Постанова № 31550670, 29.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Львів № 813/858/13-а

12 год. 52 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника відповідача Татух М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків за рахунок грошових коштів в установах банку,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер». З урахуванням уточнюючих позовних вимог позивач просить суд стягнути борг у сумі 65619,62 грн. за рахунок грошових коштів з розрахункових рахунків основного банку ВАТ Селянський комерційний банк «Дністер» ( ідентифікаційний код 19159542).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національний банк України прийняв рішення про відкликання з 15.03.2010 року ліцензії на здійснення банківських операцій та ініціювання процедури ліквідації банку, дане оголошення було надруковане 17.03.2010 року в газеті «Голос України». Однак, Івано-Франківська філія ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» після встановленого терміну до заявлених майнових вимог, продовжувала здійснювати господарську діяльність та допустила заборгованість у сумі 65619,62 грн. Заборгованість виникла через несплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю визначеного платником податку самостійно у податковій декларації від 30.04.2010 року в сумі 6365,55 грн. та податку з доходів найманих працівників у розмірі 59254,07 грн. визначеного платником податку самостійно у податковій декларації від 17.03.2011 року на суму 59254,07 грн. Оскільки вжиті органом державної податкової служби заходи не призвели до погашення податкового боргу, він звернувся з означеним вище позовом до суду.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в судовому засіданні 04.03.2013 року та доповненнях до заперечення. Представник відповідача вважає, що орган податкової служби невправі звертатися з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 65619,62 грн., оскільки відповідно до ст. 89 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитори мають право заявляти ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури цього банку. ДПІ у м. Івано-Франківську не заявляло до ліквідатора про свої вимоги до ВАТ Селянський комерційний банк «Дністер». Відповідно до ст. 96 згаданого Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» зареєстроване як юридична особа 14.10.1991 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, йому присвоєно ідентифікаційний код 19159542, про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.4-5).

Івано-Франківська філія ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» є відокремленим підрозділом ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», ідентифікаційний код якого 26534756 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську.

17.03.2010 року в газеті «Голос України» № 47 надруковане оголошення про те, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.03.2010 р. за № 128 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ СКБ «Дністер» у зв'язку з втратою останнього платоспроможності та на підставі ст.ст. 2, 20, 73, 84, 86, 87, 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України прийняв рішення про відкликання з 15.03.2010 року ліцензії на здійснення банківських операцій та ініціювання процедури ліквідації банку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з припису норми пп. 14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року), орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

П.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено право податкового органу звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою.

Проте, як вбачається, Івано-Франківська філія ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» після встановленого терміну до заявлення майнових вимог, а саме до 17.04.2010 року продовжувала здійснювати фінансово-господарську діяльність та допустила заборгованість до бюджету на суму 65619,62 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком податкового боргу та обліковою карткою платника (а.с. 8-12, 96,).

Такий борг виник внаслідок несплати податкових зобов'язань:

- податку з доходів найманих працівників в сумі 59254,07 грн. самостійно задекларованої суми по податковій декларації № 27978 від 17.03.2011 року на суму 71729,07 грн., часткова сплата за рахунок переплати та сплати в сумі 12475,00 грн. (а.с.7);

- орендної плати у розмірі 6365,55 грн. самостійно задекларованої згідно податкової декларації № 4334 від 30.04.2010 року на суму 6365,55 грн. (а.с.13).

Відповідно до ст. 89 Закону № 2121-ІІІ протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Однак відповідно до ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин від 14.05.1999 року за № 2343 - ХІІ (далі - Закон № 2343 - ХІІ) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та орендна плата за землю виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов'язання вважаються поточними, а тому їх визначення відбулося вірно без порушень ст. 96 Закону № 2121-ІІІ.

За змістом абзацу 24 ст.1 Закон № 2343 - ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог пункту 4 ст. 12 вказаного Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

На підставі вищенаведеного суд приходить до перконання, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними задоволеннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

До 01.01.2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Згідно з підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач надсилав Івано-Франківській філії ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» податкову першу податкову вимогу № 1/491 від 24.02.2009 року на суму 9819,09 грн., яка отримана 26.02.2009 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення та другу податкову вимогу № 2/792 від 02.04.2009 року на суму 13309.86 грн., яка отримана нарочно. Доказів оскарження даних вимог суду не надано.

Згідно з пп. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, вжиті органом державної податкової служби заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача, згідно з долучених до справи документів його заборгованість в сумі 65619,62 грн. залишається непогашеною.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків основного банку ВАТ Селянський комерційний банк «Дністер» (м. Львів, вул. Переяславська,6-А; ідентифікаційний код 19159542) за рахунок грошових коштів на користь державного бюджету кошти у сумі 65619,62 грн.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 червня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.