Ухвала суду № 31558151, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/7493/2012Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Биков Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009912301 від 19.07.2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009912301 від 19.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 341 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.190), причини неприбуття суд не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 09.07.2012 року по 10.07.2012 року, на підставі п.п.75.1.2 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БМП Волсбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Юкмас», код ЄДРПОУ 30495083, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Європейські шляхові технології».

За наслідками зазначеної перевірки складено акт № 183/22-214/30495083/1406 від 11.07.2012 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованих ТОВ «БМП Волсбуд» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» на загальну суму 26 894, 18 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 4 340 грн., жовтень 2011 року в сумі 10 034, 19 грн., листопад 2011 року в сумі 12 519, 99 грн. (а.с.10-26).

На підставі акту перевірки № 183/22-214/30495083/1406 від 11.07.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009912301 від 19.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 341 грн., в т.ч. 26 894 - за основним платежем та 13 447 - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0009912301 від 19.07.2012 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його нечинним (протиправним) та скасування.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належно оформлених всіх первинних документів, що підтверджують виконання господарських операцій за договорами, укладеним з ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Європейські шляхові технології», на підставі чого суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 26 894, 18 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі документів, 01.08.2011 року між ТОВ «Юкмас» (Продавець) та ТОВ «БМП «Волсбуд» (Покупець) укладено договір поставки № 26, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію в кількості, якості та за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах, які виставляються Продавцем на підставі заявок покупця (а.с.27-28). При цьому, пунктом 2.1 вказаного Договору, також, встановлено, що якість товару повинна відповідати діючій нормативно-технічній документації та підтверджуватись відповідним документом.

Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за Договором № 26 від 01.08.2011 року мають бути, зокрема: заявки покупця на поставку товару, виставлені на їх підставі продавцем рахунки - фактури, оригінали або завірені печаткою постачальника копії товарно-транспортних накладних, сертифікат про якість продукції або його завірена постачальником копія, виданого виробником продукції, накладні на поставлений товар та податкові накладні.

Водночас, позивачем не надано жодного з зазначених документів за умови наявності яких, ТОВ «БМП «Волсбуд» були сплачені кошти за поставлений товар, а його контрагентом були виписані податкові накладні. Зокрема, ані під час проведення перевірки ані під час судового розгляду справи позивачем не надано ані заявок покупця на поставку товару ані рахунків - фактури, які відповідно до умов укладеного Договору № 26 від 01.08.2011 року повинні були містити якісні та кількісні характеристики поставляємого товару. При цьому, колегія суддів наголошує, що сам по собі Договір № 26 від 01.08.2011 року не містить будь-яких відомостей щодо якісних та кількісних характеристик предмету поставки, у зв'язку із чим відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати придбаний товар та встановити взаємозв'язок згаданого Договору з наданими позивачем видатковими та податковими накладними та, відповідно, позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції. Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, надані позивачем на підтвердження виконання зазначеного Договору видаткові накладні № 35 від 08.08.2011 року та № 40 від 11.08.2011 року, окрім підпису не містять інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала відповідні первинні документи.

Також, ані під час проведення перевірки ані під час судового розгляду справи позивачем не надано документу встановленого зразка, що є підтвердженням якості постановлено товару, обов'язковість надання якого (Продавцем-покупцю) передбачена п. 2.1 укладеного Договору № 26 від 01.08.2011 року.

Поміж іншого, слід, також, наголосити, що позивачем не доведений факт доставки товару від його контрагента. Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані. При цьому, колегія суддів наголошує, що використання у транспортуванні товару власних транспортних засобів не відміняє обов'язку такої особи дотримуватись встановлених правил перевезень вантажів, зокрема, щодо необхідності оформлення відповідних товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим колегія суддів критично оцінює посилання позивача на використання ним автомобілю, що належить ТОВ «БМП «Волсбуд», як на доказ доставки придбаного ним у ТОВ «Юкмас» товару, використання якого, на думку позивача, не потребує оформлення товарно-транспортних накладних.

Також, колегія суддів звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Поряд з цим, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження бухгалтерського обліку придбаного товару, зокрема, на складських приміщеннях, майнові права на які наявні у позивача, а також не надано будь-яких доказів використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, зокрема, договорів на реалізацію придбаної продукції та/або відповідних первинних документів, якими було б зафіксовано продаж придбаної продукції.

Таким чином, всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не підтверджено первинними документами (заявками покупця на поставку товару, виставленими на їх підставі продавцем рахунками - фактури, оригіналами або завіреними печаткою постачальника копіями товарно-транспортних накладних, сертифікатами про якість продукції або їх завіреними постачальниками копіями, виданих виробниками продукції) господарську операцію щодо постачання товарів по Договору № 26 від 01.08.2011 року.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «Юкмас» продукції, що, виходячи з положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, свідчить про безпідставне формування ним податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Юкмас», та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Європейські шляхові технології» колегія суддів зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про виконання сторонами Договорів підряду № 30 від 03.10.2011 року та № 32 від 01.11.2011 року своїх прав та обов'язків, визначених ними у зазначених Договорах, зокрема, доказів передачі будівельного майданчика від замовника до виконавця робіт, доказів на підтвердження транспортування та отримання будівельних матеріалів ТОВ «Європейські шляхові технології» (товарно-транспортні накладні або інші перевізні документи на постачання будівельних матеріалів на об'єкти), документів, підтверджуючих якість використаних підрядником матеріалів і устаткування, які він повинен передавати виконавцю робіт, тощо. Між тим, як вбачається з укладених між ТОВ «Європейські шляхові технології» та ТОВ «БМП «Волсбуд» Договорів підряду № 30 від 03.10.2011 року та № 32 від 01.11.2011 року та наданих довідок про вартість виконаних будівельних робіт, роботи виконувались в т.ч. з матеріалів та устаткування замовника. При цьому, колегія суддів наголошує, що в порушення вимог ч. 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надані позивачем на підтвердження виконання умов Договорів підряду № 30 від 03.10.2011 року та № 32 від 01.11.2011 року первинні документи не містять дати їх складання, що позбавляє суд можливості встановити їх взаємозв'язок з зазначеними Договорами, а тому вони не приймаються до уваги судом.

Крім того, під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання будівельних робіт ТОВ «Європейські шляхові технології» не підтверджується первинними документами, складання яких передбачено нормативно-правовими актами, а також зазначені господарські операції не було належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача, а тому колегія суддів вважає, що відповідач правомірно виключив зі складу податкового кредиту суми ПДВ сплачених у ціні вартості зазначених робіт та збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що надані ним довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальний кошторис та податкові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманих робіт, оскільки, по-перше, як зазначалось колегією суддів в порушення вимог ч. 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вони не містять дати їх складання, що позбавляє суд можливості встановити їх взаємозв'язок з Договорами підряду № 30 від 03.10.2011 року та № 32 від 01.11.2011 року укладеними позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології». По-друге, вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняте ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС податкове повідомлення-рішення № 0009912301 від 19.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 341 грн. скасуванню не підлягає.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009912301 від 19.07.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 24 травня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/