Постанова № 31551959, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 р. Справа №801/4604/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Центру зайнятості Автономної Республіки Крим

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 460,62 грн.,

Обставини справи: Центр зайнятості Автономної Республіки Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 460,62 грн..

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 (далі по тексту -Закон № 803), статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні підпункту 7 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені частиною 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Згідно зі статті 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статті 7 Закону № 803 одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (частина 1 статті 2 Закону № 803).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 803 застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Порядок та підстави надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлені відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року № 916/5137 (далі -Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного (далі - матеріальна допомога у період професійного навчання) застрахованим та незастрахованим особам, визнаним відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітними, які за направленням державної служби зайнятості проходять професійне навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування, та компенсуються витрати на проїзд до місця проходження професійного навчання, якщо воно здійснюється в іншій місцевості, та у зворотному напрямку, а також оплачується проживання в період професійного навчання та у разі необхідності витрати, пов'язані з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Матеріальна допомога у період професійного навчання призначається за умови відвідування безробітним занять без пропусків без поважних причин, що підтверджується відповідним табелем.

Матеріальна допомога у період професійного навчання призначається на підставі особистої заяви безробітного.

Рішення про призначення матеріальної допомоги у період професійного навчання, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заносяться до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний ознайомлюється під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Відповідачем 24.10.2012 було надано заяву до Євпаторійського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення", на підставі наданої заяви та наданих документів, наказом від 24.10.2012 № НТ121024 ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю відповідно до пунктів 2,4 статті 22 та пункту 2 статті 23 Закону України №1533.

25.10.2012, згідно договору №010512102500244 ОСОБА_1 направлена на перепідготовку у Державну організацію (установку, заклад) Кримський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за професією, спеціальністю, навчальною програмою адміністратор зі строком навчання з 25.10.2012 до 22.03.2013 з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Наказом від 25.10.2012 №1911 ОСОБА_1 було зараховано до складу навчальної групи. Проте, відповідач став пропускати заняття без поважних причин.

наказом від 11.12.2012 №99 "Про відрахування зі складу слухачів" ОСОБА_1 було відраховано зі складу слухачів групи, за пропуски занять без поважних причин.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 803 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Таким чином, виплачені соціальні послуги ОСОБА_1, надані центром зайнятості в період з 25.10.2012 по 11.12.2012 виплачена сума у розмірні 460,62 грн..

Про необхідність повернення вказаної суми коштів на рахунок Євпаторійського міського центру зайнятості відповідачу було повідомлено листом від 28.01.2013 №307. Проте, станом на день розгляду справи заборгованість у розмірі 460,62 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі зазначеного вище, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (97404, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центру зайнятості АР Крим ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дибенка, 50; р/р 37179300901202 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 03491168) вартість за навчання у розмірі 460,62 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська