Рішення № 31556015, 30.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2013 року Справа № 28/5014/1660/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна казначейська служба України, м. Київ

про стягнення збитків у сумі 15 965 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Легка Ю.Ю., довіреність № 2.8/9/14548 від 18.07.2012, головний спеціаліст сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах України Головного управління юстиції у Луганській області;

від відповідача: Жидкевич В.М., довіреність № 1-1/26 від 02.01.2013, провідний юрисконсульт;

від третьої особи: представник не прибув

Позивач - Міністерство юстиції України - в інтересах держави Україна звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 15 965 грн. 82 коп. внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини, постановленого проти України.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.05.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну казначейську службу України.

Третя особа у поясненні від 17.09.2012 № 5-12/3400-13201 вказала про те, що казначейською службою було перераховано на користь Михайлова С.О. 15 965 грн. 82 коп. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.03.2012.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.09.2012 зупинено провадження у справі № 28/5014/1660/2012 до розгляду Європейським судом з прав людини заяви про внесення технічних правок Європейським судом з прав людини у рішення від 13.03.2012 у справі "Михайлов проти України" за заявою № 26447/07.

У зв'язку з усуненням підстав, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою суду від 30.05.2013 провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Пред'являючи позов про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України, у сумі 15 965 грн. 82 коп. Міністерство юстиції України виходило з приписів частини 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при розгляді в Європейському суді у справі «Сергій Олександрович Михайлов проти України» за заявою № 26447/07 Європейським судом прийнято підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання спірних питань. Зокрема, Михайлов С.О. (заявник) погодився відмовитися від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються тривалого виконання рішень національних судів, а Уряд України зобов'язався виплатити 1600 євро в якості відшкодування матеріальної, моральної шкоди, а також компенсації судових витрат.

На виконання взятих Урядом зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника було сплачено 15 965 грн. 82 коп., запропонованої компенсації (еквівалентно 1600 євро), що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 07.06.2012.

На думку позивача, сплачена з Державного бюджету України сума у розмірі 15 965 грн. 82 коп. є збитками Державного бюджету України, у зв'язку з чим відповідно до частини 5 статті 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Міністерство юстиції України звернулося в інтересах держави з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит».

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі по тексту - Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР. Законом України від 9 лютого 2006 року №3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника гр. Лапінської Л.П. домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11), ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п. 55, Серія A №303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" №48553/99, п.96, ЄСПЛ 2002-VII). Це значить, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Рішеннями Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.07.2006, 25.02.2004 позовні вимоги Михайлова С.О. до ДП «Донбасантрацит» в особі шахти «Краснолуцька» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволені частково та зобов'язано ДП «Донбасантрацит» в особі шахти «Краснолуцька» сплатити позивачу середній заробіток на час затримки розрахунку при звільненні у сумі 23 534 грн. 61 коп. та 1671 грн. 15 коп.

На момент звернення заявника зі скаргою до Європейського суду рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.07.2006 виконано частково, залишок несплаченої заборгованості становить 1200 грн., рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 25.02.2004 відповідачем не виконано.

На виконання взятих Урядом зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника було сплачено 15 965 грн. 82 коп., запропонованої компенсації (еквівалентно 1600 євро), що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 07.06.2012.

Відповідно до ч.1 ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи);

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва (Міністерство юстиції України).

За приписами чинного законодавства, держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги у винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем не доведено існування нормативних застережень щодо недопустимості відшкодування в регресному порядку моральної шкоди, в тому числі на користь держави Україна, яка на виконання рішення Європейського суду з прав людини виплатила юридичній особі відповідне відшкодування в повному обсязі.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені обставини, не виключається наявність підстав вважати, що обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості за рішенням суду, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність підстав для відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини, відповідачем позовні вимоги визнані, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від їх сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення збитків у сумі 15 965 грн. 82 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Міністерства юстиції України в інтересах держави України збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 15965 грн. 82 коп. на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546: в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, код отримувача 37991503, одержувач - УДКСУ у м. Луганську, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206, судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ ДПІ у м. Красний Луч.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.06.2013.

Суддя І.В. Семендяєва

Надр. 5 прим.

1-до справи

2- позивачу: м. Київ, вул. Городецького, 13 -

3-відповідачу м. Красний Луч, вул. Косіора, 10

4-третій особі ( рекомендованою з повідомленням ): м. Київ, вул. Бастіонна, 6

5- Головному управлінню юстиції у Луганській області / пл.Героїв Великої Вітчизняної Війни, 3а, м.Луганськ, 91016/

Вих. №

4 прим.