Постанова № 31556278, 30.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 5021/321/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

УПФУ в м.Охтирка - не з'явився,

ліквідатора - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області (вх. №1489 С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.13р. у справі № 5021/321/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі, м.Охтирка,

до Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м.Охтирка,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.03.2013р. (суддя Спиридонова Н.О.) клопотання ліквідатора Пересадька Р.І. про затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат, сплату додаткової винагороди арбітражного керуючого задоволено. Затверджено звіт про оплату послуг, відшкодування витрат, сплату додаткової винагороди арбітражного керуючого Пересадька Р.І. за період з 03.10.2012р. по 20.02.2013р. в сумі 116757,11 грн.

Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора Пересадько Р.І. відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.г ч.1 ст.31 Закону №2343 витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на канцелярію, поштові витрати, витрати на оплату послуг зв'язку та користування терміналом не належать до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство. Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції всупереч вимогам закону затвердив звіт про оплату послуг арбітражного керуючого, до загальної суми якого включені витрати, що не пов'язані з провадженням у справі про банкрутство. Як зазначено в скарзі, ліквідатор, звертаючись до суду з клопотанням про затвердження витрат арбітражного керуючого просив затвердити витрати, які, як зазначається в протоколах засідань комітету кредиторів, вже були здійснені з коштів підприємства-банкрута.

Крім того, додаткова винагорода арбітражному керуючому може бути сплачена лише при наявності та за рахунок створеного кредиторами фонду. На думку кредитора, сплата додаткової винагороди на даному етапі спрямована на безпідставне отримання надприбутку за рахунок коштів, які повинні бути використані на погашення боргів перед кредиторами в порядку черговості, встановленої Законом, яким є перш за все працівники підприємства та державні органи.

Апелянт та інші учасники провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 15.05.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

06.03.2012р. ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженої відповідальності "Нафтопроммаш" на підставі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі.

20.09.2012р. постановою господарського суду Сумської області визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пересадька Р.І. Затверджено оплату послуг арбітражного керуючого у даній справі у розмірі 9816,50 грн. за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, що становить розмір середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Затверджено додаткову винагороду арбітражного керуючого у даній справі у розмірі: 3% від загальної суми боргів, які є предметом мирової угоди в разі її укладення між боржником та кредиторами, або 3% від загальної суми вимог кредиторів, які передбачено задовольнити згідно плану санації у разі його затвердження, або 3% від сум реалізованих активів (ліквідаційної маси) боржника у результаті діяльності арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2013р. до суду звернувся ліквідатор з клопотанням про затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат, сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого (вх. №549 (з)), в якому ліквідатор просив суд затвердити звіт про оплату послуг за період з 03.10.2012р. по 20.02.2013р. в сумі 116757,11 грн., у тому числі: паливно-мастильні матеріали- 14802,66 грн., банківські послуги- 10,00 грн., поштові витрати- 452,38 грн., оплата- послуг з охорони- 17377,00 грн., судові витрати- 20,00 грн., канцелярські витрати 1733,31 грн., послуги зв'язку та користування терміналом- 90,00 грн., послуги аудитора- 1000,00 грн., розмір оплати послуг як арбітражного керуючого за період з 01.10.2012р. по 20.02.2013р.- 44857,14 грн., додаткова винагорода за період з 03.10.2012р. по 20.02.2013р. за рахунок продажу ліквідаційної маси ПАТ «Нафтопроммаш» та стягнення дебіторської заборгованості- 36414,62 грн.

Відповідно до ч. 10-14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з основного рахунку проводяться виплати, зокрема, щодо сплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частина 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює черговість задоволення вимог кредиторів.

При цьому пункт "г" ч. 1 ст. 31 Закону України про банкрутство визначає, що у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

З наданого ліквідатором банкрута звіту про оплату послуг вбачається, що за період з 03.10.2012 року по 20.02.2013 року оплата послуг арбітражного керуючого у зв'язку з виконання ним своїх обов'язків, сплата додаткової винагороди, відшкодування витрат складають 116757,11 грн., що підтверджується матеріалами справи та було затверджено комітетом кредиторів банкрута (протоколи №4 від 24.10.2012р., №5 від 28.11.2012р., №6 від 12.12.2012р., №7 від 09.01.2013р., №8 від 23.01.2013р., №9 від 06.02.2013р., №10 від 20.02.2013р.,).

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на канцелярію, поштові витрати, витрати на оплату послуг зв'язку та користування терміналом не належать до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що дане твердження є необґрунтованим, оскільки витрати на оплату, зокрема, ГСМ та інші витрати є невід'ємними складовими ліквідаційних витрат, оскільки є фактичними, дійсними та спрямованими на забезпечення виконання ліквідаційної процедури.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт "г" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлює вичерпного переліку витрат, які відшкодовуються арбітражному керуючому, а тільки визначає перелік витрат, які беззаперечно відшкодовуються у тому числі, окрім тих, які арбітражним керуючим заявлені до відшкодування.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції положень ч.11 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо відсутності фонду для виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому, не приймається до уваги колегією суддів з огляду на те, що можливість виплати додаткової винагороди ліквідатору встановлена як ч.11 так і ч.13 наведеної статті - за результатами його діяльності. В даному випадку джерелом виплати арбітражному керуючому додаткової винагороди встановлено не спеціально створений фонд, а 3 відсотка від реалізованих активів боржника, тобто за результатами його діяльності.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, додаткова винагорода була затверджена постановою суду від 20.09.2012р., а звіт про її сплату затверджено комітетом кредиторів, тому твердження ініціюючого кредитора щодо безпідставності нарахування ліквідатором додаткової винагороди не відповідають обставинам справи.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання арбітражного керуючого Пересадько Р.І. про затвердження звіту про оплату послуг, оскільки такі дії відповідають приписам ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.13р. у справі № 5021/321/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.13р. у справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.05.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.