Рішення № 31556179, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1286/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод", смт.Нова Водолага, Харківська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків про стягнення 9009,59 гривень за участю представників:

позивача - Тасун О.І. (довіреність №б/н від 01 січня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Нововодолазький молокозавод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 9013,38 гривень, у тому числі, 8765,60 гривень суми основного боргу, 206,50 гривень суми нарахованої пені та 41,28 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №КВ-1, укладеного між сторонами 01 січня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№15398) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 27 травня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

До канцелярії господарського суду Харківської області 29 квітня 2013 року повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 01 квітня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

20 травня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду уточнення (вх.№18027) до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з Відповідача 9009,59 гривень, у тому числі, 8765,60 гривень суми основного боргу, 203,34 гривень суми нарахованої пені та 40,65 гривень суми 3% річних. Судом було прийнято відповідні уточнення Позивача до розгляду, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 27 травня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 01 квітня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

01 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) було укладено договір поставки №КВ-1. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (Відповідачу) товар в кількості, визначеній у п.1.2 договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість, спосіб доставки товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається накладними та заявками-замовленнями (п.1.2 договору). Ціна на товар також визначається в накладних, які є невід'ємною частинною даного договору (п.4.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив на адресу Відповідача товар загальною вартістю 8765,60 гривень. Даний факт підтверджується наступними видатковими накладними, які були підписані обома сторонами:

- в/н №1/12-11 від 12 січня 2013 року;

- в/н №1/14-46 від 14 січня 2013 року;

- в/н №1/15-14 від 15 січня 2013 року;

- в/н №1/16-38 від 16 січня 2013 року;

- в/н №1/17-84 від 17 січня 2013 року.

Відповідно до п.4.1. спірного договору, оплата товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням коштів в касу постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар не розрахувався. Доказів відповідної сплати до суду не надав.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію (вх.№169) від 17 березня 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідної претензії підтверджується копією поштового опису (а.с.12).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 8765,60 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 8765,60 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 203,34 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.4 спірного договору, у разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених п.4.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення виконання зобов'язання включаючи день оплати.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 40,65 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63200, Харківська область, смт.Нова Водолага, вул.Пролетарська, 28, код ЄДРПОУ 00447480, п/р 26002201139 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) 8765,60 гривень основної заборгованості, 203,34 гривень пені, 40,65 гривень суми 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1286/13