Рішення № 31552498, 21.05.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1790/13-ц

2/264/791/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., при секретарі Чудіній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест» про розірвання договору, стягнення грошових коштів, неустойки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2013 року позивач звернувся до суду і позовом до відповідача про розірвання договору, стягнення грошових коштів, неустойки та моральної шкоди в обґрунтування якого вказав, що 10.04.2008 року він уклав з ТОВ «Благо-Інвест» договір № 003264, згідно якого відповідач зобов'язався видати йому суму кредитного договору у розмірі 100000 гривень, протягом не більш двох місяців з моменту укладання договору. У забезпечення кредитних зобов'язань, позивач зобов'язався щомісяця перераховувати на розрахунковий рахунок відповідача суму у розмірі 708,34 гривні, та , починаючи з моменту підписання зазначеного договору, тобто з 10.04.2008 р. до 01.10.2012 року він перерахував відповідачу суму у розмірі 61583гр.88 коп. Відповідач своїх договірних зобов'язань до наступного часу не виконав, суму кредитного договору - 100000 гривень не надав, тим самим умови договору виконані не були. Вважає, що відповідачем порушено його права як споживача. Відповідач не виконує обумовлені договором обов'язки, отже вважає необхідним розірвати вказаний договір, стягнути з відповідача виплачені ним грошові кошти в розмірі 61583гр.88 коп., неустойку 3 % річних у розмірі 11377грн.72 коп., а також завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Завдання відповідачем моральної шкоди позивач обґрунтував тим, що відповідач ввів його у оману та не надав грошові кошти, в яких він потребував, оскільки бажав розпочати будівництво будинку, тому він позбавлений можливості упорядить своє життя та свій побут.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача - голова ліквідаційної комісії Сушков В.В., до суду не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив що ТОВ «Благо - Інвест» здійснювало свою діяльність відповідно чинного законодавства України, в тому числі вони керувалися розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №5555 від 31.03.2006 року «Про можливість надання юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств». ТОВ «Благо - Інвест» надавало послуги з надання коштів у позику у відповідності з вимогами цивільного законодавства, а тому не потребує ліцензії. ТОВ «Благо - Інвест» визнано банкрутом та розпочата процедура ліквідації. В газеті «Голос України» від 15.03.2013року надруковане оголошення про те, що особи, які мають претензії до ТОВ «Благо - Інвест» на протязі місяця, з дня публікації оголошення, можуть подати заяви про визнання їх кредиторами. Тобто, заяву про визнання кредитором можна було надіслати на адресу Господарського суду Житомирської області до 15.04.2013 року. Відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі особи, які мають фінансові претензії до боржника мають право подати заяв, про визнання їх кредиторами у справі. За результатами поданих заяв про визнання кредитором формується та затверджується судом список кредиторів. Вимоги осіб, які не подали заяву про визнання їх кредитором у справі вважаються погашеними. Просив закрити провадження у справі, та роз'яснити позивачу, що він має право подати заяву про визнання його кредитором до Господарського суду Житомирської області.( а.с.102-103,108-109).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Благо-Інвест» було укладено Договір № 003264, згідно п. 1 якого Адміністратор за згодою участника, зобовьязується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Інвест», що міститься в Додатку № 2 до даного Договору і які є невідьємними частинами цього Договору , в тому числі п.п. б) організувати та проводити Асигнаційні Заходи, здійсними оплату Товару на користь Учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику . ( а.с. 30 -33).

На виконання умов Договору позивач , починаючи з часу укладання Договору, тобто з 10.04.2008 р. почав щомісячно сплачувати грошові кошти у розмірі 708 гр. 34 коп. та станом на 1.10.2012 р. сплатив 61583 гр. 88 коп..( а.с. а.с. 34- 93). Між тим , відповідач умови договору не виконав та підтвердження наміру виконувати їх суду не надав .

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовьязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема , в тому числі - розірвання договору та сплата неустойки.

Частиною 1 п. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживача" передбачає, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" усі правочини, здійснені з використанням такої схеми, є недійсними.

Згідно ч.2 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживача»підприємницька діяльність є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 ЦК україни - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачаєтьсчя з укладеного договору, ним не визначений фактичний час надання грошей у позику та не зазначен строк договору, що є порушенням вимог ст. 631 ЦК України.

Позивач стверджує, що при укладанні договору йому було обяцяно виплата позики у розмуру 100000 гр. через два місяці після укладання Договору та це не спростовувалося представником відповідача . Між тим, позивачем сплачувались внески протягом 4 років та 5 місяців , але кошти від відповідача він не отримав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договор може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин, суд вважає що з боку відповідача мала місце нечесна підприємницька практика , що ввела споживача - ОСОБА_1 - в оману , цей висновок підстверджується тим, що відповідач свої зобовьязання не виконав та не надав суду даних про намір їх виконати, було істотне порушено умови договору, тому позов щодо розірвання договору підлягає задоволенню.

Згідно ч.1,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача сплачених ним внесків в розмірі 61583 гр. 88 коп. підлягають задоволеню.

Звертаючись до суду , позивач проситв також стягнути з відповідача неустойку у розмірі 3 % річних у розмірі 11377 гр. 72 коп.

Діючим законодаством передбачено стягнення неустойки у разі порушення зобовьязання ( ст. 611 ЦК України) та 3% річних від простроченої суми ( ст. 625 ЦК України).

Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим віідповідно до цього Кодексу , в межах заявлений ними віимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які берувть участь у справі.

Враховуючи положення ст. 11 ЦПК України та те, що позивачем не конкретизоване який саме вид відповідальності треба застосувати за його позовом, суд не знаходить підстав для задоволення його позову в частині стягнення неустойки у розмірі 3% річних..

Вирішуючи питання щодо обгрутнованості позову в частині стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі -Постанова) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»- споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у разі заподіяня небезпеки для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством. В судовому засіданні не було встановлено фактів того, що укладення позивачем договору та сплата грошового внеску заподіяла небезпеку для життя та здоровья позивача.

За таких обставин, позов у частині стягнення моральноїх шкоди задоволенню не підлягає

Заперечуючи проти розгляду позову ОСОБА_3, представник відповідача посилався на неможливість розгляду позову ОСОБА_3. в зв'язку з оголошенням ТОВ «Благо - Інвест» банкрутом.

Аналізуючи заперечення суд приходить до наступного.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон від 22 грудня 2011 року № 4212- У1 «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до подвідомчості господарських справ віднесено справи у спорах, зокрема справим у спорах з майновими вимогами дро боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутсво. Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 року № 5405 - У1 «Про внесення змін до деяких зхаконодавчих актів України щзодо виконання господарських зобовьязань» розділ Х «Прикінцеві та перехфідні положення» Закону Україени «Про відновлення платоспроможності боржника або визжнання його банкерутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено,що полодення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Таким чином , вирішуючи питангнгя про визначення юрисдикції ( предментої підсудності) , судам слід враховувати полодження п. 1-1 розділу Х «Прикінцевих та перехідних положень» Закону Україени «Про відновлення платоспроможності боржника або визжнання його банкрутом» , вимоги ст. 15 ЦПК, ст. 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським сулдом провадження у с праві про банкрутсво боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 року. Справи про банкрутсво боржника, порушені господарськими судвами до 19 січня 2013 рокуу не впливають на визначення юрисдикції справ і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Такі висновки наведені в листі заступника Голови Вищого спеціалізованого Суду України № 709/ 0/4 -13 від 7.05.2013 р. «Про визначення бюрисдикції спору у випадку банкрутсва боржника» ( а.с.122).

Як вбачаєьться з постанови Господарського Суду Житомирськоїї області від 4 березня 2013 року, провадження по справі про визнання банкрутом ТОВ «Благо- Інвест» порушено 19.12.2012 р.,( а.с. 110-113) таким чином позов ОСОБА_3 до ТОВ «Благо - Інвест» слід розглядати у порядку цивільного судочинства .

Враховуючи, що під час звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, у відповідності до ст. 88 ЦПК України він підлагає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 611, 625, 631, 1212 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживача», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо- Інвест» про розірвання договору, стягнення грошових коштів, неустойки та моральної шкоди - задовольнити частково.

Договір № 003264 від 10 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест» - розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест», ІНН: 34521059, юридична адреса: 10008, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН: НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого у АДРЕСА_2 - суму сплачену згідно договору № 003264 від 10.04.2008 року у розмірі - 61583 ( шістдесят одну тисячу пьятсот вісімдесят три) грн.88 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. Л. Харитонова