Постанова № 31546739, 27.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2013 року Справа № 812/3515/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників:

позивача: Комарова Д.В. (довіреність № 4/9/10-000 від 02.01.2013),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.03.2009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу у розмірі 20841,34 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 13.03.2009. Перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС з 17.03.2009.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань за відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 20841,34 грн., з яких: 19492,65 грн. з податку на додану вартість; 1348,69 грн. з податку на доходи фізичних осіб, який виник за відповідачем у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно ст. 59 ПК України позивачем відповідачу направлено податкову вимогу № 225 від 28.12.2012.

На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 квітня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, повідомив суду, що за даними бухгалтерського обліку відповідач сплачувала значно більші сумі, ніж ті, які зазначені в обліковій картці платника. Тому вважають, що сума боргу не відповідає дійсності. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, повідомив, що у періоді березня-квітня 2013 року у відповідача утворилося від'ємне значення по податку на додану вартість, а відтак представник відповідача вважає, що податковим органом на суму від'ємного значення має бути зменшено податковий борг по податку на додану вартість про стягнення якого просить позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 як суб'єкта господарської діяльності зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 13.03.2009 № 2 382 000 0000 033238 (а.с.5).

Відповідач перебуває на податковому обліку як платник податків у ДПІ у Артемівському районі м. Луганська з 17.03.2009 за № 11158 (а.с.7).

ОСОБА_3 зареєстровано платником податку на додану вартість з 11.11.2010, що підтверджено свідоцтвом № 100309434 про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с.6).

З облікових карток платника податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб (а.с.60-62, 63) вбачається, що за відповідачем станом на 29 березня 2013 року обліковується податковий борг у загальному розмірі 20841,34 грн., з яких: 19492,65 грн. з податку на додану вартість; 1348,69 грн. з податку на доходи фізичних осіб, який виник за відповідачем у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із ст.14 ПК України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п.14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.265 п.14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.162 п.14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1).

Згідно із ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2 п.16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3 п.16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1).

Відповідно до ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (п.п.20.1.27 п.20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.20.1.28 п.20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (п.п.20.1.18 п.20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п.п.49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.5).

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань станом на 29.03.2012 за відповідачем рахується борг на суму 20841,34 грн., з яких з податку на додану вартість в сумі 19492,65 грн., та податку на доходи фізичних осіб в сумі 1348,69 грн.

Так, заборгованість по податку на додану вартість утворилася через несплату відповідачем самостійно визначених податкових зобов'язань у таких деклараціях: № 9035142011 від 20.06.2012 на суму 561,00 грн., № 9042313920 від 20.07.2012 на суму 3240,00 грн., № 9050458892 від 20.08.2012 на суму 644,00 грн., № 9057145595 від 19.09.2012 на суму 441,00 грн., № 9064934461 від 21.10.2012 на суму 865,00 грн., № 26833 від 20.11.2012 на суму 8,00 грн., № 9001241391 від 21.01.2013 на суму 43,00 грн., № 9085443584 від 21.01.2013 на суму 19,00 грн., № 908112001 від 19.02.2013 на суму 873,00 грн. (а.с.13-31).

По декларації № 9035142011 від 20.06.2012 на суму 561,00 грн. відповідачем сплачено 347,21 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем 20.08.2012 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 11/17-00/НОМЕР_8 від 20.08.2012 (а.с.56-57).

З акта перевірки вбачається, що ДПІ проведеною перевіркою встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року, дата фактичного подання 21.06.2012.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001721700 від 20.08.2012, яким на відповідача накладено штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с.32).

Вказане повідомлення-рішення отримано відповідачем 21.08.2012.

Крім того, позивачем 19.07.2012 проведено документальну невиїзну перевірку декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1/17-100/НОМЕР_8 від 19.07.2012 (а.с.58-59).

З акта перевірки вбачається, що за результатами перевірки щодо правомірності включення сум податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, сформованого по відносинах з контрагентом ПП «Валдай Луганськ» встановлено, що відповідачем, згідно з наданим реєстром виписаних та отриманих податкових накладних за травень 2012 року, до складу податкового кредиту включено податкову накладну від ПП «Валдай Луганськ» № 4 від 31.05.2012 на загальну суму 62276,00 грн., у тому числі ПДВ - 10396,00 грн.

Разом з тим, в порушення п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України ПП «Валдай Луганськ» зазначену податкову накладну не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.11 п.п.201.10 ст.201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідачем до податкової декларації за травень 2012 року заяву із скаргою (додаток 8 до декларації) на ПП «Валдай Луганськ» не подано, що відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00017617100 від 21.08.2012, яким збільшено відповідачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 12995,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 10396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2599,00 грн. (а.с.33).

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням та отримано останнім 28.08.2012, що підтверджено підписом про отримання на повідомленні про вручення (а.с.33-зворот).

Відповідач вищезазначені повідомлення-рішення у встановленому законодавством порядку не оскаржив, а отже вони є чинними та підлягає виконанню.

Представником відповідача у судовому засіданні не надано жодних заперечень на вказані повідомлення-рішення, факти виявлених порушень ним не по суті оспорюються.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування утворилася через несплату відповідачем квартальних авансових платежів, самостійно визначених у розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності у 2011 році (а.с.12).

Представником відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження його тверджень щодо часткової сплати узгоджених податкових зобов'язані, а відтак такі доводи представника відповідача визнаються судом необґрунтованими.

Твердження представника відповідача про те, що у періоді березня-квітня 2013 року у відповідача утворилося від'ємне значення по податку на додану вартість, а відтак податковий орган має зменшити податковий борг по податку на додану вартість про стягнення якого просить позивач, судом визнаються також необґрунтованими.

Так, оглядом податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року встановлено, що у відповідача виникло від'ємне значення у сумі 235,00 грн. (а.с.70-71).

З уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року встановлено, що у відповідача виникло від'ємне значення у сумі 317,00 грн. (а.с.73-74).

Разом з тим, з вказаної податкової звітності вбачається, що відповідачем від'ємне значення віднесено у зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а не у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, як про це зазначає представник відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сума боргу, про стягнення якої просить позивач, знайшла своє документальне підтвердження у судовому засіданні.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п.95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.59.1, 59.3, 59.4 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податковим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 225 від 28.12.2012 на суму 20501,99 грн., яку отримано відповідачем 15.01.2013, що підтверджено підписом про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8).

Оскільки податкова вимога вимогу від 28.12.2012 № 225 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена, таким чином, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 31 травня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_8) суму податкового боргу з:

- податку на додану вартість у розмірі 19492,65 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні шістдесят п'ять копійок) на користь Державного бюджету України, код платежу 14010100, р/р 31110029700003;

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 1348,69 грн. (одна тисяча триста сорок вісім гривень шістдесят дев'ять копійок) на користь Державного бюджету України, код платежу 11010500, р/р 33217801700003;

Отримувач УДКСУ у м. Луганську ГУДКСУ у Луганській області, код отримувача 24046582, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 31 травня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова