Постанова № 31556508, 27.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2013 року Справа № 904/869/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Бахмат В.Н.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників

позивача Іванцов Г.В.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 р. у справі № 904/869/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ,

про стягнення 58 275,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 58 275,74 грн., що становить вартість отриманої і не оплаченого останнім продукції автомобільного призначення та 3% річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року у справі № 904/869/13-г (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості та 3% річних в повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати поставленого товару, що суперечить приписам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та залишити позов без розгляду. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі. Також вважає, що судом помилково залишено поза увагою клопотання про відкладення розгляду справи. В апеляційній скарзі скаржник посилається на своє скрутне становище, оскільки перед ним існує заборгованість населення з оплати послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи її необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачем 24.05.2013р. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з необхідністю присутності представника на судовому засіданні в м. Луцьку.

Клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів відповідача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2012р. за видатковою накладною №РН-3108-06 ТОВ „Росшина" відвантажив, а представник ТОВ „Грінко-Дніпро" за довіреністю отримав продукцію автомобільного призначення на суму 67 080,02 грн., Оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково в сумі 9 000, 0грн., заборгованість склала 58 080, 02 грн. Факт отримання товару та його часткової оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З вимогою про стягнення заборгованості позивач звернувся до господарського суду.

Господарським судом вимоги позивача про стягнення суми заборгованості задоволені у повному обсязі і колегія суддів з висновком місцевого суду погоджується.

За відсутності доказів існування договірних відносин між сторонами цивільні права та обов'язки сторін виникли не з договору, а внаслідок дій позивача та відповідача з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Позивач вимагає сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 58 080,02 грн. та 3% річних у розмірі 162,31 грн.

Як визначено в ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та положень ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи, відтак висновок місцевого суду в частині стягнення основного боргу є правомірним.

З врахуванням ст. 625 ЦК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано стягнув з відповідача окрім суми заборгованості три відсотки річних у сумі 162,31 грн. за період з 07.12.2012р по 09.01.2013р.

Доводи апеляційної скарги скаржника зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи, і незгода з висновками суду з оцінки фактичних обставин у справі, а також помилкового тлумачення скаржником апеляційної скарги норм процесуального права, які не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідач не заявив (і наразі не заявляє) про існування інших доказів, які він має подати до суду.

Посилання на можливість укладення з позивачем мирової угоди ґрунтується виключно на припущеннях відповідача і не може бути прийнято колегією суддів; більш того, можливість укладання останньої позивач категорично заперечив.

Скрутний фінансовий стан підприємства, на який посилається скаржник у якості підстави для скасування рішення, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 р. у справі № 904/869/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

В.Н.Бахмат