Рішення № 31556377, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5542/13

22.05.13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

до Приватного підприємства "Професіонал"

про стягнення заборгованості в сумі 28 414,23 грн

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача : не з’явився.

В судовому засіданні 22.05.2013, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (надалі – позивач) до Приватного підприємства "Професіонал" (надалі відповідач) про стягнення 28 414, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем неналежним чином виконували умови договору в частин повноти сплати орендних платежів внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Так на підставі вищевикладеного Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради просить Господарський суд міста Києва стягнути з Приватного підприємства "Професіонал" заборгованість з орендної оплати за період з 01.05.2012 по 18.09.2012 у розмірі 14 742, 33 грн., пені у розмірі 719, 62 грн., 3% річних – 143, 93 грн. та штраф у розмірі 12 808, 35 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2013 порушено провадження у справі №910/5542/13 та призначено до розгляду на 24.04.2013.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 22.04.2013, від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання призначене на 24.04.2013 не з’явились.

Представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.04.2013 розгляд справи відкладено на 22.05.2013.

В судове засідання призначене на 22.05.2013 представники стороні на з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач вимог ухвали не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою а саме: 03150, м.Київ, вул. Димитрова, 5-Б, які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Такої ж позиції підтримується й Вищого господарського суду України, зокрема, як вказано в абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це –складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.02.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна № 148-06.

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно — вбудовані нежилі приміщення (з № 39-1 по № 39-5), загальною площею 28, 7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, ул. Леніна. 13-39, що знаходиться на балансі РЕП-3 (далі — об’єкт оренди), вартість якого складає, відповідно до Акту оцінки вартості (експертного висновку) від 30.04.2006 року 96 382 грн. 00 коп.

Пунктом 7.1 сторони погодили, що цей договір діє з моменту нотаріального посвідчення договору до 05.05.2010.

Пунктом 2.2 сторони зазначили, що об'єкт оренди залишається на балансі РЕП -3, з указівкою, що це майно передане в оренду і зараховано на позабалансовий рахунок Орендаря, із указівкою, що це майно є орендованим і оплачується Орендарем у сумі 2 561, 67 грн. на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця.

Орендна плата складає 2561, 67 грн. за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з яких:

95 % на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, р/р 33213870700001 в ДУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400;

5 % на рахунок місцевого бюджеут м. Севастополя, р/р 31516933700001 в ДУДК в м. Севастополі МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007.

З березня 2009 року:

97 % на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, р/р 33213870700001 в ДУДК в м. Севастополі МФО 824509; ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400;

З % на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, р/р 31516933700001 в ДУДК в м. Севастополі МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007.

Пунктом 3.3 сторони зазначили наступне, на підставі рішення Севастопольської міської ради№1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідно попередньому.

Вступ Орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням акта приймання — передачі об'єкта оренди (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.3 сторони вказали, зокрема, що приймання-передача об'єкта в оренду здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця та Орендаря.

Так, 23.02.2009, на виконання п. 2.4 договору відповідною комісією підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

24.04.2010 сторонами підписано протокол від 24.04.2010 погодження змін до договору оренди № 148-06 від 23.02.2009, яким, зокрема, внесено зміни у п. 7.1, а саме погоджено строки дії вказаного договору до 24.03.2013.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 148-06 від 23.02.2009 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про звільнення займаного приміщення та про повернення комунальної власності від 09.08.2011 № 01-15/2631.

19.09.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, у відповідності до якого відповідач передав орендоване приміщення з користування.

З огляду на факт повернення об'єкту оренди з користування, Договір оренди нерухомого майна № 148-06 від 23.03.2009 вважається припиненим з 19.09.2012.

В позовній заяві позивач вказує, що в період з 01.05.2012 по 18.09.2012 відповідачем не вносилася орендна плата згідно договору оренди нерухомого майна № 148-06 від 23.02.2009 у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості у розмірі 14 742, 33грн.

Відповідачем не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, відзиву на позов не надав, не надав доказів на підтвердження або спростування обставин викладених у позовній заяві, а відтак судом справа розглянута за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Так, судом перевірено розрахунки суми заборгованості з орендної плати, що заявлені позивачем до стягнення та встановлено, що вказані розрахунки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 14 742, 33 грн. обґрунтованою.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості з орендної плати у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

В своїх позовних вимогах позивач окрім заборгованості з орендної плати просить суд стягнути пеню у розмірі 719, 62 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають певні правові наслідки, зокрема - неустойка.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня, від суми недоплати розрахованої за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене та встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 719, 62 грн. визнаються судом обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі143, 93 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 143, 93 грн. підлягає задоволенню.

Також, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 12 808,35 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати більш ніж 60 календарних днів.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у виді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Як встановлено судом та не жодним чином не спростовано відповідачем, останній належним чином не виконував умови договору в частині вчасності та повноти внесення орендної плати, а відтак суд вбачає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 808, 35 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, згідно якого загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України Господарський зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендних платежів за період з 01.05.2012 по 18.90.2012 у розмірі 14 742, 33 грн, пені у розмірі 719, 63 та 3 % річних у сумі 143, 93 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Професіонал” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, кв. ідентифікаційний код: 30115945) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5-Г, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ГКСУ в м. Севастополі МФО 824509 код ЄДРПОУ 38022717 код платежу 22080400) основний борг в сумі 14 742 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 33 коп. , 719 (сімсот девятнадцять) грн. 62 коп. - пені, три відсотки річних у сумі 143 (сто сорок три) грн. 93 коп. 12 808 (дванадцять тисяч вісімсо віміс) грн. 35 коп. - штрафу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

дата підписання рішення 24.05.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало