Рішення № 31554922, 13.05.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/1490/13ц

2/256/678/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м.Донецька у складі:

головуючий суддя -Істягіна Н.М.

при секретарі судового засідання -Левченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Калінінського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Інвест-Строй» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Інвест-Строй», в якої просила суд визнати бездіяльність керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй», що виразилося в залишені без розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2012 року - протиправною; зобов'язати керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй» розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.12.2012 року, прийняти рішення за заявою та надати відповідь про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2012 року; зобов'язати керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй», як нового кредитора за Договором про відступлення права вимоги від 10.11.2011 року, виконати умови пункту 2.3 Кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010 року та надати ОСОБА_1 реквізити рахунку ТОВ «Торг-Інвест-Строй» для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості за Кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010 року, стягнути витрати щодо сплати судового збору та касового обслуговування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2010 року позивачкою був укладений кредитний договір №МР010/15 з АБ «Український Бізнес Банк», згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3200000,00 грн. 12.03.2010 року для забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між АБ «Український Бізнес банк» та позивачем укладено договір іпотеки. 10.11.2011 року ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Торг-Інвест-Строй» укладений договір відступлення права вимоги, згідно з яким відповідач отримав всі права вимоги та інші права що належать ПАТ «Український Бізнес Банк» на підставі кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010 року. 26.12.2012 року позивачка звернулася з заявою до ТОВ «Торг-Інвест-строй» про надання реквізитів рахунку відповідача для зарахування грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом. Проте відповідач у порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» заяву позивача залишив без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Торг-Інвест-Строй» в судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, надав до суду заперечення, в яких зазначив, що до відповідача згідно з умовами договору відступлення права вимоги перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки №287 від 12.03.2010 року. Оскільки на предмет іпотеки було звернено стягнення, відповідно до ст. 599 ЦК України, п. 8.12 Кредитного договору, дія кредитної угоди припинилася належним виконанням.

Суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка 26.12.2012 року зверталася до відповідача з заявою відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (а.с.).

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав таке звернення 21.01.2013 року, проте досить позивачка відповіді на звернення не отримала.

В судовому засіданні представник відповідача проти зазначених обставин не заперечувала, та пояснила суду, що оскільки правовідносини між ТОВ «Торг-Інвест-Строй» та ОСОБА_1 є цивільно-правовими, дія Закону України «Про звернення громадян на них не розповсюджується.. Проте, суд вважає таку позицію відповідача помилковою.

Відповідно до преамбули Закону України «Про звернення громадян», закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України".

Таким чином аналізуючи наведені норми Закону України «Про звернення громадян», суд дійшов до висновку що дія вказаного закону розповсюджується на цивільно-правові відносини які виникли між позивачем та відповідачем.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на його звернення, яке передбачено Законом України «Про звернення громадян».

Що стосується позовних вимог, про зобов'язання відповідача виконати вимоги п.2.3 Кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010 року, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2010 року ОСОБА_1 та АБ «Український Бізнес Банк» укладено кредитний договір №МР010/15 (далі - кредитний договір). Відповідно до п.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії банку та проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, встановлених даним договором. Сума кредиту що надавався позивачці складала 1500000,00грн. Кредит надавався з 12.03.2010 р. по 12.03.2015 р., з метою реконструкції будівлі

Відповідно до умов п. п. 2.1, 2.3 кредитного договору, банк прийняв на себе зобов'язання відкрити позичальнику позичковий рахунок для видачі кредитних коштів, та рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за даним Договором (сума кредиту, нарахованих процентів, сума комісій, штрафів).

22.04.2010 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою сторони встановили новий графік погашення заборгованості, без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.05.2010 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу другого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 4 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

18.06.2010 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу третього траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 5 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

09.08.2010 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору, якою сторони збільшили суму наданого кредиту до 3 200 000,00 грн., обумовили видачу четвертого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 6 до кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.08.2010 р. була укладена Додаткова угода № 5 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу п'ятого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 6 до кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.09.2010 р. між банком та позичальником буда укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу шостого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 8 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

20.09.2011 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 7 до Кредитного договору, якою сторони домовились зменшити суму відсотків, що сплачуються позичальником на прострочену заборгованість до 38,0 % річних, виклали пункт 6.3 кредитного договору у новій редакції, згідно якої зазначили право банку вимагати від позичальника дострокового розірвання та/чи дострокової сплати кредиту та повернення кредитних коштів, сплати відсотків, нарахованих за кредитом, комісії, неустойки, збитків у перерахованих у цьому пункті випадках, серед яких є несплата позичальником відсотків та/чи щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком та несплата позичальником комісій (штрафу, нені), передбачених Договором.

Додатковою угодою № 7 сторони доповнили кредитний договір пунктом 8.17, відповідно до якого,позичальник дає банку свою згоду на зміну кредитора по цьому договору.

На виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. щодо повернення кредиту 12.03.2010 р. сторони уклали договір іпотеки, у відповідності з умовами якого іпотекодавець (позичальник) передав іпотекодержателю (банк) в іпотеку належне йому майно будівлю торговельного центру, загальною площею 3440,40кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що 10.11.2011 р. між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Торг-Інвест-Строй» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого, Банк передав відповідачу всі свої права вимоги та інші права, що належали йому на підставі Кредитного договору № МР010/15 від 12.03.2010 р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (далі - договір відступлення права вимги). Відповідно до умов зазначеного договору відступлення права вимоги ТОВ «Торг-Інвест-Строй» одержало право замість Банку вимагати від позивачки заборгованість за кредитним договором №МР010/15 від 12 березня 2010 р.

Загальна сума заборгованості за Кредитним договором станом на дату укладання договору відступлення права вимоги складала 3 772 583,72 гривні 72 копійки.

Статтею 37 Закону України „Про іпотеку", визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 5.5.1 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобовязань за цим бо кредитним договорами у встановлений іпотекодержателем строк такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно Закону України „Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає наступні способи задоволення вимог іпотекодержателя:

-який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правоустановчим документом. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання здійснюється в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку";

-який надає право іпотекодержателю від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.12.2011 р. (справа №39/24пн) за позовом ТОВ «Торг-Інвест-Строй» до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «Український Бізнес Банк», третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, визнане право власності на предмет іпотеки, будівлю торгівельного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням Господарського суду Донецької області встановлено, що на момент прийняття рішення відповідачем про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна, наданих суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, ринкова вартість предмета іпотеки складала 3262537,00 грн.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.12 кредитного договору, строк дії договору встановлюється зі дня надання кредиту, до повного погашення позичальником суми кредиту, процентів, а також погашення заборгованості, яка виникла відповідно до цього договору.

З урахуванням наведених, норм, та того, що загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на дату укладання договору відступлення права вимоги складала 3772583,72, а відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки, вартістю 3262537,00 грн., суд приходить до висновку, що повного погашення суми кредиту не відбулося.

Отже, в силу ст. 599 ЦК України та положень п. 8.12 кредитного договору, через те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не погасило суму заборгованості за наданим кредитом, зобов'язання позивача щодо сплати заборгованості за кредитом не припинилося.

Відповідно до пункту 2.3 Кредитного договору, банк зобов'язаний відкрити позичальникові рахунок для зарахування коштів, направлених на погашення заборгованості по даному договору.

Оскільки відповідно до укладеного між відповідачем та банком договору про відступлення права вимоги, відповідачу перейшли всі права вимоги та інші права, що належали банку, суд вважає правомірними вимоги позивача, щодо зобов'язання виконати умови пункту 2.3 Кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010 року та надати ОСОБА_1 реквізити рахунку ТОВ «Торг-Інвест-Строй» для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення суд вважає їх не підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

З огляду на наведені норми ЦПК України, витрати щодо сплати касового обслуговування не є витратами пов'язаними з розглядом судової справи, отже не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 10, 15, ч. 3 ст. 61, 88, 118,119, 209, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково

Визнати бездіяльність керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй», що виразилося в залишені без розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2012 року - протиправною.

Зобов'язати керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй» розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.12.2012 року, прийняти рішення за заявою та надати відповідь про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2012 року.

Зобов'язати керівника ТОВ «Торг-Інвест-Строй», як нового кредитора за Договором про відступлення права вимоги від 10.11.2011 року, виконати умови пункту 2.3 Кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010 року та надати ОСОБА_1 реквізити рахунку ТОВ «Торг-Інвест-Строй» для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості за Кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010 року.

Стягнути з ТОВ «Торг-Інвест-Строй» ( код ЄДРПОУ 37216947, 83003, м. Донецьк, пр.. Ілліча, буд. 7а, п/р №26001101341744 у ПАТ «ОТП Банк» МФО 300528) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 114грн. 70 копійок.

В іншої частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Н.М. Істягіна

13.05.2013