Рішення № 31556129, 21.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 922/1439/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення штрафу в сумі 17000,00 грн. та пені в сумі 5100,00 грн. за участю представників:

позивача - Кушнєрова Н.В. за довіреністю № 10 від 21.02.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) згідно якого просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 17000,00 грн. та пеню в сумі 5100,00 грн., що разом складає 22100,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до державного бюджету України на рахунок УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, код УДКСУ 37999654, р/р 31116106700003, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 21081100, символ звітності - 106.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує несплатою відповідачем штрафу, який було накладено на нього згідно рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 223-к від 28.12.2012 р. по справі № 6/01-239-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", внаслідок чого на суму штрафу відповідачу була нарахована пеня.

Ухвалою суду по справі від 08.04.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "16" квітня 2013 р. о(об) 11:40.

Ухвалою суду по справі від 16.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на "21" травня 2013 р. о 11:00.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 21.05.2013 р. за вх. № Д 339/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Державний реєстратор, через канцелярію господарського суду 22.04.2013 р. за вх. № 15186, надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ФОП ОСОБА_1, який господарським судом долучений до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.05.2013 р. за вх. № 18204 та вх. № 18286, надав копії документів згідно супровідних листів, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.05.2013 р. за вх. № 18205, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився.

При цьому суд зазначає, що відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою ФОП ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи у суді є: 61022, АДРЕСА_1, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була відповідачем отримана у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчить довідка Укрпошти.

Крім того, Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66- 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

28.12.2012 р. Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 6/01-239-12 було винесено рішення № 223-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - рішення), яким визнано, що ФОП ОСОБА_1 вчинила порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, згідно з рішенням, на ФОП ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 17000,00 грн.

Копія витягу з рішення була вручена відповідачу для виконання 15.01.2013 р., що підтверджується супровідним листом № 02-26/6-23 від 02.01.2013 р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити суму штрафу у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, тобто в строк до 15.03.2013 р.

При цьому суд зазначає, що доказів оскарження рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 223-к від 28.12.2012 р. по справі № 6/01-239-12 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Проте, з матеріалів справи не вбачається жодних документів на підтвердження сплати штрафу відповідачем та звернення відповідача до господарського суду стосовно визнання недійсним Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 223-к від 28.12.2012 р. по справі № 6/01-239-12 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки відповідач у встановлені терміни штраф не сплатив, позивач, керуючись ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", нарахував відповідачу пеню за період з 16.03.2013 р. по 04.04.2013 р. у розмірі 5100,00 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 17000,00 грн. та 5100,00 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф в сумі 17000,00 грн. та пеню в сумі 5100,00 грн., що разом складає 22100,00 грн., із зарахуванням зазначеної суми до державного бюджету України на рахунок УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, код УДКСУ 37999654, р/р 31116106700003, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 21081100, символ звітності - 106.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.