Постанова № 31550224, 27.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року № 813/3023/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Демчик О.І., представника відповідача Гладій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0000093400. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та здійснені без документального підтвердження фактів відсутності операцій позивача з його контрагентом. Вказано, що на лист податкової інспекції в повній мірі долучено первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій позивача з ТзОВ «НВП Спецсервіс». Окрім того, товариством надано документи, що засвідчують факт понесення витрат, оплати послуг та факт виконання робіт. Зазначає, що на підставі таких безпідставних висновків відповідачем прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення, у яких зазначив, що враховуючи відсутність належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували надання будівельно-монтажних та проектних послуг ТзОВ «НВП «Спецсервіс» та враховуючи акт «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «НВП «Спецсервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року», проведеною перевіркою позивача встановлено непідтвердження фактичності здійснення господарських операцій між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» і ТзОВ «НВП «Спецсервіс». Отже, податкові накладні та акти виконаних робіт, виписані ТзОВ «НВП «Спецсервіс» вважаються непідтвердженими, тому не надають права на податковий кредит. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС (далі-СДПІ) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (далі - Товариство) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «НВП «Спецсервіс», за результатами якої складено Акт № 120/34-00/31729918 від 22.02.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 та підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 11 509,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на суму 781,70 грн., за квітень 2010 року на суму 4 970,90 грн., за травень 2010 року на суму 5 756,40 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 18 березня 2013 року винесено податкове повідомлення рішення № 0000093400, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 386,25 грн. (в т.ч. за основним платежем 11 509,00 грн. та штрафними санкціями 2 877,25 грн.).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТзОВ «НВП «Спецсервіс» укладено ряд договорів.

Так, згідно договору №1 від 02.11.2009 року на виготовлення (передачу) проектної документації на загальну суму 9 380,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1 563,40 грн.) ТзОВ «НВП «Спецсервіс» (Підрядник) зобов'язується виконати робочий проект автоматичної пожежної сигналізації для ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) на Гребінківській нафтобазі, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, 3. На виконання вказаного договору, згідно платіжного доручення №0000117542, Замовником 09.11.2009 року було сплачено аванс, що становив 50% вартості робіт, а саме 4 690,20 грн., а платіжним дорученням № 0000139860 28.12.2009 року було сплачено решту суми вартості робіт.

ТзОВ «НВП «Спецсервіс» були виписані податкові накладні: № 602 від 09.11.2009 року на суму 4 690,20 грн. (в т.ч. ПДВ 781,70 грн.) та № 796 від 17.12.2009 року на суму 4 690,20 грн. (в т.ч. ПДВ 781,70 грн.).

На підтвердження виконання вказаного договору ПАТ «Концерн Галнафтогаз» представлено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 9 380,40 грн. від 17.12.2009 року.

01.02.2010 року між ТзОВ «НВП «Спецсервіс» (Виконавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) укладено Договір № 1-02/10 на виконання робіт по монтажу системи автоматичної пожежної сигналізації на загальну суму 50 270,40 грн. (в т.ч. ПДВ 8 378,40 грн.), згідно якого Виконавець зобов'язався виконати монтажні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації в приміщеннях Гребінківської нафтобази, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул.. Індустріальна, 3. На виконання вказаного договору, згідно платіжного доручення №0000157773, Замовником 11.02.2010 року було сплачено аванс, що становив 50% вартості робіт, а саме 25 135,20 грн.

Виконавцем були виписані податкові накладні: № 216 від 11.02.2010 року на суму 25 135,20 грн. (в т.ч. ПДВ 4 189,20 грн.) та № 715 від 27.05.2010 року на суму 25 135,20 грн. (в т.ч. ПДВ 4 189,20 грн.).

На підтвердження виконання вказаного договору ПАТ «Концерн Галнафтогаз» представлено Акт прийняття виконаних підрядних робіт на загальну суму 50 270,40 грн. від 27.05.2010 року та довідку про вартість виконаних робіт за травень 2010 року.

03.05.2010 року між ТзОВ «НВП «Спецсервіс» (Виконавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (Замовник) укладено Договір № 17/05 на виконання робіт по монтажу системи автоматичної пожежної сигналізації на загальну суму 9 403,20 грн. (в т.ч. ПДВ 1 567,20 грн.), згідно якого Виконавець зобов'язався виконати монтажні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації в приміщеннях Гребінківської нафтобази, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул.. Індустріальна, 3. На виконання вказаного договору Виконавцем - ТзОВ «НВП «Спецсервіс» були виписані податкові накладні: № 725 від 31.05.2010 року на суму 9 403,20 грн. (в т.ч. ПДВ 1 567,20 грн.).

На підтвердження виконання вказаного договору ПАТ «Концерн Галнафтогаз» представлено Акт прийняття виконаних підрядних робіт № 1 за травень 2010 року та довідку про вартість виконаних робіт за травень 2010 року.

Суму податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних від ТзОВ «НВП «Спецсервіс», що перелічені вище, ПАТ «Концерн Галнафтогаз» включено до податкового кредиту у 2009-2010 роках.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією листом № 10213/34-00/2356 від 21.09.2012 року про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо проведених взаємовідносин з ТзОВ «НВП Спецсервіс» в період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року, у ПАТ «Концерн Галнафтогаз» витребовувались пояснення з наданням копій підтверджуючих документів щодо взаєморозрахунків з наведеним вище постачальником та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових декларацій.

У відповідь на вказаний лист позивачем до перевірки надано копії первинних документів (платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, податкові накладні, договори), про що свідчить Акт перевірки № 120/34-00/31729918 від 22.02.2013 року.

Як встановлено з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства обґрунтовані тим, що у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів які б підтверджували надання будівельно-монтажних, проектних послуг ТзОВ «НВП «Спецсервіс» для ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та наявністю акту № 216/22-02/36126994 від 05.09.2012 року про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «НВП «Спецсервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період 01.11.2008 року по 31.12.2012 року, неможливо підтвердити фактичність здійснення господарських операцій між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТзОВ «НВП «Спецсервіс».

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено у акті перевірки, до перевірки ПАТ «Концерн Галнафтогаз» не надано проектної документації, надання якої передбачено договором №1 від 02.11.2009 року, з акту виконаних робіт неможливо визначити, які саме проектні роботи були виконані.

Проте, суд зазначає, що проектна документація не є первинним бухгалтерським документом, що дає підстави для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, вона не вимагалася листом до перевірки, а з досліджуваного акту виконаних робіт можливо встановити які роботи виконувалися. Окрім того, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки: такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Також у акті перевірки № 120/34-00/31729918 від 22.02.2013 року зазначено, що акти виконаних робіт не містять прізвища, ім'я та по-батькові, посаду особи, яка прийняла роботи, проте такі висновки податкового органу не беруться судом до уваги, оскільки зазначені недоліки у актах виконаних робіт, не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На підставі відомостей акту № 216/22-02/36126994 від 05.09.2012 року, СДПІ в акті перевірки вказано про необхідність зазначення в актах виконаних робіт, за укладеними договорами, «субпідрядника», оскільки ТзОВ «НВП «Спецсервіс» не мало можливості виконати зазначені роботи. Проте, такі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях. Зазначені акти виконаних робіт відповідають вимогам чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити та скріплені печатками юридичних осіб.

Так, при перевірці СДПІ взято до уваги акт 216/22-02/36126994 від 05.09.2012 року про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «НВП «Спецсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту за період 01.11.2008 року по 31.12.2010 року, що складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС. У вказаному акті зазначено, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Вишгородському районі перебуває кримінальна справа № 28-3811, порушена за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва; в ході досудового слідства встановлено, що в серпні 2010 року невстановлені особи, реалізовуючи свій злочинний намір, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності придбали ТзОВ «НВП «Спецсервіс» та ТзОВ «БК «Укрсвітбуд-1»; в подальшому вся реєстраційна та статутна документація та печатки знаходились у невстановлених осіб і використовувались за винагороду різним підприємствам в проведенні безтоварних операцій, незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та штучному завищенні валових витрат; встановлено безтоварність операцій; встановлено, що фінансово-господарські відносини між ТзОВ «НВП «Спецсервіс» та постачальниками і покупцями відповідно до частин 1 та 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що нема підстав вважати, що послуги фактично отримані від ТзОВ «НВП Спецсервіс», тому податкові накладні та акти виконаних робіт, виписані зазначеним підприємством вважаються непідтвердженими і, відповідно, не дають права на податковий кредит.

Проте, суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Усі податкові накладні, котрі виписані ТзОВ «НВП «Спецсервіс», оформлені згідно вимог чинного законодавства, недоліків заповнення яких при перевірці не встановлено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТзОВ «НВП «Спецсервіс» на момент виписки податкових накладних було зареєстроване згідно чинного законодавства, не перебувало в процесі припинення, щодо нього не було внесено відомостей про відсутність за місцем реєстрації, та було зареєстроване як платник податку, в тому числі податку на додану вартість.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Також суд звертає увагу на той факт, що згідно акту перевірки контрагента позивача ТзОВ «НВП «Спецсервіс» встановлено, що з серпня 2010 року невстановленими особами, здійснювалась діяльність по безтоварних операцій, проте відносини між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТзОВ «НВП «Спецсервіс» відбувалася у лютому, квітні та травні 2010 року.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом також досліджено документи, що підтверджують перебування Гребінківської нафтобази у Київській області у власності ПАТ «Концерн Галнафтогаз» на момент укладення вищеперелічених договорів, документи (акти) прийому нафтопродуктів на цій базі для зберігання. До матеріалів справи позивачем також долучено договір оренди Гребінківської нафтобази, згідно специфікації до якого чітко визначено серед об'єктів, що передаються в оренду систему автоматичної пожежної сигналізації.

Позивачем було надано до перевірки всі первинні документи, що підтверджують факт придбання у ТзОВ «НВП «Спецсервіс» послуг відповідно до договорів.

Суд вважає, що за наявності вказаних документів, податковий орган безпідставно стверджує про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «НВП «Спецсервіс», тим більше доказів, які б це спростовували податковим органом не надано.

Реальність господарських операцій вчинених між позивачем та ТзОВ «НВП «Спецсервіс» підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту, вказані первинні документи судами не визнавались недійсними або нечинними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність включення ПАТ «Концерн Галнафтогаз» сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТзОВ «НВП «Спецсервіс».

При цьому відповідачем не доведено неотримання позивачем спірних послуг. Висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача у наданні послуг. Такі висновки зроблені за самими лише даними акта перевірки контрагента, а тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків, були невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків СДПІ щодо встановлених порушень.

Суд вважає що відповідачем не доведено заниження Товариством податку на додану вартість в сумі 11 509,00 грн. по контрагенту ТзОВ «НВП «Спецсервіс», оскільки здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджене первинними документами, які в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не доведено факту заниження Товариством податку на додану вартість в сумі 11 509,00 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0000093400 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» 143,87 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0000093400.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» 143,87 грн. (сто сорок три гривні 87 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.