, редуктор, фланці) на суму 234 695,31 грн., в т.ч. ПДВ.

У відповідності до умов додаткової угоди № 2 від 13.08.2008 ТОВ "Будпроект-Новація" було зобов'язане поставити позивачу додатково технічне обладнання для басейна (труби, муфти, клапани, відводи) на суму 184 190,32 грн., в т.ч. ПДВ.

У відповідності до умов додаткової угоди № 3 від 05.09.2008 ТОВ "Будпроект-Новація" було зобов'язане поставити позивачу додатково технічне обладнання для басейна (теплообмінник, труби, муфти, крани) на суму 122 050,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вищевказаного договору та додаткових угод було оформлено наступні первинні документи:

- стосовно установки ультрафіолетового освітлення води була виписана видаткова накладна від 25.07.2008 за № НРП-00081, у якій був відсутній підпис з боку посадових осіб позивача на отримання ТМЦ, відсутній акт виконаних робіт, та складена податкова накладна від 28.07.2008 за № 08072801 на суму 542 220,60 грн., в т.ч. ПДВ - 108 444,12 грн., у якій були відсутні адреси продавця та покупця та умови поставки;

- стосовно поставки технічного обладнання для басейна (задвижка, тройник, редуктор, фланці) була виписана видаткова накладна від 28.07.2008 за № КБ-35076 та складена податкова накладна від 28.07.2008 за № 08072802 на суму 195 579,43 грн., в т.ч. ПДВ - 39 115,88 грн., у якій були відсутні адреси продавця та покупця та умови поставки;

- стосовно поставки технічного обладнання для басейна (труби, муфти, клапани, відводи) була виписана видаткова накладна від 14.08.2008 за № 13-08/ТБ та складена податкова накладна від 13.08.2008 за № 08081301 на суму 153 491,94 грн., в т.ч. ПДВ - 30 698,38 грн., у якій була відсутня адреса продавця;

- стосовно технічного обладнання для басейна (теплообмінник, труби, муфти, крани) була виписана видаткова накладна від 10.09.2008 за № 10-09/ТР та складено податкові накладні від 16.09.2008 за № 08091601 та від 05.09.2008 за № 08090502 на суму 101 708,33 грн., в т.ч. ПДВ - 20 341,67 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у липні - вересні 2008 року та відображені в бухгалтерському обліку по Дт 311 рахунка "Розрахунки за податками і платежами", Кт 631 рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

При цьому, кримінальна справа № 09/079021 порушена відносно громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших за ст. 28 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України.

Згідно протоколу допиту свідка від 28.04.2010 (Т. 1, арк. 266) гр. ОСОБА_10 повідомила, що у 2008 році в м. Києві малознайомий гр. ОСОБА_9 запропонував їй стати директором ТОВ "Будпроект-Новація". На дану пропозицію ОСОБА_10 погодилась за винагороду у 800,00 грн. щомісячно та підписала якісь документи, не усвідомлюючи їх змісту, у нотаріуса. На запитання слідчого, чим саме займалось ТОВ "Будпроект-Новація", ОСОБА_10 повідомила, що їй невідомо, якою фінансово-господарською діяльністю займалось вищезазначене підприємство, поставки ТМЦ не здійснювала, підписувала лише документи, які надавав гр. ОСОБА_9, зміст яких їй не було зрозуміло.

Крім цього, на підставі матеріалів кримінальної справи № 09/079021 судом встановлено, що з метою досягнення злочинного умислу, відомого та погодженого усіма членами угрупування, була організована злочинна схема, направлена на сприяння підприємствам - фактичним платникам ПДВ в ухиленні від сплати податків до бюджету.

Суть злочинної схеми полягала в незаконному формуванні податкового кредиту шляхом документального оформлення придбання ТМЦ (проведення безтоварних операцій) через ланцюг "транзитних" та "фіктивних" підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися, а саме ряд підприємств, в т.ч. товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтехнологія" (далі - ТОВ "Будмонтажтехнологія").

Проведеними оперативно-перевірочними заходами було встановлено, що в період з 2008 - 2009 роки на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. ТОВ "Будмонтажтехнологія", від підприємств, що в ході здійснення фінансово-господарської діяльності були зацікавлені в отриманні готівкових коштів та в отриманні документів, що надають право на незаконне формування податкового кредиту, надходили кошти в якості оплати за фактично не надані товари (роботи, послуги). В подальшому вказані кошти зняті з рахунків фіктивних підприємств готівкою та повернуті службовим особам підприємствам-замовникам.

Податковим органом було встановлено, що на наданих позивачем до перевірки копіях документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Будмонтажтехнологія" відсутній підпис особи, яка виписувала та складала вказані документи, тобто ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції не вбачалося можливим. Надані позивачем податковому органу документи на отримання ТМЦ, а саме рахунок № БТ-000216 від 06.02.2009, видаткова накладна від 17.04.2009 за № БТ-00221613, податкова накладна від 17.04.2009 за № 9041701 на суму 11 587,50 грн., в т.ч. ПДВ - 2 317,50 грн. не містили підпису з боку посадових осіб позивача.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2009 року та відображені в бухгалтерському обліку по Дт 311 рахунка "Розрахунки за податками і платежами", Кт 631 рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

Разом з тим, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, судом не отримано належних доказів надання ТОВ "Укрфасадпроект" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів позивача, транспортно-експедиторських операцій та послуг за договором про перевезення автомобільним транспортом б/н від 26.05.2008, поставки позивачу піску річкового та щебеню за договором купівлі-продажу б/н від 03.01.2008, отримання позивачем від ТОВ "Будпроект-Новація" установки ультрафіолетового освітлення води та технічного обладнання для басейна за договором купівлі-продажу № 7-у від 25.07.2008, не отримано судом належних доказів господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Будмонтажтехнологія" та використання позивачем отриманих послуг та будівельних матеріалів у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично послуги по перевезенню вантажів позивача, транспортно-експедиційні операції та послуги, поставка піску річкового та щебеню, поставка установки ультрафіолетового освітлення води та технічного обладнання для басейна позивачу не надавались та не були використані у господарській діяльності позивача.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів надання послуг по перевезенню вантажів позивача, транспортно-експедиційних операцій та послуг, поставки піску річкового та щебеню, поставки установки ультрафіолетового освітлення води та технічного обладнання для басейна та використання позивачем у власній господарській діяльності наданих послуг та будівельних матеріалів, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищевказані дії були вчинені судом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 27.02.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів неодноразово переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Трансбуд-РК" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-РК" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова