Ухвала суду № 31546855, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №2а/1270/10151/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Борисовій А.А.,

за участі представника позивача Михайлюка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі № 2а/1270/10151/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001622310 від 17.12.2012 року на суму 156846 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з 27.11.2012 по 03.12.2012 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку останнього з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «промислово-технічний альянс» та з ПП «Укравтоматизація» за період лютий, квітень 2012 року. За результатами цієї перевірки складено Акт № 1918/223/36917555 від 7.12.2012 року (далі Акт) та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001622310 від 17.12.2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156846 грн., де 104564 грн - збільшення податку на додану вартість, 52282 грн - штрафні санкції. Позивач не згоден із висновками акту з огляду на те, що постановою Луганського окружного суду 27 вересня 2012 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ТОВ «Комерційна фірма «Промислово-технічний альянс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій задоволено повністю. Цією постановою визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення зустрічної звірки, яка оформлена актом про неможливість проведення зустрічної звірки № 423/15-300/37385111 від 13.06.2012 року. Крім того, 4 жовтня 2012 року постановою Луганського окружного суду, адміністративний позов ПП «Укравтоматизація» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій також задоволено повністю. Цією постановою визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення зустрічної звірки ПП «Укравтоматизація», за результатами якої було складено акт № 628/15-300/37287248 від 17.07.2012 року.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що висновки вказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок покладені у основу акту перевірки відповідача №1918/223/36917555 від 07.12.2012 року, то висновки щодо заниження податку на додану вартість ТОВ «Теплоенергогаз» по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» та ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс», які не ведуть реальну господарську діяльність, - є повністю безпідставними та надуманими, тому що базуються лише на припущеннях стосовно відсутності господарських відносин вказаних підприємств.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, викладених в позові, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовільнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 28.05.2010 року виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, є платником податку на додану вартість (а.с. 9-12, 75-77).

У період з 27.11.2012 по 03.12.12 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Промислово-технічний альянс» за період грудень 2011 року та з ПП «Укравтоматизація» за період лютий, квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт 1918/223/36917555 від 07.12.2012 року (а.с.15-34).

Відповідно до вказаного Акту відповідачем встановлені наступні порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХГУ, п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п.4.1 розділу II Наказу ДПА України від 25.01.11 року № 41 в результаті чого занижено позивачем різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2011, лютий, квітень 2012 у сумі 104564 грн.

17.12.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622310 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156 846,00грн., із яких 104 564,00грн. - основний платіж, 52282,00 - штрафні санкції (а.с.13).

Зазначена позапланова перевірка позивача була проведена відповідно до наказу за № 759 від 13.11.2012 року та повідомлення про проведення перевірки від 26.11.12 № 21097/223, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст. 79, Податкового кодексу України (а.с. 174-175).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних» інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз вищенаведених норм Податкового Кодексу України дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП «Укравтоматизація» було укладено договір №0401/2012-1 від 04.01.2012 року відповідно до якого ПП «Укравтоматизація» (продавець) зобов'язалось продати ТОВ «Теплоенергогаз» (покупець) товар згідно специфікації. Договором передбачено, що разом з товаром покупцю продавець надає рахунок-фактуру та товарно-транспортну накладну. Загальна сума договору склала 900 000 грн. (а.с. 84-85).

До зазначеного договору позивачем надана специфікація № 1 від 25 травня 2012 року відповідно до якої найменування товару - верхня та нижня частини газифікатора, загальна сума - 861 350,00грн., із яких ПДВ - 143 558 грн. (а.с. 86).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні ПП «Укравтоматизація» за квітень 2012 року (а.с. 111-124), податкова декларація, відповідно до якої позивачем у квітні 2012 року задекларовано податкового кредиту на суму 92 079,00грн. у тому числі по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» на суму 54 406,67грн. (а.с.125-127) ; податкові накладні за лютий 2012 року (а.с. 128-141), податкова декларація за лютий 2012 року, відповідно до якої позивачем задекларовано податкового кредиту за загальну суму 251 224 грн, із них по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» - 24 173,34грн. ( а.с. 142- 145).

Інших документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, документів про походження та сертифікацію товару, подальшого його використання та інших доказів здійснення господарської операції працівникам податкового органу під час перевірки, а також суду першої інстанції надано не було.

1 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» було укладено договір № 0108/2011-1 відповідно до якого ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» (виконавець), зобов'язується виконати роботи по монтажу устаткування відповідно до акту виконаних робіт. Вартість послуг розраховується відповідно до акту виконаних робіт (а.с. 87-88).

Відповідно до договору поставки устаткування № 0108/2011-2 від 01.08.11 ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» було зобов'язано передати у власність ТОВ «Теплоенергогаз» технологічний комплекс устаткування по газифікації вугілля на загальну суму 3 000 000,00грн. (а.с.89-91).

Відповідно до специфікації №1 від 01.08.2011 року, доданої до зазначеного договору позивачу протягом вересня 2011 року ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» повинно було поставити устаткування на загальну суму 846 215,00грн. (а.с.92).

В підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано податкові накладні за грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» (а.с. 94-107) та податкова декларація ТОВ «Теплоенергогаз», відповідно до якої позивачем за грудень 2011 року задекларовано податкового кредиту на суму 46 461,00грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» - 25 984,17грн., обсяг постачань - 129 920,83грн. (а.с.108-110).

Жодних первинних документів, які б підтверджували реальний характер здійснених господарських операцій позивачем під час перевірки податковому органу, а також під час розгляду справи суду першої інстанції не надано.

Із господарських договорів № 0401/2012-1 від 04.01.2012, №0108/2011-101 від серпня 2011 року; №0108/2011-2 від 01.08.11 вбачається, що від імені контрагентів ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» та ПП «Укравтоматизація» зазначені договори підписані однією і тією ж особою - директором ОСОБА_1

Відповідно до актів Ленінської МДПІ від 17.07.2012р. № 628/15-300/37287248 та від 13.06.2012р. № 423/15-300/37385111 у підприємств ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» та ПП «Укравтоматизація» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби.

Позивач зазначені факти не спростував. Як вбачається з матеріалів справи, на запит суду першої інстанції про витребування документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських угод з підприємствами ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» та ПП «Укравтоматизація» надано лише копії господарських договорів, податкових накладних та податкових декларацій. Інших документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій суду не надано (а.с.82).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з урахуванням відсутності первинних документів, колегія суддів вважає недоведеною позицію позивача щодо реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» та ПП «Укравтоматизація» та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 104564 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ПП «Укравтоматизація» в сумі 78580 грн., з них за лютий 2012 року - 24173 грн, квітень 2012 - 54407 грн; по взаємовідносинам з ТОВ «КФ «Промислово-технічний альянс» в сумі 25984 грн за грудень 2011.

Відповідач додав до апеляційної скарги на підтвердження реальності здійснених господарських операцій накладні та товарно-транспортні накладні, які просив врахувати при прийнятті рішення.

Разом з тим колегією суддів вказані документи до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог п. 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненаданя їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Представником позивача як обґрунтування ненадання вказаних документів до перевірки та до суду першої інстанції заявлено про їх вилучення слідчими органами під час розслідування певних кримінальних справ.

Разом з тим на вимогу суду надати докази такого вилучення представником відповідача заявлено, що таких доказів не існує.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем вказані вище документи не надані до перевірки податковому органу та під час розгляду справи в суді першої інстанції без будь-яких поважних причин, у зв'язку з чим відповідно до вимог п. 44.6 статті 44 ПК України колегія суддів вважає, що таких документів на час складення податкової звітності, під час перевірки та на час розгляду справи судом першої інстанції і прийняття оскаржуваної постанови не існувало.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001622310 від 17.12.2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156 846,00грн, з яких 104564 грн - основний платіж, 52282 грн - штрафні санкції винесено правомірно відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, щодо наявності постанов Луганського окружного суду від 27 вересня 2012 року та від 4 жовтня 2012 року, якими визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Комерційна фірма «Промислово-технічний альянс», яка оформлена актом про неможливість проведення зустрічної звірки № 423/15-300/37385111 від 13.06.2012 року та ПП «Укравтоматизація» за результатами якої було складено акт № 628/15-300/37287248 від 17.07.2012 року (а.с. 35-58), оскільки зазначеними постановами досліджувались обставини призначення та проведення перевірок вказаних підприємств, питання правильності та повноти сплати податків позивача не вирішувалось, про що правильно в постанові зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 3 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі № 2а/1270/10151/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова