Постанова № 31550425, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 10:20 № 826/4802/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Мельник М.М.,

представника відповідача - Пасульки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інлайн» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що перевірка за результатами якої винесено оскаржувані повідомлення-рішення проведена з порушеннями чинного законодавства, а тому висновки акту перевірки є необ'єктивними та таким, що не відповідають дійсності,оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже вказане призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Позивач в позовній заяві просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000552240 від 20.03.2013р. та податкове повідомлення-рішення №0000562240 від 20.03.2013р., видані ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в період з 07.02.2013р. по 13.02.2013р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інлайн» (код ЄДРПОУ 30722199) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість, а саме: щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ВСК Геос» (код ЄДРПОУ 36756148), ПП «Дніпрорембуд-сервіс» (код ЄДРПОУ 34827449), та ТОВ «БКК «Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. та 01.10.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 14.02.2013р. №13/26-51-22-40/30722199.

В ході проведення перевірки встановлені порушення ТОВ «Інлайн»:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.п.138.1.1. п.138.1 п.п. 138.2, п.п 138.8.1. і 138.8 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ із змінами та доповненнями та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV занижено податок на прибуток всього на суму 2 836 524,00 грн., в т.ч. по періодам: 3 квартал 2010 року в сумі - 51 042,00 грн.;за 2010 рік в сумі- 568 295,00 грн.; 1 квартал 2011 року в сумі - 1 063 219,00 грн.; 2 квартал 2011 року в сумі - 1 205 010,00 грн.;

- пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 , п.201.10 ст.201 р.V Податкового кодексу України від 02 грудня 2 10 року №275 5- V І, та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІV: в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 353 045,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2010 року в сумі 40 833,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі - 14 656,00грн., за листопад 2010 року в сумі - 143 160/,00грн., за грудень 2010 року в сумі - 255 987,00грн., за січень 2011 року в сумі - 84 167,00грн., за лютий 2011 року в сумі - 533 579,00грн., за березень 2011 року в сумі - 232 828,00грн., за квітень 2011 року в сумі - 428,976,00грн., за травень 2011 року в сумі - 216 605,00 грн., за червень 2011 року в сумі - 402 254,00грн.

На підставі акту перевірки від 14.02.2013р. №13/26-51-22-40/30722199, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0000552240 від 20.03.2013р., за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 2 978 598,75грн., з яких за основним платежем 2836524грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 142074,75грн. та податкове повідомлення - рішення №0000562240 від 20.03.2013р., за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, на загальну суму 2 466 705,00грн., з яких за основним платежем 2 353 045,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 113 660,00грн.

Судом встановлено, що відповідно до додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за період з 01.08 2010р. по 31.08.2010р. та 31.08.2010р. по 28.02.2011р., податковий кредит ТОВ «Інлайн» сформований за рахунок ПДВ ТОВ «ВСК Геос», на суму 843 999,00грн.

У ході проведення перевірки відповідачем використовувався акт від 24.05.2011р. №551/23-3/36756148 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСК Геос» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., яким встановлено, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям у грудні 2010р., січні, лютому 2011р. А отже, правочини вчинені ТОВ «ВСК Геос» при придбанні та продажу товарів не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Відповідно до додатку 5 декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., податковий кредит ТОВ «Інлайн» сформований за рахунок ПДВ ТОВ «БКК «Інтермарр» на суму 105 050,00грн.

При проведенні перевірки, відповідачем використовувався акт від 07.02.12р. №520\23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.10р. по 31.12.11р., яким встановлено, що правочини вчинені ТОВ «БКК «Інтермарр» без мети настання правових наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.10.10 по 31.12.11.

Відповідно до додатку 5 декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за період з 01.02.2011р. по 30.06.2011р., податковий кредит ТОВ «Інлайн» сформований за рахунок ПДВ ПП «Дніпрорембуд-сервіс» на суму 1 403 996,00грн.

Згідно акту перевірки від 15.03.2012р. №76/23-2/34827449 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2009р.по 31.12.2011р., встановлено, що діяльність ПП «Дніпрорембуд-сервіс» велась не встановленими особами, підприємством завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на завищено суми податкового кредиту за перевіряє мий період.

З вище наведеного, відповідачем в ході перевірки позивача, зроблено висновок, що ТОВ «ВСК Геос» (код ЄДРПОУ 36756148), ПП «Дніпрорембуд-сервіс» (код ЄДРПОУ 34827449), та ТОВ «БКК «Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638) є підприємствами, що займались підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, здійснювали діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків. Окрім того, актом перевірки встановлено, що позивачем не ненадані первинні документи виписані контрагентами в адресу ТОВ «Інлайн», а отже не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту ТОВ «Інлайн».

Як вбачається з матеріалів справи, документи, які стали підставою обліку операцій між позивачем та ТОВ «ВСК Геос» були вилучені у позивача органами МВС України в результаті виїмки, що підтверджується Протоколом виїмки від 02.08.2011р. та додатком до протоколу виїмки. Документи, які стали підставою податкового обліку операцій між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр» були вилучені у позивача податковою міліцією ДПІ у Подільському районі м. Києва в результаті виїмки, що підтверджується протоколом виїмки від 23.03.2012р. та додатком до протоколу виїмки. Про виїмку документів відносно вказаних контрагентів, відповідача було повідомлено під час перевірки, а також у запереченнях на акт перевірки. Разом з тим, позивачем на запит відповідача від 29.02.12р. №3531/10/23-206, листом №46 від 12.03. 2012р. надано відповідь та копії документів стосовно фінансово-господарської діяльності з ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

Судом встановлено, що ТОВ «Інлайн» мало господарські відносини з ТОВ «ВСК Геос», ПП «Дніпрорембуд-сервіс» та ТОВ «БКК «Інтермарр».

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про державну реєстрацію вищевказаних підприємств-контрагентів, договори, ліцензії, акти прийому-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірки контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000552240 від 20.03.2013р. та податкового повідомлення-рішення №0000562240 від 20.03.2013р., виданих ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, в зв'язку з їх протиправністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інлайн» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552240 від 20.03.2013р., видане ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562240 від 20.03.2013р., видане ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20.05.13 р.

Суддя Є.В. Аблов