Рішення № 31553915, 27.05.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-143/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

У складі судді Димашка В.П.

з участю секретаря Гайової Г.Ф.

Представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом який уточнив і в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк Кіпру»;

2 466 779 грн. 27 коп - три проценти за час користування грошовими коштами без достатньої правової підстави, а саме за період з 26 серпня 2007 року по 11 березня 2010 року,

4 245 555 грн. 25 коп. - суму інфляційних втрат за період жовтня 2007 року по лютий 2011 року,

662 354 грн. 11 коп. - три проценти річних за період з жовтня 2007 року по по лютий 2011 року, та витрати з оплати судового збору в розмірі 1700 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Вимоги мотивовано тим, що 16 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №002-27/2007 (Договір1) та кредитний договір №002-28/2007 (Договір 2) у відповідності з яким позивач надав відповідачу кредит на поточні потреби за Договором 1 в сумі 300 000 доларів США на термін з 16 березня 2007 по 15 березня 2017 року зі сплатою 14% річних по строковому кредиту та по простроченому кредиту - 19% річних. За договором 2 в сумі 7 070 000 грн. на термін з 16 березня 2007 року по 15 березня 2017 року зі сплатою 19% річних по строковому кредиту та по простроченому кредиту - 24% річних.

Згідно з графіком, передбаченим п.2.2.5 Договору 1 відповідач зобов»язався щомісячно сплачувати кредит рівними долями по 2500 доларів до 27 числа кожного місяця.

Згідно з графіком, передбаченим п.2.2.5 Договору 2, відповідач зобов»язався щомісячно сплачувати кредит рівними долями по 58 917 грн. до 27 числа кожного місяця.

У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідач згідно з п.2.2.7 Договору 1 та Договору 2 зобовязувався сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У звязку з тим, що впродовж терміну дії Договору 1 та Договору 2 відповіддач не виконував своїх зобовязань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними коштами позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору 1 та договору 2, а також про стягнення заборгованості відповідача за вказаними вище договорами станом на 10 липня 2007 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2007 року у справі №2-1307/2007 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено розірвати кредитний договір №002-27/2007 від 16.03.2007 року та кредитний договір №002-28/2007 від 16.03.2007 року, укладений між АБ «АвтоЗАЗ Банк» та ОСОБА_2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АБ «АвтоЗАЗБанк» 7 305 732 грн. 94 коп. та 306 700 доларів США 49 центів, що станом на 14.08.2007 року за курсом Національного банку України становило 1 548 837 грн. 47 коп. заборгованості за кредитними договорами. Рішення набрало законної сили 25.08.2007 року.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірваня договору, зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається в судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

З моменту припинення зобов»язань за Договором 1 та за Договором 2, а саме з 25 серпня 2007 року у відповідача відпали правові підстави щодо збереження у себе грошових коштів, наданих позивачем згідно вказаних вище кредитних договорів.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними згідно з положеннями ст. 536 ЦК.

В свою чергу ст. 536 ЦК України не визначає розмір процентів, а лише вказує, що проценти за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку не підлягає застосуванню положення ст. 625 ЦК України, оскільки передбачають сплату боржником процентів річних як спеціальний вид відповідальності за прострочення виконання грошового зобов»язання, а не встановлює розмір процентів за користування чужими грошовими коштами без достатніх правових підстав.

Оскільки жоден акт цивільного законодавства не містить спеціальної норми, що визначала б розмір процентів за користування чужими грошовими коштами без достатніх правових підстав, то їх розмір повинен визначатися в порядку аналогії закону.

Згідно ч.1 ст. 8 ЦК України аналогією закону є застосування до неврегульованих цивільних відносин правових норм Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні їм за змістом цивільні відносини.

Подібними за змістом до відносин з користування чужими грошовими коштами без достатніх правових підстав є відносини з користування грошовими коштами за договором позики. Тому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами без достатніх павових підстав має визначатися за аналогією ч.1 ст. 1048 ЦК, тобто їх розмір визначається на рівні облкової ставки Національного банку України.

Таким чином, відповідач зобов»язаний сплатити на користь позивача проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за весь час користування його грошовими кошатми без достатньої правової підстави, а саме за період з 26 серпня 2007 року по 11 березня 2010 року.

Крім того ст. 1212 ЦК України встановлює обов»язок особи, яка набула або зберегла у себе майно без достатньої правової підстави повернути це майно потерпілому.

Оскільки при цьому акти цивільного законодавста не передбачають строків, в які особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов»язана повернути це майно, то повинні застосовуватись загальні норми про строки виконання зобов»язання, а саме ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо строк викнання боржником обов»язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивачем (на час пред»явлення вимоги - АБ «АвтоЗАЗБанк») відповідачу було направлено вимогу про повернення в тридцятиденний строк грошових коштів відповідно з заочни рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківсьої області. Зазначена вимога була вручена особисто відповідачу 12.09.2007 року, що підтверджується його власноручним записом про отримання та особистим підписом на копії вимоги.

Незважаюч на те, що строк виконання пред»явленої вимоги сплив 12 жовтня 2007 року відповідачем до теперішнього часу не виконано обов»язок з повернення вказаних грошових коштів, що підтверджується виписками по особових рахунках відповдача.

В силу приписів ч.1 ст. 611 у разі порушеннязобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобв»язання встановлює ст. 625 ЦК України згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ни грошового зобов»язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не втсановлений договором або законом.

Банком було нараховано інфляційні втрати по обох кредитах, але з урахуванням заперечень відповідача, оскільки згідно норм діячого законодавства нарахування інфляційних втрат на іноземну валюту неможливе, і також 09.02.2010 року згідно акту про передачу майна в рахунок погашення заборгованості банком було взято на баланс майно, яке передано в іпотеку та стягнуто за виконавчим написом. Відповідно 11.03.2010 року за рахунок майна було погашено заборгованість за кредитним договором 002-27/2007 від 16.03.2007 року (кредит в доларах США) а тому відпала вимога на інфляційні втрати та три відсотки річних за даним кредитом.

Згідно розрахунку за кредитним договором 002-28/2007 від 16.03.2007 року інфляційні втрати за період жовтень 2007 року - лютий 2011 року становить 4245555, 25 грн., та 3% річних становлять 662354,11 грн.

Представник позивача у судових засіданнях уточнені позовні вимоги підтримав та подав заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Представник відповідача позову не визнав, та вказав, що відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, кредитним договором № 002-28/2007 від 16.03.2007 року не передбачено процентів за користування чужими грошовими коштами, чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування грошима, Постановою Верховної ради №4690-УІ від 15.05.2012 року прийнято за основу проект закону України щодо визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних є безпідставним, оскільки дія частини 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції за ввесь час прострочення а також 3% річних від простроченої суми не поширюється на правовідносини, що виникають і зв'язку із завданням шкоди.

Беручи до уваги пояснення та заяву представника позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.

Встановлено, що 16 березня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №002-27/2007 та кредитний договір №002-28/2007 у відповідності з якими позивач надав відповідачу кредит на поточні потреби за договором №002-27/2007 в сумі 300 000 доларів США на термін з 16 березня 2007 по 15 березня 2017 року зі сплатою 14% річних по строковому кредиту та по простроченому кредиту - 19% річних. За договором №002-28/2007 в сумі 7 070 000 грн. на термін з 16 березня 2007 року по 15 березня 2017 року зі сплатою 19% річних по строковому кредиту та по простроченому кредиту - 24% річних.

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2007 року кредитний договір №002-27/2007 від 16.03.2007 року та кредитний договір №002-28/2007 від 16.03.2007 року, укладений між АБ «АвтоЗАЗ Банк» та ОСОБА_2 розірвано, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «АвтоЗАЗБанк» 7 305 732 грн. 94 коп. та 306 700 доларів та 49 центів США, що станом на 14.08.2007 року за курсом Національного банку України становило 1 548 837 грн. 47 коп. заборгованості за кредитними договорами. Рішення набрало законної сили 25.08.2007 року.

Згідно протоколу №39 загальних зборів учасників АБ «АвтоЗАЗ Банк» (а/с 34) від 19 листопада 2008 року внесено зміни до статуту та визначено нову назву АБ «АвтоЗАЗ Банк» - ВАТ «Банк Кіпру», який є правонаступником АБ «АвтоЗАЗ Банк».

Згідно розрахунку процентів за користування коштами без достатніх правових підстав заборгованість ОСОБА_2 становить 2 466 779 грн. 27 коп. (а/с 177,178)

Згідно розрахунку загальна сума інфляційних втрат за кредитним договором №002-28/2007 з жовтня 2007 року по лютий 2011 року становить 4 245 555 грн. 25 коп., а три проценти річних за період становить 662 354 грн. 11 коп. (а/с 204)

Згідно ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за кристування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи наведене суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування коштами без достатніх правових підстав у сумі 2 466 779 грн. 27 коп. необхідно відмовити, оскільки вини не ґрунтуються на законі і такі вимоги не передбачені умовами кредитних договорів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене суд вважає що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов'язання кредитним договором №002-28/2007, а тому позовні вимоги у частині стягнення 4 245 555 грн. 25 коп. - суми інфляційних втрат за період з жовтня 2007 року по лютий 2011 року, та 662 354 грн. 11 коп. - трьох проценти річних за період з жовтня 2007 року по по лютий 2011 року, підлягають задоволенню, оскільки ці суми підтверджені розрахунками, які не оспорює відповідач та виникли із кредитних правовідносин а не у зв'язку із завданням шкоди.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 223, 294 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру», ЕДРПОУ 19358784, п/р 19358784, МФО 320940 за кредитним договором № 002-28/2007 від 16.03.2007 року:

4 245 555 грн. 25 коп. - суму інфляційних втрат за період з жовтня 2007 року по лютий 2011 року,

662 354 грн. 11 коп. - три проценти річних за період з жовтня 2007 року по по лютий 2011 року,

та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1102 гривні 11 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Коломийський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Димашок В. П.