Ухвала суду № 31557410, 30.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. справа № 812/11494/12 пр. №6а/333/2/13 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

за участю:

представника відповідача: Степанової Т.В.

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 лютого 2013 року у справі № 812/11494/12 (пр. №6а/333/2/13) за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

27.11.2012 року управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя звернулось до суду із заявою про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі №2а-3/09 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Зпоріжжя від 22 лютого 2013 року у справі №812/11494/12 (пр..№ 6а/333/2/13) заяву управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя задоволено: здійснено поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі №2а-3/09.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається, зокрема, на те, що єдиною підставою для здійснення повороту виконання рішення є доведення факту обґрунтування скасованої постанови повідомленими позивачем неправдивими відомостями або підробленими документами. Однак, судом першої інстанції такого факту встановлено не було, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.04.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2009 року у справі № 2а-3/09 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, включно, щодо не

нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати до пенсії ОСОБА_2, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, - за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, включно та за період з 22.05.208 року по 31.12.2008 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову від 15.07.2009 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено: постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2009 року у справі №2а-3/09 - змінено, позов задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як реабілітованій особі підвищення до пенсії у розмірі 50% відповідності до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 29 серпня 2005 року по 09 грудня 2010 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснити розрахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії за віком з кожний повний рік роботи понад 25 років на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімальної пенсії за період з 29 серпня 2005 року по 09 грудня 2010 року, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя було нараховано доплату в сумі 14223,26 грн., яку позивач отримав у травні 2011 року.

У подальшому на адресу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя та ОСОБА_2 надійшли дві ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року по справі № К/9991/32844/11, мотивувальні частини яких однакові, а резолютивні частині - різні за змістом.

Так, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року, яка надійшла на адресу відповідача 22.03.2012 року касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя відхилено, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року залишено без змін.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року, яка надійшла на адресу відповідача 12.11.2012 року касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя задоволена частково, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року - скасована, постанова Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2009 року - залишена в силі.

Встановивши існування двох чинних ухвал Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року із різними резолютивними частинами, відповідач звернувся із інформаційним запитом по справі 2-а-3/09/0812 (К/9991/32844/11) №420/12 від 17.01.2013р. із проханням роз'яснити яку саме ухвалу від 06 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 слід вважати дійсною. (а.с.45).

Згідно відповіді Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013р. до Єдиного державного реєстру судових рішень України 28.02.2012 року було внесено довідку про недійсність примірнику ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року про відхилення касаційної скарги та залишення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року без змін, та внесено дійсну ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. (а.с.46).

Таким чином, дійсною є ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року у справі 2а-3/09 про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року та залишення у сили постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2009 року.

Задовольняючи заяву відповідача, суд першої інстанції виходив в того, що переплата пенсійних нарахувань на користь ОСОБА_2, виникла через направлення на адресу відповідача недійсної ухвали Вищого адміністративного суду від 06.03.2012 року. А відтак переплата, нарахована у відповідності до скасованого рішення суду апеляційної інстанції у розмірі 14 223,26 грн., підлягає поверненню позивачем до Державного бюджету України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

У відповідності з частинами 1-3 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

У випадках, встановлених частиною першою цієї статті суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

За приписами статті 266 КАС України поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Таким чином, з огляду на вище викладене, єдиною підставою для повороту виконання рішення є скасування постанови про присудження пенсійних виплат та інших періодичних платежів, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Однак, як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 року, скасована постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі №2а/3/09, про поворот виконання якої звернулося ПФУ, не була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним

підроблених документах, підставою для скасування означеної постанови суду стало порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. (а.с.12-14).

Таким чином, з огляду на приписи ст. 265-266 КАС України, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для здійснення повороту виконання постанови суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята в порушення вимог норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню у відповідності до ст. 202 КАС України.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 лютого 2013 року у справі №812/11494/12 (пр. №6а/333/2/13) - скасувати.

Заяву управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року по справі №2а-3/09 - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 31.05.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов