Рішення № 31551581, 22.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р.Справа № 922/757/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Екотеп", м. Львів до ФОП ОСОБА_2, с. Коротич про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Екотеп" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 за неналежне виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту №1603/1 від 16.03.2012 року загальної суми заборгованості у розмірі 49 261,69 грн., що складається з 33 603,60 грн. основного боргу, 9985,42 грн. 0,1% за користування товарним кредитом за період з 07.04.2012 року по 31.12.2012 року, 4726,92 грн. пені та 945,75 грн. 3% річних.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, 19.04.2013 року звернувся до суду з клопотанням, в якому підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, до суду повернулись ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, з відміткою пошти: "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

16 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 1603/1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти поліграфічні матеріали, а відповідач приймати товар і оплачувати його вартість в строки та порядку, передбачених цим договором.

Пунктом 5.2 договору було визначено умови та терміни оплати, а саме - сторони погодились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію Товару в повному розмірі на протязі 21 календарного дня з моменту поставки кожної партії Товару. При цьому по кожній партії товару Постачальник застосовує умови товарного кредиту, а Отримувач зобов'язаний виконувати їх належним чином.

На виконання умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 49 524,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

29.05.2012 року відповідачем було здійснено повернення товару згідно накладної на повернення № 1 на суму 10 168,80 грн. та 11.07.2012 року повернено товар згідно накладної на повернення № 2 на суму 5 752,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за умовами договору в частині сплати грошових коштів за поставлений товар не виконав, внаслідок чого станом на 15.02.2013 року виникла заборгованість у сумі 33603,60 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 33 603,60 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 5.4 договору, за користування товарним кредитом протягом більшого періоду, ніж 21 календарний день з моменту отримання кожної партії товару, Отримувач сплачує Постачальнику відсоток у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 21 календарний день з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Згідно п. 5.6 договору, своє право на застосування умов товарного кредиту, Постачальник реалізує шляхом виставлення Отримувачеві рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми проценту за товарний кредит здійснюється отримувачем на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення.

Так, позивачем відповідачу був нарахований 0,1 % за користування товарним кредитом за період з 07.04.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 9 985,42 грн..

Рахунок на оплату процентів №3101/13 від 31.01.2013 року було направлено на адресу відповідача 01.02.2013 року разом із листом-вимогою про сплату заборгованості.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 0,1 % за користування товарним кредитом за період з 07.04.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 9 985,42 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення отримувачем терміну оплати товару, він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У наданому позивачем розрахунку вимоги ч.6 ст.232 ГК України не дотримано, у зв'язку із чим пеня розрахована з перевищенням 6-ти місячного терміну, що суперечить діючому законодавству.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, дійшов висновку щодо часткового її задоволення у сумі 2935,90 грн., із розрахунку по видатковій накладній №2173 від 16.03.2012 року за період з 07.04.2012 року по 06.10.2012 року у сумі 624,72 грн., по видатковій накладній №2182 від 19.03.2012 року за період з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року у сумі 1248,10 грн., по видатковій накладній №2171 від 19.03.2012 року за період прострочення з 10.04.2012 року по 29.05.2012 року у сумі 204,39 грн., по видатковій накладній №2307 від 20.03.2012 року за період прострочення з 11.04.2012 року по 10.07.2012 року у сумі 214,57 грн., по видатковій накладній №2208 від 19.03.2012 року за період прострочення з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року у сумі 108,95 грн. та по видатковій накладній №2223 від 19.03.2012 року за період прострочення з 10.04.2012 року по 09.10.2012 року у сумі 535,17 грн.

В решті заявленої суми штрафних санкцій у розмірі 1791,02 грн. слід відмовити.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2935,90 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором чи законом.

У відповідності до п. 5.4 договору, за користування товарним кредитом протягом більшого періоду, ніж 21 календарний день з моменту отримання кожної партії товару, Отримувач сплачує Постачальнику відсоток у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 21 календарний день з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

. За таких обставин розмір відсотків сторонами було встановлено у п.5.4 договору, а саме: 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день, а тому додаткове нарахування 3% річних на суму грошового зобов'язання у розмірі 945,75 грн. суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката, позивач посилається на те, що ТОВ "Екотеп" було укладено договір про надання адвокатських послуг №3 від 03.09.2012 року з адвокатом ОСОБА_3, на виконання якого видано довіреність для представництва №3 від 03.09.2012 року, а також здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. згідно платіжного доручення №6721 від 25.03.2013 року.

Згідно постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 року витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката саме у розмірі 5000,00 грн., що позбавляє господарський суд можливості віднесення вказаних судових витрат за результатами розгляду спору на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1,12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26007805790660 в ХОФ АКБ "УкрСоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (79013, м. Львів, вул.Архітекторська, 7/5, код ЄДРПОУ19332414, МФО 325213, п/р № 26001000000244 у ПАТ "Фольксбанк" м. Львів) 33 603,60 грн. - основної заборгованості; 9 985,42 грн. - 0,1 % за користування товарним кредитом; 2935,90 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1791,02 грн. пені, 945,75 грн. 3% річних та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката - відмовити.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/757/13-г