Постанова № 31558055, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-37786/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010

у справі № 2-а-6533/08/1570

за позовом відкритого акціонерного товариства "Чорноморгідробуд" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.11.2005 № 0010482301/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 383 388 грн. (у тому числі 255 592 грн. за основним платежем та 127 796 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2007 рішення попередніх судових інстанцій зі спору було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження порядку оподаткування операцій з продажу спірної земельної ділянки у сукупності з продажем комплексу виробничих споруд, розташованого на цій земельній ділянці.

За наслідками повторного розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010, позов задоволено повністю. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції послалися на приписи підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким операції з продажу земельних ділянок звільнені від оподаткування.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх судових інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 01.07.2005. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 17.11.2005 № 8338/23-20/01385539 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2005 № 0010482301/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 383 388 грн. (у тому числі 255 592 грн. за основним платежем та 127 796 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ на 1 277 960 грн. внаслідок невключення до її складу операції з продажу земельної ділянки площею 8,6 га, розташованої у м. Южне по вул. Індустріальній, 6.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції підтримали правову позицію позивача по справі, пославшись на приписи підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

Однак, за висновком Вищого адміністративного суду України, суди безпідставно поширили зазначену податкову пільгу на спірні правовідносини, позаяк у розумінні наведеної норми Закону кваліфікуючою ознакою пільгової операції з продажу земельної ділянки є відчуження земельної ділянки як окремого об'єкта, що не опосередковується продажем розташованої на ній нерухомості.

У даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, за договором купівлі-продажу від 29.12.2004 № 722490 Товариство (продавець) відчужило товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Вільмар СНД» (покупець) комплекс виробничих споруд Плавбудзагону № 6, що знаходяться у м. Южне по вул. Індустріальній, 6 та розташовані на земельній ділянці площею 7,8 га; за договором купівлі-продажу від 27.01.2005 № 722582 позивач продав названому покупцеві спірну земельну ділянку.

З наведених обставин справи випливає, що згідно з розглядуваними договорами позивачем фактично було відчужено за окремими правочинами об'єкти нерухомості та земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Згідно з частинами першою, другою статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Аналогічні за змістом положення містилися і у частинах першій, другій статті 120 Земельного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

У справі, що переглдяєаться, всупереч вимогам наведених приписів закону позивач штучно розділив операцію з продажу нежитлових приміщень та земельної ділянки, на якій вони розташовані.

З огляду на вимоги підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» вартість відчуженої земельної ділянки підлягала включенню до вартості об'єктів нерухомості, проданих за договором купівлі-продажу від 29.12.2004 № 722490, та підлягала включенню до бази та об'єкта оподаткування ПДВ.

Наведене обумовлює правомірність донарахування позивачеві відповідної суми ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки обставини даної справи з достатньою повнотою були встановлені попередніми інстанціями, однак цим обставинам надано невірну юридичну оцінку, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2-а-6533/08/1570 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва